ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.12 23:32
дощ пішов по обіді
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні

Артур Сіренко
2026.11.12 22:33
Пророкам було велено воскресати
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв

Євген Федчук
2026.11.12 20:29
Стояв звичайний березневий ранок.
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях

Борис Костиря
2026.11.12 20:24
Мені не дасть спокою цей плач,
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить

Вячеслав Руденко
2026.11.12 15:05
Зранку зібраним чилімам
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,

Юрій Гундарів
2026.11.12 11:02
Леся Українка і Василь Симоненко, молоді, красиві, харизматичні, повернулися до нас… 4 листопада 2026 року на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки в Києві відбулася надзвичайна подія. Вірші двох видатних українських

Віктор Кучерук
2026.11.12 07:21
Ворог винищити нас не в змозі,
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.

Ірина Вовк
2026.11.12 06:54
«РАФАЕЛЬ САНТІ: ПЕРЕДЧУТТЯ, АБО ТРАГЕДІЯ ГАРМОНІЇ»

(Драматичний есей-містерія в голосах на три з’яви з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Рафаель Санті – Майстер світла, принц живопису, який шукає абсолютну гармонію;

С М
2026.11.11 23:37
Замовить Mot et Chandon
У приватний кабінет
”Хай їдять торт“ звелить
Мовби Мері-Антуанет
Ліки від певності
Хрущов ти, чи Кеннеді
Будь-коли тебе запросить і ти скажеш ”так“

Софія Кримовська
2026.11.11 21:38
Ще нас нема, а камені живуть -
нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє

Ігор Терен
2026.11.11 13:37
Хто не помер за волю і свободу,
у того невеликий пієтет,
який не заслуговує на оду,
хай краще слух порадує дует.

Диктує моду на пустий сюжет
нечесана поетика бомонду.
Папуги теж піїти із народу

Марія Дем'янюк
2026.11.11 10:43
Господи, дякую Тобі за тишу, наповнену голосами.
Господи, я знову чую пісню своєї мами.
Господи, слухаю мову мого татусьо.
Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.

Господи,

Юрій Гундарів
2026.11.11 10:35
Симфонія № 45 (Прощальна) Йозефа Гайдна виконується при свічах, закріплених на пюпітрах музикантів, які у фінальній частині один за одним припиняють грати, гасять свічі й залишають сцену. Згодом сходить зі сцени і диригент. Симфонію дограють лише два музи

Тетяна Левицька
2026.11.11 09:44
Цей погляд, ніби гостре жало,
вколов у серце мовчазне.

— Нічого вам не обіцяла,
тож не бентежте ви мене.
Самотня жінка ще не привід
торкатися її долонь;
з маршрутки на зупинці вийду,

хома дідим
2026.11.11 08:58
вона і він
пишуть навзаєм одне одному
якусь маячню
бо це їхнє уміння саме у цім моменті
ще щось писати
тут головне навязливо
увійти у ритм
зовсім необовязково

Віктор Кучерук
2026.11.11 06:10
Неспокійний, як вітрисько,
Прудконогий цей хлопчисько,
Що в глибинах небовиду
Таємничо зник без сліду.
Заховався за хмаринку
На якусь одну хвилинку,
Бо за мить повз мене знову
Шмигонув у гай вербовий,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

храм Ковальчук Ярослав Соборний
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Гентош (1957) / Вірші

 Пародія « Натура »



Василь Кузан
поезія “Нескромне”


"Коли митець малює тіло
Твоє на білім-білім тлі,
Ти дивишся на плинність ліній
І бачиш, що вони твої:
Зображені і тіло, й очі,
Неначе в дзеркалі. А ти
Нестерпно, вистраждано хочеш
Ні, не художника – мети:
Лишитись юною, хмільною,
Кохання випивши шалене
І цілувати, цілувати
Ні, не митця у пензель божий,
А у надихнений – мене!"

