Олександр Зубрій
Поезія “Халепа дона Педро.”

"…Вона насунулась на нього як торпеда,
А він тремтів, мов броненосець у порту.
Йому хотілось би десь взяти зараз кеди,
Щоб утекти від неї хоч в Караганду.

Вона стегном його до стінки причавила,
Взяла в облогу ананасами грудей,
І запитання в бік йому, неначе вила,
Вколола чітко, не соромлячись людей.

- Скажи мені, та не збреши і на зернятко,
Коли одружимось, мій любий Педро-дон?!
Він запищав, мов тигром зловлене ягнятко,
І у полон їй здався, як Наполеон…"

Пародія

Війна – таке… А головне – манéври!
Оперативний простір і відхід!
Наполеон – дитя, його приперли,
Йому б в Караганду чкурнýть, на схід…

Стегно… Облога… Сам заліз, бідáка?
Їв ананаси? В акурáт – готóвсь!
Торпеда любить… ну… коли атака,
І ще команду: “Апарати – Тóвсь!”

…Прикриєш груди-ананаси светром,
І збрешеш щось, звичайно, (в стилі арт).
На ранок що залишиться від Педро?
Мале ягнятко, звати Бонапарт…


15.06.2011