Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.08
15:07
То не вітер Диким полем трави колихає,
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч
2026.02.08
12:49
Я снігом табірним впаду тобі до ніг
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.
Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.
Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і
2026.02.08
11:37
Безконечне протяжне гудіння
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!
2026.02.08
09:09
Із Леоніда Сергєєва
Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!
Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!
2026.02.07
23:49
У напівтемряві п'ємо холодну каву,
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.
І надрив
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.
І надрив
2026.02.07
21:10
Крапка сонця утоплена в сіре лютневе марево.
Перебулий мороз ще уперто тримає скованість,
Та майбутня відлига таки насуває хмарою,
За якою проміння, що прагне зігріти, сховане.
Відганяє циклоном тріскучі морози згубливі
Спорадична зима, що у холод
Перебулий мороз ще уперто тримає скованість,
Та майбутня відлига таки насуває хмарою,
За якою проміння, що прагне зігріти, сховане.
Відганяє циклоном тріскучі морози згубливі
Спорадична зима, що у холод
2026.02.07
20:39
Про що ти хочеш розказати, скрипко?
Чом смутком пронизуєш до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи, може, скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?
Чом смутком пронизуєш до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи, може, скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?
2026.02.07
20:21
Я спалю на багатті книжки
У вечірній туманній журбі –
Хай вогонь поглинає рядки
Тих віршів, що писав не тобі,
Хай у полум’ї згинуть слова –
Відтепер їм не вірю і сам.
Я минуле життя обірвав –
У вечірній туманній журбі –
Хай вогонь поглинає рядки
Тих віршів, що писав не тобі,
Хай у полум’ї згинуть слова –
Відтепер їм не вірю і сам.
Я минуле життя обірвав –
2026.02.07
13:53
У кожного вона своя. А чи прозора?
Немов туман над ранньою рікою.
То лагідна, сіяє, як вечірні зорі,
То б'є у груди хвилею стрімкою.
І не напишеш буквами її - лиш ритмом.
Ми чуємо : "Так доля забажала".
Не істина вона, не вирок і не міфи,
А інко
Немов туман над ранньою рікою.
То лагідна, сіяє, як вечірні зорі,
То б'є у груди хвилею стрімкою.
І не напишеш буквами її - лиш ритмом.
Ми чуємо : "Так доля забажала".
Не істина вона, не вирок і не міфи,
А інко
2026.02.07
10:26
Укрили заморозки ніжні квіти,
Немов тирани чи лиха орда.
Слова звучать беззахисно, як віти,
А гасла застигають, мов слюда.
Укрили заморозки сподівання
На світло, на відлигу, на прогрес.
І опадають квіти розставання,
Немов тирани чи лиха орда.
Слова звучать беззахисно, як віти,
А гасла застигають, мов слюда.
Укрили заморозки сподівання
На світло, на відлигу, на прогрес.
І опадають квіти розставання,
2026.02.07
09:00
Туманом розлилося небо в море,
розмивши своїм паром горизонт,
бентежне, феросплавне, неозоре.
Окріп вальсує з кригою разом
на цім окрайці часу і галактик
за межами людських думок глоти.
А ми, наївні смертні аргонавти
даремні робим спроби осягти
розмивши своїм паром горизонт,
бентежне, феросплавне, неозоре.
Окріп вальсує з кригою разом
на цім окрайці часу і галактик
за межами людських думок глоти.
А ми, наївні смертні аргонавти
даремні робим спроби осягти
2026.02.07
05:08
Годинник з синім циферблатом,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.
І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.
І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,
2026.02.06
21:40
Мій Боже, дякую Тобі, що Ти є,
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов'ю
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов'ю
2026.02.06
21:07
Наосліп, через кипінь і не в такт,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.
Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.
Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,
2026.02.06
18:04
О ти (чий зір усе одвертий, а мій все пропустив)
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань
Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань
Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть
2026.02.06
17:31
Німе повітря. Королівство тиші.
Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?
Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?
Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Григоренко (1964) /
Поеми
Послание Души Мира друзьям у костра
которые не могут - просто-напросто
- не могут о помощи просить,
чтобы им обьяснили доступно
как счастья в жизни достичь.
Рядом с нами живут они
и их сердца хрупкие весьма.
