ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Насипаний
2026.10.14 20:43
Ще ловить сонце хитрим неводом своїм
В’юнкі мальки облич ледь-ледь осінніх.
А риби хмар шубовсь у неба течії,
Вітри плетуть із трав човни старинні.

І птахи швидко літо бабине крадуть.
Полюють нас журба, страхи та холод.
А жовтень днів листки жене,

Іван Потьомкін
2026.10.14 19:35
Коли б то можна утаїть
В найглибшім серця сховку
І навіть ти не здогадалась,
Що стискує в один тугий пучок,
Від чого ні на мить позбутися не можу,
І кожне твоє слово, усміх, ласку,
І кожну мить буття твойого
Неподільно хочу взять собі...

Борис Костиря
2026.10.14 14:20
Не спіши у час важких прозрінь,
Як хвилина переплавить вічність.
Крізь важезну кригу сновидінь
Проривається забута вірність.

Не спіши. Впіймай за хвіст момент,
Феєрверк палкий і незабутній.
Не сльозливий, ніжний сентимент,

хома дідим
2026.10.14 12:08
щось написати я хотів
прийшла сусідка інна
і настрій елегійний мій
став радше мізогінним
феміна вжеж незгірша так
напевне це важливо
лібідо тут не при ділах
її цікавить пиво

Володимир Мацуцький
2026.10.14 11:19
Вірш «Кукувала зозуленька» Володимира Мацюцького (Мацуцького) — це сучасна патріотична поезія, написана в червні 2025 року та присвячена полеглим українським воїнам і пам'яті героїв. У творі переплітаються мотиви трагічної втрати, незламності та відсилки

Віктор Кучерук
2026.10.14 06:43
Не думав я, що чутиму колись
Виття сирен і вибухи "шахедів", -
Ще й дні з ночами так переплелись,
Що радощів прийдешніх не розгледіть.
Повсюди морок, втома і обман,
Який уперто убиває віру
У те, що здохне прОклятий тиран,
Або собі учинить харакір

Артур Курдіновський
2026.10.13 20:55
Я розчинюсь у вечері осіннім -
Така вже доля мрійників самотніх.
В моїх розчаруваннях незворотних
І натяку нема на воскресіння.

Всі "вчора" й "завтра" - тьмяне мерехтіння.
Лишається загрозливе "сьогодні".
Я розчинюсь у вечері осіннім -

М Менянин
2026.10.13 19:53
Христосових молитва лине
бо разом ми будь-де й коли.
Тебе цей вірус* не поглине
покайся й Господа моли.

Щоб мати участь у молитві,
зручним щоб був для тебе час –
твій стогін хай звучить у битві

Світлана Пирогова
2026.10.13 15:12
Що відбувається у світі?
І виворіт реальності, і зовні
пронизує шалений вітер,
на жаль, багато розвелося довбнів.
Зійшли із розуму від принди
і сліпої влади. Злочинна дія:
встромили ніж у тишу. Кривда
розгулює кривавим буревієм.

Борис Костиря
2026.10.13 14:44
Він прокидався в лісі,
у покинутому будинку
і дивився у туманну даль,
виглядаючи майбутнє
чи нових, небачених потвор
і привидів минулого.
Він жив у своєму
гармонійному світі.

Ігор Шоха
2026.10.13 10:46
Де ви, герої діорами
і показухи у бою
шкільної давньої програми,
кого немає у строю
із тими, що ідуть за нами?
Нехай поетам ріже слух
така метафора, незвична
на звук для музикальних вух.

Вячеслав Руденко
2026.10.13 10:06
У Баден-Бадені москалики* й цикади,
Та я про те не знаю до пуття,
Шукаю гуглом світові принади,
Для бестіарію надземного життя.

Уважні ще чорніючі зіниці,
Що не лякаються осінньої сльоти -
Гасають ровери, літають повз синиці,

Віктор Кучерук
2026.10.13 07:35
Знову осінь: дощ і сирість,
І принишклий голий сад, -
І синоптиків нещирість
У прогнозах невпопад.
Знову осінь: жаль і смуток,
І на серці гіркота,
Бо не змінює маршруту
Непотрібна самота.

