Уяви но, що твоя кохана людина постійно споглядає за тобою. Інколи непомітно, невідчутно, а інколи так, що тебе дратує її втручання на твою особисту територію. Якби це було правдою, як би ти поводився?
Ну, по-перше, мабуть, ти намагався б мати ввесь час пристойний вигляд. Мабуть, не колупався б у носі, не чухав задницю або яйця й спину тримав би рівно, бо вона терпіти не може, коли ти горбишся. Ну так, звичайно, в колупанні в носі немає нічого надприродного, та й у чуханні яєць, зрештою, також. Але ти ж для неї мачо, Зверхлюдина. А Зверхлюдина, погодься, не чухає яєць.
По-друге, ти кинув би нарешті палити. Ти не палиш тільки перед зустріччю з нею. Бо вона вередливо відвертається і не хоче тебе цілувати, а тобі так подобається лоскотати її язичком у куточках губ! Але вона так переживає, аби ти не палив взагалі, а не тільки перед вашим побаченням. Так, ти точно кинув би палити!
Потім ти зовсім інакше б поводився з оточуючими. Не кричав би на підлеглих, не матюкався б. Ти ж не матюкаєшся при коханій, чи не так? Не брехав би. Не тільки їй. Хоча, а спробуй но хоча б тиждень не брехати їй! Не брехав би нікому, бо гидко виглядати брехуном в очах коханої людини.
А про що б ти говорив з друзями? Тут уже довелося б досить важко, бо при друзях, як то кажуть, «фільтрувати базар» не так то й легко. Вони тебе бачили у різнобарв’ї. Пам’ятаєш, як у четвер ви набухалися в сауні й Толік придумав видзвонити тьолок? Уяви но тепер свій жах, коли ти знаєш, що вона тебе бачить і чує, а Толік, як на зло, дзвонить. Ти бачиш, що це Толік і не хочеш брати трубку, але ж вона не знає, що ти знаєш, що вона тебе бачить і ти як ні в чому не бувало натискаєш клавішу виклику: «Алло!»
А Толік, суко, й не думає фільтрувати базар й, на жах, починає з того, про що ти волів би не згадувати: «А класно ми поєблися в сауні того четверга, треба повторити. А в тебе, друже, ого – ще більше мого. Я б, маючи такий, не зустрічався б з твоєю пласкою Лєнкою, а точно трахнув би Памелу Андерсон.»
«Заткнися» - не витримуєш ти. Тебе аж тіпає від злості. А поб’ємося об заклад, що коли б вона тебе не бачила, ти просто поіржав би. Але ти лихоманливо думаєш, як вирулити розмову так, аби вона думала, що Толік жартує й видумує. До того ж, її звуть не Лєнка й вона не пласка, і це також чимала проблєма.
Минає тижні два-три й ти починаєш звикати до цього ока, яке все бачить. Ну так, ти палиш, матюкаєшся на підлеглих, колупаєшся у носі, чухаєш яйця й трахаєш не тільки Лєнку, а й різних тьолок, у сауні, чи деінде. Ти розумієш, що це для неї не новина, але вона не кидає цю дурнувату гру: спостерігати за тобою. А при зустрічі тільки сумно кліпає очима, розуміючи, що не може тобі нарікати. Адже вона думає, що ти не знаєш, що вона за тобою спостерігає. Їй сумно, але і тобі також сумно. До відчаю. Ти розумієш, що вже ніколи-ніколи не вийде взятися за розум, одружитися з нею, бути вірним, кинути, нарешті, палити… бо для чого? Все рівно вона тобі вже ніколи не повірить. І, зрештою, ти хотів бути кращим не для себе - себе самого ти й таким влаштовуєш. Ти хотів бути кращим для неї: аби вона тебе кохала.
Через півтора місяці тобі усе набридає. Ти ввесь час думаєш: з якого ракурса вона дивиться на тебе. Якщо ти думаєш, що її очі ззаду, натхненно починаєш чухати дупу. Якщо спереду – запалюєш цигарку. Якщо знаєш, що вона відвернулася і не бачить тебе, а тільки чує – швиденько шукаєш підлеглого, аби обматюкати. Толік вже уникає не тільки ходити з тобою в сауну, бухати, але і просто зустрічатися по-дружньому, тому що ти перетрахкав усе, що рухається, і Толік небезпідставно підозрює, що він наступний на черзі. При зустрічі твої очі світяться божевільним блиском. «А що, і це схавала?» - думаєш собі. Але вона тільки дивиться сумно і мовчить. Вам нема про що говорити, тому що ти знаєш, що вона знає і вона знає, що ти знаєш, що вона знає. Ти тихо-тихесенько ненавидиш її: вона вкрала твою мрію.
І, нарешті, вона зникає. Ти й сам не помічаєш, як і коли. Але вона стає для тебе чимсь накшталт Бога: він є, ти в нього віриш, він бачить усе, але це так природно: палити при ньому, матюкатися на підлеглих, чухати яйця й трахати тьолок. Тебе це анітрохи не напружує: нехай собі дивиться – ти перед смертю покаїшся.
А кохання що? В ньому повинна бути таїна, інтрига, гра… І ти мрієш зустріти ту єдину, для якої хотілося б бути кращим: кинути палити, матюкати підлеглих, послати подалі такого друга, як Толік, і не хотіти нікого-нікого, крім неї. Такої наївної. Такої коханої…