ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Садкова
2026.08.08 21:48
Бобер
Серед річки — ну й дива! —
хата виросла нова.
Збудував її бобер
той, що сам собі і мер,
і земельний упорядник,
депутат, а чи «колядник»*…

Не чекав з бюджету гроші,

Іван Потьомкін
2026.08.08 20:10
Невибутнім романтиком був він
Як на мене, він народився не в ту епоху. Було б це 17-18 століття, і ми б знали не Івана Сірка чи Костя Гордієнка, а Толю Григоренка. Так і бачу його на коні, з шаблюкою поперед таких, як і він сам, козарлюг. Щоправда, набагато грамотнішим , вільної хв

Юрій Лазірко
2026.08.08 19:31
Земля на Рибинах -- з присмаком блюзу
на двох старих китах
і третьому
кочівнику-дельфіні
на спаленій зорі
загаданім бажанні
і порі осінній
тримається
моя земля

Юхим Семеняко
2026.08.08 17:13
La mia alba
Не піду під щитом я "на ви",
Сеньйорит не ділитиму з кимось.
Не зносити мені голови –
І в амбіції більше не кинусь.

Перейшов до когорти дідів,
Дідусем величають онуки.
Тож куфайку стареньку надів,

Ігор Терен
2026.08.08 16:11
Химерики курйозного безголов’я
А бики не зарили сокири
в епопеї кориди за мир.
Проти миру
і пу зі сортиру,
і зеленої швалі кумир.

***
А ботаніки люльку курили

Артур Курдіновський
2026.08.08 15:10
Два поети
Весна барвиста, лагідно-казкова,
Лишала слід у кожному сонеті.
Зустрілися колись невипадково
На поетичнім сайті два поети.

Перегляд. Прочитання. Їх багато!
Я відповів. Та хто мене примусив?
Не всім життя спроможне дарувати

Борис Костиря
2026.08.08 13:44
Монолог безпритульного
Я ночую в пустельнім вокзалі,
Попідтинню самотньо іду.
У якій же далекій Валгаллі
Я притулок знайду, ніби дух?

Мене дощ так безжально періщить.
Я ночую у вогких церквах.
Мене істина б'є у обличчя,

Ольга Олеандра
2026.08.08 11:56
Задощило
Задощило.
Заспівало.
Досить спеки! Літа мало!
Прохолода між краплинок.
Міжспекотний відпочинок.
По душі біжать доріжки.
Вздовж калюж стрибають ніжки.
Зустріч пальців і повітря.

хома дідим
2026.08.08 11:56
* 166 *
коли розвиднюється
але хмарам тісно
і цей розклад
небесний цей ландшафт
гармоніює із душевним
надто звісним
із люстром де усі
шляхи навспак назад

М Менянин
2026.08.08 09:52
Четвер – есей
P.S. Четвер – есей 0 Друзям. Песах. Смеркалось. 1 От і Четвер. З Петром приготували Пасху, запекли ягня, щоб Учитель спожив зі Своїми учнями. 2 Знайомий воду приніс*. В цей час і учні зайшли. 3 Накритий стіл в світлиці. З’явивсь Ісус і почали. Ще

Віктор Кучерук
2026.08.08 07:33
* * *
За хмарою хмара - і кожна мрячить
Набридливо і безкінечно, -
Похмурі хмарини укрили блакить
І вітер подув недоречно.
Оця надокучлива мжичка дрібна, -
Як мухи серпневі в кімнаті, -
Як пам'ятна змалечку пісня сумна
Про наші родинні утрати.

С М
2026.08.08 04:44
Стерво (The Rolling Stones)
постійна втома, не розумію
спав три, чи більше, діб
мене змолов хтось, поспіль розсіяв
не годний до трудів
наче хтось соки із мене вичавив
пить не у змозі я
голодним чуюся, у чім тут причина
їв же кінський біляш

Ольга Садкова
2026.08.07 21:51
Чекання
А без тебе і небо несинє —
наче осінь дочасна спива
з неба синяву всмак по краплині.
Вигасає в осмуті трава.
Замовкають поволі цикади —
найказковіший супровід снів, —
а натомість нема кому грати.
Кожен вечір тепер онімів.

