ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
2024.11.19
18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.05.20
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олег Доля (1995) /
Критика | Аналітика
Хочу развенчать миф о графоманстве
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Хочу развенчать миф о графоманстве
И так сегодня я хочу развенчать миф о графоманстве среди молодых людей. Значит графоманство – некая мания величия, чувство непосредственной уместности своих текстов в журналах, газетах, книгах, естественно, что это чувство проявляется даже в тот период, когда робота еще не готова. Также должен заметить о точках вдохновения графоманов (заметил, читая критику о «Г»рафоманстве). А именно:
1. Графоман ищет вдохновение в простейших вещах (Лужа, дерево, шелест листьев, соответственно ручка, перо, дорога, путешествие).
2. Обычное сочетание рифм, которое может напоминать легкое отношение до какой-то из школ поэзии.
3. Выйдя на улицу (простой пример) графоман улавливает колебания ветра, которые так трепетно бьют по его щекам и это считается той самой точкой вдохновения, когда рука хватает перо и в порывах одушевленности горит новыми идеями описания своих мыслей.
4. В случае какой-то поездки графоман берет из собой две ручки и три тетради в надежде на то, что сама поездка будет продуктивной очень( но все оказывается в точности до наоборот). – Возможно, это есть ироническим юмором, но бывает всякое.
5. «Гонка за критикой»- графоман публикует свои произведения искусства и ждет комментариев, в случае лестных комментариев повышается самооценка и сам же юнец сразу же садиться за стол для нового стиха или прозы для удовлетворения своих интересов и интересов читателей (как он считает).
6. Просто нечем заняться. ( Писанина без развития)
Ну что же? Среди писателей (якобы) довольно не малого возраста есть такая «мания личного опыта» и это позволяет им осуждать так званое «Графоманство», но существует ли оно? Предлагаю запатентовать этот термин))).
Я как молодой ученик в этом нелегком воздухе познаний поэзии, ощутил на себе критику по теории Г., но имею честь возразить из вашего разрешения.
Я думаю, что графоманства не существует так как:
1. Человек сам избрал себе этот путь, пусть и не навечно.
2. Учатся все и всегда.
3. Мания величия существует, но это уже напрямую зависит от психотипа человека.
4. Порой кажется, что человек, придумавший это слово, и действительно, что эго ДНК на 34% такое же как и у цветочка «нарцисс». Возможно, предполагать о том, что мы все здесь графоманы.
Графоман – точка плинтуса или же уровень писанины. Пусть это даже звучит и обычно.
Вершины предполагают, что Графоман – это период развития поэта.
По-моему бред.
Люди бывают очень разные, это тоже можно объяснить исходя из морально-этических принципов человечества.
Так как же тогда? А никак….
Это или же неуместная лесть, или же дикость и новшество в современной литературе.
Спасибо за внимание! У меня все.
1. Графоман ищет вдохновение в простейших вещах (Лужа, дерево, шелест листьев, соответственно ручка, перо, дорога, путешествие).
2. Обычное сочетание рифм, которое может напоминать легкое отношение до какой-то из школ поэзии.
3. Выйдя на улицу (простой пример) графоман улавливает колебания ветра, которые так трепетно бьют по его щекам и это считается той самой точкой вдохновения, когда рука хватает перо и в порывах одушевленности горит новыми идеями описания своих мыслей.
4. В случае какой-то поездки графоман берет из собой две ручки и три тетради в надежде на то, что сама поездка будет продуктивной очень( но все оказывается в точности до наоборот). – Возможно, это есть ироническим юмором, но бывает всякое.
5. «Гонка за критикой»- графоман публикует свои произведения искусства и ждет комментариев, в случае лестных комментариев повышается самооценка и сам же юнец сразу же садиться за стол для нового стиха или прозы для удовлетворения своих интересов и интересов читателей (как он считает).
6. Просто нечем заняться. ( Писанина без развития)
Ну что же? Среди писателей (якобы) довольно не малого возраста есть такая «мания личного опыта» и это позволяет им осуждать так званое «Графоманство», но существует ли оно? Предлагаю запатентовать этот термин))).
Я как молодой ученик в этом нелегком воздухе познаний поэзии, ощутил на себе критику по теории Г., но имею честь возразить из вашего разрешения.
Я думаю, что графоманства не существует так как:
1. Человек сам избрал себе этот путь, пусть и не навечно.
2. Учатся все и всегда.
3. Мания величия существует, но это уже напрямую зависит от психотипа человека.
4. Порой кажется, что человек, придумавший это слово, и действительно, что эго ДНК на 34% такое же как и у цветочка «нарцисс». Возможно, предполагать о том, что мы все здесь графоманы.
Графоман – точка плинтуса или же уровень писанины. Пусть это даже звучит и обычно.
Вершины предполагают, что Графоман – это период развития поэта.
По-моему бред.
Люди бывают очень разные, это тоже можно объяснить исходя из морально-этических принципов человечества.
Так как же тогда? А никак….
Это или же неуместная лесть, или же дикость и новшество в современной литературе.
Спасибо за внимание! У меня все.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію