оригінал--------------------------технічний переклад*


-------------------------------------Свіча горіла на столі,
-------------------------------------Свіча горіла.

* НОВІТНІЙ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ СЛОВНИК Харків Сінтекс 2004

ПРЕТЕНЗІЇ АВТОРІВ один до одного, подаю без скорочень, з інших коментарів лише суттєві ( на мій погляд )уривки. ОТЖЕ :

Олександра Сергієнко (Л.П./Л.П.) [ 2011-12-11 18:22:38 ]
Цікаво порівнювати чуже і своє бачення!;) У вашому варіанті дуже сподобались деякі рядки:
І жар спокуси
Здіймать, мов янгол, два крила
Хрестато мусив.

В завіях лютий шаленів, - теж гарно звучить!
-------
Те, що ви сказали про важкість цього перекладу - це щира правда! Але, не ображайтесь, це трохи відчувається. Втратилась пастернаківська "легкість", і в цілому рядки якісь важкуваті вийшли((. І ще одне. Я ніколи не чула, щоб на сніг казали пластівці. Це якось більше до вівсянки. А сніг - просто лапатий:)
Буду рада побачити вас на своїй сторінці:
http://maysterni.com/publication.php?id=67785
це моя спроба перекладу цього ж вірша)

Богдан Манюк (М.К./Л.П.) [ 2011-12-11 23:05:45 ]
Олександро, встиг побувати на Вашій сторінці. Щодо Вашого перекладу: у Пастернака чіткий ланцюжок - "скрещенье"(3)-"крестообразно". Ваше "сплетіння" його порушує. Мої "пластівці" -це дійсно відносно снігу. Аналогія - переклад Снігової Королеви" Андерсена. Вже бачу, як вдосконалю свій переклад, чого і Вам бажаю.

КОМЕНТАРІ ДО ПЕРЕКЛАДУ ОЛЕКСАНДРИ СЕРГІЄНКО

НННННН ДДДДДД (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-11 16:31:08 ]
Олександро, не перекладайте Пастернака. У Вас чітко виражена жіноча манера...

Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2011-10-11 15:37:24 ]
...
Ну тріск я взагалі не хочу коментувати

Фігляр Шико (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-11 14:18:18 ]
...ну за що ж Ви так Пастернака?

КОМЕНТАРІ ДО ПЕРЕКЛАДУ БОГДАНА МАНЮКА

Чорнява жінка
Йой, ... не в образу будь сказане :) на жаль, Богдане, тут забагато перекладача. більше, ніж автора.

Роксолана Вірлан (Л.П./Л.П.) [ 2011-12-11 15:36:48 ]
Ой, як гарно, що я тепер заспіваю цю пісню під гітару і українською мовою.Дякую, дякую, Богдане!

ПЕРЕКЛАД РИМОВАНИХ ТЕКСТІВ (ПОЕЗІЇ)

Найперше – порівняйте оригінал з технічним перекладом. Мені кинулося у вічі, що перекладати тут особливо нічого ( коли б це був текст прозовий). Порівняти б переклади цього тексту на мови віддаленіші, наприклад, на німецьку, не кажу вже про японську. На мою думку, якщо виправити очевидні промахи – це були б ідеальні тексти: «Ой, як гарно, що я тепер заспіваю цю пісню під гітару і українською мовою» . Навіть, більше того: « Богдане, тут забагато перекладача». Ні не перекладача, а досконалішої та мелодійнішої мови, хоча тут, на мій погляд, на шкоду обидвом перекладам тією досконалістю ще й знехтувано. Наприклад, основний, так би мовити « гвоздь программы» - "свеча горела" - перекладено обома авторами як – свіча горіла, але слово свічка (втрачене в російському наріччі, згідно словника за яким робився тех. переклад, як і слово очі і багато інших суттєвих слів ) має глибший підтекст, с-вічка – вічка світла, очі вогню. І справді, запалені в церкві свічки нагадують відкриті до Бога очі . Свіча , похідна від свічка і аналогію з оком викликає віддаленіше...
Але ж - "Свеча горела"! Це мені нагадує російське : Эх раз,еще раз... - Милион алых роз...- і ніяк не менше. Звичайна волошка в пшениці російського поета не влаштовує. Ця пихата російська ментальність вилазить всюди і в поезії теж. Ось чому я сказав в коментарі : «...Богданів переклад мені подобається, а от сам Пастернак -- ні!...»
А переклад Олександри подобається ще більше, за винятком одного : «чути тріск»...Хоч сам текст і віддаленіший від оригіналу, і саме тому й подобається , бо «сплетіння», - хоч це і «чітко виражена жіноча манера» ( в Богдана аналогічно оригіналу – схрестя), але саме ця аналогія "скрещений" рук та ніг, та доль в тексті Пастернака мені не подобається (я її розумію, але відчуваю як сплетіння). В тексті Олександри кохаються сплетені чоловік і жінка і це чуттєвіше... - Здається, що це вже не Пастернак, але як знати? А що, Пастернак мав на увазі кохання дерев'яних брусів, які неспроможні обніматись (сплітатись)..? А якщо Пастернак, уникаючи сплетіння, вжив схрещення, маючи на увазі несерйозність стосунків, то схрещення вжите тричі, на мою думку, несе смислове навантаження аналогічне сплетінню, але уже на вищому рівні... Але сплетіння рук, ніг, доль в українській мові визначає саме такий рівень, при тому уникаючи пихатості російської - чуть що, брати Бога за бороду...
Хто напевне знає, що мав на увазі Пастернак... зрештою, що із змісту власних слів він розумів, а що відчував... поза усякими словами? Хто знає?! Поза усіма сумнівами відчував (сподіваюсь) те ж, що і всі поети – неспроможність мови передати усі нюанси душевних "інсинуацій".

Що ж відносно спроб долучити до перекладів з інших мов і «переклади» поезії, то я маю особливу думку – це слід називати вільним перекладом, переспівом, зрештою просто аналогом. Якщо ж «переклад» з української (російського наріччя) на українську мову викликає такі заперечення : «ну за що ж Ви так Пастернака?», то що вже казати про «переклади» на, наприклад, на німецьку..!

PS. Окремо повинен наголосити, що роман Б Пастернака "Доктор Живаго" не читав.
2011