Файно, Оль! По наростаючій - від жартівливого тону - до серйозного.До речі, окремі моменти дуже надихаючі. А загалом відчувається якась трохи ностальгійно-рішуча настроєвість вірша.

"Загляда під спідницю неба" - особливо сподобалось. Додає гостроти поезії :)

Мені одного разу зауважили – мовляв, не варто використовувати відомі прислів’я, бо це окремий жанр народної творчості. А я ж віршував цими прислів’ями, вміло встромляючи їх у рядки своїх творів, не усвідомлюючи того, що ніякого внеску до художньо-поетичних скарбниць нашої культури я не додаю...
Мішок та шило – це відомі образи.
Риму до „спішили” можна знайти кращу. Наприклад, мені одразу пригадалась шинши́ла у родовому відмінку або навіть у множині. Це дуже рухливі та енергійні тваринки.
„Загнали коней” – це теж відомий образ, але я саме проти нього не проти. У даному випадку він доволі цікаво вимальовується на полотні картини Вашого вірша.
„Я пізнала тебе і те що”. Після „тебе”, як на мене, не вистачає розділового знаку. Це два різні речення, і ніякого переліку тут немає.
На цікаві авторські знахідки наші колеги вже звертали увагу. Звернув і я.
„Десь так поряд”. НМСД, з цим „так” треба щось робити. Мабуть, спробувати уникнути. Ця частка-прислівник-сполучник нічого не додає, а тільки засмічує українську мову, яку Ви поетично опанували.

З повагою і без жодних натяків на критику,
Г.С.

ДУЖЕ СПОДОБАЛОСЯ!

"спідниця неба" - це пікантно )

але Принця, мабуть