ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.05.11 09:03
Ані синиці,ні тим паче журавля
Так і не вдалось мені спіймати.
Може, тому,, що все звелося до життя,
Аби йому якесь облаштування дати.
Щасливі ті, хто не картав себе,
Кому життя саме під ноги слалось,
Кому немов в дитинство вороття,
Мені ж у прикри

Вячеслав Руденко
2026.05.11 09:02
Ні мідні дзвони, ні масні макітри
Нам не наврочать шлях вузький за межі,
Де хрест новий звели нейромережі
Над рештками природної палітри.

І не марнОта! Лише пересуди -
Ковтай вареник пійманий в сметані,
Рятуй від спраги березня тюльпани,

Віктор Кучерук
2026.05.11 07:00
Спалахнула блискавка на сході
І невдовзі докотився грім, -
Підганяло торжество негоди
Якнайшвидше втрапити у дім.
Ударяли в спину, наче кулі,
Перші краплі сильного дощу
І гудів на вітрі, ніби вулик,
Дім мені, як завше: Упущу...

Охмуд Песецький
2026.05.11 01:47
Нема чого прибріхувати про вік, а що треба, то це голитись, щоб не виглядати старшим. На четвертак неголеним не тягнеш, з тобою охоче знайомляться, гадаючи що ти при бабках, і можеш зійти за папіка не дозріваючого, а бутона. А тебе цим часом тільки п

Володимир Бойко
2026.05.10 23:12
«Час кохати» – шепотять світила,
Вабить вечір до інтимних справ.
На крайнебі зіронька умліла –
Місяченько бісики пускав.

Євген Федчук
2026.05.10 15:05
Москалі уже віддавна люблять похвалятись,
Як їх предки з ворогами уміли справлятись.
Як усіх перемагали не числом, а вмінням,
Тому-то й непереможна Московія й нині.
Можна було б про ті брехні говорить багато,
Прикладів наводить сотні, як їх предки кл

Борис Костиря
2026.05.10 13:30
Я жду новин, живильної води,
Мов листя з позачасся, позасвіття.
Так огортають спокій холоди,
Немов опале і сухе суцвіття.

Я жду листів з минулої доби,
Померлих жестів, вицвілих мелодій,
Прадавніх, ніби заклик "Полюби...",

Вячеслав Руденко
2026.05.10 10:40
Рясніла правда апріорі,
ЇЇ тепло було в мінорі,
Текло у простір, наче спів,
Де зло, добро і поготів,
Де світ осяяний ховався,
Як віл на конику катався
І реготався між ковил,
Змітав хвостом небесний пил.

хома дідим
2026.05.10 09:59
поспівай
мені радо
за соняхи
що цвітуть
замість
житніх полів
і невидимі зорі
і подихи

Тетяна Левицька
2026.05.10 07:45
Рахує годинник нестримні хвилини
твого неймовірного соло;
аж луснуло небо на дві половини,
коли у душі захололо.

Розсипався град на долівку природи
намистом із Божого раю.
Губами лови льодяну прохолоду,

Віктор Кучерук
2026.05.10 06:47
Пережив багато
Зморений дідусь, -
Працював завзято,
Крився від спокус.
Вікував несито, -
Тяжко й сумно жив,
І на Божім світі
Щастю був чужий.

Охмуд Песецький
2026.05.10 00:00
Дошкуляє запах димового нікотину, який осів на шторах ще не твоєї квартири, але ти знаєш, що багато чого є тимчасовим, і кинеш палити, як тільки отримаєш запрошення – ні, не до пульмонолога, а до берега зустрічей і прогулянок - ні, не там, де тусуєть

Кока Черкаський
2026.05.09 21:45
Атман танцює в TikTokсамсарі,
Карма лайкає пост про Шиву,
Брахман сміється в WiFiмарані,
Йога в сторіз — без альтернативи.

Крішна з кавою — mood на ранок,
Прана бурлить, як Red Bull, у венах,
Мантра звучить крізь Bluetoothекрани,

С М
2026.05.09 20:29
нумо вимкни світло геть
вимкни зовсім
ей світломайстре
чи вже вимкнув би свої лампи нє
я не жартую маєш вимкнути світло
о почуй!

до чого оце . . . .

