ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.27
13:24
Самотня вишня край паркану
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.
Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.
Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни
2026.10.27
06:09
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.
2026.10.26
23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
2026.10.26
22:33
Був день: я зрозумів, що він нічий
Неначе щось відібрано в епохи,
Так нам дано: позичили тепло,
А бог вогню — веселий Агні
Загаявся чи забарився трохи.
Крізь мене йдуть століття і роки,
Повзе базікало-тисячоліття,
І хворий день намарно промайне,
Неначе щось відібрано в епохи,
Так нам дано: позичили тепло,
А бог вогню — веселий Агні
Загаявся чи забарився трохи.
Крізь мене йдуть століття і роки,
Повзе базікало-тисячоліття,
І хворий день намарно промайне,
2026.10.26
19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
2026.10.26
19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
2026.10.26
18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
2026.10.26
16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
2026.10.26
13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
2026.10.26
12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
2026.10.26
08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
2026.10.26
06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
2026.10.25
23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
2026.10.25
23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
2026.10.25
21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
2026.10.25
18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Критика | Аналітика
МАНДРИ В КОСМОСІ (вибрані тексти Поетичних майстерень)
Частково підтримуючи поширену сьогодні серед майстрів тезу про те, що римований текст компонується сам собою, варто набрати одну-дві рими та задати тон, а далі... зрештою, в митця виникає враження, що ті слова його використали...
Подібне враження виникло від спілкування з В Хмельницьким на сторінці публікації його «Стриптизерки» в Поетичних майстернях:
ти танцюєш
стриптиз
ти знімаєш
усе
по пілону
вверх-вниз
під акорди
бізе
вигинається
в такт
юне тіло
твоє
і тканиночки
шмат
і тканиночки
шмат
і тканиночки
шмат
на тобі все ще
є
ну а потім
в приват
ти з клієнтом
ідеш
ти знімаєш
усе
але ти не
даєш
але ти не
даєш
але ти не
даєш
все **
Ось моя спрощена логічна схема тлумачення тесту після першого прочитання:
спочатку стриптизерка демострує тіло, «потім в приват» «з клієнтом» «…не – даєш - все». Логічно (стереотипно) оголена жінка «дає» тіло для сексу, або не «дає» тіло для сексу. А «… не – даєш – все»? Я потрактував: як дає не усе, тобто ( в даній ситуації), тіло все ж дає, але... З цієї миті визріває підтекст... Свідомість переходить у простір вищого порядку, зрештою, стається те, для чого такі тексти і створюються.
Але... але... але…Раптом автор сказав: «Я навмисно так несподівано закінчив вірш - несподівано, як під час захоплюючого шоу закінчується музика і одночасно закінчується шоу. Останнє слово вірша - все - воно багатогранне і багатозначне...»
Отже все – фініта , а не – не даєш все (даєш не все)?!
Та текст подано без жодних знаків пунктуації (правомірно, що читач розставляє їх сам), отже, я слухаю те, що мені каже текст, а не так, як коментує автор. От як би там було:
... але ти не
даєш!
Все.
Мистецтво творить окрему дійсність! І виникає (цього разу) непорозуміння... Прекрасне непорозуміння... а, власне, порозуміння тексту і читача, а автор тут ніби – то й ні при чому.
* Стаття «Національне мистецтво», львівський журн. «Карби» початок 30-х. Передрук в журн. «Образотворче мистецтво» 3-4 / 1993р. ст. 51.
** В момент публікації даного матеріалу на сторінках В Хмельницького в Поетичних майстернях розміщено інший варіант цього тексту.
2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
МАНДРИ В КОСМОСІ (вибрані тексти Поетичних майстерень)
... отже ні ! Мистецтво не відтворює дійсности, ані її не перетворює, як хочуть інші, а лише створює окрему дійсність.
Богдан-Ігор Антонич*
-Частково підтримуючи поширену сьогодні серед майстрів тезу про те, що римований текст компонується сам собою, варто набрати одну-дві рими та задати тон, а далі... зрештою, в митця виникає враження, що ті слова його використали...
Подібне враження виникло від спілкування з В Хмельницьким на сторінці публікації його «Стриптизерки» в Поетичних майстернях:
ти танцюєш
стриптиз
ти знімаєш
усе
по пілону
вверх-вниз
під акорди
бізе
вигинається
в такт
юне тіло
твоє
і тканиночки
шмат
і тканиночки
шмат
і тканиночки
шмат
на тобі все ще
є
ну а потім
в приват
ти з клієнтом
ідеш
ти знімаєш
усе
але ти не
даєш
але ти не
даєш
але ти не
даєш
все **
Ось моя спрощена логічна схема тлумачення тесту після першого прочитання:
спочатку стриптизерка демострує тіло, «потім в приват» «з клієнтом» «…не – даєш - все». Логічно (стереотипно) оголена жінка «дає» тіло для сексу, або не «дає» тіло для сексу. А «… не – даєш – все»? Я потрактував: як дає не усе, тобто ( в даній ситуації), тіло все ж дає, але... З цієї миті визріває підтекст... Свідомість переходить у простір вищого порядку, зрештою, стається те, для чого такі тексти і створюються.
Але... але... але…Раптом автор сказав: «Я навмисно так несподівано закінчив вірш - несподівано, як під час захоплюючого шоу закінчується музика і одночасно закінчується шоу. Останнє слово вірша - все - воно багатогранне і багатозначне...»
Отже все – фініта , а не – не даєш все (даєш не все)?!
Та текст подано без жодних знаків пунктуації (правомірно, що читач розставляє їх сам), отже, я слухаю те, що мені каже текст, а не так, як коментує автор. От як би там було:
... але ти не
даєш!
Все.
Мистецтво творить окрему дійсність! І виникає (цього разу) непорозуміння... Прекрасне непорозуміння... а, власне, порозуміння тексту і читача, а автор тут ніби – то й ні при чому.
* Стаття «Національне мистецтво», львівський журн. «Карби» початок 30-х. Передрук в журн. «Образотворче мистецтво» 3-4 / 1993р. ст. 51.
** В момент публікації даного матеріалу на сторінках В Хмельницького в Поетичних майстернях розміщено інший варіант цього тексту.
2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1554 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1554 seconds