ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
***
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
* * *
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Осіння замальовка
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
Як демократія із носа лізе
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Страх безконечності
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Диригент
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
***
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби…
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
Не беріть на кпи
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Нагадування собі
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Сторінки засипані осіннім листям
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Фантасмагорій дивовижа
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Сонетні строфи
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Чорнява Жінка (1965) / Вірші

 Памяти

«И не предам Херсонеса ни эллину, ни варвару...»

Цитата из присяги граждан Херсонеса, ориентировочно III в. до н.э

Образ твору ...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-09-05 13:00:25
Переглядів сторінки твору 8748
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.937 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.910 / 5.52)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.740
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ГЕОГРАФІЯ
Хроніки забутих часів
Автор востаннє на сайті 2018.09.20 11:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-05 13:25:28 ]
Шо-то не в'жджаю Чорнявая. Жителі Херсонеса тоді були хто? Невже таврами чи скіфами? Чи то бунт колоній проти метрополії?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-09-05 13:37:17 ]
Коли - "тоді", Санчику? З таврами і скіфами вони билися, коли ті нападали на місто. Якщо ти про присягу, мене це теж трохи здивувало. Може, це тому, що греки, які заснували Херсонес, були дорійцями з Гераклеї?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-09-05 13:33:50 ]
Краса! І стін античних, у віках незламних, і слів глибоких, вибілених сонцем.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-09-05 13:38:23 ]
Спасибі, Оленко. Це потроху враження від літніх мандрів розчищають собі шлях :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-09-05 13:39:01 ]
Наче занурилася в дивовижну античну атмосферу... "клянусь Зевесом!"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-09-05 14:04:35 ]
Так, Любо, видовище насправді чарівне, хоч і сповнене суму.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-05 13:45:34 ]
Зрозуміло, хоч і греки, але тепер ми самі собі хазяї. Атіка чи Спарта з Троєю разом можуть відпочивати. Ми Херсонес. Це так актуально у світі боротьби Вкраїни за свободу й незалежність від братнього російського народу.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-09-05 14:08:00 ]
У них було дуже розвинено відчуття свободи. Доги на ваги не лягло інше. Але то вже подальша історія.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-09-05 13:47:04 ]
...І я з тим Понтом гостинно-негостинним таки згодна. Без понтів :)
Як собі хочеш, а я на місці ілюстрації бачу зовсім інше фото - оте, із дзвоном... Ну просто проситься воно сюди!
Дуже теплий - літній! - вірш. Степом і морем тягне від нього, і камінням розігрітим, і полином... і - таким собі "часовим проваллям". Але теж - теплим :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-09-05 14:12:10 ]
Бач, Грені, той дзвон, звісно, красень. Але до грецького Херсонесу не має жодного відношення. Йому років 200 лише.
А полин - так, гріє око зараз мені, правда, засушена вже. Коли ми були в Балаклаві, нам розповідали, що воїни збирали цю таврійську полин і вкладали під седло коня. Щоб запах батьківщини був поруч завжди :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-05 16:42:34 ]
У "часовому проваллі"
ще відлунюються жахи
і тисне гніт пітьми...
Затоплюють зливи
блиском мечів та крові...
Сили погублені, віра розхристана...
Годі пливти
віками безмірними
і заблукати
без власних вітрил...

Чорі!
Остання строфа - ніби зібрані Вами перли із безодні океану часу!..
Дивовижний політ думки! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-09-06 11:40:36 ]
Дякую, Василю, але в безодню заглядати ще не хочу, бо ж знаєте: "якщо довго дивитися в безодню..." :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-09-07 18:43:02 ]
Та я ж не про історичну достовірність - я про море (саме те) і про красу (котра до дзвона тягнеться) ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2011-09-05 15:25:12 ]
НМСД, "восходіло" було б якось краще. Я сказав би, поетичніше. "Всходіло" - воно, НМСД, якось по-астрономічному. Збіги приголосних, які я бачив у попередніх рядках, не відчуваються в наявних умовах членування мовного потоку. А от "всходіло" мені якось не по мені.
Бував я у Херсонесі, і він мене, мабуть, як і будь-кого іншого вразив. Але настільки, що захотілось мені узятись за поему. Та відчуваю, що передчасно, бо я, коли був у ньому, більше цікавився більше самими територіями і Карантинною бухтою - в приниципі, як і багато хто з гостей славного міста Севастополя. І не я один такий.
Враження від вірша - виключно позитивні. І вони настільки позитивні, що хотілось би продовження.

З повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-09-06 11:44:38 ]
Привіт, Гаррі. Так, справді, "восходило" абстрактно краще звучить. Але заміна "когда всходило" на "где восходило" (для збереження ритму) змінює зміст, чого б не хотілося. Я ще подумаю над цим.
Дяка за позитивні враження. А продовження - в сенсі поеми? Нє, я не потягну, в мене напрямок до мінімізації йде :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-06 12:13:09 ]
Саме так, Чорі!
Я ото сум"ятливо, хаотично і поспіхом написав суміш своїх вражень від споглядання Херсонеса, розповіді тамтешнього історика і, звичайно, Вашого вірша...
А про флюїди ТЕПЛА Ваших рядочків, які я відчуваю(!) - не сказав. Неподобство. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-09-06 12:29:00 ]
спасибі, що відчуваєте. Ви взагалі це вмієте тонко :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-06 12:31:26 ]
:))))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-06 13:17:44 ]
Чорі!
Біля підошви Священної Фудзіями
або на узбережжі Херсонесу
Ви накопаєте прадавньої глини...
Намалюєте ескіз файного горняти
і принесете майстру гончарних справ.
А згодом спечете
вже у своїй печі (у тому горнятку)
новий духмяний ЧОРІК.
І ми його побачимо!..
Чекатиму, Чорі. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-09-06 13:48:04 ]
Я і сама чекаю :) Але ж воно має бути гідним прадавноьої глини.