ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Петришин / Вірші

 ГОРОСКОП
Вдивляючись у зоряні долоні,
звіздар верховний пише гороскоп.
А під крилом небесних хіротоній -
Земля на нитці, наче гіроскоп -

описує божественну фіґуру,
хитається, мов маятник Фуко,
а в межичассі хитромудрий ґуру
рихтує долю чорним молотком.

І хай харизма в того хіроманта -
не допоможе - навіть не просім -
наворожити небо в діамантах,
а землю - без фуку- і хіросім.

Щоби були в героях геродоти,
але - не герострат і героїн,
щоби рої отруйної бридоти
не гнали нас із раю до руїн.

Бо щось таки наплутали планети
в панічній втечі від космічних пил* -
коли поети - більше ніж поети,
а люди менші за небесний пил.

Та що мені хореї і хорали,
чи в бахромі охровій хорогви -
не хоронили б краще, не ховали
людей у протитанкові рови!

Ерстеди, фаренґейти і рентґени
не розривали б Землю в унісон,
а хробаки хвороботворних ґенів
не пожирали б тіло хромосом!

От, взяв би - й проторив дорогу долі
від наших неспокушених пра-пра
повз пагорби клонованої Доллі
із Прометея Нового ребра**,

повз голокости і голодомори,
повз саркофаги і саркоми повз -
хай це мара - за Мармурове море
заради цього я б на пузі повз!..


...А він в полоні планетарних ліній,
спіралей, галактичних перехресть
вирізьблює на Дановім коліні***,
неначе меч, пересторожний перст...

травень 2011


*алюзія до теорії великого вибуху через космічного "техаського бензопильщика"

**алюзія до Франкенштейна, ну і далі...

***http://www.taday.ru/vopros/20295/23028.html



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-09-17 09:43:55
Переглядів сторінки твору 2706
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.762
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.07.24 23:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2011-09-17 10:17:04 ]
Так... Таки планети щось наплутали...
Багато всього наплутали.
Цікавий підхід: змішувати минуле з сьогоденням.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-17 10:20:21 ]
Дякую, Василю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2011-09-17 10:24:00 ]
Мені дуже сподобалось. Єдність змісту і форми була виправдана.
а слова : "не хоронили б краще, не ховали
людей у протитанкові рови! " вразили найбільше....

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-17 10:29:47 ]
Дякую, Іринко!
Єдність змісту і форми завжди виправдана))
Вірш може трохи й задуже емоційний, навіть в якійсь мірі екзальтований. Але якось такий тон обрався сам собою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лілія Ніколаєнко (М.К./М.К.) [ 2011-09-17 12:11:40 ]
Світ - це театр абсурду. Можна погоджуватись із цим, можна ні. Можна перейматися цим, а можна дивитися крізь пальці. Але він від того не зміниться. Єдине, що залишається людям - пристосовуватися...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-17 12:36:38 ]
важко заперечити твоїм думкам, Лілю...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-09-17 13:54:40 ]
Талановито, розумно, емоційно і... тривожно. Дякую за цей твір.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-17 14:18:42 ]
Дякую вам, Ларисо, за добрі слова)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-09-17 21:46:23 ]
Красиво! мені найбільше оце сподобалося: "Та що мені хореї і хорали, чи в бахромі охровій хорогви" )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-17 22:41:21 ]
дякую, Олю!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-09-20 16:56:53 ]
Земля на нитці, наче гіроскоп -

описує божественну фіґуру,
хитається, мов маятник Фуко,

а землю - без фуку- і хіросім.

Щоби були в героях геродоти,
але - не герострат і героїн,

повз пагорби клонованої Доллі
із Прометея Нового ребра**,

повз голокости і голодомори,
повз саркофаги і саркоми повз -
хай це мара - за Мармурове море

Ось ці місця у творі - просто шикарні!
Лариса права: талановито, розумно, емоційно і... тривожно.

І все ж у мене нема 100-відсоткової впевненості, що я вірно зрозуміла, хто цей хіромант з підозрілою харизмою, хитромудрий гуру з чорним молотком - бо ці характеристики пасують темній силі. А вкінці -
вирізьблює на Дановім коліні***,
неначе меч, пересторожний перст.. -
начебто навпаки.
Та й взагалі усвідомлювати, що нами насправді керує отой "хитромудрий" - якось моторошно.
Я розгублена. Може це тому, що про Данове коліно я, на жаль, не змогла прочитати, чомусь по цій зсилці у мене не виходить.
Тому поки що відчуття у мене суперечливі, незважаючи на однозначно могутню енергетику вірша.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-20 17:13:07 ]
Дякую, Люба, за пророблену роботу.
А от, що по тому посиланню.

Недавно я прочитал книгу Иоанна Кронштадтского, из которой узнал, что Антихрист произойдет из колена Дана. Интересно узнать, чем же это Даново колено провинилось.

Кирилл
учащийся
Москва
9 июля 2006г.
Уважаемый Кирилл, представление о том, что Антихрист должен произойти из колена Данова, основано не на прямом указании Писания, а на сопряжении упоминания о нем в книге Бытия и умолчания о нем в одном из мест Апокалипсиса.

Дан (судия) назван так потому, что Рахиль при рождении его сказала: «Судил мне Бог, и услышал голос мой, и дал мне сына» (Быт. 30:6). Это пятый сын Иакова от Валлы, служанки Рахилиной, родоначальник колена Данова. Пророчество Иакова относительно Дана: «Дан будет судить народ свой… Дан будет змеем на дороге, аспидом на пути, уязвляющим ногу коня» (Быт. 49:16, 17) — толкуется различно, но, вероятнее всего, оно указывает на хитрость его потомков, точно так же как и другое предсказание о Дане: «Дан молодой лев, который выбегает из Васана» (Втор. 33:22), «…с покатостей Ермона, где он скрывается, подстерегая себе добычу» — указывает на силу и воинственность потомков Дана. Эти предсказания об аспиде на пути сопоставляются с перечислением в Откровении св. апостола и евангелиста Иоанна Богослова ста сорока четырех тысяч человек от всех колен Израилевых, имеющих на челе печать Божию (Откр. 7:4).

Св. Андрей Кесарийский пишет: «Одинаковое число спасаемых из каждого колена, я думаю, указывает на плодовитость апостольского семени, потому что число двенадцать, взятое двенадцать раз и умноженное на тысячу, дает это число спасенных, которые были учениками семени, упавшего на землю по человеколюбию и произрастившего столь многоразличный плод всемирного спасения. Но пусть будет известно, что колено Даново не упоминается с прочими потому, что из него произойдет антихрист. Вместо же него упоминается колено Левиино, издревле священническое, не входящее в число колен» (Св. Андрей Кесарийский. «Толкование на Апокалипсис святого Иоанна Богослова»).

А щодо "чорний", то йде мова лише про грубу чорнову роботу, не більше. (мені здається, що навіть існує такий чорний молоток. Тобто, що на фоні такого тонкого влаштування всесвіту, такі неприємні події відбуваються на Землі.
Ну, а хто цей ґуру - можна тільки здогадуватися, і яка його доля участі у всіх цих подіях.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-10-10 16:57:18 ]
Довольно отважный шаг - это употребление омонимов. Их название символично - его придумал сам Аристотель.
Стихотворение читается хорошо, усваивается - так же. Нахожу знакомые ударения, присущие то ли западной части Украины, то ли Польше. Я к ним уже успел привыкнуть, и они не режут слух. Имеют место слияния согласных (мне не хотелось бы о них говорить - это, наверное, известно автору), также "поВЗ Саркофаги". По-моему, как я узнал на страницах нашего постоянно обновляемого ресурса, это сибилянты.
Если Вы решили печатать свое стихотворение, то устранятся мелкие огрехи технического характера.
Да, стихотворение каким-то образом перекликается с моим. Но мое лаконичнее и во многом проще.

Благодарствую.
Наилучшие пожелания и респект.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-10 22:07:08 ]
Дякую, Алексію!
Вам також дякую за добрі слова!)