...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-12-17 13:23:29
Переглядів сторінки твору 7197
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.018 / 5.58)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.163 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.740
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.12.12 13:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-12-17 13:27:19 ]
Вітаю, Василю! Сприйми з гумором це творіння - справжній митець знає, що , коли і як малювати...
На те ж він і Маестро!
Щасти, Друже!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2011-12-17 14:12:53 ]
:)))))))))))))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-12-17 15:17:16 ]
Дяка, Софійко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жозефіна де Лілль (М.К./Л.П.) [ 2011-12-17 14:53:47 ]
Дуже дотепно! Браво!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-12-17 15:18:09 ]
Уклін, Жозефін! Тішуся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2011-12-17 15:06:25 ]
сорі. а де пародія?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-12-17 15:20:38 ]
Вітаю, Оксанко! "А слона то..."(?) Жартую - то "творіння..." Дяка за візит, давненько не заходила. Велкам, пліз!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2011-12-17 16:21:45 ]
я до того, Іванку, шо твій вірш навіяний поезією Василя Кузана, але не схожий на пародію)
тож звиняйте, куме)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-12-17 19:19:57 ]
Звиняю, Оксан! Жанр пародії в даний час бурно розвивається, якраз зараз "узгоджуються" деякі питання по термінології з Міністерством Освіти, так що будуть зміни


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-12-17 16:25:04 ]
Дааа... "цілувати митця у пензель божий" - то вам не жарти!!! То й, справді, "харчі" для пародиста!Іван, звичайно ж, не зміг пройти повз таку можливість - пародію написати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-12-17 19:23:11 ]
Вітаю, Лариско! Істину глаголиш - які там жарти!
Малювання - серйозна справа, і відповідальна. Дяка!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Насипаний (Л.П./Л.П.) [ 2011-12-17 22:44:34 ]
КЛАСНО!!!!Досить дотепно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-12-17 23:16:34 ]
Вітаю, Вікторе! Дяка за "класно"! (і дотепно)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-12-18 14:33:09 ]
Допоки пензель Божий не упав,
Допоки він, як птах, злетів угору,
Берися, мій Художнику, до справ,
Отих, що ти до них завжди був скорий!!!
Живопис почекає - не до фарб,
Коли таке, прання я полишаю!!!
Стискаю у руці сильніш цей скарб,
До біса фарби, в Рай я відлітаю!!!;-))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-12-18 22:22:17 ]
Художник бідний малював, як міг -
Натурщиця, видать, попала знатна.
А в свято прати, Хризантемна, гріх...
І з пензлем також треба... акуратно.

Дяка щира за суперовий експромт! Уклін!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-12-18 22:41:31 ]
Ну дуже, файно, пане Іваночку!:))) Просто чудово!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-12-18 23:01:27 ]
Вітаю, Адель! Радий тобі, дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Насипаний (Л.П./Л.П.) [ 2011-12-18 22:46:23 ]
Дякую,Іване! І Вам натхнення і класних творів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-12-18 23:03:00 ]
НавзАїм, Вікторе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2011-12-19 11:16:02 ]
Моє ставлення до пародій давно як відомо. Я ж не маскуюсь і не намагаюсь бути хорошим і лагідним, якщо я поганий і злий. Мені не хочеться ще з часів дитинства на "каку" казати "цяця" і навпаки.
Отак і з будь-якими і будь-чиїми віршами чи іншими товарами широкого вжитку.
Що мені подобається у пародії так само як і у житті? Це розвиток сюжету і несподіванки. У житті ж так буває. Наприклад, приїхав провідати дівчину часів свого юнацтва. Пиїхав, почаювали, погомоніли - та й лягли спочивати. І до ранку очі не відпочивали так само, як і усе інше.
Буває.
Або виїхав на машині у новому костюмі - та ще й у білому. Машина, яка не ламається практично ніколи, взяла і зупинилась. Ти поліз під капот, бо не викликати ж евакуатор для солідної машини, наполірованої краще, ніж манікюр у твоєї супутниці? За хвилину машина поїхала б, бо ти забув імобілайзер вдома. А ти вимастив лікоть рукава. Пішки повернувся додому, бо тобі пощастило. За 30 секунд далеко не від'їдеш. І ти одягнув інший костюм - учорашній. А в ньому лежали використані квитки на учорашній концерт в палаці "Україна". Ти був у ньому учора, але вдома сказав, що був на мийці, де чотири години над твоєю машиною працювали чи не всі співробітники цього важливого закладу. І пішло-поїхало... І вже ніхто нікуди не поїхав, бо квитки - це дуже серйозно. Це ж не тільки квитки.
Ось на таких засадах (я їх не рекомендую і не раджу, бо я усього-навсього читач) я завжди з радістю сприймаю пародії.
Їм би ще трішки тієї краси, за якою художники бігають з мольбертами, а фотокори зі своїми камерами. І було б насправді, на всі 100% суперово. І щоб тієї краси було не надто багато. Та мені відомо про Ваше відчуття міри. Тому не розповідатиму про поетичні образи, які "не налазять" на голову. Ваші - "налазять" :)
З повагою,
Г.С.