Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.08
23:03
Я і Red Bull - друзі,
Як то кажуть - нерозлийвода,
Я люблю Red Bull пити,
Red Bull любить вливатись в мої уста.
Когось наша дружба харить,
І ми з редбулом - як серед акул,
Та нам начхати, що хто там каже,
Як то кажуть - нерозлийвода,
Я люблю Red Bull пити,
Red Bull любить вливатись в мої уста.
Когось наша дружба харить,
І ми з редбулом - як серед акул,
Та нам начхати, що хто там каже,
2026.05.08
21:05
Марія Вега (1898-1980)
Не дивіться ви так крізь прозурку очей,
джентельмени, піжони та денді!
За п’ятнадцять хвилин не сп’янить мене цей
перший келих духмяного бренді.
Бо я – інститутка, дочка камергера,
Не дивіться ви так крізь прозурку очей,
джентельмени, піжони та денді!
За п’ятнадцять хвилин не сп’янить мене цей
перший келих духмяного бренді.
Бо я – інститутка, дочка камергера,
2026.05.08
20:33
За обрієм, далеко як не першим,
І скільки би їх не нарахував,
Ти знахідкою пошук не завершиш,
Бо це ілюзія і зоровий обман.
Тремке повітря оптику збиває –
Ти для омани наче й на землі,
І виднієшся перед небокраєм,
І скільки би їх не нарахував,
Ти знахідкою пошук не завершиш,
Бо це ілюзія і зоровий обман.
Тремке повітря оптику збиває –
Ти для омани наче й на землі,
І виднієшся перед небокраєм,
2026.05.08
18:10
Місто зморене – в облозі,
тліють школи і будинки,
люди маються в тривозі –
ні м’якушки, ні скоринки.
Дике ревище сирени,
гул гарматний із-за яру...
І забутий, і смиренний
тліють школи і будинки,
люди маються в тривозі –
ні м’якушки, ні скоринки.
Дике ревище сирени,
гул гарматний із-за яру...
І забутий, і смиренний
2026.05.08
17:03
Останній вірш, то все тому віддам.
Нехай із крапкою, готовий.
Звіряюся написаним листкам,
Кому не зміг сказати слова.
Шкодую, що невчасно загубив,
Коли на полі звівся серпень.
Невже напередодні довгих злив
Нехай із крапкою, готовий.
Звіряюся написаним листкам,
Кому не зміг сказати слова.
Шкодую, що невчасно загубив,
Коли на полі звівся серпень.
Невже напередодні довгих злив
2026.05.08
13:30
За цю реальність і гроша не дам я!
Хай промовчить оратор-демагог.
Удвох на кухні, я і світла пам'ять,
Створили нескінченний діалог.
Для мене порятунок - тільки втеча,
І щоб нікого не було навстріч!
Навколо мене - чорна порожнеча,
Хай промовчить оратор-демагог.
Удвох на кухні, я і світла пам'ять,
Створили нескінченний діалог.
Для мене порятунок - тільки втеча,
І щоб нікого не було навстріч!
Навколо мене - чорна порожнеча,
2026.05.08
13:02
Сильний вітер історії дише
У потилицю пеклом лихим.
І напружилась м'язами тиша,
І напружився голосом дим,
Увібравшись в небачені вірші.
Сильний вітер змітає людину
І непевний, фальшивий плакат.
У потилицю пеклом лихим.
І напружилась м'язами тиша,
І напружився голосом дим,
Увібравшись в небачені вірші.
Сильний вітер змітає людину
І непевний, фальшивий плакат.
2026.05.08
11:35
Сьогодні день пам’яті мами, омитий дощами.
І небо захмарене плаче над нами за нами…
Та квітне бузок, наливаються трунком тюльпани,
І образ малюють далекої юної панни –
То спогад-відлуння, то хміль чи видіння, а може…
То сміх дзвінкострунний рясний, н
І небо захмарене плаче над нами за нами…
Та квітне бузок, наливаються трунком тюльпани,
І образ малюють далекої юної панни –
То спогад-відлуння, то хміль чи видіння, а може…
То сміх дзвінкострунний рясний, н
2026.05.08
11:29
Що таке війна?
Це коли весна,
неба свіжа блакить…
А в труні - юнак,
наче просто спить.
Що таке війна?
Це коли весна,
Це коли весна,
неба свіжа блакить…
А в труні - юнак,
наче просто спить.
