о достойна коліжанко Любцю, але ж, погодьтеся, і Ма-а-асква не зразу строїлась... зате /не можу не відмітити/ жодного вислову ширінкового характеру в цьому тексті нот детектед. а це, знову ж таки, погодьтеся, коли ваша ласка, широкий і впевнений крок у вірному напрямі, нє?

а чо це ти мені викати почала, коліжанко Ніка? :)
ну, якщо ми радіємо відсутності ширінкових мотивів, тоді так - крок. мідаль у студію! :)

оскільки нас нудить від їх наявності, то через їх відсутність цілком можна і порадіти, хіба ні, о Любцю? а виканням тут і зараз ми ніби створюємо легкий прозорий образ жорстких і справедливих поціновувачів-коментаторів тонкого жанру...

ага. це як у анекдоті з козою :)
ПС. понабирала(и)сь ти/ви у декого дечого :)

Любо, анекдот, пліз.)

Валентине, ліньки писати багато букаф, тому просто скопіюю російською:
Человек приходит к мудрецу и жалуется, что все-то в жизни у него плохо: денег нет, семья большая, жилплощадь маленькая - и остальное в таком роде. Мудрец ему и говорит: - Хочешь, чтобы стало лучше - купи козу. Ну, мужик послушался, купил на последние деньги козу. Приходит через неделю, весь в слезах: - Никакой жизни не стало, мало того, что самим жить негде, так еще и коза теперь - ходит, блеет, корми ее, а она только гадит везде... - А теперь - говорит мудрец - продай козу. На следующий день приходит мужик счастливый: - Как хорошо стало - тихо, спокойно, да и деньги за козу остались!..

Ви маєте на увазі, Любо, нову кампанію на сайті проти "так званих пародистів" з "так званими пародіями"?)
Так, спішу опублікувати ще хоч одну, поки "т.зв. пародистів" не знищили як клас на ПМ.) Викликаю вогонь на себе.) (Але, зауважте, це може бути лише маневр, який відволікає увагу від основного) :)
Хм, а у мене, Любо, немає виключної ліцензії на використання для пародій жодних віршів жодних авторів, тому пропоную Вам і втілити Вашу ідею щодо "значно влучніше й дотепніше")
Наблизився до оригіналу наскільки зміг - але хоч свої деякі фантазії маю право вставити?)
Та ні, повня якраз у вірші згадується, але тема мною, таки правда, ще не до кінця розкрита, хіба залишу на потім.)

Шановний Валентине, хочу вас запевнити, що "фізичне" нищення "пародистів" на ПМ не можливе так само, як і нищення "пародистів" будь де в нормальній спільноті. І, передусім, тому, що "пародіювання" присутнє в кожному з нас, в кожному з авторів.
І йдеться, що попри те, що, наприклад, є ціле церемоніальне мистецтво "погребання" - бути "могильщиком" не надто файно.
Є жанр "епітафії", так? Але бути суто "епітафістом" теж підозріле звання, чи не так? Тож десь схожа ситуація і з "пародистами"?
Тобто мало би бути, принаймні, "поет-пародист", (хоча і тут вже відчуваються хижі нюанси?), - а суто "пародист" - це ж бо іще зовсім не "поет". Принаймні в нашій розмові про так званих "пародистів", ніби, і йдеться...

До мене це не відноситься, зі 171 тут опублікованих віршів лише 50 - пародії, але, з врахуванням останніх зауважень коментаторів під моєю передостанньою пародією, я їх кількість, напевно, ще зменшу. Шкода, що я раніше сам не здогадався цього зробити.

Дякую, Любо.) Чув цей анекдот, як про ребе і бідного єврея.)

До речі, шановна Редакціє Майстерень, тут Ви помиляєтесь, і я навіть зараз міг би процитувати репліку болгарського розвідника щодо чорнявки у барі, яка згодом стала однією з його численних коханок, але пригадала йому ту репліку при першому знайомстві.) Але, хоч це і надруковано у книжці, цитувати тут не буду.)

А хіба у моїй пародії є якесь трактування жінок? Обігрування цитат, винесених в епіграф - ось і все.

Тож і приведіть, будь-ласка, цитату, цікаво було би її сприйняти в контексті...

Іронічне публічне обігрування жіночих слів на свій лад, тим більше, таке ось виокремлене в "твір", з посиланням на цитати? - ні, Богоміл Райнов, ні справжній Боєв, публічно таке би не робили ніколи... (

Я не вважаю це слово прийнятним в інтелігентному товаристві, хоч воно і виведене з розряду нецензурних і друкується на папері. Але що зараз не друкується?)

Тобто, Ви маєте на увазі, що, якщо автор пародії - чоловік, то він не повинен писати пародії, якщо автор пародійованого вірша - жінка?)

Ні, звісно )
Я мав на увазі, якщо автор твору претендує на зростання до рівня людини, то він мав би, будучи за статевою ознакою чоловіком, і вести себе по-чоловічому. В першу чергу, стосовно прекрасних дам і бачити за їх словами Вище, а не надумувати нижче...

"якщо автор твору претендує на зростання до рівня людини" (С) - отже, є автори, які ще не досягли рівня людини? Це хто?

Якщо Ви не помітили, шановна Редакціє, то тут спершу з'явились коментарі прекрасних дам, і, наскільки я зрозумів, вони не знайшли у моїй пародії нічого нижчого, і це як мінімум.)

Це і ви, і я, це ми усі претендуємо на зростання, на вростання, на знаходження себе...
Чи знаходження себе, пане Валентине, це щось інше? На кшталт свого місця в буфеті?
Безумовно, чи хтось із нас досяг рівня "людина" вирішується тільки Тим, Хто сотворив Людину, і дав нам можливість - за Образом і в Подібності - нею (людиною) стати.
Хоча якщо для когось вищим суддею є Дарвін, то це суто "чиєсь", і на це дарована можливість вільного вибору...
У потрактуванні жінок завжди нам, чоловікам, вдається "впасти" на свій рівень, тому жінки про це вже й не говорять... Зіставляючи ваш, Валентине, твір і твір Світлани Ілініч - особисто для мене очевидна різниця в рівнях, вона кричуща...

А хто тут говорить про буфет? Ні у вірші, ні у коментарях ніхто про це досі не згадував...

Тобто, на Вашу думку, рівень чоловіків завжди нижчий рівня жінок?