Ірина Вовк
2026.08.07 15:27
"Чорний сніг Александрії" (продовження 2)
Чорний сніг і попелястий світанок Контраст цієї ночі розколов місто навпіл. На римських барикадах легіонери, втомлені, брудні від сажі та кіптяви, дивилися на заграву з полегшенням. Вони витирали піт з чола і міцніше стискали руків'я своїх гладіусів.

хома дідим
2026.08.07 12:05
* 165 *
оса влітає
лупиться у скло
минають спаси
вицвітають квіти
не спиться
радше умирається
в це літо
усе для того

Борис Костиря
2026.08.07 11:54
Холодний вітер
Холодний вітер люто свище
Із потойбіччя, з царства снів,
Роздмухуючи попелище
Старих ідей, старих вождів.
Ніхто цей епос не напише.
Перо - у реготі вогнів.

Холодний вітер продиктує
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Іван Франко (1856 - 1916) / Вірші / ЛІРИКА

 Картка любові
Образ твору ...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-07-21 01:45:51
Переглядів сторінки твору 15707
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 0 / --  (4.818 / 5.92)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.604 / 6)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.715
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2014.09.27 18:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Улянка Надбужанка (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-21 02:31:14 ]
Ольга Рошкевич була найбільшим і взаємним коханням Івана Франка. Вони познайомились влітку 1874 року, коли Франко завітав у гості до свого друга по навчанню. Після двох років знайомства з Ольгою Іван Франко просить руки у її батька, священника, що служив у селі Лолин Івано - Франківської області. Батько дає згоду, але до офіційних заручин не дійшло. Франком, як соціалістом, зацікавилася поліція. Для Рошкевичів це було справжньою трагедією: арешт Івана, обшук у їхньому домі, допити. Поета виключили з університету, сім місяців був ув'язнений.
Батько заборонив Ользі бачитися з Іваном Франком. Проте вони ще зустрічатимуться за селом. Ольга йтиме, а по деревах в'язатиме стрічки, щоб Франко знав куди іти.
Потім він знаходитиме найрізноманітніші способи, щоб листуватися з Ольгою. То передає книжку, в якій наколоті букви, Ольга ховається від батьків і ночами виписує букви, складаючи слова від коханого. А то друзі привозять чистий аркуш, який треба потерти цибулиною, щоб проявився текст.
Ольга, начитавшись роману Чернишевського "Що робити?", надумала фіктивно одружитися, щоб вийти з-під опіки батька. Але церковний шлюб з Володимиром Озаркевичем, священником, із фіктивного, одружені жили у різних кімнатах, перейшов згодом у нормальне русло.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Улянка Надбужанка (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-21 03:23:58 ]
Іван Франко
***
Тричі мені являлась любов.
Одна несміла, як лілея біла,
З зітхання й мрій уткана, із обснов

Сріблястих, мов метелик, підлетіла,
Купав її в рожевих блисках май,
На пурпуровій хмарі вранці сіла

І бачила довкола рай і рай!
Вона була невинна, як дитина,
Пахуча, як розцвілий свіжо гай.

Явилась друга - гордая княгиня,
Бліда, мов місяць, тиха та сумна,
Таємна й недоступна, мов святиня.

Мене рукою зимною вона
Відсунула і шепнула таємно:
"Мені не жить, тож най умру одна!"

І мовчки зчезла там, де вічно темно,
Явилась третя - женщина чи звір?
Глядиш на неї - і очам приємно,

Впивається її красою зір.
То разом страх бере, душа холоне
І сила розпливається в простір.

Спершу я думав, що бокує, тоне
Десь в тіні, що на мене й не зирне -
Та враз мов бухло полум'я червоне.

За саме серце вхопила мене,
Мов сфінкс, у душу кігтями вп'ялилась
І смокче кров, і геть спокій жене.

