ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Леся Горова
2025.08.15 13:49
Сполох мій перед ранком,
Запеленався в сон ще.
Тільки-но роси впали,
Вітер себе зморив.
Ще не торка фіранки
Краєм рожевим сонце,
В шибі блідий черпалок
Носиком догори.

Віктор Кучерук
2025.08.15 06:42
Чи не ти казала досі
І тлумачила завжди, –
Хто, чому й за ким голосить,
І не вирветься з біди?
Чи не ти співала тихо,
Користь маючи від знань, –
Що коли не збудиш лихо,
То не матимеш страждань?

М Менянин
2025.08.14 23:34
Тримаєш жезли у руці –
виконують все фахівці,
по профілю їм виші ці,
бо долі слід в їх вишивці.

14.08.2025р. UA

Володимир Бойко
2025.08.14 22:55
Сховавши ідентичність десь на дно,
Вбачаючи у зраді доброчинство, Пишається змосковщене лайно Своїм холуйським недоукраїнством.

У нетрях зубожілої душі
Усе чуже, холодне і вороже. Позбутися московської іржі Здається, тільки куля допоможе.

Борис Костиря
2025.08.14 21:45
Ти намагаєшся когось знайти
у натовпі, але все марно.
Натовп - це магма,
це хаотичний потік.
Ти думаєш, що знайомі
прийдуть на цей захід,
але вони десь забарилися,
щезли у випадкових справах.

Євген Федчук
2025.08.14 20:17
В Московії чимало тих «святих»,
Яким хіба лише до пекла є дорога.
Вони ж не надто переймаються від того,
Бо в москалів завжди усе святе для них,
На кого вкаже нинішній їх «цар».
Нехай тавра уже на ньому ставить ніде,
Для москалів святий такий, однач

Василь Дениско
2025.08.14 15:02
На маленькій ділянці огороду, де не було ніяких рослин, після зливи, що заплескала землю, я угледів нірку. Спершу подумав, що це лисиця мишкувала. Тут неподалік на покинутому обійсті вона давно хазяйнує. Напено бігати з лісу, щоб вполювати крілика чи кур

Юрко Бужанин
2025.08.14 15:01
Весною уже сонце повернулось...
До цих ознак, боюсь, ніяк не звикну –
Розтанув сніг, не прибраний із вулиць.
Тож мотлох видно, викинутий з вікон.

Підсніжники заполонили місто.
В спустошеному лісі таловини
Чорніють, зяють траурним намистом...

С М
2025.08.14 06:43
Дівицю я жду яка спить у бігуді
Дівицю я жду а за гроші не нуди
Наш автобус ось прибув
Дівицю я жду заводську

Дівицю я жду ну коліна затовсті
Дівицю я жду і за шапку їй шарфи
Змійка зламалась унизу

Віктор Кучерук
2025.08.14 06:32
Про усе дізнатись хоче
Самостійно змалку хлопчик
І тому вмовляє тата
Научить його читати
Буквара, що в їхню хату
Дід колись уніс для брата.

Батько вчитель нікудишній,

Іван Потьомкін
2025.08.13 22:53
Усе було готове до весілля: біла сукня зі шлейфом, який нестимуть діти; законвертовано запрошення гостям, ресторан замовлено... Затримка була за молодим. Воює в Газі – в цьому гніздовиську терористів, за будь-яку ціну готових нищить юдеїв не тільки в Ізр

Борис Костиря
2025.08.13 22:02
Блок спалює свої щоденники.
Ми ніколи не дізнаємося
про таємницю "Скіфів"
і "Дванадцяти".
Це те саме, що Гоголь
спалює 2-й том "Мертвих душ".
Блок спалює свої щоденники.
Спалює важливі одкровення,

Артур Курдіновський
2025.08.13 20:49
Моя поезія - сумна,
Бо в мене доля невесела.
Мої пегасові джерела -
Не квіточки та не весна,

А смерть, самотність і війна,
Скорботи вбивчі децибели.
Моя поезія - сумна,

Леся Горова
2025.08.13 19:00
Серпня шовковий дотик,
Літа дарунок теплий
Пахне посохлим зіллям.
В обрію теракотах
Зрілі пониклі стебла
Вправно насіння сіють:

Степу руда лямівка

М Менянин
2025.08.13 13:43
Адверза* тактика –
є така практика.
Мабуть і нині
щось в Україні.

