А от мені цікаво, що у Єсеніна чомусь ідеться про "фату". Мабуть, не просто так він поставив це слово. Це ж не повсякденний одяг. Який підтекст вкладав він? Чи немає тут ідеї, що чиясь наречена тікає від нелюбого до коханого? І про пересуди є, наче, як виправдання за цей гріх, мовляв, любов покриває все. Читаючи оригінал, уявляється одна картина, а у перекладі трошки інша. Жаль, немає Єсеніна. Він би пояснив. В цілому ж, робота хороша. Взагалі, перекладати чиїсь вірші складніше, ніж писати власні. Тому вважаю, що хороший перекладач двічи поет.

Молодець! Такі переклади заточують різця... І не дають байдужіти серцю...

...у кущах захмелені будем я і ти... ?
)))

Досить добре, як на мене. Навіть оте "пліткуючи" органічно вплелось у зміст і підсилило його, нмд, хоч в оригіналі трохи інше забарвлення (принаймні, так мені завжди здавалось, та може, автор саме це й мав на увазі: "звонить" в значенні - "сплетничать").
І все ж останній рядок хочеться бачити ближчим до оригіналу:
Є жура утішена в полум’ї зорі.

Теж сподобався цей переклад, не порівняти з попереднім.
Трішки не той відтінок "іволга, схована в дупло" - особисто мені прочиталося так, ніби іволга не сама сховалася, а хтось її туди сховав :-)).
Щодо останнього рядка зхгідна з пані Любов'ю Бенедишин.

Мне более всего понравилась вторая часть публикации - та, следующая за датой.

А первая - отдает чем-то неуловимо-знакомым. И оно очень напоминает твое поэтическое.
А кто, кстати, спрятал иволгу в дупло? Пассивная форма глагола (если такая существует) предполагает насилие (если в данном случае такое возможно), и я его как-то ощутил.
"Утішена" - это причастие (дієприкметник).
Благодарствую.
Всяческих благ.

...Володимире, дякую - за радість від мого візиту...)

Набагато краще, Володимире! Відчувається, що більш скрупульозно підійшли до аналізу значення і сутності слів. Цікавий момент, справді з пліткуванням глухарів - несподіваний поворот. Для мене було це позитивним відкриттям і навіть одкровенням свого роду. Відчувається, що вдумувалися в слова.
Полум"ям Ви перекрили, як дахом, аж два слова "алый свет", нічого, сприймається.
Дуже гарно мелодійно звучить останній рядок. І все-таки "тоскА" - це не журА, а туга.

Я б запропонував такий варіант:
І нехай, пліткуючи, плачуть глухарі
Тугою веселою в полум"ї зорі.

І буде - "як по маслу".
Ще мені кусається слово "горстки". Може, це так кажуть на Тернопільщині, слово симпатичне, але ж Ви, певно, хочете зробити переклад набутком всієї України та ще й діаспори, то чи не краще вжити загальновідоме слово "копиця", хоч воно довше і з ним доведеться помучитися ще. Потім слово "розсвіт" - ну дуже воно нагадує російський "рассвет", тобто калька, в той час, коли є прекрасне слово українське "світанок". І грубувато звучить рядок "ти сама під ласками скинеШШовк фати". Тут треба попрацювати, зробити питомо український і вишуканий варіант, властивий Вашому слову. Не буду за Вас перекладати, щоб було що робити.
Вітаю з прогресом у перекладацтві. Цей вірш легше перекладати, а до "Отговорила роща золотая" поверніться тоді, як зробите з десяток ще перекладів простіших віршів.
Наснаги!)))

Просто вітаю!