Не ображайте пародиста,
Бо він умить вам здачі дасть,
Бодай підкаже, де не чисто,
А чи підкине - шістку в масть.
Нехай ви туз козирний, дама,
Король піко́вий чи валет,
Та пародист - теж від Адама,
Не гірший в нього, мо’, сюжет.
…
Б'єте у груди: "Ми – Поети!
Поети – ми! А ти – ніхто!
Це ми - «Ромео і Джульєтту»!
А ти – хіба що «Дід Піхто».
«Ні, ну скажи, що не вар’ят ти!»
«Та ти – Ніхто з ім'я́м Ніяк!»
«І як посмів ти насмія́тись
Над почуттями, маніяк?!»
«В нас надчутливі душі, нерви
І дух Поезії щодня,
У нас алмази чисті, перли -
А ти їх топчеш, як свиня!»
«І знай, свинюко, що негоже -
Куди ти преш в калашний ряд?!
Тут у ряду одні вельможі:
Куди не плюнь – не кум, то брат.»
«Давай, іди куди подалі!
І не вертайся взагалі!»
«Давай, давай, крути педалі!»
«Ні, лиш поглянь, що він наплів!…»
…
«Пішов поет, невільник честі,
Впав, осоромлений» - і ти,
За те, що був лиш пародистом
Як він, теж змушений піти…
…
А ви лишайтесь, любі друзі,
Пишіть про щось чи про ніщо,
Римуйте віршики в натузі,
Хоч вийде – куряче лапшо…
Та не засмучуйтесь тим дуже –
На сайт сміливо вірш кладіть:
«О, як чудово, милий друже!»
«О, зупинись, чудова мить!»
...
Хвалить зозуля півня теж,
Як він її – "ку-ку" без меж…


22.11.2011

* Повністю поема "Пародисти": http://maysterni.com/publication.php?id=63537