ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.10.20 06:29
Родить спогади печальні
Біль гірких утрат, -
Додається поминальних
Заходів і дат.
В боротьбі за виживання
Гинемо щодня, -
Голосіння і прощання
Звідуєм сповна.

М Менянин
2025.10.20 01:28
Відчує кожен весь цей жах:
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.

Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,

Тетяна Левицька
2025.10.20 01:14
Вона поїхала у сутінки далекі, 
У невідомість, пристрасність і страх, 
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах. 

Вона поїхала в кохання, як у морок, 
В жагу, немов невигасла пітьма. 
Невдовзі їй виповнюється сорок, 

Павло Сікорський
2025.10.19 22:50
Слова твої, мов кулі - лента за лентою;
Склеюю серце своє ізолентою.

Борис Костиря
2025.10.19 22:25
Вона поїхала у сутінки далекі,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.

Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,

Іван Потьомкін
2025.10.19 22:01
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?

Ірина Білінська
2025.10.19 20:45
Женуть вітри рябі отари хмар
в безкрає поле зоряного неба,
де музикує змучений Ремарк,
Адамові Творець рахує ребра…

Сади стрічають пахощами груш,
і яблуням лоскоче сонце скроні -
це Осені портрети пише Труш,

Віктор Насипаний
2025.10.19 18:44
Я думаю про тебе дні та ночі,
Почути хочу голос твій, будь ласка.
І погляд жду і , наче зорі, очі.
Бо ти для мене, ніби добра казка.

Приспів:
Я пам’ятаю очі, твої очі.
Тебе зустріти, мила, знову хочу.

Микола Дудар
2025.10.19 16:33
Нічого такого. Кащель, не більш…
Зідки узявся? Бог його знає
Жовтню присвята худощавий цей вірш
Наче ж не лає?
Ти вже проснувся… частково проснувсь
Дякуєш Богу, біжиш за кермо
І знову не їдеш… сумуєш чомусь
Буває. Клеймо…

Євген Федчук
2025.10.19 15:21
Як створив Господь Адама, то пустив до раю
І він там у тому раї і турбот не знає.
Є що їсти, є що пити, де лягти, поспати.
Та вже скоро Адам в раї почав сумувати.
Ніщо йому не цікаво, все набридло досі.
- Дай мені якесь заняття?! – у Господа просить.

Світлана Пирогова
2025.10.19 14:53
Димчастий дощ зливається із жовтнем:
То дріботить, то плаче водоспадом.
Не просушив ніхто сльозину жодну,
І омиває кожна - листя саду.

Осінній холод і мокрінь журлива
Закрастися у душу підло прагнуть,
А сад почув мелодію тужливу,

Володимир Мацуцький
2025.10.19 13:54
Тліє третя світова
і не тільки тліє.
Запалає і Москва,
світ зігріє.
Кочегарять два чорти:
Дональд Трамп і Путін.
Від чортячої чети
всі країни скуті.

Леся Горова
2025.10.19 11:48
Ти візьми мою руку, коли в тому буде потреба.
Якщо я захитаюся навіть від зайвої ноші,
То не бійся, устоюй. Тонкі під ромашками стебла,
А негода лише нагинає, зламати не може.

Опирайся на плечі. Вагаєшся - що за рамена,
Бо на них ніби й хустка шаля

Тетяна Левицька
2025.10.19 09:43
Для тебе також, любий, я змогла б
зірвати з хмари айстри вересневі;
вмочити у безмежжя два весла
і витягти з безодні повний невід;
звільнити з сіті рибку золоту,
серпанок непроглядний загадати,
щоб ворог не знайшов і за верству
на мапі всесвіту коо

Сергій СергійКо
2025.10.19 09:25
Я мало жив і жив у лісі.
Це вам не те, що в шоубізі,
Де завжди їжу знайде ніс.
А тут, у лісі – тільки ліс.
Щось їстівне шукаю завжди –
Усі стежинки перетовк.
Куди не глянь – сумний пейзаж, де
Онука, Бабка є і Вовк.

