
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.11
17:55
Першу людину створив Бог,
і цією людиною була жінка,
яка природно, можливо від Бога,
народила сина ( ребро Адама тут ні до чого).
Згодом поміж батьком і сином
виникла суперечка.
Син став анти Богом,
тобто Сатаною.
Між ними і досі іде війна.
2025.10.11
14:55
Кажуть, як прийде Месія,
Судний день перетвориться на свято.
Отож, зодягнені в усе біле,
з накинутими поверх талітами
натщесерце простують юдеї в синагоги.
Навіть ті, хто не молиться в будень
І порушує приписи шабату.
По всі негаразди так хочеться
Судний день перетвориться на свято.
Отож, зодягнені в усе біле,
з накинутими поверх талітами
натщесерце простують юдеї в синагоги.
Навіть ті, хто не молиться в будень
І порушує приписи шабату.
По всі негаразди так хочеться
2025.10.11
14:36
На омріяній перерві
В колі спільних сподівань
І живі і напівмертві.
І ніяких запитань…
Жодних натяків на заздрість…
Жодно спротиву на те,
Що чекає нашу старість
Безупречне і святе…
В колі спільних сподівань
І живі і напівмертві.
І ніяких запитань…
Жодних натяків на заздрість…
Жодно спротиву на те,
Що чекає нашу старість
Безупречне і святе…
2025.10.11
12:36
Не кожна жінка має вміння
В комусь запалювати дух, -
Не всім дано у час осінній
Зцілять коханням од недуг.
Тобі одній подяка й шана,
Що до цих пір не ізнеміг, -
Що в тілі сили ще не тануть
І я продовжую свій біг.
В комусь запалювати дух, -
Не всім дано у час осінній
Зцілять коханням од недуг.
Тобі одній подяка й шана,
Що до цих пір не ізнеміг, -
Що в тілі сили ще не тануть
І я продовжую свій біг.
2025.10.11
12:19
Руйнуючи себе,
я руйную світ,
бо я - його частина.
Відновлюючи себе,
я відновлюю квіт,
бо я - його клітина.
я руйную світ,
бо я - його частина.
Відновлюючи себе,
я відновлюю квіт,
бо я - його клітина.
2025.10.11
00:09
Я стою під дощем, і мене обпікають потоки.
Ніби голки небес, пропікають до самого дна.
Увійду в тихоплинну печаль, в непорочність затоки,
І поглине мене невтолима п'янка глибина.
Ніби голос небес, прозвучать ці потоки стозвучні
І дістануть з д
Ніби голки небес, пропікають до самого дна.
Увійду в тихоплинну печаль, в непорочність затоки,
І поглине мене невтолима п'янка глибина.
Ніби голос небес, прозвучать ці потоки стозвучні
І дістануть з д
2025.10.10
21:23
Отже, 9 жовтня Шведська академія оголосила ім‘я лавреата Нобелівської премії з літератури 2025 року. Володарем цієї найпрестижнішої нагороди «за переконливу та пророчу творчість, що серед апокаліптичного терору підтверджує силу мистецтва", став 71-річний
2025.10.10
19:21
Плаксивий Жовтень… що тут вдієш?
У нього стрес, йому видніше…
А ти не жнеш, ще тільки сієш.
Сказав би ЩО, як би не вірші…
І спокій твій давно не спокій.
Ти як шахед, і зліт щоночі
В уяві, в снах… їх безліч поки
І голос: — О, (між ними) Отче…
У нього стрес, йому видніше…
А ти не жнеш, ще тільки сієш.
Сказав би ЩО, як би не вірші…
І спокій твій давно не спокій.
Ти як шахед, і зліт щоночі
В уяві, в снах… їх безліч поки
І голос: — О, (між ними) Отче…
2025.10.10
18:58
Під завалами, що на «львівщині»,
Схороню свої душі залишки.
Передбачення, снами віщими,
Не торкатимусь, зайві заклики…
І лежатиму під завалами
Сотні, тисячі років скривджених
Своїм побутом, хай віддаленим
Але ж вибритим і остриженим…
Схороню свої душі залишки.
Передбачення, снами віщими,
Не торкатимусь, зайві заклики…
І лежатиму під завалами
Сотні, тисячі років скривджених
Своїм побутом, хай віддаленим
Але ж вибритим і остриженим…
2025.10.10
17:14
Танцює дощ легенький знов,
Плете із неба холоди.
А я дивлюсь німе кіно,
Де зранку всі спішать кудись.
2.І дощ біжить, немов літа.
А під дощем стоїть дівча.
Чи жде когось, чи просто так.
Плете із неба холоди.
А я дивлюсь німе кіно,
Де зранку всі спішать кудись.
2.І дощ біжить, немов літа.
А під дощем стоїть дівча.
Чи жде когось, чи просто так.
2025.10.10
15:36
Потік бажаного тепла
Тече по всьому тілу
Не лиш тому, що не дотла
Осінні дні згоріли.
