ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
***
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
* * *
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Осіння замальовка
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
Як демократія із носа лізе
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Страх безконечності
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Диригент
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
***
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби…
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
Не беріть на кпи
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Нагадування собі
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Сторінки засипані осіннім листям
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Фантасмагорій дивовижа
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Сонетні строфи
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поеми):

Самослав Желіба
2024.05.20

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10

Анастасія Коноваленко
2022.04.25

Ліс Броварський Ліс Броварський
2022.03.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Світлана Козаченко (1967) / Поеми

 ДОН МІГЕЛЬ
Образ твору Присвячую великому Йозефу Томану
та його не менш великому Донові Жуану

Граф Мігель де Маньяра (Дон Жуан) – розпусник і вбивця. Він зваблює безліч жінок та вбиває на дуелях чоловіків, які захищають честь коханих, дружин, доньок. На сходах храму від його руки гине чергова жертва. Після цього, зайшовши до храму, Мігель зустрічає дівчину, яку нарешті покохає справжнім чистим коханням – Хіроламу де Мендоса.

1. Початок кінця

У Севільї казково цвітуть помаранчі.
Дон Мігель попрямує сьогодні до храму...

бурхне кров на бруківку потоком гарячим...
він повзтиме...
угору...
по сходах...
руками...
він хрипітиме...
в муці слова проштовхає
крізь розірване горло...
крізь подих останній...
“се... диявол...
се зло... без кінця і без краю...
там... у пеклі... у полум’ї...
вічність дістане...”
він лежатиме ницьма у темній калюжі,
що просякне шиття золоте на камзолі...
водоспадом життя витікатиме... дужі
руки стиснуться й зм’якнуть, безвладні та кволі...
і покриють його пелюстки запахущі
білим саваном смерті... незаймано-чистим...
захід сонця собою обарвить все суще...
вечір злочин сховає в притихлому місті...

У Севільї пречисто цвітуть помаранчі.
Дон Мігель попрямує сьогодні до храму...
Витре шпагу, весь в чорному (ворон закряче), –
і зустріне – запізно! – свою Хіроламу...

2009

У поемі 13 частин.





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-01-16 20:46:13
Переглядів сторінки твору 2722
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.745 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.619 / 5.48)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.737
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ІСТОРИЧНЕ
Автор востаннє на сайті 2021.09.13 17:02
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-16 21:46:26 ]
Я вже десь зустрічав це ім'я. І читав щось, але воно щось мені не пішло, бо тоді могла бути весна і мені хотілось бігати-гуляти, аніж сидіти-читати.
А зараз пішло. Мабуть, я нарешті вивчився на читача. А Ваш твір - як іспит на читацьке сприйняття та увагу. І от:
1. Зустрічаються не дуже бажані збіги приголосних, на які зараз (якщо дивитись на явище глобально) мало хто з авторів звертає увагу. Мовляв, знаємо, бачимо, але це - другорядне. Не подобається - то не читай.
2. (Суто суб'єктивна ремарка теж позитивного напрямку). Загалом - сподобалось. Сподобалось. Може, тому, що бачив "Трубадура". Щоправда, теж не на сцені, а в буклеті. Мені привезли його зі Львова як запрошення.
Ото б побачити б обидві вистави - і щоб вони відбувались за Вашими текстам і під Вашою режисурою.

З повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Козаченко (М.К./М.К.) [ 2012-01-17 17:20:37 ]
Читали, бо не вперше виставляю. Чомусь вирішила, що саме зараз читатиметься. Здається, вгадала.

Так, пане Гаррі, збіги є, частина їх, як на мене, не така страшна, а інша частина - навмисна, зі стилістичною метою: важко помиралося тому вбитому, то хай важко про це й читатиметься...

Твір цей епічний більше, ніж ліричний. Може, тому - іспит, як Ви пишете.

А під моєю режисурою вийшло би щось неймовірне. :) Вистав найближчим часом не обіцяю, а дочитати про життя і смерть дона Мігеля є можливість. Мабуть, це треба сприймати не все поспіль, а таки порціями. Я сама не люблю довгих віршів. А тут поема...

Дякую щиро за увагу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-01-16 22:07:28 ]
Мені теж вслід за Гаррі прочиталося.Зрозуміло, гарно, майстерно.
"...вечір злочин сховає..." - два іменники в одному відмінку поряд.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Козаченко (М.К./М.К.) [ 2012-01-17 17:21:52 ]
Де ж в одному? Вечір у називному, а злочин у знахідному...
Дякую за відгук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2012-01-17 14:22:34 ]
Кінематографічно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Козаченко (М.К./М.К.) [ 2012-01-17 17:23:28 ]
Еге? Так хотілось би фільм про цього Дона Жуана-Мігеля побачити. Саме про Томанового, а не іншого. Мабуть, такий фільм і є. Чи пошукати?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-01-17 19:36:03 ]
"...Людина на дорозі до смерті увесь час змінюється. Хоч-не-хоч, а сьогодні ти вже не той, що був учора, завтра в тебе буде принаймні на одну подряпину, або одну зморшку більше, ніж маєш сьогодні. Шкіра тіла твого і кора твоєї душі тверднуть, аби легше могли витримати удари і зарубки, що ними доля позначає тебе в таку тяжку добу, як наша."
Це цитата з цієї книжки. Я собі її переписала в блокнот (і ще одну - про поезію). Читала цей твір десь у 90-х. Пам'ятаю, як він мене вразив! Йозеф Томан став відкриттям для мене, але на жаль, це єдине, що читала з нього.