ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Невесенко
2026.02.21 23:55
Хмурий день тамує втому,
вечір ще ген-ген,
мліє в закутку тісному
одинокий клен.
Пнеться вгору міст горбатий,
як у небо трап.
І мов тріснув звід щербатий –
зверху кап та кап.

Іван Потьомкін
2026.02.21 21:45
Люблю дитячі голоси,
Де правих і неправих не існує,
Бо в річище одне зливаються усі,
Де фінал спірок - руки на плечі,
Щирі обійми, скріплені сміхом.
А як не терпиться довести правоту кулаками,
Того приборкують силою до пам’яті.
…Пригадую своє дитин

Артур Курдіновський
2026.02.21 18:46
Мені хоча б одну розмову,
Єдиний вечір нам на двох!
Щоб написавши епілог,
Я все сказав, моя Любове!

Псує дорогу кольорову
Байдужості отруйний смог.
Мені хоча б одну розмову,

Ірина Вірна
2026.02.21 15:17
Мова змучена, та не зраджена.

Як трава в полі скошена,
у стоги складена,
у снопи зв'язана,
колосок до колосся,
у вінок слово вплелося...
Міцно скріплене однодумк

Микола Дудар
2026.02.21 14:28
Експерт на експерті…
Брехня на брехні.
Нескорені вперті
Зросли у вогні…
Проплачено з крові
Майбутнє картин,
Де хвилі Дніпрові,
Де Матір і Син.

Світлана Пирогова
2026.02.21 13:50
Вона не просто звук, не просто певні знаки,
А сила роду, велич і вогонь любові.
Це шепіт трав, це крик відваги, розквіт маків
Що крізь віки несли нам пращури у мові.

Вона - як теплий з печі хліб, що пахне домом,
Як - перша ніжна пісня, що співала м

Ігор Шоха
2026.02.21 12:55
Позаростали чагарем стежки,
барвінком устелилися дороги
і вулиці околиць, по яких
поза ярами через байраки
пішло моє дитинство босоноге
шукати щастя більше як було
у затишку ошатного подвір’я,
куди жар-птиця уронила пір’я,

Борис Костиря
2026.02.21 11:27
Потрапити під дощ, під вістря тихих крапель,
Померти й народитись для бурь і потрясінь.
Поставити в літописі вже остаточну краплю,
Яка вартує тисяч знеславлених зусиль.

Потрапити під дощ, в оновлення і свіжість,
Очиститись від скверни забріхан

Володимир Невесенко
2026.02.21 10:28
Чи гостей незваних тіні,
чи примари за вікном...
Ніч зійшла із височіні
оксамитовим рядном.
В грудях серце дрібно гупа,
мить – і вискочить ось-ось.
Задрижав небесний купол,
мов його хитає хтось.

Володимир Невесенко
2026.02.21 10:25
Невдовзі ранок... До світання
очей склепити не вдалось.
Погасла зіронька остання,
запіють півні вже ось-ось.

Палають у каміні дрова,
мигтить у сутінках стіна,
а за вікном передранкова,

Володимир Невесенко
2026.02.21 10:23
Томливе безсоння зі мною зжилось,
я марно його не тривожу.
Турботливо ніч присипляє когось,
а я все заснути не можу.

До мли крижаної прикутий рядком,
нікуди від себе не зрушу,
а тиша рапавим сухим язиком

Ярослав Чорногуз
2026.02.21 03:10
Життя кінчається, життя.
Останні дні біжать у Лету.
У вир гіркого небуття,
Прощальне соло для поета -
Життя кінчається, життя.

Життя кінчається, життя,
З дитинства був слабкий, плаксивий.

Володимир Бойко
2026.02.20 22:58
уйло лишається .уйлом
Хоч осипай його зірками.
Де треба діяти умом,
Воно махає кулаками.

С М
2026.02.20 21:37
Отіс пішов до Бога
Поспіваю я за нього
Дівчино, що вибрана у бордове
Отіс пішов до Бога

Еге, обернись повільно
Спробуй іще, гадаючи, де
Це є легко, пробуй-но ще

Володимир Невесенко
2026.02.20 20:47
Розтеклась пітьма навкруг –
час плететься тихим кроком,
і ліхтар, як давній друг,
хитрувато блима оком.