хома дідим
2026.10.12 22:04
у кращому разі
це нічого не означає
сонце сідає
запломенівши на мить
шибками
при цій пасторалі
не хочеться думати
що воно далі

С М
2026.10.12 17:23
Наступний дубль? . .
Окей!


Ти кажеш, хочу революції
Ну, розумієш
Усім кортить міняти світ
Мовляв, за цим є еволюція

Олена Кіс
2026.10.12 15:28
Жовтень ступає у шовкових шатах,
Золото сипле на плечі садів,
Літо згорнулось у хмарах крилатих –
Кутає шепіт у тінь берегів.

Світло і смуток – сестри єдині,
В серці злилися в мажорний акорд,
Тиша приходить, як сповідь людини,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Дениско (1954) / Вірші

 Стежка

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-09-13 18:25:57
Переглядів сторінки твору 14934
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.725 / 5.5  (4.876 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.595 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.729
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.07.24 12:56
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-16 19:35:10 ]
Спасибі, Михайле!
А щодо "лінивий" - то це не правда!
Написати скільки творів(!), а ще ж Ваша робота...
Цю тезу раніше я читав у коментарі Жені (адресовану Вам).Думаю, що вона писала жартома з метою, щоб у Вас , щонайменше, розправилися плечі...
Завжди радий Вам. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Женя Бурштинова (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-16 20:10:31 ]
Лінивий - правда, багато творів - талант.
А решта - по-дружньому :), щоб розкрилився.
От у мене зараз криза думки - і це факт.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-16 20:50:17 ]
О, Женю!
То і я переживав таке.
А ще ж, як рафінований Овен, схоплювався вночі з червоними, як у кроля, очима і в агонії щось там писав...
А ранком - викидав у смітник...
Тепер трохи заспокоївся (чи надовго?)
Женю!
Вірю, що у тебе "криза думки" мине.
І станеться так, як у тому аритмічному гейзеру, вибух якого - не прогнозований...
Його дивовижний, неочікуваний вибух своєю красою і висотою - приголомшить!
Все буде гаразд! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-09-17 20:28:43 ]
Не така вже я й кровожерлива... :)
Та й чого мені качалкою тут розмахувати - сама на чужих ідеях, як на зеленому лужку, пасусь ;)
Гарно, тільки з останнім рядочком щось не завадило б зробити, бо доводиться читати "мОю" :)
Варіанти пропонувати не беруся, бо суть цієї фрази не вловлюю: стежка у кожного своя, то чого її має шукати хтось, окрім вас? Чи це у тому смислі, що хтось із потомків має її розгледіти?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-09-17 20:29:52 ]
І ще: а чого "Василики", а не "Василіски" або "Васильки"? ;)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-17 20:57:33 ]
А у Брюсова (перепрошую, бо куди мені до нього) у вірші "Жизнь" є:
" мудрых библиОтек"!
Досвід - це не тільки вік, а ще й мислення, почування. Видається мені, що багатьом із нас інколи варто критично глянути на стежку і свої сліди...
Дякую, Нуілі, і за "Васильки" - теж! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-09-17 21:31:03 ]
Та нащо ж нам рівнятися на чужі помилки...
Тоді, може: "Хто ж пройде по моїх слідах?" (так і до "орди" рима точнішою буде).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-17 21:41:59 ]
Мене ці рядки так "викрутили"...
Залишилась від мене субстанція схожа на ту, яку Ви ногою штовхали під стіл у "Дієтичній страві"...
Надцять аркушів переписав...
Шалено дякую, Нуілі! Виправляю. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-09-17 21:49:12 ]
Ох, як я вас розумію... Від мене самої після оцього "Рибного дня" сама лише таранька лишилася - всі соки він з мене вичавив :(
А якби хто колись сказав, що вірші здатні так мучити - не повірила б! Подумала б: а-а-а, кокетує, туману напускає, ціну собі набиває... :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-17 22:02:54 ]
Так, Нуілі!
Ну а з іншого боку, коли притискає до стінки (як писали Ви колись), у цих творчих муках трохи забуваєш свіжі рани буття...
Не знаю я іншої сублімації енергії.
Ну можна ще "уколотца и зхабытца", але то круто...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-09-17 22:19:59 ]
Та ну... вірші все-таки безпечніші за ту "крутизну". Хоча "привыкание и пристрастие" теж викликають ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Женя Бурштинова (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-17 22:30:36 ]
Друг Михайло тобі цілого вірша присвятив. Зайди, помилуйся на ніч грядущу , щоб не заснути так як він описав :))).
А " Василик " тепер супер!!!
От що значиться око професіонала!
Майстер-клас!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-17 22:38:32 ]
О! А у мене було майже "привыкание", Нуілі.
Ремонтував авто. Невдало поставив на домкрат і машина почала падати мені на ноги... Згарячу спробував втримати таку(!) вагу руками у зігнутому стані. Порвав зв"язки низу спини на шматки...

