Стільки просьб у любимих завжди!
У розлюбених просьб не буває.
Як я рада, що струмінь води
Під прозорим льодком завмирає.
І я стану – Христос, поможи!-
На покрив цей, крихкий і світлий,
Ти ж листи мої збережи,
Аби нас розсудили діти.
Щоб чіткіш і ясніш
Ти виднівся їм, мудрий і гарний.
В біографї славній твоїй
Хіба ж можна лишать прогалини?
Надто солодко п’ється земне,
Затісні ж бо сіті любовні.
Хай згадають колись і мене
В твоїй книжці потомні.
І хто повість оту прочитав,
Хай собі усміхнеться лукаво...
Як любові й спокою не дав,
Наділи хоч гіркою славою.

--------------




Столько просьб у любимой всегда!
У разлюбленной просьб не бывает.
Как я рада, что нынче вода
Под бесцветным ледком замирает.

И я стану — Христос, помоги!—
На покров этот, светлый и ломкий,
А ты письма мои береги,
Чтобы нас рассудили потомки,

Чтоб отчетливей и ясней
Ты был виден им, мудрый и смелый.
В биографии славной твоей
Разве можно оставить пробелы?

Слишком сладко земное питье,
Слишком плотны любовные сети
Пусть когда-нибудь имя мое
Прочитают в учебнике дети,

И, печальную повесть узнав,
Пусть они улыбнутся лукаво...
Мне любви и покоя не дав,
Подари меня горькою славой.

1913

Прочитав відтворення цього вірша Світланою-Майєю Залізняк і згадав, що в моїй книжці "Заплутавшись у гомоні століть" серед інших перекладів є й цей. І захотілось позмагатися з полтавчанкою. Хто віда, може, Сергій Осока скаже своє вагоме слово.