ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.08.25 05:50
* * *
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.

Борис Костиря
2025.08.24 22:12
Черства жінка
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,

Євген Федчук
2025.08.24 15:28
Святополк «Окаянний»
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше

Іван Потьомкін
2025.08.24 11:51
Халіна Посвятовска
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму

був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром

Галина Кучеренко
2025.08.24 10:55
***
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….

Олена Побийголод
2025.08.24 09:29
1962. Сорока (із Яна Бжехви)
Із Бориса Заходера

Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,

Юрій Гундарєв
2025.08.24 09:23
МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.

Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті

Віктор Кучерук
2025.08.24 06:35
* * *
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…

Борис Костиря
2025.08.23 21:39
* * *
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.

Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,

Володимир Ляшкевич
2025.08.23 20:58
Виживеш ти!
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!

Боже боронь

Світлана Майя Залізняк
2025.08.23 16:25
Муза сміється
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Муза смієтьс

Володимир Бойко
2025.08.23 13:02
Думки про нездале – 3
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території. Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею. Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання. Найбільше світ намагаються змінити

Юрій Гундарєв
2025.08.23 12:36
Читацький щоденник. Сергій Жадан
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери: Вирощено і нищівно над каменями і кущами повітря заповнене щільно душами і дощ

Віктор Кучерук
2025.08.23 06:03
* * *
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.

Борис Костиря
2025.08.22 21:59
Посмішка скелета
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.

Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,

Юрій Лазірко
2025.08.22 20:35
Іде Війна --- українська рок-балада
іде війна, о Господи, іде війна
налито чашу смерті аж по самі вінця
і накопичує себе чужа вина
іде війна до найостаннішого українця

приспів:
мій Друже, нам цей хрест тепер нести
не піддавайся шалу і знемозі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Світлана Козаченко (1967) / Вірші

 ***
Безлисте віття знов до неба тягнуть
старезні осокори край доріг.
Цьогоріч осінь тепла і ненагла.
І ароматна, мов грибний пиріг.

Як чисто й свіжо в лісі пахне глиця!
А з кошика сміється боровик...
Кора соснова м’яко золотиться.
Ще сірий – заєць за кущами зник...

І духмяніють вранці хризантеми,
закутавшись туманом у садку.
Напнула тітка Осінь хустку темну,
та вишиту барвисто – ще й яку!

І вже не тітка – молодява пані
всміхнулась ясно гронами калин,
вгорнула плечі заморозком раннім,
з рук випустила журавлиний клин,

тернову гілку з ягідьми зірвала –
смакує терпко, пригоща пташок...
Як осені мені щороку мало!
Як гріє руку золотий листок...

2010

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-12-30 07:45:36
Переглядів сторінки твору 3859
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.189 / 6  (4.745 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.619 / 5.48)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.734
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.09.13 17:02
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2011-12-30 09:18:01 ]
вже не тітка – молодява пані
всміхнулась ясно гронами калин,
вгорнула плечі заморозком раннім,
з рук випустила журавлиний клин,

тернову гілку з ягідьми зірвала –
смакує терпко, пригоща пташок...
Як осені мені щороку мало!
Як гріє руку золотий листок...
ПРЕКРАСНО! Кажу це Вам щиро знову...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Кореновська (Л.П./М.К.) [ 2011-12-30 12:15:05 ]
"Як осені мені щороку мало!
Як гріє руку золотий листок..."
Елегія ...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Козаченко (М.К./М.К.) [ 2011-12-30 17:20:32 ]
Дякую щиро за відгуки.
З Новим роком!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Буняк (Л.П./Л.П.) [ 2012-01-06 17:05:56 ]
Не треба й на двір виходити. Вся картина перед очима! Чудово!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2012-01-08 13:55:16 ]
Я вже тиждень як у роздумах, а питання не дуже складне. Та не можу створити течію конструктивної якості. Подобаються мені метафори, а от один технічний момент... ЯК-ГРибний пиріг. Оцей. Вмію читати, а воно мені не читається.
А від вірша я у захваті. Мені така тематика до вподоби, фарби Вашої палітри, і самі картини. Можна було б написати тільки "картини", але я не тільки відвідувач Вашого дивного вернісажу. Тому приміряюсь - чи зміг би так і я?
Та ні :-) Не той майстер.
Творчих успіхів, гарного настрою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Козаченко (М.К./М.К.) [ 2012-01-09 21:40:58 ]
Вітаю, пане Олесю.
Щиро вдячна за добрі слова й особливо за зауваження. Таки збіг заважає. Може, трохи легше буде "мов грибний пиріг"? (це порадила С.-М.Залізняк) Шкода образу, якщо міняти кардинально. А якщо з трьох приголосних у збігу два сонорних, то, думаю, можна пережити... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2012-01-09 21:54:13 ]
Можу здогадуватись, що сказав би пан Олесь.
І мені новий збіг видається м'яким. Це, НМСДД, вже не стільки не збіг як інше поєднання звуків.

Без претензій на об'єктивність,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Козаченко (М.К./М.К.) [ 2012-01-09 22:50:16 ]
Ви читаєте думки, Гаррі. Й не лише пана Олеся. Із Вами треба якось обережніше. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Маліцький (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-05 08:39:00 ]
Чудова, прозора і тепла композиція. Щодо грибів: де-які речі, особливо збирання грибів в осінній елегії, читаються просто, тому що пишуться і так само сприймаються дещо (чи зовсім) підсвідомо. Це ж не піцца з грибами, а укр пиріг!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Козаченко (М.К./М.К.) [ 2012-02-06 09:07:07 ]
То так. Наш пиріг і їхня піца - ду-у-уже різні речі!
У мене є вірш і про пироги з грибами - дитячий.
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-05 09:24:03 ]
З Вашого дозволу прокоментую лише першу строфу:
НМСД багато слів, які можна замінити, щоб посилити текст; несподобалось "осінь ненагла" : не бачу різниці між "наглою" і "ненаглою" осінню - результат той сами: гриби і т.д. і все, що написано у Вашому вірші; і сам звукопис "нагла" (що асоціюється зі смертю, що не є лірикою) - НМСД не личить такій лиричній чуттєвості:
Безлисті руки молитовно тягнуть
до сонця осокори край доріг.
Дощ лиже осені, як пес, халяву
Земля духмяна, мов грибний пиріг.

Мої зауваження є субєктивними, і не ставтеся до них серйозно (саме тоу, що вірш сподобався я зробив цей коментар)
З повагою, Костя.
:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Козаченко (М.К./М.К.) [ 2012-02-06 09:13:26 ]
Дякую, Костю. Цікавий варіант, та лишуся при своєму. Асоціація зі смертю, коли пишеш про осінь, - хіба не логічна? Яка вона не гарна, але це останні сходинки до небуття - у філософському сенсі для людини й реально - для рослинності, тих же дерев.
А між нагла й ненагла таки ж є різниця: протилежне значення. Люблю, коли осінь приходить поступово, дуже поступово.
Щиро вдячна за коментар. Ви хороший читач.