Горить нестримано вогонь
Дерев різномаїтих,
А я теплом твоїх долонь
Все більш і більш зігрітий.
Тече по всьому тілу
Не лиш тому, що не дотла
Осінні дні згоріли.
Горить нестримано вогонь
Дерев різномаїтих,
А я теплом твоїх долонь
Все більш і більш зігрітий.
2025.10.10
15:20
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
2025.10.10
15:18
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
2025.10.10
15:18
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
2025.10.09
22:26
Чи є сенс шукати дівчину
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,
2025.10.09
21:47
Той, хто по смерті захоче розшукать мене,
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Христенко (1958) /
Проза
РІЗНІ РЕЧІ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
РІЗНІ РЕЧІ
Всі хочуть бути привабливими і розумними.
Але бути і здаватись – то різні речі. Щоб стати кимсь – треба вчитись і працювати. А це так довго і важко! А хочеться – прямо зараз!
От і маємо безліч імітаторів, які когось із себе вдають, не помічаючи, як безглуздо це виглядає.
Сучасна мода схожа на масову епідемію, що призвела до появи цілої армії підстрижених „під нуль” чоловіків. Напевно, підсвідомо всі вони хочуть бути схожими на „крутих” хлопців, типу Брюса Уіліса, а нагадують чи то новобранців, чи людей, які конфліктують з законом. Природні залисини нерідко свідчить про активну розумову діяльність „яйцеголових”. Але бритоголовим невтямки, що вони „власноруч” послаблюють кровообіг мозку, змушуючи організм додатково обігрівати оголену шкіру.
А погляньте на малюків, які вперто сунуть руки в киплячу воду, досліджують дію сірників та електричного струму, відстоюючи своє право на свободу особистості. А підлітки – борці з батьківською „тиранією”, – намагаються підтвердити власну дорослість курінням, вживанням алкоголю та наркотиків. Так само вперто, і не без успіху, йде боротьба з цензурою. Шедеври абсолютно вільної народної літератури власноруч „публікуються” авторами на парканах і стінах будинків.
Не менш запекло, не рахуючи жертв, йде культурна революція. Вперто панує думка, що бути модною – означає: бути красивою і сучасною. Самотні жінки, намагаючись привабити сильну стать, одягають короткі спідниці і блузки, оголюючи свої целюлітні ноги і жирові складки на животах, вкривають обличчя шарами штукатурки і розфарбовують себе, наче повії, від чого стають смішними і жалюгідними. Юні дівчата прикрашають пупки, носики, щічки і язики пірсингом, гадаючи, що йдуть в ногу з часом, а насправді лише підтверджують готовність декорувати власне тіло, наче новорічну ялинку, нічим не поступаючись в сучасності жінкам з диких племен долини Амазонки.
Всі хочуть бути дорослими, розумними і привабливими.
Але бути і здаватись – то різні речі.
30.03.11р.
Але бути і здаватись – то різні речі. Щоб стати кимсь – треба вчитись і працювати. А це так довго і важко! А хочеться – прямо зараз!
От і маємо безліч імітаторів, які когось із себе вдають, не помічаючи, як безглуздо це виглядає.
Сучасна мода схожа на масову епідемію, що призвела до появи цілої армії підстрижених „під нуль” чоловіків. Напевно, підсвідомо всі вони хочуть бути схожими на „крутих” хлопців, типу Брюса Уіліса, а нагадують чи то новобранців, чи людей, які конфліктують з законом. Природні залисини нерідко свідчить про активну розумову діяльність „яйцеголових”. Але бритоголовим невтямки, що вони „власноруч” послаблюють кровообіг мозку, змушуючи організм додатково обігрівати оголену шкіру.
А погляньте на малюків, які вперто сунуть руки в киплячу воду, досліджують дію сірників та електричного струму, відстоюючи своє право на свободу особистості. А підлітки – борці з батьківською „тиранією”, – намагаються підтвердити власну дорослість курінням, вживанням алкоголю та наркотиків. Так само вперто, і не без успіху, йде боротьба з цензурою. Шедеври абсолютно вільної народної літератури власноруч „публікуються” авторами на парканах і стінах будинків.
Не менш запекло, не рахуючи жертв, йде культурна революція. Вперто панує думка, що бути модною – означає: бути красивою і сучасною. Самотні жінки, намагаючись привабити сильну стать, одягають короткі спідниці і блузки, оголюючи свої целюлітні ноги і жирові складки на животах, вкривають обличчя шарами штукатурки і розфарбовують себе, наче повії, від чого стають смішними і жалюгідними. Юні дівчата прикрашають пупки, носики, щічки і язики пірсингом, гадаючи, що йдуть в ногу з часом, а насправді лише підтверджують готовність декорувати власне тіло, наче новорічну ялинку, нічим не поступаючись в сучасності жінкам з диких племен долини Амазонки.
Всі хочуть бути дорослими, розумними і привабливими.
Але бути і здаватись – то різні речі.
30.03.11р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію