ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2026.03.22 23:00
замість ПІСЛЯМОВИ) Тепер вони троє – мати та її соколи – спочивають у безіменних могилах, але їхні душі щоночі повертаються до Свято-Іллінської церкви, де колись Розанда присягала Тимошеві на вірність.

Євген Федчук
2026.03.22 17:34
Старий шинок над дорогу недалік Полтави.
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи

Юхим Семеняко
2026.03.22 15:33
       Поки наша колегіальна система не працює, перед "амбразурою" доводиться бути мені, і вихідними днями я маю право на свої маневри у переміщенні.     Сьогодні закінчується тижневе коло, а якими справами буду зайнятий завтра, сказати складно. С

Світлана Пирогова
2026.03.22 13:41
То як забути? Чи можливо?
В душі щось дзенькало, лилось.
Твій шепіт доторкавсь сяйливо,
Аж соняшник підняв чоло.

Жагуча спрага розбирала.
Сховався вітерець легкий.
Пташина лопотіла зграя.

Володимир Бойко
2026.03.22 12:50
Цукор-рафінад корисний тим, що його важче переплутати з сіллю. Ідеальний жіночий стан – коли 90х60х90, ідеальний чоловічий стан – коли 3 по 100. Краще нехай шкварчить олія на пательні, ніж шкварчить жінка з пательнею. Струнким жінкам так би пасув

Борис Костиря
2026.03.22 12:18
Колись в осінній глибині
Захочеш літо повернути
І в осені на самім дні
Знайти печаль від м'яти й рути.

В терпкій осінній глибині
Тобі відкриються прозріння
І у мутній нічній воді

Іван Потьомкін
2026.03.22 11:29
Любив тебе я тоді
Та люблю й сьогодні.
-То чому ж не натякнув
Ані словом жодним?
-Та чи ж зміг я доступиться
За хлопців юрбою?
-А я так же поривалась,
Щоб побуть з тобою...

Охмуд Песецький
2026.03.22 10:09
Я сонцю вклоняюсь нині,
Йому, як тобі раніше.
Між нами найдовші милі,
Любові моєї ніше.

Не виберусь, певно, звідти.
Замкнуся, щоб не відкритись,
І буде собі сидіти

Юрій Гундарів
2026.03.22 08:59
березня 1923 року народився легендарний французький актор-мім єврейського походження і великий громадянин. Кажуть, це він подарував Майклу Джексону його знамениту «місячну ходу». А ще існує історія, що ніби сам Чарлі Чаплін запросив його за свій столи

Віктор Кучерук
2026.03.22 05:55
Хоч ще приморозки зрана
Срібло сіють на вали, -
Жебонять струмки весняні
Й первоцвіти зацвіли.
Соком вже поналивало
Стовбури, гілки, бруньки
І оспівують помалу
Час пробудження пташки.

С М
2026.03.22 05:50
Глянь о сюди – Китайський Кіт Соняшний
гордий звуковилиск у нічному сонці
Мідний купол Бодхі і кімоно срібне
що зоряне убрання
у вітрах ночемрій

Крейзі Кет зирить із мережива бандани
то Чеширець одноокий

Артур Сіренко
2026.03.22 01:23
Йшов Час – невблаганний як сама Галактика (а може ще більш невблаганніший). Асистент Морока Анатолій продовжував працювати на кафедрі фітопатології – у його свідомості ця кафедра була єдиним можливим світом буття. Думки в нього роїлися навколо жуків-скрип

Ігор Терен
2026.03.21 22:05
                  І
Вертаюся в часи нічні
у нереальні сни,
коли були щасливі дні
і не було війни,
аби забутися на час
або відволіктись
від потойбічного колись

Юхим Семеняко
2026.03.21 16:58
Підтримуючи аналітичну практику "пиріжкарень", напишу про "сирітський" вірш на своїй сторінці. На ній і забезпечу свій допис відповідними гіперпосиланнями, технологія створення яких відома нашим штатним співробітникам. Природно, що видалити її зможу

Борис Костиря
2026.03.21 13:12
Продираюсь крізь сон, мов крізь ліс несходимий і вічний,
Крізь шторми, і буран, і прозрінь запізніле вино.
Між дерев прокидаються зрілості вигаслі свічі,
Як біблійні волхви, як зупинене давнє кіно.

Продираюсь крізь ліс із його чагарями й кущами

Охмуд Песецький
2026.03.21 09:24
Загасли зірки за холодним вікном,
Зажевріла обрію смужка рум'яна.
Будильник ось-ось – і озвучить підйом,
Сьогоднішній день зачинається зрана.

Панує пронизливий ранішній бриз,
Упорали небо пошарпані хмари.
Святкує сімейство моє Науриз,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Світлана Майя Залізняк / Вірші

 Й закреше блискавка...
Образ твору Із Тетяни Селіванчик (1952-2011)

***

Й закреше блискавка… Так, мовби
Ввімкнули неба запальничку:
Обдасть лице твій гнівний опал, -
Так палять жертву серед тичби.
Так б`ють чужого - аж до болю,
Так рвуть плахіття, птиці крила:
Чманіють до нудоти в горлі,
До спазму в товщі сухожилля.
Немовби сіпа чорт за нитку,
Лихе у душу й серце вклавши.
І всує всі пісні, молитви,
Бо ти не чуєш слів і клавіш…
Отак пани шпаркі - за ослух -
Шмагали яро, шкіру дерли…
Тече, мов лід, нажитий досвід
Під ноги шептунів-суфлерів...

Мить зблиску розчерком коротким
В душі затьмарення – в полову...
І згубно, і безповоротно
Вражають блискавки обмови.


2011

--------------------------------

першотвір

***

И молния блеснёт... Как будто -
Небесной чиркнут зажигалкой:
Твой гнев, неправедный, подспудный, -
Так жгут, когда совсем не жалко.
Так бьют, чужой не зная боли,
Так рвут, где и не дорожили...
И всплеск слепого своеволья,
Как судорога сухожилий,
Как будто дёрнул бес за нитку
По умыслу, по предрешенью...-
И ни к чему мои попытки
Увещеваний, возражений, -
Так барин, на расправу скорый,
Холопа бы хлестал за ропот:
Похоже, тонкий слух и опыт -
Слабее шепотка суфлёров....

Миг вспышки - росчерком коротким
В души затменья - день ли, час ли....
Губительно, бесповоротно
Бьют молнии твоих напраслин!

2010




Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-11-13 22:15:08
Переглядів сторінки твору 2077
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.165 / 5.77)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.252 / 5.89)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.670
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2025.10.24 09:25
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-14 12:23:22 ]
Обдасть лице твій гнівний опал, -
Так палять жертву серед тичби.

Твой гнев, неправедный, подспудный, -
Так жгут, когда совсем не жалко.


Перклад гарний, нмд. Але ось ці два рядки, по-моєму, сприймаються по різному. Якісь протилежні ракурси... Тобто - чий, насправді, гнів?

П.С. Дуже рада Вас ізнову читати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2011-11-14 13:14:16 ]
Я так розумію, що гнів того, хто неправедно гнівається, звинувачує жертву. А жертву йому не жалко. Його гнів блискавицею спалює: чи то кохану, чи то подругу - обмовлену. Таке повсюдно...Вічне.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-11-16 23:27:49 ]
Досить точний переклад, цікава картина, нагадує деякі баталії сучасності. Ви відкрили нам непесічну і неповторну поетесу, Майє. Хочеться ще читати її твори і бодай щось дізнатися про неї.
Шкода, що так: "гнів того, хто неправедно гнівається, звинувачує жертву. А жертву йому не жалко. Його гнів блискавицею спалює: чи то кохану, чи то подругу - обмовлену."
Тільки якби можна було написати продовження цього твору, то там би можна було вказати, що неправедний гнів мерзотників, які вчинили підлу обмову на чисту і праведну людину, хоч і після її смерті, але обернеться проти них ганьбою вічною і горінням у пеклі ще при житті і забуттям при житті і зневагою".
Такі твори додають сили боротися, дякую, Майє.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2011-11-16 23:40:47 ]
Тетяна Селіванчик пішла у Вічність, а її твори можна знайти на інтернетресурсах.