ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Леонід Казарін (1931 - 2011) / Вірші

 Волчица
Жалость в её сердце не стучится,
Совесть она в оргиях сожгла.
Люди говорят о ней: «Волчица!
Ведь троих на муки родила.»
По тропе разгула и разврата
Рыщет мать беспутная давно.
То, что матерям от Евы свято,
Ей познать уже не суждено.
Для детей, ни днями, ни ночами -
Ни любви, ни ласки, ни куска.
Пытка жизни. Ужас одичанья,
А в глазах звериная тоска.
Годы слёзы детства не осушат,
От печали вечной не спасут,
И свои растоптанные души
Дети, словно гири, понесут.
Нет, она на помощь не примчится,
Нет, слова любви не прозвучат.
…Вижу в чаще логово волчицы,
На поляне четверо волчат.
Добрый лес – надёжная обитель.
Волчья хватка. Волчий аппетит.
Рядом мать. Она их не обидит.
Выучит. Накормит. Защитит.
Острый слух. Неслышный шаг упругий,
А в глазах притушенный огонь.
Но всему враждебному в округе
Говорят глаза: «Попробуй, тронь!
Ну-ка, тронь волчат в траве зелёной,
И клыки увидишь наяву.
За детей пушистых, несмышлёных.
Я любому глотку перерву!»
Вот он, волк! Ночных теней скольженье,
Хищный блеск охотничий в глазах.
Это жизни вечное движенье,
Это серой молнии зигзаг.
Не тебя ли, враг ты наш исконный.
С жаждой жизни и борьбой в крови,
Человек поставил вне закона,
Но природа требует: «Живи!»
Так живи и утверждай на свете
Волю к жизни, верность и красу.
…Где-то плачут брошенные дети,
Мать их бродит в каменном лесу.
Если с нею встретиться случится,
Днём или при свете фонарей,
Ты не называй её «волчица»,
Ну зачем же обижать зверей?




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2011-07-01 19:44:26
Переглядів сторінки твору 1511
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.330 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.622 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.714
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2012.06.08 15:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2011-07-01 20:21:52 ]
Чи є тепер бодай хоч який-небудь сенс звертати увагу на невиразний звукопис деяких рядків?
Немає людини. Вмерла.
Шкода.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-07-02 01:12:36 ]
Людина прожила життя, заслуживши звання поета і повагу в очах мешканців свого міста. Інші цього намагались досягти, а він досяг. Відчував поклик до поезії і не зрадив йому. Хіба це мало? Зумів віддзеркалити у віршах не тільки свій світ, свої погляди, а і у певній мірі і душу свого покоління. Вклав свою часточку у підтримку вогника вічних цінностей. Його вірші мають заряд світла, заряд позитивної енергетики, сповнені Любові до людей, а це набагато більше і краще, аніж технічна досконалість без духовного наповнення, правда ж? Але зараз, на жаль, важко встановити що коли було написане, і прив’язати до цього рівень технічного виконання. Та й чи варто, коли маємо можливість торкнутися душі людини, котра випромінює світло навіть після припинення свого фізичного існування.