Минали дні, я думав: наситилась,
Обслабне, щезне... Та дарма! Дарма!
Вона мене й на хвилю не пустилась,

Часом на груді моїй задріма,
Та кігтями не покида стискати,
То знов прокинесь, звільна підійма

Півсонні вії, мов боїться втрати,
І око в око зазира мені.
І дивні іскри починають грати

В її очах - такі яркі, страшні,
Жагою повні, що аж серце стине.
І разом щось таке в них там на дні

Ворушиться солодке, мелодійне,
Що забуваю рани, біль і страх,
В марі тій бачу рай, добро єдине.

І дармо дух мій, мов у сіті птах,
Тріпочеться! Я чую, ясно чую,
Як стелиться мені в безодню шлях

І я з ним у пітьму помандрую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-21 10:14:59 ]
дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Улянка Надбужанка (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-21 10:47:33 ]
Лист Ольги про те, що вона виходить заміж звалив поета з ніг. У нього - крововилив.
У відповідь Франко пише слова, які стали хрестоматійними:
"Наші шанси нерівні. Ти щаслива вже тим, що можеш вибрати межи мужчинами чесними і розумними... Але мені нема вибору аніякого і втративши Тебе, я втратив надію на любов чесної і розумної жінки, а притім такої, котра б могла зв'язати свою долю з моєю".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-07-21 10:48:08 ]
"людська злість" - явна помилка Франка.
В рисах "людинності", людяності - немає "злий".
Словом, в українського народу багато набралося порушень констант, які знищують наш народ.
Потрібно робити висновки і не повторювати помилок наших попередників.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-07-21 11:06:08 ]
Дякую, Улянко, за Франкові поезії на ПМ! Мене ця тема теж хвилює. Але я спробувала знайти трішечки інший ракурс у цьому дивовижному коханні. Словом, моє скромне бачення ось тут:
http://maysterni.com/publication.php?id=54875


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-07-21 11:11:51 ]
Дорога РМ, Ви знову примусили мене замислитись і десь навіть засумніватися...
Але... хіба людині не властиво іноді відчувати злість? І хіба від того вона перестає бути людиною?
Хоча... може таки й перестає, хоч на долю секунди. Принаймні, перестає бути людиною за подобою Творця...
А висновки, справді, потрібно робити...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-21 12:42:15 ]
Підтримую вашу думку, пані Любо. Людина - це подоба Творця, але ж не копія :)) і – ще цікаво – існує така думка, що кожна людина - окремий всесвіт і у ньому, на жаль, є все )).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-07-21 11:15:27 ]
Перечитав раз, і ще раз, - цікаво, чому все складається не так, якраз навпаки все складається - і в особистих стосунках, і суспільних...
І Ольга зрозуміла, після мудрих батьків, що зі священником краще, аніж із "революціонером"?
Трагічно?
А все - здавнене нерозуміння, несприйняття нашою елітою "констант" і божественних пропорцій...
Дикунство?
Освічена темність?
Злий рок? Пороблено?
Всіх?.. (


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Улянка Надбужанка (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-21 11:24:35 ]
Дякую, пані Любове.
Шановна РМ, ви що виключаєте таке поняття, як "людська злість" взагалі? Не знаю в якому світі ви живете, але не можу з вами погодитися. Бог дав людині свобідний вибір, і тому в світі існує, як " людське добро", так і "людська злість". І, звісно, немає в цьому ніякої помилки з боку Франка.
До речі, а таке висловлювання з вашої сторони, як "помилка Франка" хіба не є тією образою найвищої людської сутності?
*
Маленьке прохання. Виділіть зсилку пані Любові, щоб можна було зразу зайти і переглянути. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-07-21 13:04:17 ]
Я нічого, Уляно, не включаю в абсурдне поняття "людська злість".
Не знаю в якому ви світі живете - напевно створеному дияволом? Навпаки Господньому?
Повторю для інопланетянки - що в нас Бог сотворив людину за Образом і в Подібності. І якщо ви наполягатимете, що Бог буцімто злий і недобрий далі, то в нас буде серйозний конфлікт.

