Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.23
23:51
Ми ховались від холодного дощу чужих слів під чорною парасолькою віри. Барабанні постукування по натягнутому пружному шовку китайщини здавались нам то посмішкою Будди, то словами забутого пророка-халдея, то уривками сури Корану. Ми ховались від дощу чужих
2025.12.23
21:12
Я прочитати дам вогню твої листи,
А фото покладу чим глибше до шухляди, –
І потім сам-на-сам для пані Самоти
Співати заведу мінорні серенади...
Хай полум’я горить, ковтаючи слова,
Що зранили навік понівечену душу, –
І запалає вмить від болю голова
А фото покладу чим глибше до шухляди, –
І потім сам-на-сам для пані Самоти
Співати заведу мінорні серенади...
Хай полум’я горить, ковтаючи слова,
Що зранили навік понівечену душу, –
І запалає вмить від болю голова
2025.12.23
19:57
Я іду забутими стежками
У глухих, неходжених місцях.
Заблукав поміж двома віками,
Хоч порив небесний не зачах.
Заблукав у лісі чи у полі,
У далеких хащах наземних.
Я шукаю волі у неволі,
У глухих, неходжених місцях.
Заблукав поміж двома віками,
Хоч порив небесний не зачах.
Заблукав у лісі чи у полі,
У далеких хащах наземних.
Я шукаю волі у неволі,
2025.12.23
17:30
Перше моє прозвисько (в дитинстві) -- Євик, Свинопас, і пішло -- Сем, Кальок, Борода, Будулай, Татарин, Боніфацій, Лабух...
ПРИСВЯТА. ДЕЯКИМ:
Оптимістично налаштований, не згас…
Все те, що було придбане, з тобою.
Одне із прозвиськ, схожість, «свиноп
ПРИСВЯТА. ДЕЯКИМ:
Оптимістично налаштований, не згас…
Все те, що було придбане, з тобою.
Одне із прозвиськ, схожість, «свиноп
2025.12.23
17:18
Я босоніж пройду
по тонкому льоду —
не потону в сутужну хвилину.
А та біль, що в мені
пропаде навесні
у рожевім суцвітті люпину.
І не страшно іти,
по тонкому льоду —
не потону в сутужну хвилину.
А та біль, що в мені
пропаде навесні
у рожевім суцвітті люпину.
І не страшно іти,
2025.12.23
15:31
Ой, нема чого читати,
усе нецікаве,
кожен пише про те саме
іншими словами
Усі стали патріоти,
проклинають рашку,
бо без рашки гарно жити,
усе нецікаве,
кожен пише про те саме
іншими словами
Усі стали патріоти,
проклинають рашку,
бо без рашки гарно жити,
2025.12.23
11:38
Повертатися годі
з-під чужого крила.
На далекому сході
ти за себе була.
Там династії бились,
там точились бої,
там на тебе дивились
через очі твої.
з-під чужого крила.
На далекому сході
ти за себе була.
Там династії бились,
там точились бої,
там на тебе дивились
через очі твої.
2025.12.23
08:01
Шумить стривожено Дніпро,
Коли борвій здіймає хвилі, -
Коли лякається добро
У вир стрибнути з мокрих схилів.
Пропахле пилом і багном,
Воно боїться обмивати
Себе при світлі чи смерком,
Щоб оминало річку свято.
Коли борвій здіймає хвилі, -
Коли лякається добро
У вир стрибнути з мокрих схилів.
Пропахле пилом і багном,
Воно боїться обмивати
Себе при світлі чи смерком,
Щоб оминало річку свято.
2025.12.22
19:59
Видно не того любила,
розірвала, попалила
помаранчові вітрила.
Деревом вросла в землицю —
погляд гострий, серце — криця,
а душа, немов криниця:
милосердна, хлібосільна,
щира, горда, своєрідна,
розірвала, попалила
помаранчові вітрила.
