ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2025.11.17 13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.

Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я піднявся вже у войовничу позу,

Сергій СергійКо
2025.11.17 11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?

Тетяна Левицька
2025.11.17 09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.

В Горова Леся
2025.11.17 08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.

Олександр Сушко
2025.11.17 07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.

Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк

С М
2025.11.17 05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм

О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів

Борис Костиря
2025.11.16 21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.

Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.

Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.

Володимир Бойко
2025.11.16 20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.

Богдан Фекете
2025.11.16 15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один

Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії

Віктор Кучерук
2025.11.16 15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.

Сергій СергійКо
2025.11.16 14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.

Стіни, стіни зпадають, я

Артур Сіренко
2025.11.16 14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з

Олена Побийголод
2025.11.16 13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...

(Серпень 2025)

Євген Федчук
2025.11.16 12:42
Розкажи-но нам, Миколо, як там було діло?
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді

Микола Дудар
2025.11.16 11:46
В сфері внутрішніх відносин —
Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…

Олександр Сушко
2025.11.16 10:21
Лечу крізь час за обрій золотий
Туди, де колисає сонце тишу.
Немає там злостивої шопти,
Мелодії лишень, пісні та вірші.

Мажорний лад обарвлює печаль,
Пастельні фарби тонуть у веселці.
Мого життя не згасла ще свіча,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ольга Воленька (1975) / Проза

 ДВЕ БАНОЧКИ ВАРЕНЬЯ
В одно обычное осеннее утро, самая обычная девочка, самого стандартного, для тех мест возраста, проснулась в слегка не обычном для неё настроении.
Сказать, что бы что-то вокруг изменилось – нет, утро и утро, как 12045 других таких же. Не копая глубоко в себе и ореоле, девочка занялась обычными делами. И лишь спустя время, испытала жгучую потребность сделать этот день не таким же ещё для кого то.
- Бабушка! Для такого случая нужна бабушка, - подумала девочка и впервые за утро улыбнулась, зная чему.
Идея с пирожками была проверена временем и другими бабушками, поэтому быстрее пришла к рукам. Не осознавая мозгом, она хватала то муку, то дрожжи, то соль, то соду и, замазавшись в эту смесь, исступлённо готовила тесто. Когда почва была достаточно твердой и надёжной, девочка задумалась о начинке. Много различных внутренностей для выпечки использовала она ранее, некоторые съедались без последствий, от других была изжога, реже оставалось приятное послевкусие.
- Это должно быть самым самым, желанным и радостным, уникальным и ценным, что б оправдать или даже превзойти ожидания, поразить вкусовые рецепторы, остаться и напоминать о себе, ещё и ещё раз возвращать, побуждать и вдохновлять - варианты перебивали друг друга, глаза обшаривали кладовые памяти, а мысли были одна смелее другой.
Так как из бесконечного девочка принимала лишь число Пи, выбор с начинкой был сделан.
Сладкое, бабушки это любят, варенье из малахитовых ягод крыжовника с кусочками грецкого ореха внутри. Только девочка знала остальные, но не второстепенные ингредиенты. Солнце и тишину, книги и трепет диафрагмы, салюты и бризы. Всего две баночки такого чуда удалось приготовить девочке, за прожитые годы. Одну она уже применила всю без остатка, ни сколько не сожалея, помня как приятно было угощать и есть самой, как воспоминания и ощущения до сих пор греют область «солнечного сплетения» изнутри и только вид пустой баночки, омрачает это доброе и тёплое.
И вот вторая порция. Только она и только родному. Ведь лучшего пока не придумано и не создано девочкой, как и лучше и роднее нет возле неё.
Корзинка, чистое полотенце, пироги с самым ценным внутри, нежно, заботливо, что бы не остыли. Душа, желание, радость и неизменная, блуждающая, уже объяснимая улыбка предвкушения.
Дорога была новой. А почему нет?
- Все дороги ведут к бабушке, - легкомысленно перефразировала вечное девочка.
Всякого повидала она в пути. Чаще светило солнце, но удары веток по лицу имели место быть, но движения не тормозили, а наоборот, подгоняли только вперёд. Ландшафтная ситуация тоже не была однозначной и девочке приходилось то взбираться, то резво сбегать, иногда даже отряхивая с коленей лишнее.
И вот молодой ельник стал постепенно сменяться старым сосновым лесом. Не кстати вспомнив уроки биологии о жизненных циклах и выстроив не сложный ассоциативный ряд, девочка остановилась. Подняв голову к тому месту, которое поэтично называют небосводом, увидела несколько неожиданных темных туч. Мыслительные процессы о неизбежности бытия, заставили ноги подойти к старому пню и присесть.
- Что я делаю? Как решилось, что это именно то, когда нужно использовать вторую часть чуда? Моя бабушка, встречи с которой я так ждала, которая выбрана мною, что бы прикоснуться к этому, совсем не та, какой я надеюсь её увидеть. Она прошла длинный путь от и до, поистрепалась сложным, растрачивала себя в утехах и забавах, очерствела и потеряла чувственность, претерпела физиологические изменения. ЕЙ РЕАЛЬНО НЕ ПО ЗУБАМ ТАКАЯ НАЧИНКА. Презентуй я ей, что то более приземлённое и легкое, доступное и осязаемое, она бы поняла и возрадовалась. А это? Зачем прошлое подсунуло мне сладость первой баночки? Идентичность ситуации? Схожесть объекта? Или же единственно верное. Моё стремление клонировать прожитое.
В поле зрения курсировал голодный волк, с вожделением поглядывая на корзинку и, фантазируя на тему хлебобулочных изделий, лениво ронял слюни на грунт. Он никогда не вкушал чуда рук девочки, а ведь это могло, теоретически, спасти ему жизнь. Фауна средних размеров однозначно чуяла запах выпечки, и знала о содержимом, но подойти ближе не решалась, и только редкие индивиды пытались обратить внимание девочки, не замечающей их потуг.
Порыв ностальгического ветра, сдул замершую на пол пути слезинку. Девочка подалась на встречу одной ей понятному. И возложив надежду на своё природное чутьё и чудеса современной стоматологии, продолжила идти по ранее намеченной траектории.

17.09.2009 год





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2011-10-24 15:09:52
Переглядів сторінки твору 819
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.389 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.879 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.797
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.10.01 20:01
Автор у цю хвилину відсутній