Щодо Франка - я сказав, що Франко помилявся приписуючи людині, як такій, чужді їй якості, в чому тут "образа найвищої людської сутності"?
Здатність до логічних помилок автора в цьому творі помітна і при порівнянні наприклад цих двох рядків:
"Пробить стіну, котрою людська злість
Нас, друже мій сердечний, розділила,"
"Нема стіни, перегород між нами!
Не знає стін, перегород любов!"

Краса вища за ідеологію, краса формує світ, а не будь-яка злість, чи кривава боротьба.
Я би радив вам, Уляно, зосереджувати увагу на красі від Франка. А помилки, особливо у молодому віці властиві всім. Нічого тут такого немає, аби про них на ПМ не поговорити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-07-21 11:30:27 ]
Улянко! Бачу, що по цій ссилці не можна потрапити куди слід. Не знаю чому. Та то не біда. Якщо Вас зацікавить, то це тут, на моїй сторінці - вірш "Каменярева любов".
Ще раз дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-07-21 11:36:23 ]
Можна потрапити чудово. Треба її виділити і правою клавішею миші натиснути на "открыть ссылку".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-07-21 11:35:06 ]
До речі, ось цікавий, нмд, погляд на чоловіка Ольги Рошкевич:

"Шлюб з Володимиром Озаркевичем Оль­га Рошкевич узяла в Лолині 14 вересня 1879 року. Ні Ольга, ні Франко не знали, чому Озаркевич, син посла, громадського діяча, згодився одружитись на "підупалій в громадській опінії" бідній дочці провінційного свяще­ника. Тільки потім усе стало ясно. Володимир свідомо, нехтуючи своєю кар'єрою, переносячи глузування близьких, протягнув руку колишній Франковій наре­ченій. Протягнув з пошани і поваги до Франка. Він дав можливість Ользі працювати, займатися корисною ро­ботою, перекладати, писати. Його дім завжди був відкритий для друзів Франка в найскрутніші хвилини".
http://www.ukrlit.vn.ua/article/57.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Улянка Надбужанка (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-21 11:49:14 ]
Дякую. Відносно зсилок, це залежить від браузера. Але в можливостях РМ зробити їх доступними усім.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-07-21 13:07:34 ]
На жаль, мене одного не вистачить на всіх і все...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрій Мирохович (М.К./Л.П.) [ 2011-07-21 12:08:01 ]
Р. Горак "Тричі мені являлася любов"
http://www.ukrlib.com.ua/books/printthebook.php?id=33&bookid=0


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-07-21 13:29:32 ]
Улянко, я вибачаюсь, це знову я. До мене просто дійшло, як можна скоротити шлях за наявності такого недалекого браузера, як у нас: виділяєте адресу лівою кнопкою мишки, правою натискаєте і у віконці, що з'явилося - натискаєте "искать с помощью Гугл". І миттєво переноситесь ближче до жаданої мети. Ви майже на місці...
Успіхів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Улянка Надбужанка (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-21 13:55:41 ]
РМ, дякую за роз'яснення. Напевне я в цьому питанні і справді інопланетянка. Але я намагатимусь зрозуміти.
Мене завжди цікавило питання створення світу. Якщо існує твердження, що " Бог - творець УСЬОГО видимого і невидимого", то як тоді зло? Я щиро віруюча людина, і, прошу не вбачайте у моїх словах чогось такого, я тільки хочу знати вашу думку, тому що бачу ваше досконале знання даного питання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-07-21 14:44:51 ]
Улянко, гляньте сюди, тут у нас багато про це сказано Про «людину» і «добро», «світло» і «пітьму», «холод» і «зло»

Однозначно, що "зло" не пов'язане з діяннями Бога і Його Помислами. "Відійди Сатано" - це до зла, яке намагається пробитися в наш світ крізь пітьму навіть деяких наших станів, але це (зло) є лише спробою руйнації Божественного, в тому числі і людини, тому його потрібно чітко відділяти від Творчості і Добра, що і є людиною.