Деревом вросла в землицю —
погляд гострий, серце — криця,
а душа, немов криниця:
милосердна, хлібосільна,
щира, горда, своєрідна,
2025.12.22
17:40
Він надійшов не з того Миколаєва, на який зазіхав кремлівський загарбник-мрійник, а з невеличкого містечка на Львівщині. У відповідь на свої дві книжки («Запорожець за Йорданом» та «Заплутавшись у гомоні століть») я отримав три («Розчарована осінь», «Тере
2025.12.22
15:26
Ліс як віддзеркалення
твоєї особистості.
Ліс як відбиття
твоїх думок.
З ким ще говорити,
як не з лісом?
Ти стоїш із ним
віч-на-віч.
твоєї особистості.
Ліс як відбиття
твоїх думок.
З ким ще говорити,
як не з лісом?
Ти стоїш із ним
віч-на-віч.
2025.12.22
13:54
Із Олександра Васильовича Некрасова *
Зміст
Глава перша
Глава друга
Глава третя
Глава четверта
Глава п’ята
Зміст
Глава перша
Глава друга
Глава третя
Глава четверта
Глава п’ята
2025.12.22
13:39
Дама. Вино.
У цих Броварах за кожним столом
грають у дурня!
А як до кишені за козирем!
А як переможно сміються!
Дотепність!
Дотепність!
Цілуйте чемпіона!
У цих Броварах за кожним столом
грають у дурня!
А як до кишені за козирем!
А як переможно сміються!
Дотепність!
Дотепність!
Цілуйте чемпіона!
2025.12.22
09:43
Сліди імперської сваволі
Рясніють досі навкруги,
Бо заганяють у неволю
Нас знов неправедні торги.
Вчуваю ясно силу впливу
Боліт на дії та думки,
Коли читаю директиви
Про те, куди нам йти з руки.
Рясніють досі навкруги,
Бо заганяють у неволю
Нас знов неправедні торги.
Вчуваю ясно силу впливу
Боліт на дії та думки,
Коли читаю директиви
Про те, куди нам йти з руки.
2025.12.22
07:16
Пройшло сьогодні найкоротший шлях,
Торкаючись верхівок, сонце срібне,
Й занурилось у жовте сяйво німба,
Який за лісом підіймався, ніби
Фантомна позолота із гіллЯ.
А стовбурів увіткнуті списИ
Врізалися у небо, рвали хустя
Торкаючись верхівок, сонце срібне,
Й занурилось у жовте сяйво німба,
Який за лісом підіймався, ніби
Фантомна позолота із гіллЯ.
А стовбурів увіткнуті списИ
Врізалися у небо, рвали хустя
2025.12.21
22:38
Політиків із бездоганною репутацією не буває, є недостатньо скомпрометовані.
Спільні вороги об’єднують надійніше, аніж спільні друзі.
Люди приручаються набагато краще за тварин завдяки розвиненим товарно-грошовим відносинам.
Інстинкт самознищенн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Таїсія Цибульська (1975) /
Проза
/
Казки
Як Дiд Правду шукав
Казали старі люди, що був колись-то один Чоловік. Жив по Божих законах, весь вік працював тяжко. А там і зістарівся, Дідом став, та Правди не бачив. І от одного дня зібрав Дід у торбину, що мав, та й подався світом Правду шукати.
Ішов днями й ночами, стежками й дорогами, лісами й долинами. Сонце над головою припікає все дужче. Захотілося Діду пити. Аж губи пошерхли! Коли це бачить - хата стоїть, біля хати криниця, а біля криниці молодиця воду набирає. Підійшов Дід, вклонився:
- Здорова будь, жіночко! Дай старому води ковток, бо здалеку йду, спрага замучила!
Молодиця поглянула скоса, та й питає:
- А гроші в тебе, Діду, є?
- Ось, - витягує Дід три мідяки.
Розсміялася жінка старому в обличчя:
- Та хіба це гроші?! Не сміши моїх курей, Діду! Ходила тут одна, Правдою називалася, хотіла щоб воду за безцінь віддавала! Та де ж це таке бачено! - кричала молодиця, взявшись в боки, - Іди, Діду, звідси, поки цілий! Ходять тут різні!
- А як же тебе звати, жінко?
- А тобі навіщо? - насупилася.
- Подякувати, що дорогу до Правди підказала.
- Кривдою я зовуся.
Вклонився Дід Кривді, зітхнув, та й пішов далі. Ішов він, ішов, та й прийшов до якогось села. А якраз базарний день був. Коли це чує недалечко:" Пиріжки із капустою! Пиріжки із яблуками! Пиріжки із маком! Налітайте! Не минайте! Лише три мідяки за три пиріжки!". І так Дідові їсти схотілося, аж в очах потемніло! Підійшов, витягує три мідяки. Молодиця поглянула, та як розрегочеться!
- Що ти мені оце, стариганю, даєш?!
- Три мідяки, - каже Дід, - за пиріжки.
- Ой, Діду! Та то ж рекламний трюк такий! Щоб покупців привабити, а пиріжок десять мідяків коштує. Давай десять і бери пиріжок!
- Не маю я стільки, - зітхнув Дід.
- То йди звідси! Клієнтів не відбивай! Ходять тут різні! Ходила тут одна така, Правдою називалася, теж хотіла, щоб пиріжки і своїм і чужим по три мідяки продавала! Та де ж це таке бачено! Та я, з таким бізнесом, з торбою по світу піду!
- Як тебе звати, добра жінко? - запитав Дід.
- А тобі навіщо? - зиркнула з-під лоба молодиця.
- Подякувати, що дорогу до Правди підказала.
- Кривда мене звати.
Вклонився Дід Кривді, зітхнув, та й пішов далі. Вже й вечоріти почало. Дід ледве ноги переставляє. Коли це бачить, корчма стоїть. "Оце, - думає, - відпочину!" Підходить, аж де не взявся здоровань перед дверима:
- Куди це, діду, човпеш?!
- Так мені б відпочити, у мене і гроші є, ось - витягує три мідяки.
- Не треба мені твоїх грошей! Ти, Діду, фейсою не вийшов, у нас тут контроль. Естетика! Ходила тут одна, Правдою називалася, хотіла, щоб усіх пускав, а саме бліде, нещасне, прогнав я її. Тож і ти,Діду, йди своєю дорогою! Не заважай чесним людям відпочивати!
- Як же тебе звати, хлопче? - запитує Дід.
- А тобі навіщо? - подивився сердито.
- Подякувати, що дорогу до Правди підказав.
- Кривдою мене зовуть, - відповідає парубок.
Вклонився Дід Кривді, зітхнув, та й побрів далі. Дійшов до лісу, сів на камені, голову похилив:
- І сам пропаду, і Правди не знайду, а Кривди он скільки на світі!
Коли це хтось його торкнувся! Підняв Дід голову, а поряд дівча стоїть, посміхається.
- Дідусю, давай я тобі допоможу! Тут поряд джерело є, ось я тобі водички принесу! І окраєць хліба у мене залишився, то ще й повечеряємо!
Подав Дід кухлик із торби. Дівча швидко й повернулося. Повечеряли. Богу подякували.
Питає Дід:
- Як же тебе, звати, дитино?
- Віра, - відповіла дівчинка.
- Дякую тобі, Віро! Хоч ти й маленька, але велику силу маєш!
- Я виросту! - засміялася дівчинка, - Ось, візьми, Дідусю, оцю палицю, з нею тобі легше буде йти! А Правду ми обов'язково знайдемо! Ми ж їй так потрібні!
- Так, знайдемо! - посміхнувся Дід, взяв малу за руку і пішли вони удвох по світу.
Кажуть люди, що й досі той Дід із Вірою по світу ходить, Правду шукає...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Як Дiд Правду шукав
Казали старі люди, що був колись-то один Чоловік. Жив по Божих законах, весь вік працював тяжко. А там і зістарівся, Дідом став, та Правди не бачив. І от одного дня зібрав Дід у торбину, що мав, та й подався світом Правду шукати.Ішов днями й ночами, стежками й дорогами, лісами й долинами. Сонце над головою припікає все дужче. Захотілося Діду пити. Аж губи пошерхли! Коли це бачить - хата стоїть, біля хати криниця, а біля криниці молодиця воду набирає. Підійшов Дід, вклонився:
- Здорова будь, жіночко! Дай старому води ковток, бо здалеку йду, спрага замучила!
Молодиця поглянула скоса, та й питає:
- А гроші в тебе, Діду, є?
- Ось, - витягує Дід три мідяки.
Розсміялася жінка старому в обличчя:
- Та хіба це гроші?! Не сміши моїх курей, Діду! Ходила тут одна, Правдою називалася, хотіла щоб воду за безцінь віддавала! Та де ж це таке бачено! - кричала молодиця, взявшись в боки, - Іди, Діду, звідси, поки цілий! Ходять тут різні!
- А як же тебе звати, жінко?
- А тобі навіщо? - насупилася.
- Подякувати, що дорогу до Правди підказала.
- Кривдою я зовуся.
Вклонився Дід Кривді, зітхнув, та й пішов далі. Ішов він, ішов, та й прийшов до якогось села. А якраз базарний день був. Коли це чує недалечко:" Пиріжки із капустою! Пиріжки із яблуками! Пиріжки із маком! Налітайте! Не минайте! Лише три мідяки за три пиріжки!". І так Дідові їсти схотілося, аж в очах потемніло! Підійшов, витягує три мідяки. Молодиця поглянула, та як розрегочеться!
- Що ти мені оце, стариганю, даєш?!
- Три мідяки, - каже Дід, - за пиріжки.
- Ой, Діду! Та то ж рекламний трюк такий! Щоб покупців привабити, а пиріжок десять мідяків коштує. Давай десять і бери пиріжок!
- Не маю я стільки, - зітхнув Дід.
- То йди звідси! Клієнтів не відбивай! Ходять тут різні! Ходила тут одна така, Правдою називалася, теж хотіла, щоб пиріжки і своїм і чужим по три мідяки продавала! Та де ж це таке бачено! Та я, з таким бізнесом, з торбою по світу піду!
- Як тебе звати, добра жінко? - запитав Дід.
- А тобі навіщо? - зиркнула з-під лоба молодиця.
- Подякувати, що дорогу до Правди підказала.
- Кривда мене звати.
Вклонився Дід Кривді, зітхнув, та й пішов далі. Вже й вечоріти почало. Дід ледве ноги переставляє. Коли це бачить, корчма стоїть. "Оце, - думає, - відпочину!" Підходить, аж де не взявся здоровань перед дверима:
- Куди це, діду, човпеш?!
- Так мені б відпочити, у мене і гроші є, ось - витягує три мідяки.
- Не треба мені твоїх грошей! Ти, Діду, фейсою не вийшов, у нас тут контроль. Естетика! Ходила тут одна, Правдою називалася, хотіла, щоб усіх пускав, а саме бліде, нещасне, прогнав я її. Тож і ти,Діду, йди своєю дорогою! Не заважай чесним людям відпочивати!
- Як же тебе звати, хлопче? - запитує Дід.
- А тобі навіщо? - подивився сердито.
- Подякувати, що дорогу до Правди підказав.
- Кривдою мене зовуть, - відповідає парубок.
Вклонився Дід Кривді, зітхнув, та й побрів далі. Дійшов до лісу, сів на камені, голову похилив:
- І сам пропаду, і Правди не знайду, а Кривди он скільки на світі!
Коли це хтось його торкнувся! Підняв Дід голову, а поряд дівча стоїть, посміхається.
- Дідусю, давай я тобі допоможу! Тут поряд джерело є, ось я тобі водички принесу! І окраєць хліба у мене залишився, то ще й повечеряємо!
Подав Дід кухлик із торби. Дівча швидко й повернулося. Повечеряли. Богу подякували.
Питає Дід:
- Як же тебе, звати, дитино?
- Віра, - відповіла дівчинка.
- Дякую тобі, Віро! Хоч ти й маленька, але велику силу маєш!
- Я виросту! - засміялася дівчинка, - Ось, візьми, Дідусю, оцю палицю, з нею тобі легше буде йти! А Правду ми обов'язково знайдемо! Ми ж їй так потрібні!
- Так, знайдемо! - посміхнувся Дід, взяв малу за руку і пішли вони удвох по світу.
Кажуть люди, що й досі той Дід із Вірою по світу ходить, Правду шукає...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
