
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Чортополоху, бо в цей час
Пора осіння безупинно
Виносить твори напоказ.
Поля вбирає в позолоту,
А в дрантя – вкутує сади,
Мов демонструє так роботи
Своєї плавної ходи.
під гуркотом дисонансів.
Коли душа найбільше потребує
прекрасного, звідкись виникає
огидний лик цинізму,
монструозне обличчя страху,
думки, ніби ратиці диявола,
цапина борідка банальності,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Универсальная Мозаика
Чему не научила мудрость, тому научит горе:
оказавшись припертым к стенке, человек выбирает мудрость.
Чандер Сен
Духовный рост человека - универсальная мозаика.Посредством понимания, союз з Богом утверджается.
Я и Отец-Одно*, граница размывается.
Бог - Универсальный Разум Абсолюта
И сквозь века, устами Ариев-Славян
Гром Небес - могучие УРА!
Вездесущность, Всемогущество и Всезнание Творца,
Это есть суть Тройки - многомерная она.
Природа Бога в триединстве духовная -
Вера, Надежда и Любовь-Святая Троица.
Ведай Истину и Правь Добром,
Есть мантра Добра - это ОМ для меня.
Один мудрый человек сказал:
"Презрев все на свете, мудрец
должен стремится к познанию самого себя,
ибо нет знания более высокого,
и приносящего большое удовлетворение,
нежели познание собственной природы".
Если человек познает свое "я",
Ему остается открыть скрытые возможности
своих потаенных сил и дремлющие способности.
"Какая польза человеку, если он
приобретет весь мир, а душе своей повредит?"**
Человека душа - это его духовное "я",
И если он познает себя -
соединится с Богом, полнотой Добра.
Человек построит мир щастя
Своим ближним Радости блага - Универсальная Мозаика Бога.
2011г.
Раз'яснение глыбин - Иисуса Слова:
Истина гласит, что человечество - завершенная в себе единица.
Не единство, а именно великая единица:
в союзе с Богом человечество образует Великое Одно.
Человечество - понятие более широкое, чем братство.
Люди составляют Одного человека, подобно тому
как множество лоз составляет один виноградный куст.
Ни один человек не отделим от целого.
Христос молился о том, чтобы все стали Одним.
"Так как вы сделали это одному из сих
братьев Моих меньших, то сделали Мне"(Матф. 25:40.
Истина заключается в том, что "Все есть Одно":
Один Дух, Одно Тело, Великое Тело Господне
всего человечества. Посредством Великой Любви, Света
и Жизни Божей это тело соединяется с
Единым Завершеным Целым.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)