
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.21
17:06
Трамвай запашного літа
Стукотить по чужій вулиці Янголів
В самотині – рікою буття – в самотині
Порожній, наче руїна крику волошок,
Бо це місто – притулок позичений
Заблукалої Еврідіки-невдахи,
Що шукала чи то Арахну, чи то Сапфо,
Бо слова загуби
Стукотить по чужій вулиці Янголів
В самотині – рікою буття – в самотині
Порожній, наче руїна крику волошок,
Бо це місто – притулок позичений
Заблукалої Еврідіки-невдахи,
Що шукала чи то Арахну, чи то Сапфо,
Бо слова загуби
2025.06.21
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Ілюзія
О
Ілюзія
О
2025.06.21
15:16
Маючи за плечима 12 років досвіду роботи в психіатрії та 9 — у психотерапії, я щодня стикаюся зі складністю людських переживань. Поряд із цією професійною діяльністю моє життя завжди супроводжує любов до поезії — як до читання, так і до написання. Нерідко
2025.06.21
12:57
І виростають покоління,
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
2025.06.21
05:06
Хлопчик має хом’яка, –
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
2025.06.20
21:58
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
2025.06.20
15:51
Начебто дві голови у тебе
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
2025.06.20
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Панно Фа
Панно Фа
2025.06.20
14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.
2025.06.20
07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
2025.06.19
21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
2025.06.19
20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
2025.06.19
12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
2025.06.19
09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
2025.06.18
22:44
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Рожеві метел
Рожеві метел
2025.06.18
21:33
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2024.05.20
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олег Доля (1995) /
Критика | Аналітика
Хочу развенчать миф о графоманстве
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Хочу развенчать миф о графоманстве
И так сегодня я хочу развенчать миф о графоманстве среди молодых людей. Значит графоманство – некая мания величия, чувство непосредственной уместности своих текстов в журналах, газетах, книгах, естественно, что это чувство проявляется даже в тот период, когда робота еще не готова. Также должен заметить о точках вдохновения графоманов (заметил, читая критику о «Г»рафоманстве). А именно:
1. Графоман ищет вдохновение в простейших вещах (Лужа, дерево, шелест листьев, соответственно ручка, перо, дорога, путешествие).
2. Обычное сочетание рифм, которое может напоминать легкое отношение до какой-то из школ поэзии.
3. Выйдя на улицу (простой пример) графоман улавливает колебания ветра, которые так трепетно бьют по его щекам и это считается той самой точкой вдохновения, когда рука хватает перо и в порывах одушевленности горит новыми идеями описания своих мыслей.
4. В случае какой-то поездки графоман берет из собой две ручки и три тетради в надежде на то, что сама поездка будет продуктивной очень( но все оказывается в точности до наоборот). – Возможно, это есть ироническим юмором, но бывает всякое.
5. «Гонка за критикой»- графоман публикует свои произведения искусства и ждет комментариев, в случае лестных комментариев повышается самооценка и сам же юнец сразу же садиться за стол для нового стиха или прозы для удовлетворения своих интересов и интересов читателей (как он считает).
6. Просто нечем заняться. ( Писанина без развития)
Ну что же? Среди писателей (якобы) довольно не малого возраста есть такая «мания личного опыта» и это позволяет им осуждать так званое «Графоманство», но существует ли оно? Предлагаю запатентовать этот термин))).
Я как молодой ученик в этом нелегком воздухе познаний поэзии, ощутил на себе критику по теории Г., но имею честь возразить из вашего разрешения.
Я думаю, что графоманства не существует так как:
1. Человек сам избрал себе этот путь, пусть и не навечно.
2. Учатся все и всегда.
3. Мания величия существует, но это уже напрямую зависит от психотипа человека.
4. Порой кажется, что человек, придумавший это слово, и действительно, что эго ДНК на 34% такое же как и у цветочка «нарцисс». Возможно, предполагать о том, что мы все здесь графоманы.
Графоман – точка плинтуса или же уровень писанины. Пусть это даже звучит и обычно.
Вершины предполагают, что Графоман – это период развития поэта.
По-моему бред.
Люди бывают очень разные, это тоже можно объяснить исходя из морально-этических принципов человечества.
Так как же тогда? А никак….
Это или же неуместная лесть, или же дикость и новшество в современной литературе.
Спасибо за внимание! У меня все.
1. Графоман ищет вдохновение в простейших вещах (Лужа, дерево, шелест листьев, соответственно ручка, перо, дорога, путешествие).
2. Обычное сочетание рифм, которое может напоминать легкое отношение до какой-то из школ поэзии.
3. Выйдя на улицу (простой пример) графоман улавливает колебания ветра, которые так трепетно бьют по его щекам и это считается той самой точкой вдохновения, когда рука хватает перо и в порывах одушевленности горит новыми идеями описания своих мыслей.
4. В случае какой-то поездки графоман берет из собой две ручки и три тетради в надежде на то, что сама поездка будет продуктивной очень( но все оказывается в точности до наоборот). – Возможно, это есть ироническим юмором, но бывает всякое.
5. «Гонка за критикой»- графоман публикует свои произведения искусства и ждет комментариев, в случае лестных комментариев повышается самооценка и сам же юнец сразу же садиться за стол для нового стиха или прозы для удовлетворения своих интересов и интересов читателей (как он считает).
6. Просто нечем заняться. ( Писанина без развития)
Ну что же? Среди писателей (якобы) довольно не малого возраста есть такая «мания личного опыта» и это позволяет им осуждать так званое «Графоманство», но существует ли оно? Предлагаю запатентовать этот термин))).
Я как молодой ученик в этом нелегком воздухе познаний поэзии, ощутил на себе критику по теории Г., но имею честь возразить из вашего разрешения.
Я думаю, что графоманства не существует так как:
1. Человек сам избрал себе этот путь, пусть и не навечно.
2. Учатся все и всегда.
3. Мания величия существует, но это уже напрямую зависит от психотипа человека.
4. Порой кажется, что человек, придумавший это слово, и действительно, что эго ДНК на 34% такое же как и у цветочка «нарцисс». Возможно, предполагать о том, что мы все здесь графоманы.
Графоман – точка плинтуса или же уровень писанины. Пусть это даже звучит и обычно.
Вершины предполагают, что Графоман – это период развития поэта.
По-моему бред.
Люди бывают очень разные, это тоже можно объяснить исходя из морально-этических принципов человечества.
Так как же тогда? А никак….
Это или же неуместная лесть, или же дикость и новшество в современной литературе.
Спасибо за внимание! У меня все.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію