
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!
І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.
Хай народяться мрії живі!
Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,
Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.
Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Универсальная Мозаика
Чему не научила мудрость, тому научит горе:
оказавшись припертым к стенке, человек выбирает мудрость.
Чандер Сен
Духовный рост человека - универсальная мозаика.Посредством понимания, союз з Богом утверджается.
Я и Отец-Одно*, граница размывается.
Бог - Универсальный Разум Абсолюта
И сквозь века, устами Ариев-Славян
Гром Небес - могучие УРА!
Вездесущность, Всемогущество и Всезнание Творца,
Это есть суть Тройки - многомерная она.
Природа Бога в триединстве духовная -
Вера, Надежда и Любовь-Святая Троица.
Ведай Истину и Правь Добром,
Есть мантра Добра - это ОМ для меня.
Один мудрый человек сказал:
"Презрев все на свете, мудрец
должен стремится к познанию самого себя,
ибо нет знания более высокого,
и приносящего большое удовлетворение,
нежели познание собственной природы".
Если человек познает свое "я",
Ему остается открыть скрытые возможности
своих потаенных сил и дремлющие способности.
"Какая польза человеку, если он
приобретет весь мир, а душе своей повредит?"**
Человека душа - это его духовное "я",
И если он познает себя -
соединится с Богом, полнотой Добра.
Человек построит мир щастя
Своим ближним Радости блага - Универсальная Мозаика Бога.
2011г.
Раз'яснение глыбин - Иисуса Слова:
Истина гласит, что человечество - завершенная в себе единица.
Не единство, а именно великая единица:
в союзе с Богом человечество образует Великое Одно.
Человечество - понятие более широкое, чем братство.
Люди составляют Одного человека, подобно тому
как множество лоз составляет один виноградный куст.
Ни один человек не отделим от целого.
Христос молился о том, чтобы все стали Одним.
"Так как вы сделали это одному из сих
братьев Моих меньших, то сделали Мне"(Матф. 25:40.
Истина заключается в том, что "Все есть Одно":
Один Дух, Одно Тело, Великое Тело Господне
всего человечества. Посредством Великой Любви, Света
и Жизни Божей это тело соединяется с
Единым Завершеным Целым.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)