
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.07
13:17
А коси жінки - висріблений ліс,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!
І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!
І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,
2025.07.07
08:14
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.
2025.07.06
22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!
Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,
Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.
Хай народяться мрії живі!
Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,
Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.
2025.07.06
18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.
2025.07.06
16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув
2025.07.06
10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.
Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.
Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
2025.07.06
05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.
2025.07.05
21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,
2025.07.05
19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
2025.07.05
10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
2025.07.05
06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
2025.07.04
17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
2025.07.04
16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
2025.07.04
12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
2025.07.04
06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
2025.07.03
21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2024.08.04
2024.05.20
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Григоренко (1964) /
Поеми
Послание Души Мира друзьям у костра
которые не могут - просто-напросто
- не могут о помощи просить,
чтобы им обьяснили доступно
как счастья в жизни достичь.
Рядом с нами живут они
и их сердца хрупкие весьма.
По ласке соскучились,
но показать это стыдятся.
Собираются друзья у костра.
Текут ручейками беседы - у каждого жизнь своя.
Многим Бог посылает одиночество сполна,
чтобы научить человека искуству общежития.
Нет времени, нет пространства как ограничения
в пути вечного совершенства человека.
Бог использует гнев, чтобы показать
нам бесконечную ценность мира.
Есть две спирали - как по одной можно подняться,
так по другой можно спуститься.
Он применяет молчание, чтобы внушить
как ответственно каждое слово должно быть.
Усталость - чтобы прелесть бодрости познали.
Недуг - чтобы благодать здоровья осознали.
Чаша страданий у каждого своя
но, кто безразличен к несчастью
ближнего - самый несчасный - гордыня.
Настоящий друг - добродушен, как голубь,
и мудр, как змея.
Встречаясь и беседуя с другими,
он, поведение их не осуждает,
ибо знает: тьма улавливает зло,
исходящие из его души,
в нивидимые, путанные сети.
Они ухватывают все невежество,
что витает в пространстве незримо,
превращая в ненависть всю зависть,
а она пожирает души человечества.
Не суди - заповедь храни.
Он читает послание Души Мира друзьям, нам:
,,После того как сумееш преодолеть трудности,
возвращайся памятью своей не к тому,
сколь тяжко тебе это далось,
а к радости, что ты
с честью выдержал это испытание.
Оправившись после тяжкого недуга,
думай не о страданиях,
которые пришлось пережить,
но о благодати Бога,
позволившего тебе исцелится".
Людей так много в миру,
много друзей, все разные они.
Сидя у костра делятся они тем,
что им известно о жизненном пути.
Тот, кто помогает другим,
может рассчитывать на помощь всегда, ведь
Каждый может изменить настоящие, изменив точку зрения,
в пути совершенствуя самого себя.
2011г.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Послание Души Мира друзьям у костра
Храни в памяти то хорошее и доброе,
что родилось из трудностей.
Они станут испытанием твоей силы
и придадут тебе уверенности
перед лицом новых препятствий.
Душа Мира
Людей в миру так много,которые не могут - просто-напросто
- не могут о помощи просить,
чтобы им обьяснили доступно
как счастья в жизни достичь.
Рядом с нами живут они
и их сердца хрупкие весьма.
По ласке соскучились,
но показать это стыдятся.
Собираются друзья у костра.
Текут ручейками беседы - у каждого жизнь своя.
Многим Бог посылает одиночество сполна,
чтобы научить человека искуству общежития.
Нет времени, нет пространства как ограничения
в пути вечного совершенства человека.
Бог использует гнев, чтобы показать
нам бесконечную ценность мира.
Есть две спирали - как по одной можно подняться,
так по другой можно спуститься.
Он применяет молчание, чтобы внушить
как ответственно каждое слово должно быть.
Усталость - чтобы прелесть бодрости познали.
Недуг - чтобы благодать здоровья осознали.
Чаша страданий у каждого своя
но, кто безразличен к несчастью
ближнего - самый несчасный - гордыня.
Настоящий друг - добродушен, как голубь,
и мудр, как змея.
Встречаясь и беседуя с другими,
он, поведение их не осуждает,
ибо знает: тьма улавливает зло,
исходящие из его души,
в нивидимые, путанные сети.
Они ухватывают все невежество,
что витает в пространстве незримо,
превращая в ненависть всю зависть,
а она пожирает души человечества.
Не суди - заповедь храни.
Он читает послание Души Мира друзьям, нам:
,,После того как сумееш преодолеть трудности,
возвращайся памятью своей не к тому,
сколь тяжко тебе это далось,
а к радости, что ты
с честью выдержал это испытание.
Оправившись после тяжкого недуга,
думай не о страданиях,
которые пришлось пережить,
но о благодати Бога,
позволившего тебе исцелится".
Людей так много в миру,
много друзей, все разные они.
Сидя у костра делятся они тем,
что им известно о жизненном пути.
Тот, кто помогает другим,
может рассчитывать на помощь всегда, ведь
Каждый может изменить настоящие, изменив точку зрения,
в пути совершенствуя самого себя.
2011г.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію