ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Роксолана Вірлан
2024.05.24 20:32
Мандрівка пахне димом і золою,
рудим цілунком ватри в небозвід,
мов лис гибкий, стежею торопкою,
хвостом вильнувши, внюхується в слід.

Серпанком пахне, дивом реп'яховим,
терпкавим соком зел, де навкруги, небесним барвом голубої крові, яскріють Пер

Володимир Каразуб
2024.05.24 19:46
Гучні слова: любов, відвертість, докір,
Слова зашерхлі: кров, вино, вуста.
Заледве слухаю про що вона говорить.
Які у тишу кидає слова?!
І чую, щось достоту: мандри, треба,
Кудись, тягнути, далі, до кінця.
Гучні слова: фатальність, воля, небо.
Сл

Леся Горова
2024.05.24 18:09
До півонії лащиться вітер. Узявся нізвідки.
Мить назад порозборсував хмари порожні, і зверху,
Певно, вглядів це диво яскраве - незайману квітку,
Яку тільки-но ранок згубив із рожевого глеку,
Що висів у зорі на тонкого проміння позлітку.

І всотавши

Юрій Гундарєв
2024.05.24 12:07
У бою на Харківському напрямку поліг доброволець, грузин
Серго Горнакашвілі.
Він виступав за український футбольний клуб «Колос».
У нього залишилося троє дітей…

Він покинув свою родину,
хоч у серці забрав Грузію…
Та для себе відкрив Україну,

Іван Потьомкін
2024.05.24 11:28
По довгих блуканнях, по нетрях –
Широка галява.
Це ще не вихід.
Ще густіші попереду нетрі.
Але трава гамірлива
Та мірковні статечні дерева,
Та навскісне, наскрізне сонце ранкове...
Слухаю Гріга.

Віктор Кучерук
2024.05.24 07:28
Не туман улігся, а в очах туманно
Від гірких краплинок безупинних сліз, –
Може ти не правду, а лише брехання,
Сам його злякавшись, поспіхом приніс?
Бо відводиш погляд і мовчиш уперто,
Ніби я затичку всунув у твій рот, –
Може захотів хтось налякати

Микола Соболь
2024.05.24 04:00
Чи задумувалися ви, що таке гундарівщина? Скажу стисло, Юрій Гундарєв – журналіст! Наче нічого дивного, але всі журналісти проходили вербовку КДБ і якщо ти йшов на співпрацю, то і редакція тебе чекала не газети районного масштабу, а набагато серйозніша.

Артур Курдіновський
2024.05.24 01:21
Великий синій ліс
На заході від міста
Колись подарував
Надію променисту.
Запрошував на "біс",
Дивився зверху вниз
На витівки дитинства.

Ілахім Поет
2024.05.24 00:18
Знов через м'ясоробку чорних днів
Повзуть рядки – як фарш таких емоцій,
Що слів немає втілити цей гнів.
Ні стікерів, ні ще яких емодзі.
Бо все, що залишилося від нас –
Це урни, повні попелу ілюзій.
Так, не втрачати людяності в час
Такий – до карми

Євген Федчук
2024.05.23 18:39
Сидять діди на лавочці під крислатим дубом.
Саме весна у розпалі, кругом сади квітнуть.
Аромати з того цвіту! Так дихати любо.
Та і сонечко із неба так приємно світить.
Сидять діди та радіють, згадують про роки,
Коли були молодії, мали стать і силу.

