Ну, дорога Уляно, в найбільшій мірі йдеться про те, що потрібно на нашому мистецькому ресурсі кожному слідкувати за своєю гординею вознестися на рівень Бога, звідки так імпозантно судити і засуджувати його Творіння...

Адам і Єва, а також і ми, були і є втіленнями бездоганної ідеї шостого дня творіння, ідеї, яка діє все наше життя, чи не так? І тут в кожного своє.
Та повноцінне рішення - що той чи той є "людиною" можливе лише від Творця. А нам дана коректність нижчого рівня - де ми можемо оцінювати, але, знову ж таки, не на рівні Бога.
Бог може оцінювати - зі своїм баченням свою дитину як завгодно, ми ж можемо так поступати, напевно, лише щодо своїх дітей. І мені дуже хочеться, коли я чую злі слова від якоїсь мами або татуся щодо людини в цілому прошепотіти їй-йому на вушко, що те саме можна зараз сказати про її ще юну дитину. Та чи хтось має право на таке?

* * *
"Коли прийшла пора і ти дозрів
У муках днів, у боротьбі з собою,
Як образ берегів в імлі, на морі, -
В одній хвилині з'явиться тобі
Твоє призначення земне і зміст.

То лиш приходить раз, але назавжди.
Не стерти образу цього тобі,
Ти не втечеш, дивись вперед - і знай:
Одно тобі зосталось тільки: жити ним,
І сповнитися ним, воно - від Бога.
Як же ж не вчув призначення свого, -
Ти ще не жив, і ще не вартий вмерти".

Юрій ЛИПА