ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 THANKSGIVING



Этот День Благодарения жена и я встречали там же, где и несколько лет назад, в Хьюстоне. Но в отличие от предыдущего это происходило уже в собственном доме младшего сына.
Приехали мы заблаговременно, чтобы помочь в работе на приусадебном участке площадью где-то под сорок соток. За прореживанием кустарников, выкорчевыванием пальм, в своем любопытстве готовых повалить забор на территорию соседа, сгребанием сосновых иголок, а вечером – за шахматными поединками на компьютере с коварным и ненавистным обоим нам Леоном некогда было предаться раздумьям.
Но вот после праведных трудов забрался я в гамак, подвешенный между двумя высоченными соснами. Вверху проплывали облака и, будто сговорившись между собой, решили нарушить мою безмятежность,- ни с того, ни с сего вдруг нахлынули на меня воспоминания. Но не какой-то Бог весть давности, а именно той, когда сегодняшний хозяин дома еще пребывал в утробе мамы и лишь готовился весной следующего года выйти на свет Божий.
Мне было в ту пору столько лет, сколько ему сегодня – около тридцати пяти. Жили мы в центре города в дореволюционной постройки доме, в довольно приличной по советским меркам квартире. Правда, в коммунальной.
Многие из моих ровесников с ностальгией вспоминают своих соседей, а мы - с содроганием одну-единственную. Под два метра ростом ангельским голоском она возвещала о своем прибытии на кухню именно тогда, когда бабушка или жена что-то стряпали или же вся наша семья садилась за стол. Не оставляла нас соседка и наедине с приятелями, нет-нет да и вставляя в разговор свои пять копеек.
Живя в тепле и добре и время от времени напоминая о себе, не ведал ты, сынок, какие усилия прилагал твой дед, чтобы ты не увидел нашу склочную соседку. Сколько здоровья положили все мы, за исключением твоего трехлетнего братика, чтобы привести в порядок ее будущую квартиру в районе, в котором мечтал бы жить каждый киевлянин. В добавок ко всему она еще затребовала перевезти, хоть ее приживальщик работал на грузовой машине. Когда я высказал свое возмущение твоему деду, тот, не раздумывая, сказал:
-Если бы она захотела, чтобы мы перенесли ее на руках, я бы и на это согласился.
Но это была,сынок, сказать бы, видимая сторона. Только твоя мама знала, чего стоила мне многолетняя опека кагебистов. Нарушив однажды их предписание не входить ни в какие контакты с иностранцами, я обрек себя поначалу на безработицу, а в дальнейшем - и на вынужденную смену мест работы. Все это, правда, легко было изменить. Выполни просьбу агентов КГБ действовать под их диктовку, и твой папа без особого труда поднимался бы по служебной лестнице.
Зная об этом, я все же ни за что не хотел соглашаться. Более того, своими действиями сам создавал себе невыносимую обстановку. То устроил на работу к печатному станку отпетого антисоветчика, вскорости одного из первых посетителей принудительной психушки; то, вынужденный написать свое мнение о без пяти минут политзаключенном, назвал его совестью народа и своим учителем. А в последней беседе с выкормышами железного Феликса назвал их организацию ненужной в стране победившего социализма. На это вместо возражений твой папа услышал вопрос:
-У вас есть дети?
-Есть один и жду второго.
-Как жаль, как жаль,- запричитал кагебисткий босс, как бы сожалея о твоем скором появлении на свет Божий.
Но, видимо, я был не единственным, кто несмотря на посулы кагебистов так и не согласился сотрудничать с ними, были посерьезней меня кандидаты на тюрьмы. А стезя спортивного журналиста, на которую вывела меня судьба, и вовсе перестала интересовать мастеров всяческих провокаций.
Вот такие невеселые воспоминания навеяли мне проплывающие вверху облака и, чтобы избавиться от них, я оставил гамак и пошел встречать прибывшего на День Благодарения гостя.
Обязательно приеду и в следующем году, чтобы встречать этот праздник с новым гражданином Америки – твоим, сынок, отпрыском.

















      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-05-06 21:47:45
Переглядів сторінки твору 1047
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.027 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.212 / 5.84)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.757
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.11.23 10:49
Автор у цю хвилину відсутній