А милосердна і ДУЖЕ співчутлива сестра-лікар прописала комплексні уколи (обезболюючі) щось там з кокаіном чи морфієм...
То я , як цуцик скімлив, випрошуючи черговий укол... А так було солодко... Добре, що на цьому все і скінчилось. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-09-18 20:31:54 ]
Мамцю рідна... Ребро тричі ламане, зв'язки на шматки подерті - прямо кадри з бойовика якогось! Ви б трохи більше про себе дбали, чи що...
А то у вас було не звикання, а якраз "пристрастие". Звикання - це коли організм (при регулярному вживанні) вже не задовольняється звичною дозою, а просить більше. А "пристрастие" - це коли ну дуже хочеться, бо ж - приємно :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-18 20:49:00 ]
Дякую, що просвітили мене у цих "пристрастіях", а то я справді не того...:))
В дитинстві їхав на ровері (крізь раму крутив, бо ще не діставав до педалей) так мою литку праву вкрутило в цепок, а ще на руках вивихнуті пальці і шрами , шрами... Якщо кров не пустив собі - то день пропав.
Жартую, Нуілі. Але доля правди є... Рафінований знак вогню... Ну хтось же має дбати за чистоту Овенячої породи. Але до поради Вашої прислухаюся. Спасибі. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-09-18 21:46:48 ]
Та це я така "грамотна", бо медицину два роки вивчала - тіпа_медсестра, десь і "корочки" валяються...
Ох, і бідна ж була ваша мама з такими діточками! :) Це ви обидва такі вдалися?!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-18 22:00:24 ]
Та обидва ж... Бо однояйцеві ну в смислі генетичному а не анатомічному.
А мама (світла Пам"ять Її душі) натерпілася сповна.
Зізнаюся, що грали у хокей у різних командах і... побилися. Ганьба. Ну заюшені носи то квіточки, а я ще "додумався" ударити клюшкою і вивихнув брату руку.
А все село гуде... Мама плаче. Фу...Соромно згадувати. Жах...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-09-18 23:39:51 ]
Ех, вояки малолітні ;) Але коли хлопці - бешкетники, це ж нормально :) А в мене парочка шрамів з дитинства теж лишилася: то по деревах лазила, то через паркани (регулярно - так же швидше, ніж обходити!), плаття вічно подерті були (у штанях тоді в селі дівчата не дуже-то ходили) :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-19 00:10:03 ]
О, як цікаво, Нуілі!
Зате є що згадати. І те босоноге дитинство, і ті трагікомічні пригоди, і близькість до природи з радощами і драмами: народження і смерть братів наших менших бачили і переживали не тільки з прочитаних книжок... Це неможливо забути і туди повертаєшся...
Спасибі Вам, Нуілі, за колоритне спілкування. І не хочеться з Вами прощатися тільки ото мені о 5 годині сідлати коня, то треба б трохи подрімати, а то ще вивалюся з сідла і не дай Боже ще щось там собі зламаю... Що там у мене ще ціле?.. Доброї Вам ночі. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-09-18 12:07:52 ]
До Харкова ведуть дороги...
Нехай колдобисті, убогі.
Чим завинила в тім земля?
Тої ж рядки мов злет орля!)))


1   2   3   Переглянути все