Микола Соболь
2024.05.23 12:32
Людина яка пише про високі рими і ставить себе у приклад. Ось його робота з "надскладними" римами і красою слова: Блок СО-СУ-КУР - свято культур, група поетів, кузня сонетів, вир транспорантів, подзвін курантів, рими-ракети, строфи-букети, в гр

Козак Дума
2024.05.23 11:05
Коли високий, симпатичний чоловік середнього віку увійшов до сірої, напівтемної кімнати, вона лежала цілком знеможена і бліда, як навколишні стіни. Руки складені на грудях, ніби у покійника. На її майже прозорому обличчі практично не було ознак життя. Зат

Юрій Гундарєв
2024.05.23 11:03
Мені приємно, що прем‘єра моєї драми «Тріо поетичів» отримала такий резонанс. На жаль, дехто сприймає все буквально, приміряючи на себе, хоча це - не документальний твір і не стенограма. Це - роздуми над тими питаннями, що, судячи з кількості прочитань,

Ярослав Чорногуз
2024.05.23 09:35
Я лежу, я камінь спотикання... І болить мені оця епоха, Що спіткнулась об судьбу мою. с. 22. Як глобально неординарно сказано. Ця мерзенна епоха швондерів і мізерних душею чи взагалі бездушних грошолюбів спотикнулася об долю Ігоря Павлюка, яка

Микола Соболь
2024.05.23 09:07
Скунс роботу знає на ура,
смрад стоїть, аж виїдає очі,
страхопуду це дикунство гра –
завше тхір до збочення охочий.
Поетичний дивиться бомонд,
як Пегасик тіпається в муках,
от скажена кляча, кинь цей понт,
це ж душок поета, твого друга.

Артур Курдіновський
2024.05.23 05:50
Зірки не знають про війну.
А, може, знають та мовчать.
І загадкове мерехтіння
Зустріне літо і весну.
Крізь зими, крізь дощі осінні
Я вкотре відлік розпочну
І, простягнувши руки вгору,
Кричу: "Почуйте про війну!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Лайоль Босота
2024.04.15

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Ярослав Штука
2020.12.05

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Йосиф Бродський (1940 - 1996) / Критика | Аналітика

 На стороні Кавафіса

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Костянтин Кавафіс


Найвища оцінка Володимир Ляшкевич 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Жорж Дикий 5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Контекст Костянтин Кавафіс
Дата публікації 2005-11-27 15:20:28
Переглядів сторінки твору 6469
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 5.098 / 5.67  (4.788 / 5.76)
* Рейтинг "Майстерень" 4.466 / 5  (4.889 / 5.93)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.774
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми ПЕРСОНИ
ПРО ПОЕЗІЮ
ПРО МИСТЕЦТВО
Автор востаннє на сайті 2011.05.08 21:28
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-01-27 14:55:30 ]
Як вам останній рядок, - "и, в отличии от Христа, умел писать" ? Що це таке є? Просто констатація того, що від Христа не залишилося жодного написаного Ним власноруч слова? Чи не залишилося тому, що він не вмів "правильно" писати? Чи тому, що і справді не вмів писати? Чи не бачив необхідності писати? Чи Бродський обнагліло хулить Господа? В розумінні відкриває гортань (лат. гула) не в тому напрямку? Трохи сумнівно, що хулить, але безсумнівно, що Христос на першому плані - і весь відлік, в даному випадку - тридцяти років - від Христа, і перо Йосифа Бродського повне різдвяного романтизму.

"И, в отличии от Христа, умел писать" - така собі стереоскопія, правда? Закриваю одне око і бачу таких ж апостолів, крім деяких персон з явним Промислом. Ні до чого порядній людині "правильно" писати? Чи це йдеться тільки про чистоту джерела, з якого заб'є потім течія християнства? Іронія Промислу над нашим вченим суспільством? Бродський, вслід за Христом іронізує?
Над ким? Як думаєте?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Мельник-Добрушина (Л.П./Л.П.) [ 2006-01-27 17:02:53 ]
Щоб розпочати шлях до істини, і підступитися до тих запитань, які ви поставили, почнемо з самої персони Кавафіса.
1. Бродський пише, що Кавафіс знав древньо- та новогрецьку мови а також латину. Отже, він читав Біблію в оригіналі, в оригіналі (без накладок церковнофанатичних маразмів). Бо ж відомо, що Біблія від початків була написана трьома мовами: древньоєврейською, древньоьолатинською та латиною. Це значить, що Кавафісу були відомі такі джерела, котрі проста смертна людина знати не могла. Власне, сам автор цими ждерелами і цікавився (як пише Бродський), його цікавили першопричини, історія. Тому і про Христа Кавафіс знав значно більше, ніж ми з вами. Бродський, пишучи про КАвафіса, очевидно, дізнався з його джерел багато чого нового та прихованого історією і часом. Отже, тільки тепер ми можемо говорити про персону самого Бродського.

