Прислухався до твоєї поради, Іване - все, вже не змінюється патріот в обличчі. :)

Друже, то тут роботи і роботи.
По-перше, чому саме «Вкраїни»? Збіг приголосних довжиною у чотири літери ТВКР я би розцінив як критичний. Звертання на «рідненький» я розцінюю як фамільярне.
«Срібняк Іуди» - це відомий образ. А якщо зазирнути углиб питання, то хто кому що віддає? Сучасна влада тільки віднімає, і ці всі фабрики-заводи залишаться в Україні. То вже інше питання, під ким. Під українцем, якщо мати на увазі його місцеперебування або якісь там додаткові кондиції.
А що таке «заженеш» з авторським наголосом? І хто і що куди заганяє?
Яке смислове навантаження несуть граблі? Я розумію, що ними можна назвати артилерійську установку «Град», але граблі давно вже як беруть участь у іншому процесі. Він теж загальновідомий. На них наступають, а як ними проводити наступальні операції, я не знаю. Хіба що під час сінокосів.
«Дбаєш день і дбаєш ніч». А куди поділись прислівники, а чи не можна якось покращити цей рядок?
Про мову солов’їну не кажу. У деяких колах вона порівнюється з балаканиною. А як поетичний образ вона давно як відома.
А я вітав би людські намагання через суржик, через будь-що, але рухатись у напрямку до рідної мови. Бо сам рухаюсь, і сам себе заохочую.
Не знаю, як можна викликати зміни у обличчі того ЛГ, про якого йдеться.
Про настрої у суспільстві не писатиму, а у Княжичах ми цю владу проклинаємо, водночас радіючи тому, що не маємо гіршої.
Ви цікавились думкою читача. Ось вона. Принюхався – критикою не пахне.

З повагою,
Г.С.

Дякую дуже, Гаррі! Надзвичайно слушні всі зауваження, приймаю і йду виправляти недоліки. Критикуйте ще (коли (якщо) виправлю ці), я критиків люблю і поважаю.

Розвеселили з самого ранку, Фігляре Шико. :)
А щодо статті Лещенка на УП - цікава ідея! :) Піду почитаю. :)

Дорогий Фігляре, але невже ви і справді вважаєте, що більшість читачів української поезії здатна зрозуміти і відчути щось вище?
Щось значно тонше і глибше?

У мене, особисто, склалося чітке враження, що багато авторів на ПМ відчувають отой реальний рівень сприйняття пересічного українця. І розмовляють саме з ним - таким як він є.
Ось, як ви думаєте, шановний Фігляре, кого зрозуміє отой наш хитромудрий піскар-земляк краще - ваші витончені посили, чи тверду прямоту "Патріота напоказ" пана Валерія Хмельницького?

Можливо ваше розуміння поезії аж надто скероване до ідеального майбутнього, а тут ми маємо те, що маємо?

а хіба ми не розділяємо поезію і віршування?
в даному випадку це не поезія.

Не розділяємо :)

Віршування - гарне слово, багато чого охоплює...

Має таку підозру, що і для найпрозаїчнішої особи таки існує поняття "поезії", нехай воно і залишиться для такої особи лише на рівні "очі"-"ночі", але переживання які!

Хто з такою особою розмовлятиме?
А їх десятки мільйонів українців?

Починати, чи продовжувати, на жаааааль, потрібно на всіх рівнях...

Хочу скромно зазначити, що якщо задовольнятися таким сьогодні, майбутнє кращим не стане :)

Особисто для мене вірші і поезія - це різне.

І скільки відсотків авторів ПМ зуміють тоді написати найнайнайсправжнісіьку поезію?
А скільки відсотків здатні сприйняти отой найвищий "стандарт"? )

Але ваші-наші смаки вже визначають розшарування двокласової моделі на багаторівневу систему, це вже певний прогрес, як на мене...

Я думаю, що ми повинні погодитися - що зростання відбувається, чи повинно відбуватися, на багатьох рівнях, у багатьох сферах...
Література - це кожному своє?
А якщо говорити про рівень магів і богів, то вони взагалі невидимі, чи ні? )

Але якщо говорити про оптимальне звучання на кожному рівні, то напевно, можна зробити ряд корисних підказок саме по цьому віршеві...
Аби він "працював" на добро. :)

Володю, смішне питання, хай і риторичне :) найнай-поезію взагалі пишуть дуже мало - не тільки на ПМ, а взагалі. Але це робить її тільки більш цінною.
А от щодо сприйняти - я впевнена в тому, що дуже багато читачів здатні це зробити. Якщо їм штучно не занижувати планку, звісно :)
Боги і маги діють за іншими законами, так що не треба все в один кошик складати :)
"Тверда прямота" у даному вірші, НМД, тільки шкодить як віршу, так і читачу.

Можливо цю прямоту можна було підправити аля Маяковський...

Шановна Редакція Майстерень, прошу звернути увагу на те, що у мене все-таки сатира на патріота, а не патріотичний вірш. :)

таки дійсно, шановна Редакціє, маємо те, що маємо)
і сумно від всього цього. Колись Олександр Блок довго не хотів висловлювати свою думку про молоду ще тоді Анну Ахматову. І коли все-таки наполягли, щоб він висловився, Блок відповів: «Вона пише вірші, як перед чоловіком, а треба писати - як перед Богом».
Це я про аудиторію, на яку орієнтується поет)

Ну проти цього не попреш :)

Получается, что и мои стихи не поэзия, а тупо (или типа) стихи. Плохо это.
Но хорошо, что я не строю никаких планов - ни на публикацию сборника, ни на создание собственной литературной студии, ни на получение нобелевской премии... И хорошо, что я не опыляю своими стихами иные литературные ресурсы.
Но если и мои стихи - не поэзия, то что тогда эти рифмованные не самыми лучшими рифмами, переклички?
А ведь мы к ним начинаем привыкать.
Я в свое время привык к бездомной жизни...
Но однажды сказал - хватит. Сколько можно?

И мои стихи, получается - не поэзии...
Капец. Пардон, аминь.