Дякую, Ганно! Але я в попередньому коменті пояснив про римотворення в цьому вірші. Оце "сИта" римується зі "світом". І якщо багато маститих поетів дозволяє собі зміщувати наголоси посеред стрічок тільки тому, що йому "так нравицця", або він так "чуствує", то чому якийсь подаючий певні надії поет-початківець не може авансом (як виняток!!!) зробити це задля рими= )))) Хоч і визнаю, що вжив це слово з таким наголосом через помилку. і не підозрював, що наголос має бути саме таким.

кому подаючий?)

А Ярослав усю дорогу до Парижа сидів і думав - як це Ганна здогадалася, що він за освітою математик?)

а я ж то думаю собі, чому ти такий впертий)))

Ну, майже математик - інженер! А згадка про Париж - це алюзія до жарту Вінокура про те, як директор меблевої фабрики їхав в одному купе з француженкою. В неті знайшов його трішки в іншому варіанті.

Директор мебельной фабрики поехал в командировку в Париж. Возвращается - масса
впечатлений. Рассказывает своим приятелям:
- О, такой город! Такие улицы! Такие магазины!
- Ну а женщины?
- О-о! Это что-то невероятное! Мечта! Главное - любого мужика понимают с
полуслова. Вот например: захожу я в маленький ресторанчик, сажусь за столик. Ко
мне подсаживается умопомрачительная красотка. Ну сразу сообразила, что я по
ихнему - ни слова. Рисует мне на салфетке рюмку. Я - наливаю ей шампанского.
Рисует сигарету. Я - даю закурить. Рисует две танцующие фигурки. Я - приглашаю
ее на танец.
- Ну а потом?
- Рисует кровать...
- А ты?
- Хмм... До сих пор не пойму - как она узнала, что я - директор мебельной
фабрики...

))

Це точно! І як ви, Юрію, здогадалися, що я бородатий?)

Я же зєнітчік, Ярославе. :)

Ніко! Я сам бачу що забагато енергії йде на оті балачки.) Але всі невизнані генії в спілкувані з кимось конкретним промовляють до майбутніх поколінь)
Ну, а якщо серйозніше, то й критика різна буває. З дечим я згоден настільки, що готовий тут же переробляти вірша, а дещо врахую в уже наступних. це ж нормально. От Татчин мені коли щось радить, то останнім часом зауважує, що це лише його власна думка, бо кілька разів я надто рішуче його слухався.) Повірте, я вчуся. Але тим не менше, є деякі речі, на які я маю свою думку. І нічого тут не вдієш. Тішить мене лише те, що це стосується якихось дискусійних питань, а не того, що вже давно вважається нормою.)
Дякую! І вірте в мене!)

от гляньте на мій вірш "Листи" - там я врахував зауваження, подібні до цих. Там я об"єднав стрічки, бо таки відчув отой конфлікт між формою і змістом.
http://maysterni.com/publication.php?id=68314

даруйте, Ярославе, на якийсь час ви перевели моє бажання коментувати ваші вірші :)) цю левову долю вербальних зусиль час від часу корисніше пускати на вірші... :)

а то, хто'йо зна, жителі ПМу ще, чого доброго, почнуть думати, що вас зі мною, Гаррі, Осокою (хто там ще такий ласий до дебатів:) пов*язують якісь особисті рахунки... :))

ви таки праві. мабуть, варто трішки перечекати. бо в мене вже просять номера вашого телефону)