2. Апполоній Тіанський - загадкова людина, що жила у часі з Христом, що творила чудеса, і ніде не був похований. І відрізняло його те від Христа, що він умів писати. Так? Але... про нього, на відміну від Христа, люди не знають майже нічого.

Володимире, а тепер підемо шляхом логіки. Усі сакральні знання не записувались свідомо, і не тому, що люди не вміли писати. Цього не можна було робити. Оскільки! Ті знання, що закарбовуються на папері, уже не є сакральними, уже не є знаннями посвячених, вони стають загальнодоступними. Будь-який пастух може взяти в руки і прочитати, а потім бити себе в груди і кричати, що він осягнув істину.
Отже, Христос не те що нічого не записував, він навіть нічого не говорив прямо. А тільки притчами. А що таке притча? Це такий твір, який не має якогось чіткого варіанту тлумачення. Це твір із безліччю кодів. Отже, Христос говорив дещо арготичною мовою - мовою посвячених і для посвячених у певні знання. ВІн говорив, а інші слухали, і , пропустивши через власне "я" записували. Записували тільки те, що сприймало і могло зрозуміти їхнє власне "я". А тепер самі дайте відповідь - що ж насправді ми маємо? А ми маємо тільки ті знання, які вважав Ісус, ми мати повинні (не більше). Ісус нічого не міг писати власноруч, оскільки не готова цивілізація була тоді, як і зараз, отримати ті знання у чистому вигляді.
ОТже, Бродський не хулить Господа (це знаєте і ви, і я, і сам Бродський), Бродський іронізує, як істинне дитя постмодерну (ось вам і гра тексту, його тексту у чистому вигляді, до гри долучились ви, і мене за собою долучили). Він співставляє сенси кодів і значень, докопуючись до Істини. І... може це дещо нахабно прозвучить із моїх вуст, але він тисне руку Господу і його Сину за те, що він, Христос, нічого не написав. Бо ж люди не можуть впоратись навіть із тим, що мають, а що вже говорити про більше?..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Мельник-Добрушина (Л.П./Л.П.) [ 2006-01-27 17:06:50 ]
Коли писала про мови, якими була написана Біблія, то мала на увазі древньогрецьку мову. Автоматична помилка - двічі написала латину.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-01-29 20:21:47 ]
Я думаю, що жодної гри в постмодернізмі немає, і якщо є іронія у Бродського, то вона не пов'язана з іграми, - Тетяно, придивіться, - серйозні люди не граються, в них все дуже важливо. Це не котенята. Навіть, якби було з ким гратись, навряд чи вони стали б таке робити. Думаю, що і руки Богу, і сину його у своїй творчості Бродський ніколи не подавав, - серіал "Зустрічі з Й. Бродським" непогано висвітлив усю серйозність Поезії та її вірного майстра. Думаю, що ваша хороша ідея "але він тисне руку Господу і його Сину..." краще би звучала "Але він вдячний Господу і його Сину..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2006-04-26 14:43:28 ]
А я теж бачила цей серіал!!!1

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2006-05-05 15:54:48 ]
А Бродському Нобеля дали у 1987, а не у 1997. Він здається, до того часу вже помер.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-07-18 11:22:41 ]
Дякуємо, Наталіє, ми виправили зауважену вами технічну помилку.