ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.09.21 06:07
Ловлю старанно поглядом своїм
Навколо себе видива казкові, -
Про все, що бачу, радо розповім
У вірші, повнім щирості й любові.
Нема нікого - тільки я і світ
Оцей гучний, яскравий, неповторний,
Де в кожній барві - чийсь глибокий слід,
А в кожнім з

Ірина Вовк
2026.09.21 05:41
ІІІ. ТАЄМНЕ КОХАННЯ У ЗАТІНКУ АМФІТЕАТРУ У будинку поважного роду Помпоніїв ранок почався зі звичної суєти та маминого гніву. Аврелія, загорнута у строгу темно-пурпурову столу, стояла посеред перистилю – внутрішнього дворика з фон

хома дідим
2026.09.20 23:24
колись давно
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях

Ольга Береза
2026.09.20 21:39
Три жінки, мов три тіні при свічі.
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.

Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,

Вячеслав Руденко
2026.09.20 19:41
Водяні, фантастично сумні гостроверхі горіхи,
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.

Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге

Євген Федчук
2026.09.20 17:17
Фашизм здолали і війна скінчилась.
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч

Борис Костиря
2026.09.20 13:13
Я хочу поїхати, щоби вернутись.
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.

Куди не поїдь, повертатися знову

Іван Потьомкін
2026.09.20 12:36
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен

Ольга Садкова
2026.09.20 12:21
Оце б весні хвалу співати,
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.

І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.

С М
2026.09.20 12:05
НОВИНИ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі

[ПЕРЕХОЖИЙ]

Ірина Вовк
2026.09.20 10:43
ІІ. ШЛЮБНИЙ ВІНОК І ПРИСМАК ПОПЕЛУ Кімната була залита м’яким ранковим світлом, яке пробивалося крізь невелике вікно атріуму. На дерев'яному столі ще стояли залишки вчорашнього весільного бенкету: напівпорожні глеки з темно-червоним фалернським ви

Віктор Кучерук
2026.09.20 07:23
Мені щодня дитинство сниться
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.

хома дідим
2026.09.19 23:34
у вересневому саду
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник

Тетяна Левицька
2026.09.19 22:20
Дзвонить донька, плаче: «Мамо,
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»

Іван Потьомкін
2026.09.19 21:05
Яви нам, Боже, знов свої дива:
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до

Ольга Садкова
2026.09.19 20:28
У блакитнім просторі безмежнім,
де й за обрієм немає берегів,
плавають хмарини незалежні
від добродіїв, а також ворогів.

Власний шлях, мета своя і вдача,
і бажання перевтілень повсякчас.
Крила розправляв Пегас неначе,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлька Гриценко (1990) / Вірші / миТІ

 Нам би
Образ твору Нам би в літо ввірватись осіннім дощем.
Нам би плакати щиро від сміху.
Задихатись, благати: “Давай, хочу ще”
І спіймати блаженнішу втіху.

Нам би солодом впасти на мокрий асфальт,
І розтанути в променях міста.
Щоб розбити безхмарні надії об фальш,
Щоб спалити правдивих і чистих.

Нам би подумки в небо по сходах зійти.
Нам би шлях, хоч крутий чи скелястий.
Але в тебе є я, а у мене - не ти.
Хтось літає, а хтось мусить впасти...





Там ніхто не вказує дату. Там не знають про час.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-06-08 22:25:25
Переглядів сторінки твору 4087
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.637 / 5.5  (4.877 / 5.4)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.717 / 5.32)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.697
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2016.02.12 21:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-08 22:34:45 ]
Просто в тебе є я, але в мене не ти. Зашпорталася, Юленько, перечитай вголос, будь ласка.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-08 22:35:32 ]
Ой, яка ж аватарка ЧУДОВА!!!;-)))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлька Гриценко (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-08 22:36:42 ]
Патарочко, дякую)
виправила)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-06-09 11:16:30 ]
Чудовий, красивий, окрилений вірш.
Навіть трагічність фіналу губиться в мелодії вірша і ніжності почуттів.
Аватарка - пречудова. Трохи дитяча, але - як є:)
Першу 10 рядків описують те, про що мріє ЛГ. Останні два - про реальність.
Так ось, 7 рядок випадає з контексту
"Щоб розбити безхмарні надії об фальш" - бо навряд, щоб ЛГ мріє розчаруватись.
Останні два рядки пропоную трохи змінити, аби краще пов'язати їх з попередніми:
"Нам би подумки в небо по сходах зійти.
Нам би шлях, хоч крутий чи скелястий...
Але в тебе є я, а у мене - не ти.
Хтось літає, а хтось мусить впасти..."



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлька Гриценко (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-09 13:02:09 ]
Олександре, дякую за грунтовний коментар.
ЛГ таки мріє розчаруватись, щоб перестати кохати...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-06-09 13:51:01 ]
Хоче розчаруватись???
Чого простіше: хай запитає свого обранця, чи кохає він її навзаєм?
Якщо так - чим готовий поступитись заради неї?
Влаштує відповідь - щастя їм обом на довгії літа!
Не влаштує - ось і має те, чого так хотіла - РОЗЧАРУВАННЯ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-09 15:00:06 ]
Здається, не так все просто, пане Олександре. Якби тільки перестати кохати хотіла героїня, то справді, раз-два - і готово. Більше скидається, що героїня десь відчуває, що її не настільки кохають, як би їй хотілося, і чекає, що щось зміниться. У житті всяко буває, а якщо підійти і спитати - можна отримати не ту відповідь, якої хочеться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-06-09 15:44:35 ]
Звісно, Галино, не все так просто.
Я не схильний спрощувати.
Але й чекати на позитивні зміни, без достатніх на те причин - навряд чи варто.
Жаль Юлю. Надто вже затягнулась її депресивна чорна смуга. Думаю, саме час перейти від очікувань до прийняття рішень. Бо це відчуття власної нещасності таке в'їдливе: чим довще хворієш - тим важче вилікуватись.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-06-09 15:15:05 ]
Колір трави тобі дуже до лиця, Юленько!:)
Гарний вірш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлька Гриценко (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-09 17:47:26 ]
Галино, дякую за розуміння. Ви, здається, відчули цей вірш найближче. Справді, вона не каже, що її не кохають. Її кохають і цінують, здається. Їй приділяють увагу, на неї чекають. Її цілують і говорять з нею про майбутнє. Можливо, спільне. Усе це вона має, просто хоче щоб це було іншим дещо...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлька Гриценко (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-09 17:47:50 ]
Аделечко, дякую вам! І з літом!