ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2025.10.18 22:28
Світ знавіснілих торгашів
Я так ненавиджу страшенно.
Хіба в нім є щось для душі?
Все - для бездонної кишені.

Ти слухаєш музичний твір --
Сяйну Бетховена сонату...
Вривається реклами звір --

Борис Костиря
2025.10.18 22:14
Пара ніби єдина,
але між ними розверзлася
прірва. Голос потонув
у сплетінні чагарників,
тепло розтануло
у всесильному розпаді.
Пара ніби єдина,
але кожен - волаючий

Микола Дудар
2025.10.18 21:53
Коли тебе шматують крадькома
І гнізда в’ють в душі твоїй надмірно
Ти, видно, цілувався з багатьма
До виснаження висновку покірно…

Коли тебе, не ти, гнівили тим,
Що між людьми живе ще й параноя —
Ти радужно плескався до тих Рим,

Тетяна Левицька
2025.10.18 15:36
Всіх потворних істот видаляю з життя,
не з'ясовуючи в чому справа.
Вимітаю із серця токсичне сміття
й тих, у кого душа порохнява.

Підлість не визнаю, як у спину плювки,
зневажаю Іуд лицемірних.
Не подам психопату я більше руки —

Артур Курдіновський
2025.10.18 04:38
Шановна Редакція Майстерень! Наш видатний покидьок (ой, вибачте) автор Самослав Желіба під черговим ніком продовжує робити гидоту авторам. На цей раз він образив нашу чудову поетесу Тетяну Левицьку. На її вірш "Щенячий" він написав таку рецензію (текст

Володимир Бойко
2025.10.17 23:05
Вже ні чарів, ні спокуси,
Ні цілунку в темноті.
Навіть спогаду боюся,
Бо і спогади не ті.

А гулялось - так гулялось,
Наче буря - вглиб і вшир,
Нижче пояса дістало

Борис Костиря
2025.10.17 21:50
Із тиші комори,
набитій різним мотлохом,
лунає голос віків.
Він губиться в шумі,
як у брудних водах.
Його так легко заглушити.
Голос віків тендітний,
як шелест листя,

Віктор Насипаний
2025.10.17 21:49
Так буває, вір не вір,
Я від щастя сам не свій.
Бо мені таки щастить:
Моя вдача – то є ти.

Приспів:
Круглий світ, як не крути,
Мов клубочок непростий.

Віктор Кучерук
2025.10.17 16:29
Щоб не пускати дим у очі
Заради зниклої краси,
Які слова почути хочеш
У найсуворіші часи?
Куди нестерпну правду діти,
Аби від сліз уберегти, -
І як я маю говорити,
Щоб усміхалась звично ти?

Марія Дем'янюк
2025.10.17 15:14
Коли тобі сняться рожеві сни,
Чи неймовірно яскрава картина,
Це мами молитва летить в небесах,
Бо ти завжди її люба дитина.

Коли на ранок усміхаєшся дню,
В душі плекаєш передчуття свята,
То це кружляє в височині

Ірина Білінська
2025.10.17 13:56
І велелюдно,
і пустельно -
у плетиві людських орбіт.

Шматує сни
гудок пекельний,
мов апокаліптичний біт, -
ламається у хату, душу:

С М
2025.10.17 12:29
На порозі волоцюга
Їсить без турбот
Метильований сендвіч
Сам – ходячий гардероб
Ось іде дочка єпископа
Із іншого кута
Йому так ніби заздрить
Її гнали все життя

Ігор Терен
2025.10.17 11:13
А косо-око-лапих не приймає
деінде неугноєна земля,
та удобряє
де-не-де, буває,
війна тілами їхніми поля.

***
А балом правлять люди-тріпачі

Світлана Майя Залізняк
2025.10.17 10:44
Вийшов друком альманах сучасної жіночої поезії "Розсипані зорі", 50 поетес.
Примірники альманаху отримала. Зміст подаю на фейсбуці, дехто цікавився.
Видавництво "Терен", м. Луцьк. Вдячна видавцям та упоряднику за запрошення.
Ціна 300, для інформ

Борис Костиря
2025.10.16 22:36
Зникнути в невідомості,
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.

Татьяна Квашенко
2025.10.16 20:33
Її хода здавалася легкою.
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.

Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Христенко (1958) / Проза

 Защити свою любовь
Красивая семейная пара неторопливо прогуливалась по аллее городского парка, излучая невидимый свет гармонии. Высокий, спортивного вида, мужчина и обаятельная женщина с изящной фигурой шли под руку и с наслаждением пили весенний воздух. Воодушевлённый ароматом распускающихся почек он читал ей стихи:
«Весна, как юная девица:
От зимнего проснувшись сна,
Она лениво шевелится;
Ручьями талый снег струится
И чудный, дивный аромат,
От мягких кос до нежных пят,
Всё тело томно излучает,
Трепещет и
любви
желает»
Женщина нежно прижалась щекой к его плечу и тихо сказала: «Классика!»
Он улыбнулся. Безумно приятно, когда любимая женщина одаривает такими эпитетами твои творения. Это стихотворение, написанное двенадцать лет назад, когда они только начали встречаться, теперь ему уже не казалось технически совершенным, но переделывать его он не решался, боясь утратить что-то более важное и неповторимое.
Навстречу им шла парочка влюблённых – современная молодёжь, свободная от «предрассудков совдеповской этики и морали». Поэт почти явственно увидел прелестную малышку рядом с ними и сразу узнал: это была Любовь.
Ему, перешедшему пятидесятилетний рубеж, видавшему всякое в этой жизни, захотелось подойти к молодым людям, поделиться с «коллегами» своим нелёгким, но успешным опытом, сказав примерно так: «Вы читали романы о любви?
А стихи?
Вам не показалось странным, что большинство из написанного касается внебрачных отношений? Это, как сказка, у которой нет конца: «Люди встречаются, люди влюбляются, женятся...», а дальше – «Terra Incognita», обозначенная тремя точками! В лучшем случае: «Они жили долго и счастливо и умерли в один день». Такое ощущение, что от нас что-то скрывают! Возможно, это страшная тайна: «Всякая любовь стремится к браку, который её убивает», как Отелло Дездемону?!
– Но Любовь может умереть и без появления штампа в паспорте! – могли бы возразить они.
– Тем более, странно: живёт не долго и детская смертность высокая. Может, какой то вирус её «косит»?»
Но вслух поэт ничего не сказал, интуитивно почувствовав, что слушать его не станут. Молодые не любит учиться на чужом опыте. Предпочитает совершать собственные ошибки. Они такие умные. У них на всё есть свои ответы. А вопросы... Если и возникают, то уже у постели тяжело больной Любви, а то и вовсе на её похоронах...
А ведь она – подарок судьбы, как новорождённый ребёнок: столь же драгоценна, так же беззащитна, ранима и несмышлёна, так же требует тепла и заботы. По воспитанию и уходу за детьми написаны тысячи книг. А как же быть с Любовью?! Она брошена на произвол влюблённых, которые, может, и хотели бы её сохранить, но никто их этому не учил. А потом мы удивляемся, что среди Любовей такая высокая смертность. Большинство этих крепких, здоровых весенних «малышей» уже к началу осени превращаются в дряхлых, немощных, доживающих последние дни «старушек». Великолепие воздушных замков, построенных фантазией влюблённых, превращается в развалины храмов, не выдержавших натиска суровой действительности. Чувствительные сердца и израненные души ещё долго будут оплакивать свои несбывшиеся надежды, храня их уцелевшие осколки, как талисманы, и тщетно просить Судьбу повернуть колесо времени вспять, так и не осознав своей вины или беды, в случившемся. Но даже, если случится чудо и Любовь воскреснет, они снова примутся травить её взаимными упрёками и подозрениями, убивать изменами, пытаться использовать, тянуть одеяло на себя в угоду Эгоизму. Это он, словно раковая опухоль, затаившаяся в каждом из нас, – является циничным серийным убийцей Любви. И если вы не станете на её защиту, не превратите часть самолюбия в Любовь – она обречена».
Женщина, будто прочитав его мысли, повернулась, провожая взглядом уходящую пару, и сказала: « Может им повезёт, так же, как и нам?»
Поэт повернулся к ней, внимательно посмотрел и прочитал:
«Эти женские глаза –
В них то радость, то слеза,
То грустинка и тоска,
То желания река:
Лёгкий флирт, кокетство, нега –
То они прохладней снега,
В них и слабость,
в них и сила –
В них всё то,
что ты любила…

В этих маленьких кружочках,
Что блестят в покрове ночи,
Скрыта тайна, как в тумане,
Что влечёт меня и манит!
От неё я, как в дурмане,
Как кораблик в океане,
Где от края и до края
Глубина и синь морская.

В них, как в “Книге бытия”,
И судьба и жизнь моя.
В них душа глядит беспечно,
В них любовь,
мечта и
вечность».
Она привстала на цыпочки, прильнув своими чувственными губами к его губам, и блаженно закрыла глаза. Через минуту сияющая счастьем женщина, сбросив пару десятков лет, легко и изящно продолжала свой жизненный путь под руку с любимым поэтом.


*Terra Incognita – земля неизведанная
18.04.11г.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-04-19 12:14:06
Переглядів сторінки твору 2327
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.950 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.851 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.768
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.06.25 11:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Малиновська (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-19 13:02:59 ]
В одной из реклам Здоровье выглядит как чудо-зверек. У Вас Любовь изначально маленькая девочка. Красиво. Согласна на все 100%: Эгоизм убивает чувства.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-04-19 13:08:31 ]
Спасибо,Таня:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2011-04-19 16:34:12 ]
Олександре, я чомусь уявив Вас.
Вірші - наче Ваші.
http://maysterni.com/publication.php?id=45652
Метафори - теж:
- "нєвідімий свєт гармонії". Ще ніколи нічого схожого на таку не зустрічав. Тільки частинами. Одна третина - не більше.
Повітря, яке п'ється - теж на рівні творчої знахідки.
Дієприслівниковий зворот з ароматами бруньок - супер.
Все - супер.
Я навіть пошкодував, що я не видавець жіночого журналу або якогось паперового ЖЖ. Умовив би Вас задовольнити моє прохання - дати надрукувати.
І я б надрукував...
Але я не видавець. А тільки читач. Оце почитав-почитав - і мені здалось, що я видавець. І вже друкував. Хоча і усвідомлюю, що цього не могло бути.

З найкращими побажаннями
щасливих життєвих шляхів (це такий штамп),
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-04-19 16:38:21 ]
Дякую, Гаррі!
В кожному ЛГ є частинка автора:)