ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.08.17 06:45
* * *
Хоча іще квітують квіти
І сонцем повняться плоди, -
Уже тепла позбувся вітер,
А я менш пріє від ходи.
Уже геть зовсім непрозора
Поза рікою далечінь, -
Вже гублять листя осокори
І я лисію не один.

Тетяна Левицька
2026.08.16 23:54
Лірична соната
Гріховна та недосконала
На цій землі,
У склепах темних заховала
Гіркі жалі.

Можливо, ти не знала міри
Своїх бажань?
Пливла за привидами мрії

Ольга Садкова
2026.08.16 23:10
Пам'яті композитора і співавтора І. Ярового
Збирала в пригорщі слова,
звичайні й променисті,
щоб в них душа була жива
і поривання чисті.

І розсипала на столі
їх, друже, перед вами,
аби у вранішній імлі

Іван Потьомкін
2026.08.16 21:37
Дарунок з Миколаєва
Він надійшов не з того Миколаєва, на який зазіхав кремлівський мрійник, а з невеличкого містечка на Львівщині. У відповідь на свої дві книжки («Запорожець за Йорданом» та «Заплутавшись у гомоні століть») я отримав три («Розчарована осінь», «Терен у полум”

Охмуд Песецький
2026.08.16 21:21
Нічого не читатиму
Нічого і я не читатиму –
Ні батькового, ні материнського.
Скажу і про дідове з бабиним
У музи своєї під цицькою.

Ніхто і моїми поезами
Навряд чи будь-де зацікавиться.
Тож будьмо відверто тверезими

хома дідим
2026.08.16 19:58
* 175 *
як ми сиділи на трибуні
на стадіоні авангард
що також міг би зватись юність
в країні сумнозвісних рад
у день із дощиком серпневим
що до обіду вже ущух
як ми сиділи просто неба
усіх побачень і розлук

Євген Федчук
2026.08.16 19:03
Кубанська Україна
У Києві, москалів тим щоб подратувати,
Одну з вулиць ім‘ям новим рішили назвати –
Кубанської України. Москальщина злиться
І, хто знає, чим в майбутнім воно закінчиться.
Раптом вулицю назвали, ідею заклали
Й через роки Кубань, справді українська стала

Вячеслав Руденко
2026.08.16 18:41
Розпалився конюх у кошарі
Розпалився конюх у кошарі,
Затопив стоячою водою
Пічку, наче ковдру від клошарів,
В обладунках справжнього героя.

Був би Яковом,то мабуть мав би невід -
Пугачем співав на довгим ставом,
Хвилями біблійного сувою,

Артур Курдіновський
2026.08.16 13:52
Голос рідної землі (триКоло ронделів)
Милий Харкове! Ти Україні - не пасинок! Син!
Ти довірливий, саме тому і зализуєш рани!
На землі твоїй - кров, а тобі неймовірно погано...
Скільки буде червоних морів, океанів, краплин?

Я люблю тебе гірко! Плекаю... Ти в мене один!
Вічним феніксом з

Борис Костиря
2026.08.16 13:46
* * *
Прийшла весна, і споконвічна втома
На плечі сіла, як важезний птах.
Історію не сприймеш ти без брому.
Вона розвіється на злих вітрах.

Прийшла весна. Розтанула ґрунтівка.
Тече вода, а з нею і літа.
Так слово постає, немов гвинтівка,

Ірина Вовк
2026.08.16 11:06
"Чорний сніг Александрії" (продовження 10)
ЕПІЛОГ: На хвилях Великої Ріки (Минуло двадцять років.) Рік 30-ий до нашої ери. 12 серпня. На вцілілих білих сходах, що колись вели до величних залів Головної Бібліотеки, сидів старий Філоксен. Його обличчя було помережане зморшками, а слід

Віктор Кучерук
2026.08.16 06:40
* * *
Пів ночі за серце тримаюсь рукою,
Вслухаючись чуйно в розриви ракет,
Бо вибухи їхні звучать за рікою,
А десь наді мною стрекоче "шахед".
За вибухом вибух, гудіння "шахедів"
І свист, або шурхіт, всіляких ракет, -
У темному небі я добре розгледів

Ольга Садкова
2026.08.15 23:28
"Нам скоро з літечком прощатись..."
Нам скоро з літечком прощатись,
із сонцем лагідним, з теплом.
Нам скоро з осінню вітатись,
вона вже поряд із селом.

Несе з собою прохолоду,
рубінів кошик, бурштину,
бо має хист і є охота

Володимир Бойко
2026.08.15 23:15
Vagatio
Втрапивши у вир у плині часу
Захлиналась лінія життя.
Виходила дівчина на трасу,
Скерувавши шлях свій без пуття.

Бракувало їй дороговказу,
Завела стежина не туди.
Тим, що хочуть всього і одразу

Паб Лімерик
2026.08.15 21:58
Благодійний внесок нашого блогера
Виступали за мир у Яркенді
Ліліпути великі й середні.
А сварились малі,
Бо нема взагалі
Чим займатися ще у Яркенді.

