ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Нічия Муза
2026.03.14 21:40
Життя минає, та ніколи
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.

І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,

Ігор Терен
2026.03.14 21:36
Минають ночі, і за днями дні,
і сонечко до літа покотило,
і мало що напам’ять залишило
до осені останньої мені.

А далі, як буває уві сні –
багряні увижаються вітрила.
Ассоль чекає! Напинаю крила

Артур Курдіновський
2026.03.14 16:16
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.

Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."

Іван Потьомкін
2026.03.14 13:57
Співала самотність про зграйну дружбу. Співала, аж серце злітало з словами І в звуках тремтіло. Здіймалося вище і вище. Як жайворон, висло Та й впало, мов грудка... Нараз обірвалася пісня. На серце людина поклала руку.

Юрій Гундарів
2026.03.14 13:32
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від

Борис Костиря
2026.03.14 11:31
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.

Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,

Ярослав Чорногуз
2026.03.14 02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,

Олена Побийголод
2026.03.14 00:59
Олександр Жаров (1904—1984)

Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»

Юрко Бужанин
2026.03.13 22:31
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною

Світлана Пирогова
2026.03.13 21:53
Гуаш весни чарує спраглі очі,
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.

Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив

Ігор Шоха
2026.03.13 20:00
                    І
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.

Іван Потьомкін
2026.03.13 19:57
За Росією, навіки втраченою,
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.

Адель Станіславська
2026.03.13 19:40
Хто ти, жінко? Яка ти, квітко?
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,

що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,

Адель Станіславська
2026.03.13 19:39
Поворожу на чистих сторінках
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...

На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,

Борис Костиря
2026.03.13 11:42
Не віриться, що перше серпня
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.

Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню

В Горова Леся
2026.03.13 11:36
Щоденно поїзди гудками плакали,
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.

Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Христенко (1958) / Проза

 Защити свою любовь
Красивая семейная пара неторопливо прогуливалась по аллее городского парка, излучая невидимый свет гармонии. Высокий, спортивного вида, мужчина и обаятельная женщина с изящной фигурой шли под руку и с наслаждением пили весенний воздух. Воодушевлённый ароматом распускающихся почек он читал ей стихи:
«Весна, как юная девица:
От зимнего проснувшись сна,
Она лениво шевелится;
Ручьями талый снег струится
И чудный, дивный аромат,
От мягких кос до нежных пят,
Всё тело томно излучает,
Трепещет и
любви
желает»
Женщина нежно прижалась щекой к его плечу и тихо сказала: «Классика!»
Он улыбнулся. Безумно приятно, когда любимая женщина одаривает такими эпитетами твои творения. Это стихотворение, написанное двенадцать лет назад, когда они только начали встречаться, теперь ему уже не казалось технически совершенным, но переделывать его он не решался, боясь утратить что-то более важное и неповторимое.
Навстречу им шла парочка влюблённых – современная молодёжь, свободная от «предрассудков совдеповской этики и морали». Поэт почти явственно увидел прелестную малышку рядом с ними и сразу узнал: это была Любовь.
Ему, перешедшему пятидесятилетний рубеж, видавшему всякое в этой жизни, захотелось подойти к молодым людям, поделиться с «коллегами» своим нелёгким, но успешным опытом, сказав примерно так: «Вы читали романы о любви?
А стихи?
Вам не показалось странным, что большинство из написанного касается внебрачных отношений? Это, как сказка, у которой нет конца: «Люди встречаются, люди влюбляются, женятся...», а дальше – «Terra Incognita», обозначенная тремя точками! В лучшем случае: «Они жили долго и счастливо и умерли в один день». Такое ощущение, что от нас что-то скрывают! Возможно, это страшная тайна: «Всякая любовь стремится к браку, который её убивает», как Отелло Дездемону?!
– Но Любовь может умереть и без появления штампа в паспорте! – могли бы возразить они.
– Тем более, странно: живёт не долго и детская смертность высокая. Может, какой то вирус её «косит»?»
Но вслух поэт ничего не сказал, интуитивно почувствовав, что слушать его не станут. Молодые не любит учиться на чужом опыте. Предпочитает совершать собственные ошибки. Они такие умные. У них на всё есть свои ответы. А вопросы... Если и возникают, то уже у постели тяжело больной Любви, а то и вовсе на её похоронах...
А ведь она – подарок судьбы, как новорождённый ребёнок: столь же драгоценна, так же беззащитна, ранима и несмышлёна, так же требует тепла и заботы. По воспитанию и уходу за детьми написаны тысячи книг. А как же быть с Любовью?! Она брошена на произвол влюблённых, которые, может, и хотели бы её сохранить, но никто их этому не учил. А потом мы удивляемся, что среди Любовей такая высокая смертность. Большинство этих крепких, здоровых весенних «малышей» уже к началу осени превращаются в дряхлых, немощных, доживающих последние дни «старушек». Великолепие воздушных замков, построенных фантазией влюблённых, превращается в развалины храмов, не выдержавших натиска суровой действительности. Чувствительные сердца и израненные души ещё долго будут оплакивать свои несбывшиеся надежды, храня их уцелевшие осколки, как талисманы, и тщетно просить Судьбу повернуть колесо времени вспять, так и не осознав своей вины или беды, в случившемся. Но даже, если случится чудо и Любовь воскреснет, они снова примутся травить её взаимными упрёками и подозрениями, убивать изменами, пытаться использовать, тянуть одеяло на себя в угоду Эгоизму. Это он, словно раковая опухоль, затаившаяся в каждом из нас, – является циничным серийным убийцей Любви. И если вы не станете на её защиту, не превратите часть самолюбия в Любовь – она обречена».
Женщина, будто прочитав его мысли, повернулась, провожая взглядом уходящую пару, и сказала: « Может им повезёт, так же, как и нам?»
Поэт повернулся к ней, внимательно посмотрел и прочитал:
«Эти женские глаза –
В них то радость, то слеза,
То грустинка и тоска,
То желания река:
Лёгкий флирт, кокетство, нега –
То они прохладней снега,
В них и слабость,
в них и сила –
В них всё то,
что ты любила…