Що таке війна?
Це коли весна,
2026.05.08
10:15
Знай!- за восьмим не завжди приходить сьоме,
Не тривке, марке, зманіжене, кошлате,
Тихо-мирно, проникати в підсвідоме
Тріскотінням довгим вправної цикади.
Дні друїдів ефемерні і тривожні,
Німфи Фів миліши нам за кола в ЦЕРНі*,
Є крихке передчуття,
Не тривке, марке, зманіжене, кошлате,
Тихо-мирно, проникати в підсвідоме
Тріскотінням довгим вправної цикади.
Дні друїдів ефемерні і тривожні,
Німфи Фів миліши нам за кола в ЦЕРНі*,
Є крихке передчуття,
2026.05.08
09:57
сьогодні був хороший день
а завтра буде ліпший
і я співатиму пісень
на пересічні вірші
чи споглядатиму усе
здійнявшись трішки вище
бо травень і кудись несе
природа ідентичність
а завтра буде ліпший
і я співатиму пісень
на пересічні вірші
чи споглядатиму усе
здійнявшись трішки вище
бо травень і кудись несе
природа ідентичність
2026.05.08
08:37
Я б тебе в юрбі пізнала
серед тисячі облич.
Чом же на воротах раю
просиш «Богу помолись»?
Нащо ті псалми читати
з помислом пустих благань?
Перед образом розп'ятим —
серед тисячі облич.
Чом же на воротах раю
просиш «Богу помолись»?
Нащо ті псалми читати
з помислом пустих благань?
Перед образом розп'ятим —
2026.05.07
19:50
Коли війна ця, врешті, закінчиться,
Повернуться додому українці,
Які по закордонах рятувались,
Дітей порятувати намагались?
Питання багатьох сьогодні мучить.
Я думаю, історія научить,
Як це питання треба розглядати,
Щоб відповідь на нього точну да
Повернуться додому українці,
Які по закордонах рятувались,
Дітей порятувати намагались?
Питання багатьох сьогодні мучить.
Я думаю, історія научить,
Як це питання треба розглядати,
Щоб відповідь на нього точну да
2026.05.07
19:40
Сів Василь під образами,
Умивається сльозами.
Увіходить в хату мати,
Давай сина розпікати:
"Знов думками у вдовиці?
Бодай їй вже утопиться.
Не позволю вдову брати,
Вдова вміє чарувати..."
Умивається сльозами.
Увіходить в хату мати,
Давай сина розпікати:
"Знов думками у вдовиці?
Бодай їй вже утопиться.
Не позволю вдову брати,
Вдова вміє чарувати..."
2026.05.07
18:11
Сліди, сліди... О , скільки їх стежками!
Таких несхожих, як самі стежки.
Коли ходила, що по них шукала?
Куди спішила ними навпрошки?
Вони то вдалині, то за порогом,
Вкриваються то в сніг, то в жовтий лист,
То радо розбігаються на боки,
Таких несхожих, як самі стежки.
Коли ходила, що по них шукала?
Куди спішила ними навпрошки?
Вони то вдалині, то за порогом,
Вкриваються то в сніг, то в жовтий лист,
То радо розбігаються на боки,
2026.05.07
13:44
Летять роями —
через брук, асфальти, ями,
виють гальма, ниють шини —
машини, машини, машини.
Переходи, світлофори —
потвори, потвори, потвори.
Вже майже дикі —
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...через брук, асфальти, ями,
виють гальма, ниють шини —
машини, машини, машини.
Переходи, світлофори —
потвори, потвори, потвори.
Вже майже дикі —
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олег Доля (1995) /
Критика | Аналітика
Хочу развенчать миф о графоманстве
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Хочу развенчать миф о графоманстве
И так сегодня я хочу развенчать миф о графоманстве среди молодых людей. Значит графоманство – некая мания величия, чувство непосредственной уместности своих текстов в журналах, газетах, книгах, естественно, что это чувство проявляется даже в тот период, когда робота еще не готова. Также должен заметить о точках вдохновения графоманов (заметил, читая критику о «Г»рафоманстве). А именно:
1. Графоман ищет вдохновение в простейших вещах (Лужа, дерево, шелест листьев, соответственно ручка, перо, дорога, путешествие).
