Давайте поговоримо,мені цього давно не вистачає.

Друга ночі,а маленька дівчинка поверхом вище бігає по кімнаті та плаче,плаче,плаче.
Я сама через неї нервово сіпаюсь,не можу заснути і,ніби відчуваю її синці...На колінах,ліктях,
попереку.Мені теж болить,коли мама,мов навіжена,лупцює дівчинку долонями по сідницях.Так сильно,що здається ще трохи і лусне шкіра.Через хвилину все починається знову.Тільки тепер до набридливого тупотіння можна додати істеричний,хриплий,пропалений ще за часів юності важкими цигарками голос матері.Я беру до рук уявний револьвер та імітую декілька пострілів у стелю.Нарешті цілковита тиша.
Поцілила.

Минає декілька годин після виснажливого перельоту,вже в готелі,знепритомніла від втоми на ідеально м'якому ліжку.Здається, ці матраци таки гоять рани.Розплющила очі,треба в душ і переодягнутись.Нарешті улюблені квіткові сукні і жодних тобі пальт,светрів,затісних джинсів.Жодних умовностей.Без косметики і босоніж.Треба випити.
Ще зовсім трохи і замість паперової парасольки в бейліс я запхну власний гаманець,сьорбну з барної стійки недопиті рештки і якийсь невідомий добродій,що аж вилискує,наче змащений вершковим маслом,запропонує мені випити ще.А я мовчки повернуся у свій номер,щоб
розчинитись в простирадлах,прикласти до вушної раковини мушлю та міцно спати під оргазми океану.

Бейлісу більше не кортітиме.

-Ти мені губу порвав,ідіот!-кричить вона,торкаючись болючого місця і роздивляючись кров на подушечці вказівного пальця.
Він задоволено знизує плечима,наче й хоче поспівчувати,але вперто робить вигляд,що це трапилось зовсім випадково.
Вона ображено намагається втекти з ліжка,до найближчого дзеркала,але.
Він навмисно міцно її цілує,саме туди,де помітно гематомну ранку,притискає плечима до подушки і витирає внутрішнім боком долоні вологий від сліз ніс.
-До весілля загоїться,дурненька.

Завтра вона купить свій перший в житті тест на вагітність і зрозуміє,що стане однією з тих наречених,які виходять заміж пораненими.