ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
Здетонірував неспокій…
Глянув, поруч холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…

Ігор Шоха
2026.02.14 11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.

***
А бевзям до душі усе супутнє

Світлана Пирогова
2026.02.14 11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу

Борис Костиря
2026.02.14 11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.

Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,

Адель Станіславська
2026.02.14 10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.

Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі

Віктор Кучерук
2026.02.14 07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.

М Менянин
2026.02.13 22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарів
2026.02.13 14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Петришин / Вірші

 ДВІЙНЯТКА



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-09-26 21:22:51
Переглядів сторінки твору 10936
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.793
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.07.24 23:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-09-27 10:35:38 ]
Дуже майстерно, Ярославе. Але скажу чесно, настрій, енергетика вірша мене засмутили. Віє від цих рядків чимось таким... недобрим. За цими рядками - злість і образа... Передай своєму ЛГ, що прощення - шлях до свободи.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-09-27 11:31:42 ]
Ярославе, не лякай мене так. Ти так розхвилювався, що знову забув - ми на "ти". Це, напевно, моя провина - нависла над тобою своїм "моралізаторством", ніби сама святість (Господи, прости). Я просто так відчула. Якщо я помилилась, то дуже рада. Але... вибач, якщо знову нехотячи завдам болю "твоєму ЛГ", - твоїм коментарем він все-таки виправдовується, отже має в тому потребу (перед собою в першу чергу).
Ще раз вибач, якщо щось не те ляпнула чи перейшла "дозволену межу"...
З найкращими дружніми намірами, Л.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-27 11:42:42 ]
Таки розхвилювався!)
І забув)
Та ні, Любо, все ок. Завжди пиши те, що думаєш.

І звичайно, що насправді все трохи складніше, ніж у вірші.
І та іронія, яка може й виглядає трохи дошкульною, була на той момент якоюсь захисною оболонкою для мене. І дещо там змінено, щоб не виглядало зрозумілим лише нам двом.
Але те, що цей вірш був сприйнятий і одобрений його героїнею, мене в великій мірі виправдовує.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-27 12:35:34 ]
Щира розмовна поезія... Прекрасно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-27 13:11:36 ]
Дякую, Маріє!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-27 12:36:58 ]
Емоційно.
Енергетика вірша - цунамі.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-27 13:12:31 ]
Дякую, Марійко, що аж так відчуваєш)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-09-27 13:17:47 ]
Ого! Та Вона, певно, якась неймовірна красуня, якщо звабила рівно сотню, а за сотого (іноземця!) вийшла заміж і народила йому двійню. І ти наполягаєш, що це реальна історія? Цікаво описана!

Двічі у першій строфі зашпортувався за "шалі-далі", але нарешті вловив правильний ритм і дочитав вірш вже без перечіплювань. :) Вітаю, Ярославе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-27 13:25:59 ]
Дякую, Валерію!)
А вона й справді красуня. Софія Ротару в молодості)
А з двійнятками ти чогось не зрозумів. Бо з вірша видно, що тому іноземцеві байдуже, що в неї вже є двійко маленьких діток. А от комусь іншому, може, було небайдуже...(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-09-27 13:33:27 ]
Бачив колись Софію Ротару у молодості в Ялті на набережній під час фестивалю "Кримські зорі". Але дуже здаля - не роздивився зблизька. :)

Якщо знати, що там ключове слово "мої" (двійнята) - а так не зовсім зрозуміло, що він узяв її заміж з двійнею новонароджених.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2011-09-28 21:27:46 ]
дуже круто написано! чесслово. але /суб*єктивно/ все псує кінець. і ось чому: весь вірш...е-е-е... шукаю слово... просякнутий високою ліричною напругою. він дуже підшкірний, інтимний. а кінцівка - не подумайте, ні, вона не написана погано - просто вона нівелює його до рівня гуморески. хай навіть числа і справжні - вони сприймаються на рівні анекдотичної метафори. тобто - вірш може бути високо ліричним, а так він... е-е-е... знову шукаю слово... дещо гротескний.
але це - чистої води суб*єктивізм. вам, як автору, видніше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-28 22:18:41 ]
Дякую, Сергію!
Приємно почути такі слова від автора Диму_над_водов)
Але, мабуть ви праві. Навіть Іван Гентош робив мені таке зауваження. числа, звичайно ж, взяті зі стелі. та й починалося з чисел 100 і 99. Але й справді потім захотілося добавити гротеску. можливо й даремно.
є причина ще раз задуматися...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Катерина Савельєва (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-09 01:01:23 ]
Цiкавий, незвичайний та смiливий вiрш)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-09 01:04:38 ]
Дякую, Катерино!) А в чому його сміливість?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Бражник (М.К./М.К.) [ 2011-10-26 22:57:46 ]
Дійсно - класно. І ритм бойовий, і смисл. І кінцівка, як Ви і попереджали:)
Може хтось і стверджуватиме, що вона приземлює основний задум, чи там що... А мені сподобалось, чесно. Я теж так люблю: фьььюіть! - і підвести усьо ото красиве і якісне чимось жирно-життєвим:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-27 19:49:31 ]
Дякую, Олю! Підбадьорили мене! Дуже тішуся, що вірш вам сподобався!)
Я вже вам писав, що ваша поезія також мені подобається.
Дякую!)


1   2   3   Переглянути все