2. Обычное сочетание рифм, которое может напоминать легкое отношение до какой-то из школ поэзии.
3. Выйдя на улицу (простой пример) графоман улавливает колебания ветра, которые так трепетно бьют по его щекам и это считается той самой точкой вдохновения, когда рука хватает перо и в порывах одушевленности горит новыми идеями описания своих мыслей.
4. В случае какой-то поездки графоман берет из собой две ручки и три тетради в надежде на то, что сама поездка будет продуктивной очень( но все оказывается в точности до наоборот). – Возможно, это есть ироническим юмором, но бывает всякое.
5. «Гонка за критикой»- графоман публикует свои произведения искусства и ждет комментариев, в случае лестных комментариев повышается самооценка и сам же юнец сразу же садиться за стол для нового стиха или прозы для удовлетворения своих интересов и интересов читателей (как он считает).
6. Просто нечем заняться. ( Писанина без развития)
Ну что же? Среди писателей (якобы) довольно не малого возраста есть такая «мания личного опыта» и это позволяет им осуждать так званое «Графоманство», но существует ли оно? Предлагаю запатентовать этот термин))).
Я как молодой ученик в этом нелегком воздухе познаний поэзии, ощутил на себе критику по теории Г., но имею честь возразить из вашего разрешения.
Я думаю, что графоманства не существует так как:
1. Человек сам избрал себе этот путь, пусть и не навечно.
2. Учатся все и всегда.
3. Мания величия существует, но это уже напрямую зависит от психотипа человека.
4. Порой кажется, что человек, придумавший это слово, и действительно, что эго ДНК на 34% такое же как и у цветочка «нарцисс». Возможно, предполагать о том, что мы все здесь графоманы.
Графоман – точка плинтуса или же уровень писанины. Пусть это даже звучит и обычно.
Вершины предполагают, что Графоман – это период развития поэта.
По-моему бред.
Люди бывают очень разные, это тоже можно объяснить исходя из морально-этических принципов человечества.
Так как же тогда? А никак….
Это или же неуместная лесть, или же дикость и новшество в современной литературе.
Спасибо за внимание! У меня все.
1. Графоман ищет вдохновение в простейших вещах (Лужа, дерево, шелест листьев, соответственно ручка, перо, дорога, путешествие).
2. Обычное сочетание рифм, которое может напоминать легкое отношение до какой-то из школ поэзии.
3. Выйдя на улицу (простой пример) графоман улавливает колебания ветра, которые так трепетно бьют по его щекам и это считается той самой точкой вдохновения, когда рука хватает перо и в порывах одушевленности горит новыми идеями описания своих мыслей.
4. В случае какой-то поездки графоман берет из собой две ручки и три тетради в надежде на то, что сама поездка будет продуктивной очень( но все оказывается в точности до наоборот). – Возможно, это есть ироническим юмором, но бывает всякое.
5. «Гонка за критикой»- графоман публикует свои произведения искусства и ждет комментариев, в случае лестных комментариев повышается самооценка и сам же юнец сразу же садиться за стол для нового стиха или прозы для удовлетворения своих интересов и интересов читателей (как он считает).
6. Просто нечем заняться. ( Писанина без развития)
Ну что же? Среди писателей (якобы) довольно не малого возраста есть такая «мания личного опыта» и это позволяет им осуждать так званое «Графоманство», но существует ли оно? Предлагаю запатентовать этот термин))).
Я как молодой ученик в этом нелегком воздухе познаний поэзии, ощутил на себе критику по теории Г., но имею честь возразить из вашего разрешения.
Я думаю, что графоманства не существует так как:
1. Человек сам избрал себе этот путь, пусть и не навечно.
2. Учатся все и всегда.
3. Мания величия существует, но это уже напрямую зависит от психотипа человека.
4. Порой кажется, что человек, придумавший это слово, и действительно, что эго ДНК на 34% такое же как и у цветочка «нарцисс». Возможно, предполагать о том, что мы все здесь графоманы.
Графоман – точка плинтуса или же уровень писанины. Пусть это даже звучит и обычно.
Вершины предполагают, что Графоман – это период развития поэта.
По-моему бред.
Люди бывают очень разные, это тоже можно объяснить исходя из морально-этических принципов человечества.
Так как же тогда? А никак….
Это или же неуместная лесть, или же дикость и новшество в современной литературе.
Спасибо за внимание! У меня все.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