Колихаються дроти
в жовтім світлі мимоволі,
і хмаринам животи

Володимир Невесенко
2026.02.20 20:43
Морозна ніч. На небі зорі.
І сніг рипить. І спить майдан.
І ліхтарів огні прозорі,
й сніжинок пристрасний канкан.
І тишина. І пес не лає.
Ідеш собі, лиш рип та рип...
І білим полиском палає
ошаття зледенілих лип.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олег Завадський (1968) / Вірші

 Клен

Дерева теж, як люди, – не глухі.
Мене мій клен з півдумки розуміє.
Він розмовляє мовою птахів,
Він лікувати подихом уміє.

Він береже мене від злих очей,
Від чорних смуг непевної години.
Від мене він нікуди не втече
І від недобрих помислів зупинить.

Мій ескулапе вірний,
                                      ти завжди
Приймеш мене без черги і запрошень.
Прости, що лиш у присмутку біди
До тебе йду щоразу,
Як на прощу.

1998

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-09-30 11:09:28
Переглядів сторінки твору 6355
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.827 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.570 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.720
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.01.20 15:31
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-09-30 11:12:57 ]
Це все енергетика, що вміє творити і відтворювати. Гарний у вас друг! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Завадський (Л.П./М.К.) [ 2011-09-30 11:23:48 ]
Саме так, Олено. Енергетика високого рівня. Але ми так рідко про неї згадуємо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-09-30 11:38:50 ]
...І не втече... і не переб'є... але зловживати його вимушеним довготерпінням, мабуть, не варто - а то ще всохне, чого доброго! ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Завадський (Л.П./М.К.) [ 2011-09-30 11:58:30 ]
Він уміє прощати. А це головне.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Хуан Марі (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-30 11:38:56 ]
Дуже хороший текст.
У прадавню сивину разом з появою новонародженого саджали дерево. У вашому випадку це так, чи не так?
Від мене він нікуди не втече - тільки оцей рядок викликає деяку посмішку, бо ж, клен, дійсно цього зробити не в змозі.
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Завадський (Л.П./М.К.) [ 2011-09-30 12:04:54 ]
Якби дерева вміли тікати від людей, то... Боюся навіть про це писати. Дякую за відгук!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-30 15:46:48 ]
а я це розумію в руслі теорії відносності. клен не втече тому, що не хоче цього сам Олег. а тому й сам не те що не втікає, а регулярно навідується до нього на прийом)
Сподобалося, Олеже!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-30 11:49:42 ]
І що, це таки правда, отак без талончика з реєстратури, без черги до стовбура ?.. Невже таке буває?..;-))) Гарно написано, в співавторстві з душею.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Завадський (Л.П./М.К.) [ 2011-09-30 12:08:02 ]
А я стараюсь приходити в неробочий час. Дякую, Потаро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2011-09-30 16:50:35 ]
дуже схожий мотив є в Ліни Костенко:

І він спитав: — Чого ти не прийшла
у іншу пору, в час мого цвітіння?

А я сказала: — Ти мені один
о цій порі, об іншій і довіку.

І я прийшла не струшувать ренклод
і не робить з плодів твоїх набутку.
Чужі приходять в час твоїх щедрот,
а я прийшла у час твойого смутку.

навіть віршовий розмір той же))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Завадський (Л.П./М.К.) [ 2011-10-03 08:41:42 ]
А що тут дивного. Ліна Костенко моя найулюбленіша поетеса, у якої багато чому можна повчитися.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-09-30 17:50:12 ]
я завжди думала, що клен - це моє дерево.)
сподобався вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Завадський (Л.П./М.К.) [ 2011-10-03 08:50:07 ]
Кленів багато, вистачить на всіх. Жартую, звичайно. Адже справа не в якомусь конкретному дереві, а в любові до них, яка вертається сторицею. Дякую, Олю, за відгук!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-09-30 17:58:12 ]
А мене поза чергою липа приймає...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Завадський (Л.П./М.К.) [ 2011-10-03 08:51:45 ]
О, пані Любо! Я теж надзвичайно люблю липу, і не лише в період цвітіння.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2011-09-30 19:31:23 ]
Відчуваю, яка Ви гарна людина.
По-товариськи розмовляти з деревами спроможні тільки люди доброї душі.
Щасти Вам!
З повагою
Іван Потьомкін з Єрусалима


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Завадський (Л.П./М.К.) [ 2011-10-03 08:53:37 ]
Дякую, пане Іване! Від злих дерева тікають у себе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-09-30 20:20:28 ]
Не дерево, а ангел-хоронитель.
А може воно так і є .
Чуттєво.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Завадський (Л.П./М.К.) [ 2011-10-03 08:56:28 ]
Так і є, Василю! А хто ми без дерев?