Віктор Кучерук
2025.10.19 06:14
Білопері, сизокрилі,
Ненаситні голуби, -
Кусень хліба не поділять
Під балконом півдоби.
Галасують, метушаться
Поруч скиби й навпаки, -
Кожна птаха хоче вкрасти
Дуже ситні грудочки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 THANKSGIVING



Этот День Благодарения жена и я встречали там же, где и несколько лет назад, в Хьюстоне. Но в отличие от предыдущего это происходило уже в собственном доме младшего сына.
Приехали мы заблаговременно, чтобы помочь в работе на приусадебном участке площадью где-то под сорок соток. За прореживанием кустарников, выкорчевыванием пальм, в своем любопытстве готовых повалить забор на территорию соседа, сгребанием сосновых иголок, а вечером – за шахматными поединками на компьютере с коварным и ненавистным обоим нам Леоном некогда было предаться раздумьям.
Но вот после праведных трудов забрался я в гамак, подвешенный между двумя высоченными соснами. Вверху проплывали облака и, будто сговорившись между собой, решили нарушить мою безмятежность,- ни с того, ни с сего вдруг нахлынули на меня воспоминания. Но не какой-то Бог весть давности, а именно той, когда сегодняшний хозяин дома еще пребывал в утробе мамы и лишь готовился весной следующего года выйти на свет Божий.
Мне было в ту пору столько лет, сколько ему сегодня – около тридцати пяти. Жили мы в центре города в дореволюционной постройки доме, в довольно приличной по советским меркам квартире. Правда, в коммунальной.
Многие из моих ровесников с ностальгией вспоминают своих соседей, а мы - с содроганием одну-единственную. Под два метра ростом ангельским голоском она возвещала о своем прибытии на кухню именно тогда, когда бабушка или жена что-то стряпали или же вся наша семья садилась за стол. Не оставляла нас соседка и наедине с приятелями, нет-нет да и вставляя в разговор свои пять копеек.
Живя в тепле и добре и время от времени напоминая о себе, не ведал ты, сынок, какие усилия прилагал твой дед, чтобы ты не увидел нашу склочную соседку. Сколько здоровья положили все мы, за исключением твоего трехлетнего братика, чтобы привести в порядок ее будущую квартиру в районе, в котором мечтал бы жить каждый киевлянин. В добавок ко всему она еще затребовала перевезти, хоть ее приживальщик работал на грузовой машине. Когда я высказал свое возмущение твоему деду, тот, не раздумывая, сказал:
-Если бы она захотела, чтобы мы перенесли ее на руках, я бы и на это согласился.
Но это была,сынок, сказать бы, видимая сторона. Только твоя мама знала, чего стоила мне многолетняя опека кагебистов. Нарушив однажды их предписание не входить ни в какие контакты с иностранцами, я обрек себя поначалу на безработицу, а в дальнейшем - и на вынужденную смену мест работы. Все это, правда, легко было изменить. Выполни просьбу агентов КГБ действовать под их диктовку, и твой папа без особого труда поднимался бы по служебной лестнице.
Зная об этом, я все же ни за что не хотел соглашаться. Более того, своими действиями сам создавал себе невыносимую обстановку. То устроил на работу к печатному станку отпетого антисоветчика, вскорости одного из первых посетителей принудительной психушки; то, вынужденный написать свое мнение о без пяти минут политзаключенном, назвал его совестью народа и своим учителем. А в последней беседе с выкормышами железного Феликса назвал их организацию ненужной в стране победившего социализма. На это вместо возражений твой папа услышал вопрос:
-У вас есть дети?
-Есть один и жду второго.
-Как жаль, как жаль,- запричитал кагебисткий босс, как бы сожалея о твоем скором появлении на свет Божий.
Но, видимо, я был не единственным, кто несмотря на посулы кагебистов так и не согласился сотрудничать с ними, были посерьезней меня кандидаты на тюрьмы. А стезя спортивного журналиста, на которую вывела меня судьба, и вовсе перестала интересовать мастеров всяческих провокаций.
Вот такие невеселые воспоминания навеяли мне проплывающие вверху облака и, чтобы избавиться от них, я оставил гамак и пошел встречать прибывшего на День Благодарения гостя.
Обязательно приеду и в следующем году, чтобы встречать этот праздник с новым гражданином Америки – твоим, сынок, отпрыском.

















      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-05-06 21:47:45
Переглядів сторінки твору 1082
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.035 / 5.61)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.223 / 5.85)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.757
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2025.10.19 22:02
Автор у цю хвилину відсутній