В этих маленьких кружочках,
Что блестят в покрове ночи,
Скрыта тайна, как в тумане,
Что влечёт меня и манит!
От неё я, как в дурмане,
Как кораблик в океане,
Где от края и до края
Глубина и синь морская.

В них, как в “Книге бытия”,
И судьба и жизнь моя.
В них душа глядит беспечно,
В них любовь,
мечта и
вечность».
Она привстала на цыпочки, прильнув своими чувственными губами к его губам, и блаженно закрыла глаза. Через минуту сияющая счастьем женщина, сбросив пару десятков лет, легко и изящно продолжала свой жизненный путь под руку с любимым поэтом.


*Terra Incognita – земля неизведанная
18.04.11г.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-04-19 12:14:06
Переглядів сторінки твору 2365
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.950 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.851 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.768
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.06.25 11:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Малиновська (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-19 13:02:59 ]
В одной из реклам Здоровье выглядит как чудо-зверек. У Вас Любовь изначально маленькая девочка. Красиво. Согласна на все 100%: Эгоизм убивает чувства.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-04-19 13:08:31 ]
Спасибо,Таня:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2011-04-19 16:34:12 ]
Олександре, я чомусь уявив Вас.
Вірші - наче Ваші.
http://maysterni.com/publication.php?id=45652
Метафори - теж:
- "нєвідімий свєт гармонії". Ще ніколи нічого схожого на таку не зустрічав. Тільки частинами. Одна третина - не більше.
Повітря, яке п'ється - теж на рівні творчої знахідки.
Дієприслівниковий зворот з ароматами бруньок - супер.
Все - супер.
Я навіть пошкодував, що я не видавець жіночого журналу або якогось паперового ЖЖ. Умовив би Вас задовольнити моє прохання - дати надрукувати.
І я б надрукував...
Але я не видавець. А тільки читач. Оце почитав-почитав - і мені здалось, що я видавець. І вже друкував. Хоча і усвідомлюю, що цього не могло бути.

З найкращими побажаннями
щасливих життєвих шляхів (це такий штамп),
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-04-19 16:38:21 ]
Дякую, Гаррі!
В кожному ЛГ є частинка автора:)