ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.09.10 22:51
Деметра на коні вороному
Скаче нашим миршавим Всесвітом:
Підкови майстровані не Гефестом -
Меркурієм — власником білих сандалів
Та сандалового капелюха.
Важкі підкови цвяховані безнадією -
Відсутністю останнього нещастя,
Дзенькають дукатами Бартоло

хома дідим
2026.09.10 21:28
тривкі складнопорожні дні
складаються із порожнеч
великих менших і дрібних
ні зустрічей ані утеч
ні спілкувань ані новин
інформаційний білий шум
хто скілько виніс
скілько вніс

Ольга Садкова
2026.09.10 21:12
Десь відходить моє тепле літо,
неквапливо, без зайвих прощань.
Лиш торкнулось, ще сонцем сповите,
моїх рук і далеких бажань.

Я дивлюсь йому вслід без тривоги —
хай іде у свою далечінь.
У той край не питаю дороги,

Євген Федчук
2026.09.10 19:59
Зовсім звичайним ранок видававсь –
Похмурий, сірий. Ще в Москві не знали,
Що німці фронт під Вязьмою прорвали
І до Москви Гудеріан вже рвавсь.
Москву не було кому захищать,
Бо армії в оточення попали
І тисячами у лісах вмирали.
На них вже смерть по

Вячеслав Руденко
2026.09.10 15:15
Де ви, дозвілля невпізнані люди?
Де вихованці добра?
Долі масної спотворені груди
Ранками et cetera? —
Жовті лисички і швидкісні поні
Голосом регіт несуть,
Грають, мов картами, в довгу звитягу,
Сонце з-за обрію ждуть.

Борис Костиря
2026.09.10 12:13
Нехай гряде оновлення весни,
І зносить ідолів, старі закони,
І зазирає бурею у сни,
Долаючи погрози і прокльони.

Усе віджиле має відійти.
Чекаємо оновлення у жилах.
Ніщо нас не зупинить до мети

Ірина Вовк
2026.09.10 08:41
«ЗАГИБЕЛЬ АТЛАНТИДИ: Коли Океан закрив Небо»

(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Атлант – верховний цар-жрець, у чиїх жилах солона кров Посейдона бореться з прахом землі.
Клейто – старша жриця, чиє серце б'ється

Вячеслав Руденко
2026.09.10 08:04
Зарясніли відтінки
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.

Віктор Кучерук
2026.09.10 06:52
Ніким непереконана
Шукати компроміс,
Ти нехтуєш законами
І чвари сієш скрізь.
Якщо немає розуму,
А величі синдром,
То силою погрожуєш
І лупиш кулаком.

хома дідим
2026.09.09 21:29
віршики
віршатка віршульки
на спомин
добрий не добрий
довільно подряпані стулки
без примусу не без гонору
поспіль кимось прочитані
або непрочитані досі

Ольга Садкова
2026.09.09 19:40
Ніч наблизилась тихенько.
Мама — доні:
— Спи, рідненька.
— Я без казки не засну.
Прочитай бодай одну.
Розгорнула мама книжку
там, де оповідь про мишку,
про її сім’ю спочатку:

Кока Черкаський
2026.09.09 14:59
Де ж нам знайти королеву,
Де ж украсти один міліон???

Де знайти красавицю,
Ту, шо нам понравицця,
В інстаграм не спалицця?

Тетяна Левицька
2026.09.09 13:21
Пробач, мій хороший, іще не готова
пірнути у вир недолугим дитям.
Пером не дописана ще передмова
до ветхозавітної книги життя.
Природи не випила смуток осінній,
на смак не пізнала наснагу жаги.
Проспали світанки давно треті півні,
завіяли сад хриз

Ірина Вовк
2026.09.09 12:53
«АХІЛЛЕС: Кров на вівтарі Стріловержця»

(драматичний «ескіз» у ритмізованій прозі в дусі античного плачу-«коммосу», у трьох сценах)

«Долі ніхто із людей не уникне – ні слабкий, ні мужній,
З того самого дня, як на світ він родився земний».
Гомер,

Борис Костиря
2026.09.09 12:31
Так не хоче мороз відступати
Із делеких замерзлих долин,
Закувавши дерева у ґрати,
Ніби шмаття забутих билин.
Він погрожує люто, безбожно
Із минулого, ніби зі сну.
Та весні відступати не можна.
Я нечутно межу перетну.

Вячеслав Руденко
2026.09.09 12:01
Для меншої частки минулого серпня,
На випадок дощику ранком на східцях,
Святі й чарівні на кордоні безсмертя
Живуть провидінням, як шах шахівниці.

Дикунське, мрійливе стриножених буднів
У звуках скорботних, у фарбах змарнілих,
Як текстів акадськи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ольга Воленька (1975) / Проза

 ДВЕ БАНОЧКИ ВАРЕНЬЯ
В одно обычное осеннее утро, самая обычная девочка, самого стандартного, для тех мест возраста, проснулась в слегка не обычном для неё настроении.
Сказать, что бы что-то вокруг изменилось – нет, утро и утро, как 12045 других таких же. Не копая глубоко в себе и ореоле, девочка занялась обычными делами. И лишь спустя время, испытала жгучую потребность сделать этот день не таким же ещё для кого то.
- Бабушка! Для такого случая нужна бабушка, - подумала девочка и впервые за утро улыбнулась, зная чему.
Идея с пирожками была проверена временем и другими бабушками, поэтому быстрее пришла к рукам. Не осознавая мозгом, она хватала то муку, то дрожжи, то соль, то соду и, замазавшись в эту смесь, исступлённо готовила тесто. Когда почва была достаточно твердой и надёжной, девочка задумалась о начинке. Много различных внутренностей для выпечки использовала она ранее, некоторые съедались без последствий, от других была изжога, реже оставалось приятное послевкусие.
- Это должно быть самым самым, желанным и радостным, уникальным и ценным, что б оправдать или даже превзойти ожидания, поразить вкусовые рецепторы, остаться и напоминать о себе, ещё и ещё раз возвращать, побуждать и вдохновлять - варианты перебивали друг друга, глаза обшаривали кладовые памяти, а мысли были одна смелее другой.
Так как из бесконечного девочка принимала лишь число Пи, выбор с начинкой был сделан.
Сладкое, бабушки это любят, варенье из малахитовых ягод крыжовника с кусочками грецкого ореха внутри. Только девочка знала остальные, но не второстепенные ингредиенты. Солнце и тишину, книги и трепет диафрагмы, салюты и бризы. Всего две баночки такого чуда удалось приготовить девочке, за прожитые годы. Одну она уже применила всю без остатка, ни сколько не сожалея, помня как приятно было угощать и есть самой, как воспоминания и ощущения до сих пор греют область «солнечного сплетения» изнутри и только вид пустой баночки, омрачает это доброе и тёплое.
И вот вторая порция. Только она и только родному. Ведь лучшего пока не придумано и не создано девочкой, как и лучше и роднее нет возле неё.
Корзинка, чистое полотенце, пироги с самым ценным внутри, нежно, заботливо, что бы не остыли. Душа, желание, радость и неизменная, блуждающая, уже объяснимая улыбка предвкушения.
Дорога была новой. А почему нет?
- Все дороги ведут к бабушке, - легкомысленно перефразировала вечное девочка.
Всякого повидала она в пути. Чаще светило солнце, но удары веток по лицу имели место быть, но движения не тормозили, а наоборот, подгоняли только вперёд. Ландшафтная ситуация тоже не была однозначной и девочке приходилось то взбираться, то резво сбегать, иногда даже отряхивая с коленей лишнее.
И вот молодой ельник стал постепенно сменяться старым сосновым лесом. Не кстати вспомнив уроки биологии о жизненных циклах и выстроив не сложный ассоциативный ряд, девочка остановилась. Подняв голову к тому месту, которое поэтично называют небосводом, увидела несколько неожиданных темных туч. Мыслительные процессы о неизбежности бытия, заставили ноги подойти к старому пню и присесть.
- Что я делаю? Как решилось, что это именно то, когда нужно использовать вторую часть чуда? Моя бабушка, встречи с которой я так ждала, которая выбрана мною, что бы прикоснуться к этому, совсем не та, какой я надеюсь её увидеть. Она прошла длинный путь от и до, поистрепалась сложным, растрачивала себя в утехах и забавах, очерствела и потеряла чувственность, претерпела физиологические изменения. ЕЙ РЕАЛЬНО НЕ ПО ЗУБАМ ТАКАЯ НАЧИНКА. Презентуй я ей, что то более приземлённое и легкое, доступное и осязаемое, она бы поняла и возрадовалась. А это? Зачем прошлое подсунуло мне сладость первой баночки? Идентичность ситуации? Схожесть объекта? Или же единственно верное. Моё стремление клонировать прожитое.
В поле зрения курсировал голодный волк, с вожделением поглядывая на корзинку и, фантазируя на тему хлебобулочных изделий, лениво ронял слюни на грунт. Он никогда не вкушал чуда рук девочки, а ведь это могло, теоретически, спасти ему жизнь. Фауна средних размеров однозначно чуяла запах выпечки, и знала о содержимом, но подойти ближе не решалась, и только редкие индивиды пытались обратить внимание девочки, не замечающей их потуг.
Порыв ностальгического ветра, сдул замершую на пол пути слезинку. Девочка подалась на встречу одной ей понятному. И возложив надежду на своё природное чутьё и чудеса современной стоматологии, продолжила идти по ранее намеченной траектории.

17.09.2009 год





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2011-10-24 15:09:52
Переглядів сторінки твору 900
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.389 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.879 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.797
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.10.01 20:01
Автор у цю хвилину відсутній