Іван Потьомкін
2026.05.09 19:11
Як захочеться дізнатись,
Відкіля взялись п’яниці,
То не Лота пригадаймо,
Але праведного Ноя.
Звісно, що після потопу.
Посадив спасенний Богом
Виноградник із синами.
Сатана тут нагодився.

Роксолана Вірлан
2026.05.09 17:42
Не я то чую - Незвід чує мною:
крадливі кроки здовженої тіні,
розхвиль осінніх огняні прибої,
гілок врізання гостре в небо синє,

Він бачить мною - я його зіниця -
як в ятір часу наловилось листя.
В'юнкий лебедик озеру божиться,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Світлана Майя Залізняк / Вірші

 Й закреше блискавка...
Образ твору Із Тетяни Селіванчик (1952-2011)

***

Й закреше блискавка… Так, мовби
Ввімкнули неба запальничку:
Обдасть лице твій гнівний опал, -
Так палять жертву серед тичби.
Так б`ють чужого - аж до болю,
Так рвуть плахіття, птиці крила:
Чманіють до нудоти в горлі,
До спазму в товщі сухожилля.
Немовби сіпа чорт за нитку,
Лихе у душу й серце вклавши.
І всує всі пісні, молитви,
Бо ти не чуєш слів і клавіш…
Отак пани шпаркі - за ослух -
Шмагали яро, шкіру дерли…
Тече, мов лід, нажитий досвід
Під ноги шептунів-суфлерів...

Мить зблиску розчерком коротким
В душі затьмарення – в полову...
І згубно, і безповоротно
Вражають блискавки обмови.


2011

--------------------------------

першотвір

***

И молния блеснёт... Как будто -
Небесной чиркнут зажигалкой:
Твой гнев, неправедный, подспудный, -
Так жгут, когда совсем не жалко.
Так бьют, чужой не зная боли,
Так рвут, где и не дорожили...
И всплеск слепого своеволья,
Как судорога сухожилий,
Как будто дёрнул бес за нитку
По умыслу, по предрешенью...-
И ни к чему мои попытки
Увещеваний, возражений, -
Так барин, на расправу скорый,
Холопа бы хлестал за ропот:
Похоже, тонкий слух и опыт -
Слабее шепотка суфлёров....

Миг вспышки - росчерком коротким
В души затменья - день ли, час ли....
Губительно, бесповоротно
Бьют молнии твоих напраслин!

2010




Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-11-13 22:15:08
Переглядів сторінки твору 2111
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.165 / 5.77)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.252 / 5.89)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.670
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.04.25 14:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-14 12:23:22 ]
Обдасть лице твій гнівний опал, -
Так палять жертву серед тичби.

Твой гнев, неправедный, подспудный, -
Так жгут, когда совсем не жалко.


Перклад гарний, нмд. Але ось ці два рядки, по-моєму, сприймаються по різному. Якісь протилежні ракурси... Тобто - чий, насправді, гнів?

П.С. Дуже рада Вас ізнову читати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2011-11-14 13:14:16 ]
Я так розумію, що гнів того, хто неправедно гнівається, звинувачує жертву. А жертву йому не жалко. Його гнів блискавицею спалює: чи то кохану, чи то подругу - обмовлену. Таке повсюдно...Вічне.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-11-16 23:27:49 ]
Досить точний переклад, цікава картина, нагадує деякі баталії сучасності. Ви відкрили нам непесічну і неповторну поетесу, Майє. Хочеться ще читати її твори і бодай щось дізнатися про неї.
Шкода, що так: "гнів того, хто неправедно гнівається, звинувачує жертву. А жертву йому не жалко. Його гнів блискавицею спалює: чи то кохану, чи то подругу - обмовлену."
Тільки якби можна було написати продовження цього твору, то там би можна було вказати, що неправедний гнів мерзотників, які вчинили підлу обмову на чисту і праведну людину, хоч і після її смерті, але обернеться проти них ганьбою вічною і горінням у пеклі ще при житті і забуттям при житті і зневагою".
Такі твори додають сили боротися, дякую, Майє.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2011-11-16 23:40:47 ]
Тетяна Селіванчик пішла у Вічність, а її твори можна знайти на інтернетресурсах.