ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Ляшкевич
2026.10.08 14:17
У вогняні знемоги дні - провіщені, наснажені,
залюблені в меди життя - відроджені і ти, і я.
Це дивний збіг, як оберіг, як долі сміх, дороги біг,
де понад сни - лади струни, і з пелени - синь далини.

І лине буднів тятива туди, де пісня горлова,
де

Сергій Губерначук
2026.10.08 13:52
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Борис Костиря
2026.10.08 13:23
Я нічого не зміг роздивитись
У безглуздій німій темноті.
Я звалився з коня, ніби витязь,
У абсурд і свавілля катів.

Не побачу імен, фотографій
На вечірньому цвинтарі я.
Наче відблиск небачених графік,

хома дідим
2026.10.08 09:45
що сказати що написати друже
чи дістались ми суті й тиші нарешті
або нами оволоділа байдужість
хоч ми і продовжуєм вештатись
цими вулицями та майданами
веселощами у примарних мандрах
чудуванням чуттєвим у розкошах
бодай на хвильку отож-бо

Вячеслав Руденко
2026.10.08 08:44
Погляд повен муки, а кругом — полин,
А кругом сукуба непроглядна тінь.
Мерехтливі перла в косах між рамен,
Губ нерідних, мертвих обраний домен.
Вівчареві місяць сяє над грудьми,
Провіщає ранком справжнє рази три.

Цвинтар біля греблі тихий і чужий,

Віктор Кучерук
2026.10.08 07:29
Заховалася в гущі туману
Тьмяна постать висока твоя.
Залишилося в серці, мов рана,
Повне ясного світла ім'я.
Час стирає деталі та риси,
Забирає у вирій літа, -
Я благаю тебе: озовися,
Розімкни жданим словом уста.

Ольга Садкова
2026.10.07 23:29
Залишилась хата самотиною
на поталу хижим ворогам,
стала передчасно вона сивою,
на глумління кинута димам.

Тіло їй поранено осколками.
Вікна, ніби очі без зіниць.
Розтинає небо понад Конкою

Артур Курдіновський
2026.10.07 19:40
Жовтневий день дістав свої пуанти.
Коли дощі почнуть сумний балет,
Самотнім стати може навіть Данте,
Уперше не допише свій сонет.

Втомилися виносливі атланти,
Десь непримхливий гине очерет.
Які для долі знайдуть варіанти

Світлана Пирогова
2026.10.07 18:07
Шипшина достигає в тиші листопаду,
П'є залишки тепла із вицвілих небес.
І знає: все минає - біль і час чудес.
Вона вже не шукає весняну розраду,

Крізь голі колючки і рани є принади,
Дух визріває попри сутінки і стрес.
Шипшина достигає в тиші лист

Тетяна Левицька
2026.10.07 15:20
Багряний плющ і жовті клени
сумують в сутінках черлених.
На бузиновому причілку
не видно ні джмеля, ні бджілки.
Город врожай віддав господі,
твердінь небесна хмари родить,
паливода блукає ревно
у білосніжних хризантемах.

Борис Костиря
2026.10.07 14:41
Нехай минають ця сльота,
Сюїта зливи, фуга вітру.
І буде чиста, як сльоза,
Поема істини і віри.
Ми крізь багнюку пропливем
До чистих берегів свободи.
Не треба інших од, поем.
Шукаємо крізь вічність броду.

Ігор Терен
2026.10.07 11:37
Граматика – моя коняка
і це не заперечить Даль.
В поезії я з’їв собаку,
якій на виставці, в подяку,
мені вручили би медаль.

Мене і бджоли не кусають,
і осам я не до смаку...

Віктор Кучерук
2026.10.07 06:49
Немов на нитку чисті перла,
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.

С М
2026.10.06 23:23
Старий розповідав казки

Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків

Іван Потьомкін
2026.10.06 22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву

Ольга Садкова
2026.10.06 22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Христенко (1958) / Проза

 Защити свою любовь
Красивая семейная пара неторопливо прогуливалась по аллее городского парка, излучая невидимый свет гармонии. Высокий, спортивного вида, мужчина и обаятельная женщина с изящной фигурой шли под руку и с наслаждением пили весенний воздух. Воодушевлённый ароматом распускающихся почек он читал ей стихи:
«Весна, как юная девица:
От зимнего проснувшись сна,
Она лениво шевелится;
Ручьями талый снег струится
И чудный, дивный аромат,
От мягких кос до нежных пят,
Всё тело томно излучает,
Трепещет и
любви
желает»
Женщина нежно прижалась щекой к его плечу и тихо сказала: «Классика!»
Он улыбнулся. Безумно приятно, когда любимая женщина одаривает такими эпитетами твои творения. Это стихотворение, написанное двенадцать лет назад, когда они только начали встречаться, теперь ему уже не казалось технически совершенным, но переделывать его он не решался, боясь утратить что-то более важное и неповторимое.
Навстречу им шла парочка влюблённых – современная молодёжь, свободная от «предрассудков совдеповской этики и морали». Поэт почти явственно увидел прелестную малышку рядом с ними и сразу узнал: это была Любовь.
Ему, перешедшему пятидесятилетний рубеж, видавшему всякое в этой жизни, захотелось подойти к молодым людям, поделиться с «коллегами» своим нелёгким, но успешным опытом, сказав примерно так: «Вы читали романы о любви?
А стихи?
Вам не показалось странным, что большинство из написанного касается внебрачных отношений? Это, как сказка, у которой нет конца: «Люди встречаются, люди влюбляются, женятся...», а дальше – «Terra Incognita», обозначенная тремя точками! В лучшем случае: «Они жили долго и счастливо и умерли в один день». Такое ощущение, что от нас что-то скрывают! Возможно, это страшная тайна: «Всякая любовь стремится к браку, который её убивает», как Отелло Дездемону?!
– Но Любовь может умереть и без появления штампа в паспорте! – могли бы возразить они.
– Тем более, странно: живёт не долго и детская смертность высокая. Может, какой то вирус её «косит»?»
Но вслух поэт ничего не сказал, интуитивно почувствовав, что слушать его не станут. Молодые не любит учиться на чужом опыте. Предпочитает совершать собственные ошибки. Они такие умные. У них на всё есть свои ответы. А вопросы... Если и возникают, то уже у постели тяжело больной Любви, а то и вовсе на её похоронах...
А ведь она – подарок судьбы, как новорождённый ребёнок: столь же драгоценна, так же беззащитна, ранима и несмышлёна, так же требует тепла и заботы. По воспитанию и уходу за детьми написаны тысячи книг. А как же быть с Любовью?! Она брошена на произвол влюблённых, которые, может, и хотели бы её сохранить, но никто их этому не учил. А потом мы удивляемся, что среди Любовей такая высокая смертность. Большинство этих крепких, здоровых весенних «малышей» уже к началу осени превращаются в дряхлых, немощных, доживающих последние дни «старушек». Великолепие воздушных замков, построенных фантазией влюблённых, превращается в развалины храмов, не выдержавших натиска суровой действительности. Чувствительные сердца и израненные души ещё долго будут оплакивать свои несбывшиеся надежды, храня их уцелевшие осколки, как талисманы, и тщетно просить Судьбу повернуть колесо времени вспять, так и не осознав своей вины или беды, в случившемся. Но даже, если случится чудо и Любовь воскреснет, они снова примутся травить её взаимными упрёками и подозрениями, убивать изменами, пытаться использовать, тянуть одеяло на себя в угоду Эгоизму. Это он, словно раковая опухоль, затаившаяся в каждом из нас, – является циничным серийным убийцей Любви. И если вы не станете на её защиту, не превратите часть самолюбия в Любовь – она обречена».
Женщина, будто прочитав его мысли, повернулась, провожая взглядом уходящую пару, и сказала: « Может им повезёт, так же, как и нам?»
Поэт повернулся к ней, внимательно посмотрел и прочитал:
«Эти женские глаза –
В них то радость, то слеза,
То грустинка и тоска,
То желания река:
Лёгкий флирт, кокетство, нега –
То они прохладней снега,
В них и слабость,
в них и сила –
В них всё то,
что ты любила…

В этих маленьких кружочках,
Что блестят в покрове ночи,
Скрыта тайна, как в тумане,
Что влечёт меня и манит!
От неё я, как в дурмане,
Как кораблик в океане,
Где от края и до края
Глубина и синь морская.

В них, как в “Книге бытия”,
И судьба и жизнь моя.
В них душа глядит беспечно,
В них любовь,
мечта и
вечность».
Она привстала на цыпочки, прильнув своими чувственными губами к его губам, и блаженно закрыла глаза. Через минуту сияющая счастьем женщина, сбросив пару десятков лет, легко и изящно продолжала свой жизненный путь под руку с любимым поэтом.


*Terra Incognita – земля неизведанная
18.04.11г.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-04-19 12:14:06
Переглядів сторінки твору 2491
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.950 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.851 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.768
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.06.25 11:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Малиновська (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-19 13:02:59 ]
В одной из реклам Здоровье выглядит как чудо-зверек. У Вас Любовь изначально маленькая девочка. Красиво. Согласна на все 100%: Эгоизм убивает чувства.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-04-19 13:08:31 ]
Спасибо,Таня:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2011-04-19 16:34:12 ]
Олександре, я чомусь уявив Вас.
Вірші - наче Ваші.
http://maysterni.com/publication.php?id=45652
Метафори - теж:
- "нєвідімий свєт гармонії". Ще ніколи нічого схожого на таку не зустрічав. Тільки частинами. Одна третина - не більше.
Повітря, яке п'ється - теж на рівні творчої знахідки.
Дієприслівниковий зворот з ароматами бруньок - супер.
Все - супер.
Я навіть пошкодував, що я не видавець жіночого журналу або якогось паперового ЖЖ. Умовив би Вас задовольнити моє прохання - дати надрукувати.
І я б надрукував...
Але я не видавець. А тільки читач. Оце почитав-почитав - і мені здалось, що я видавець. І вже друкував. Хоча і усвідомлюю, що цього не могло бути.

З найкращими побажаннями
щасливих життєвих шляхів (це такий штамп),
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-04-19 16:38:21 ]
Дякую, Гаррі!
В кожному ЛГ є частинка автора:)