ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.04.22 05:29
На теплих крилах весняних вітрів
Ключ журавлиний звично прилетів
І на болоті ось уже курличе
Щодня невпинно зграя мандрівнича.
Гучне звучання повних голосів
Тепер не змовкне до осінніх днів,
А потім самозахист знов покличе
Птахів кудись за наше п

хома дідим
2026.04.21 22:19
що тут вигадувати що ліпити
у порожнечі між байдужих стін
і то не гобіти були а брити
казав тобі а ти скривилася при цім
тебе цікавить щось просте і зрозуміле
поплакати чи посміятися собі
і речі що тебе наразі оточили
чи уточнили · всі вони аби

Тетяна Левицька
2026.04.21 21:35
А ти ж казав мені: «Не плач,
не бідкайся, все добре буде...»
Та смерті чорної палаш*
встромився гостряком у груди.

Не вберегли ні Бог, ні я,
ні ті, що теж добра бажали.
Без тебе, сонечко, ніяк

Марія Дем'янюк
2026.04.21 16:09
Покотилась крашанка до самого неба,
І яскравим місяцем дивиться на тебе.
"Віруєш? Не віруєш?" — боюся спитати,
Темнооку тишу щоби не злякати.

Сяє Луна у Всесвіті, а навколо зорі —
Крашанки яскраві в небі неозорім.
Скоро прийде раночок. В кошик В

Борис Костиря
2026.04.21 14:09
Листок зелений завітав у хату,
Як стислі і спресовані слова.
Слова із чебрецю, із рути й м'яти,
В яких надія знову ожива.
І ми цінуємо цей лист зелений
Посланням у майбутнє, у світи,
В яких тополі, виноград і клени
Зазеленіють, певно, навіки.

Володимир Бойко
2026.04.21 13:50
Людям справді великим манія величі ні до чого. Завдяки розвою філософії людство позбулося найкращих ілюзій. Не зазнавши гіркоти поразок, не відчуєш смаку перемог. Дика природа надто чутлива до диких звичаїв. Коли відчуваєш листопад у квітні –

Юрій Гундарів
2026.04.21 12:01
Один видатний поет якось зауважив: справжній вірш це такий, де кожен рядок - вірш. Гадаю, не варто забирати літр крові, іноді досить й однієї краплі. Скажімо, достатньо 123-секундної композиції «Yesterday», щоб зрозуміти, якого рівня музикант перед вами…

Ігор Шоха
2026.04.21 11:38
Живу, не марную ні грошей, ні часу,
скорочую ради здоров’я меню –
підсовую тій, що з клюкою, свиню,
в уяві малюю пастелі, пейзажі,
а щоб економити нерви, наразі
не слухаю вісті з війни і рідню.

ІІ

Костянтин Ватульов
2026.04.21 08:53
Голуб мене долонями, як вогку глину
Гончар бере та ліпить вправно груди, стегна…
Якщо колись я все-таки десь раптом зникну,
Не зможеш відчувати: як у ребрах б’ється

Сердечний ритм, відлуння, досить сильний стукіт;
Приємність рук, що зачепили кожен

Віктор Кучерук
2026.04.21 05:57
Ні людини, ні собаки,
І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.

Охмуд Песецький
2026.04.20 20:28
Бігти, наче за тобою гнались,
Щоб успіти там, де вже не встиг -
І застав би, може, сніжну навись,
Вісницю потеплень і відлиг.

Це була зима грудневих тижнів
З мороком сердечних потрясінь,
Гірша, ніж усі позаторішні,

Світлана Пирогова
2026.04.20 20:16
Під очеретом хата зустрічала
Свічу вечірню, місяць ночі.
Здавалося, доволі в неї часу,
І не лякали поторочі.

Рожеві абрикоси обіймали
Тим цвітом, що пахтів сміливо.
Пережила старенька вже чимало.

хома дідим
2026.04.20 17:51
усе це буде не про нас
хіба що раптом
бо час
який минає зна
не сильно фактор
ми дивні
і чого би не
десь-божевільні

Іван Потьомкін
2026.04.20 17:42
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Ігор Терен
2026.04.20 17:30
Чи прислухаєшся до зір,
чи чуєш грому канонади,
а з юності і до сих пір
лягають думи на папір
і цьому вже немає ради.

А по ночах тривожать сни
і сюр-реальні, і пророчі,

Борис Костиря
2026.04.20 15:08
Долинають спогади тремтливі
Із туманності німих зірок.
Долинають болі нескоримі,
Як старий невивчений урок.
І, напевно, душі нелюдимі
Віднайдуть спочинок в певний строк.

Долинають образи трмвожні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Іванна Сріблицька
2026.03.31

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ольга Воленька (1975) / Проза

 ДВЕ БАНОЧКИ ВАРЕНЬЯ
В одно обычное осеннее утро, самая обычная девочка, самого стандартного, для тех мест возраста, проснулась в слегка не обычном для неё настроении.
Сказать, что бы что-то вокруг изменилось – нет, утро и утро, как 12045 других таких же. Не копая глубоко в себе и ореоле, девочка занялась обычными делами. И лишь спустя время, испытала жгучую потребность сделать этот день не таким же ещё для кого то.
- Бабушка! Для такого случая нужна бабушка, - подумала девочка и впервые за утро улыбнулась, зная чему.
Идея с пирожками была проверена временем и другими бабушками, поэтому быстрее пришла к рукам. Не осознавая мозгом, она хватала то муку, то дрожжи, то соль, то соду и, замазавшись в эту смесь, исступлённо готовила тесто. Когда почва была достаточно твердой и надёжной, девочка задумалась о начинке. Много различных внутренностей для выпечки использовала она ранее, некоторые съедались без последствий, от других была изжога, реже оставалось приятное послевкусие.
- Это должно быть самым самым, желанным и радостным, уникальным и ценным, что б оправдать или даже превзойти ожидания, поразить вкусовые рецепторы, остаться и напоминать о себе, ещё и ещё раз возвращать, побуждать и вдохновлять - варианты перебивали друг друга, глаза обшаривали кладовые памяти, а мысли были одна смелее другой.
Так как из бесконечного девочка принимала лишь число Пи, выбор с начинкой был сделан.
Сладкое, бабушки это любят, варенье из малахитовых ягод крыжовника с кусочками грецкого ореха внутри. Только девочка знала остальные, но не второстепенные ингредиенты. Солнце и тишину, книги и трепет диафрагмы, салюты и бризы. Всего две баночки такого чуда удалось приготовить девочке, за прожитые годы. Одну она уже применила всю без остатка, ни сколько не сожалея, помня как приятно было угощать и есть самой, как воспоминания и ощущения до сих пор греют область «солнечного сплетения» изнутри и только вид пустой баночки, омрачает это доброе и тёплое.
И вот вторая порция. Только она и только родному. Ведь лучшего пока не придумано и не создано девочкой, как и лучше и роднее нет возле неё.
Корзинка, чистое полотенце, пироги с самым ценным внутри, нежно, заботливо, что бы не остыли. Душа, желание, радость и неизменная, блуждающая, уже объяснимая улыбка предвкушения.
Дорога была новой. А почему нет?
- Все дороги ведут к бабушке, - легкомысленно перефразировала вечное девочка.
Всякого повидала она в пути. Чаще светило солнце, но удары веток по лицу имели место быть, но движения не тормозили, а наоборот, подгоняли только вперёд. Ландшафтная ситуация тоже не была однозначной и девочке приходилось то взбираться, то резво сбегать, иногда даже отряхивая с коленей лишнее.
И вот молодой ельник стал постепенно сменяться старым сосновым лесом. Не кстати вспомнив уроки биологии о жизненных циклах и выстроив не сложный ассоциативный ряд, девочка остановилась. Подняв голову к тому месту, которое поэтично называют небосводом, увидела несколько неожиданных темных туч. Мыслительные процессы о неизбежности бытия, заставили ноги подойти к старому пню и присесть.
- Что я делаю? Как решилось, что это именно то, когда нужно использовать вторую часть чуда? Моя бабушка, встречи с которой я так ждала, которая выбрана мною, что бы прикоснуться к этому, совсем не та, какой я надеюсь её увидеть. Она прошла длинный путь от и до, поистрепалась сложным, растрачивала себя в утехах и забавах, очерствела и потеряла чувственность, претерпела физиологические изменения. ЕЙ РЕАЛЬНО НЕ ПО ЗУБАМ ТАКАЯ НАЧИНКА. Презентуй я ей, что то более приземлённое и легкое, доступное и осязаемое, она бы поняла и возрадовалась. А это? Зачем прошлое подсунуло мне сладость первой баночки? Идентичность ситуации? Схожесть объекта? Или же единственно верное. Моё стремление клонировать прожитое.
В поле зрения курсировал голодный волк, с вожделением поглядывая на корзинку и, фантазируя на тему хлебобулочных изделий, лениво ронял слюни на грунт. Он никогда не вкушал чуда рук девочки, а ведь это могло, теоретически, спасти ему жизнь. Фауна средних размеров однозначно чуяла запах выпечки, и знала о содержимом, но подойти ближе не решалась, и только редкие индивиды пытались обратить внимание девочки, не замечающей их потуг.
Порыв ностальгического ветра, сдул замершую на пол пути слезинку. Девочка подалась на встречу одной ей понятному. И возложив надежду на своё природное чутьё и чудеса современной стоматологии, продолжила идти по ранее намеченной траектории.

17.09.2009 год





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2011-10-24 15:09:52
Переглядів сторінки твору 869
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.389 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.879 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.797
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.10.01 20:01
Автор у цю хвилину відсутній