Пройдено гірше все –
зась коїть більше це,
поруч нам жити –

Віктор Кучерук
2025.08.13 07:25
День щезає за днем,
Наче зерна в ріллі,
А ми далі живем
На поверхні землі.
Повні мріями вщерть,
Любим радість і сміх, –
І дівається смерть
Із майбутніх доріг.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ольга Воленька (1975) / Проза

 ДВЕ БАНОЧКИ ВАРЕНЬЯ
В одно обычное осеннее утро, самая обычная девочка, самого стандартного, для тех мест возраста, проснулась в слегка не обычном для неё настроении.
Сказать, что бы что-то вокруг изменилось – нет, утро и утро, как 12045 других таких же. Не копая глубоко в себе и ореоле, девочка занялась обычными делами. И лишь спустя время, испытала жгучую потребность сделать этот день не таким же ещё для кого то.
- Бабушка! Для такого случая нужна бабушка, - подумала девочка и впервые за утро улыбнулась, зная чему.
Идея с пирожками была проверена временем и другими бабушками, поэтому быстрее пришла к рукам. Не осознавая мозгом, она хватала то муку, то дрожжи, то соль, то соду и, замазавшись в эту смесь, исступлённо готовила тесто. Когда почва была достаточно твердой и надёжной, девочка задумалась о начинке. Много различных внутренностей для выпечки использовала она ранее, некоторые съедались без последствий, от других была изжога, реже оставалось приятное послевкусие.
- Это должно быть самым самым, желанным и радостным, уникальным и ценным, что б оправдать или даже превзойти ожидания, поразить вкусовые рецепторы, остаться и напоминать о себе, ещё и ещё раз возвращать, побуждать и вдохновлять - варианты перебивали друг друга, глаза обшаривали кладовые памяти, а мысли были одна смелее другой.
Так как из бесконечного девочка принимала лишь число Пи, выбор с начинкой был сделан.
Сладкое, бабушки это любят, варенье из малахитовых ягод крыжовника с кусочками грецкого ореха внутри. Только девочка знала остальные, но не второстепенные ингредиенты. Солнце и тишину, книги и трепет диафрагмы, салюты и бризы. Всего две баночки такого чуда удалось приготовить девочке, за прожитые годы. Одну она уже применила всю без остатка, ни сколько не сожалея, помня как приятно было угощать и есть самой, как воспоминания и ощущения до сих пор греют область «солнечного сплетения» изнутри и только вид пустой баночки, омрачает это доброе и тёплое.
И вот вторая порция. Только она и только родному. Ведь лучшего пока не придумано и не создано девочкой, как и лучше и роднее нет возле неё.
Корзинка, чистое полотенце, пироги с самым ценным внутри, нежно, заботливо, что бы не остыли. Душа, желание, радость и неизменная, блуждающая, уже объяснимая улыбка предвкушения.
Дорога была новой. А почему нет?
- Все дороги ведут к бабушке, - легкомысленно перефразировала вечное девочка.
Всякого повидала она в пути. Чаще светило солнце, но удары веток по лицу имели место быть, но движения не тормозили, а наоборот, подгоняли только вперёд. Ландшафтная ситуация тоже не была однозначной и девочке приходилось то взбираться, то резво сбегать, иногда даже отряхивая с коленей лишнее.
И вот молодой ельник стал постепенно сменяться старым сосновым лесом. Не кстати вспомнив уроки биологии о жизненных циклах и выстроив не сложный ассоциативный ряд, девочка остановилась. Подняв голову к тому месту, которое поэтично называют небосводом, увидела несколько неожиданных темных туч. Мыслительные процессы о неизбежности бытия, заставили ноги подойти к старому пню и присесть.
- Что я делаю? Как решилось, что это именно то, когда нужно использовать вторую часть чуда? Моя бабушка, встречи с которой я так ждала, которая выбрана мною, что бы прикоснуться к этому, совсем не та, какой я надеюсь её увидеть. Она прошла длинный путь от и до, поистрепалась сложным, растрачивала себя в утехах и забавах, очерствела и потеряла чувственность, претерпела физиологические изменения. ЕЙ РЕАЛЬНО НЕ ПО ЗУБАМ ТАКАЯ НАЧИНКА. Презентуй я ей, что то более приземлённое и легкое, доступное и осязаемое, она бы поняла и возрадовалась. А это? Зачем прошлое подсунуло мне сладость первой баночки? Идентичность ситуации? Схожесть объекта? Или же единственно верное. Моё стремление клонировать прожитое.
В поле зрения курсировал голодный волк, с вожделением поглядывая на корзинку и, фантазируя на тему хлебобулочных изделий, лениво ронял слюни на грунт. Он никогда не вкушал чуда рук девочки, а ведь это могло, теоретически, спасти ему жизнь. Фауна средних размеров однозначно чуяла запах выпечки, и знала о содержимом, но подойти ближе не решалась, и только редкие индивиды пытались обратить внимание девочки, не замечающей их потуг.
Порыв ностальгического ветра, сдул замершую на пол пути слезинку. Девочка подалась на встречу одной ей понятному. И возложив надежду на своё природное чутьё и чудеса современной стоматологии, продолжила идти по ранее намеченной траектории.

17.09.2009 год





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2011-10-24 15:09:52
Переглядів сторінки твору 807
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.389 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.879 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.797
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.10.01 20:01
Автор у цю хвилину відсутній