Ліліпути скакали до Львова,
А у качки відпала підкова

С М
2026.08.15 20:29
Арлекін (Genesis)
Зійде ніч, у млі розтане ліс
У світлі ламані кольори, тлінний літ
Мерзле скло примар на вигоні
Виплітає сиву сіть, однотонну, тон у тон
При огні триває літній сон
Нестійкі його чари

Тло повсякчас одне
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олександр Ітешко / Вірші

 Моя маленька...
Сьогодні на небі
Не має зірок.
В кімнаті залишились
Ми з тобою удвох.
На дворі холод,
В серцях вогонь.
Я відчуваю ніжний дотик,
Твоїх палаючих долонь.
Увірвався в тишу
Мій томний подих,
В твоєму шовковому волосі.
Його приємний аромат
Пам’ятаю й досі.
Я пригорнув тебе до себе,
Немов другу половину свого тіла,
Яка на місце стати захотіла.
Злилися губами, сплелися руками,
Полетіли у вирій раю думками.
Розлетілись по кімнаті
Ґудзики з моєї сорочки.
Ти зірвала з мене штанці,
Порвала білизну на шматочки.
Розстріляла мої груди,
Залпом своїх поцілунків.
Я відчув твою пружність сідниць
Ніжним дотиком кінчиків пальців.
Ми пірнули у ліжко,
В боротьбі за екстаз.
І до самого ранку
Ніхто не поступився із нас.
Зійшло сонце, щоб загасити
Наші розпечені тіла росою.
А так ще хотілось
Хоч на мить зостатись з тобою.

Цілую у лобик,
Вдягаюсь хутенько.
- Я на роботу,
Чекай на мене, моя маленька…




Найвища оцінка Анна Хромова 5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Анна Вишня 4 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2006-11-15 14:41:11
Переглядів сторінки твору 6101
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.235 / 4.67  (4.519 / 5)
* Рейтинг "Майстерень" 4.520 / 5  (4.511 / 5.01)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.776
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2006-11-15 20:28:33 ]
А чому поцілунок тільки в лобик? Можна ще і у щічки, і устонька, і ... нема чого так на роботу швидко бігти :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Ітешко (Л.П./Л.П.) [ 2006-11-16 09:49:49 ]
Якщо поцілувати "ще і у щічки, і устонька, і...", то вже ніхто нікуди не йде :)
Але в житті не завжди те робиться, чого хочеться (нажиль).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2006-11-17 12:24:59 ]
Краще замінити на "цілую у лобок" - це додасть Вашому твору пікантності.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2006-11-17 12:39:36 ]
Ну, і традиційно - 5.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Ітешко (Л.П./Л.П.) [ 2006-11-17 12:42:29 ]
:) пікантності може і додавить, але це відіб'ється на романтизмі. Нехай вже буде, так, як є.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2006-11-17 12:45:30 ]
А все-таки, Олександре, подумайте. Варіант "цілую у лобок" знаходицця в чудовій гормонії з оцими чарівними рядками:
Розлетілись по кімнаті
Ґудзики з моєї сорочки.
Ти зірвала з мене штанці,
Порвала білизну на шматочки.
Розстріляла мої груди,
Залпом своїх поцілунків.
Я відчув твою пружність сідниць
Ніжним дотиком кінчиків пальців.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Хромова (Л.П./Л.П.) [ 2006-11-17 12:46:05 ]
Михайле, притаманні авторові ліризм і тонкість почуттів не можна отак нівечити фізіологічними подробицями!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2006-11-17 12:46:16 ]
Їй-Богу, поцілунок в лобок краще, ніж в лобик!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2006-11-17 12:47:30 ]
Добре. Все-таки, це не мій твір, а Олександрів. Авторові має бути видніше.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Хромова (Л.П./Л.П.) [ 2006-11-17 12:48:47 ]
Дісно, розуміння істинної ніжності рідко зустрічається у чоловіків. Михайле, ви щойно вкотре довели це. Олександре, бережіть ці тендінтні якості своєї душі.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2006-11-17 13:17:22 ]
Так, Анно, недарма ж кажуть: "я задихаюсь від ніжності" самі знаєте де...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Замшанський (Л.П./М.К.) [ 2006-11-20 14:02:45 ]
дякую за похвалу мого вірша.можливо в ньому дійсно потрібно щось доробити. та автору його твори здаються досконалими. а з боку завжди виднішше. тому я з тобою все таки погоджуюсь і пропоную зіграти в таку гру: візьми на вибір любий з моїх віршів що я колись надрукую і зроби з нього все що заманеться. мені не шкода.
ти вже вибач але я цю гру починаю вже сьогодні.
з всіх твоїх віршів цей мені сподобався найбільше.
виринає з памяті щось знайоме, давно забуте.
ось тобі моя інтерпритація. якщо сподобається то внеси зміни. ідея тпору твоя то ж і твір залишається повністю твоїм. з повагою В.З.

сьогодні на небі
не має зірок
в кімнаті лишились
з тобою ми вдвох
і холод на дворі
а в серці вогонь
палить мене дотик
коханих долонь
вівірвуся я в тишу
де млосний твій подих
і в шовку волосся
зловлю аромат
літаю там досі,
до тебе до тебе
де вечір нам мостить
трояндовий сад
зплилися губами зплелися руками
летіли у вирій за птахами в слід
сорочки на дрантя тканина зубами
і гудзики кулями бзикнули в світ
тріщала білизна
й шрапнель поцілунків
у груди впилася
твої і мої
сідниць половинки
як долі дарунки
де пальці згорають
в хмільному вогні
як в вічність у ліжко
напитися вдосталь
тілами єкстазу
допоки зоря
не зітре росою твої поцілунки
чи поки з орбіти
не зійде земля.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марта Шуст (Л.П./Л.П.) [ 2006-11-21 18:09:25 ]
Я пригорнув тебе до себе,
Немов другу половину свого тіла,
Яка на місце стати захотіла.
Як гарно :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жорж Дикий (Л.П./Л.П.) [ 2006-11-22 19:16:05 ]
Вірш вдалий, сучасний і вміло збережений на позитивному рівні еротичності без зайвої вульгарності.