По ласке соскучились,
но показать это стыдятся.
Собираются друзья у костра.
Текут ручейками беседы - у каждого жизнь своя.
Многим Бог посылает одиночество сполна,
чтобы научить человека искуству общежития.
Нет времени, нет пространства как ограничения
в пути вечного совершенства человека.
Бог использует гнев, чтобы показать
нам бесконечную ценность мира.
Есть две спирали - как по одной можно подняться,
так по другой можно спуститься.
Он применяет молчание, чтобы внушить
как ответственно каждое слово должно быть.
Усталость - чтобы прелесть бодрости познали.
Недуг - чтобы благодать здоровья осознали.
Чаша страданий у каждого своя
но, кто безразличен к несчастью
ближнего - самый несчасный - гордыня.
Настоящий друг - добродушен, как голубь,
и мудр, как змея.
Встречаясь и беседуя с другими,
он, поведение их не осуждает,
ибо знает: тьма улавливает зло,
исходящие из его души,
в нивидимые, путанные сети.
Они ухватывают все невежество,
что витает в пространстве незримо,
превращая в ненависть всю зависть,
а она пожирает души человечества.
Не суди - заповедь храни.
Он читает послание Души Мира друзьям, нам:
,,После того как сумееш преодолеть трудности,
возвращайся памятью своей не к тому,
сколь тяжко тебе это далось,
а к радости, что ты
с честью выдержал это испытание.
Оправившись после тяжкого недуга,
думай не о страданиях,
которые пришлось пережить,
но о благодати Бога,
позволившего тебе исцелится".
Людей так много в миру,
много друзей, все разные они.
Сидя у костра делятся они тем,
что им известно о жизненном пути.
Тот, кто помогает другим,
может рассчитывать на помощь всегда, ведь
Каждый может изменить настоящие, изменив точку зрения,
в пути совершенствуя самого себя.
2011г.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Послание Души Мира друзьям у костра
Храни в памяти то хорошее и доброе,
что родилось из трудностей.
Они станут испытанием твоей силы
и придадут тебе уверенности
перед лицом новых препятствий.
Душа Мира
Людей в миру так много,которые не могут - просто-напросто
- не могут о помощи просить,
чтобы им обьяснили доступно
как счастья в жизни достичь.
Рядом с нами живут они
и их сердца хрупкие весьма.
По ласке соскучились,
но показать это стыдятся.
Собираются друзья у костра.
Текут ручейками беседы - у каждого жизнь своя.
Многим Бог посылает одиночество сполна,
чтобы научить человека искуству общежития.
Нет времени, нет пространства как ограничения
в пути вечного совершенства человека.
Бог использует гнев, чтобы показать
нам бесконечную ценность мира.
Есть две спирали - как по одной можно подняться,
так по другой можно спуститься.
Он применяет молчание, чтобы внушить
как ответственно каждое слово должно быть.
Усталость - чтобы прелесть бодрости познали.
Недуг - чтобы благодать здоровья осознали.
Чаша страданий у каждого своя
но, кто безразличен к несчастью
ближнего - самый несчасный - гордыня.
Настоящий друг - добродушен, как голубь,
и мудр, как змея.
Встречаясь и беседуя с другими,
он, поведение их не осуждает,
ибо знает: тьма улавливает зло,
исходящие из его души,
в нивидимые, путанные сети.
Они ухватывают все невежество,
что витает в пространстве незримо,
превращая в ненависть всю зависть,
а она пожирает души человечества.
Не суди - заповедь храни.
Он читает послание Души Мира друзьям, нам:
,,После того как сумееш преодолеть трудности,
возвращайся памятью своей не к тому,
сколь тяжко тебе это далось,
а к радости, что ты
с честью выдержал это испытание.
Оправившись после тяжкого недуга,
думай не о страданиях,
которые пришлось пережить,
но о благодати Бога,
позволившего тебе исцелится".
Людей так много в миру,
много друзей, все разные они.
Сидя у костра делятся они тем,
что им известно о жизненном пути.
Тот, кто помогает другим,
может рассчитывать на помощь всегда, ведь
Каждый может изменить настоящие, изменив точку зрения,
в пути совершенствуя самого себя.
2011г.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
