Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.
Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!
Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.
І надрив
Перебулий мороз ще уперто тримає скованість,
Та майбутня відлига таки насуває хмарою,
За якою проміння, що прагне зігріти, сховане.
Відганяє циклоном тріскучі морози згубливі
Спорадична зима, що у холод
Чом смутком пронизуєш до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи, може, скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?
У вечірній туманній журбі –
Хай вогонь поглинає рядки
Тих віршів, що писав не тобі,
Хай у полум’ї згинуть слова –
Відтепер їм не вірю і сам.
Я минуле життя обірвав –
Немов туман над ранньою рікою.
То лагідна, сіяє, як вечірні зорі,
То б'є у груди хвилею стрімкою.
І не напишеш буквами її - лиш ритмом.
Ми чуємо : "Так доля забажала".
Не істина вона, не вирок і не міфи,
А інко
Немов тирани чи лиха орда.
Слова звучать беззахисно, як віти,
А гасла застигають, мов слюда.
Укрили заморозки сподівання
На світло, на відлигу, на прогрес.
І опадають квіти розставання,
розмивши своїм паром горизонт,
бентежне, феросплавне, неозоре.
Окріп вальсує з кригою разом
на цім окрайці часу і галактик
за межами людських думок глоти.
А ми, наївні смертні аргонавти
даремні робим спроби осягти
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.
І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов'ю
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.
Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань
Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть
Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?
Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Универсальная Мозаика
Чему не научила мудрость, тому научит горе:
оказавшись припертым к стенке, человек выбирает мудрость.
Чандер Сен
Духовный рост человека - универсальная мозаика.Посредством понимания, союз з Богом утверджается.
Я и Отец-Одно*, граница размывается.
Бог - Универсальный Разум Абсолюта
И сквозь века, устами Ариев-Славян
Гром Небес - могучие УРА!
Вездесущность, Всемогущество и Всезнание Творца,
Это есть суть Тройки - многомерная она.
Природа Бога в триединстве духовная -
Вера, Надежда и Любовь-Святая Троица.
Ведай Истину и Правь Добром,
Есть мантра Добра - это ОМ для меня.
Один мудрый человек сказал:
"Презрев все на свете, мудрец
должен стремится к познанию самого себя,
ибо нет знания более высокого,
и приносящего большое удовлетворение,
нежели познание собственной природы".
Если человек познает свое "я",
Ему остается открыть скрытые возможности
своих потаенных сил и дремлющие способности.
"Какая польза человеку, если он
приобретет весь мир, а душе своей повредит?"**
Человека душа - это его духовное "я",
И если он познает себя -
соединится с Богом, полнотой Добра.
Человек построит мир щастя
Своим ближним Радости блага - Универсальная Мозаика Бога.
2011г.
Раз'яснение глыбин - Иисуса Слова:
Истина гласит, что человечество - завершенная в себе единица.
Не единство, а именно великая единица:
в союзе с Богом человечество образует Великое Одно.
Человечество - понятие более широкое, чем братство.
Люди составляют Одного человека, подобно тому
как множество лоз составляет один виноградный куст.
Ни один человек не отделим от целого.
Христос молился о том, чтобы все стали Одним.
"Так как вы сделали это одному из сих
братьев Моих меньших, то сделали Мне"(Матф. 25:40.
Истина заключается в том, что "Все есть Одно":
Один Дух, Одно Тело, Великое Тело Господне
всего человечества. Посредством Великой Любви, Света
и Жизни Божей это тело соединяется с
Единым Завершеным Целым.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
