ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.09.07 20:50
***
Співала самотність про зграйну дружбу.
Співала, аж серце злітало з словами
І в звуках тремтіло.
Здіймалося вище і вище.
Як жайворон, висло
Та й впало, мов грудка...
Нараз обірвалася пісня.
На серце людина поклала руку.

Хельґі Йогансен
2024.09.07 12:10
Інсомнія
Чомусь не спиться, в спогади поринув.
В часи, коли ще зовсім молоді,
Наївні, чисті, справжні та щасливі
Клялись в любові вічній і святій...

Безсонна ніч затьмарює мій розум.
Змішалося все: і світло, і пітьма.
Реальна ти?.. Навіяна в гіпнозі?..

Юрій Гундарєв
2024.09.07 11:32
Чорний день Львова
вересня у Львові сталася страшна трагедія. Внаслідок чергової російської ракетної атаки загинула вся родина Ярослава Базилевича - 43-річна дружина Євгенія і три дочки: 21-річна Ярина, 18-річна Дарина та Емілія, якій було лише сім рочків… Батько чудом зали

Володимир Каразуб
2024.09.07 11:29
Притча
Цей світ не каже: ось твоя межа,
Хоч креслить площі, вулиці і храми,
Безмежну карту де кишить життя
За вікнами трагедії та драми.
Він каже: слухай, можеш то не будь,
Як блудний син, навчайся в Соломона,
Та молода і сонцем повна грудь
Збезчестить св

Ярослав Чорногуз
2024.09.07 10:37
Осінній сон (медитація)
Я в тишу цю утік від світу --
Душа запрагла чистоти.
Живу, допоки світло лити,
Мій саде, в неї будеш ти.

Розвієш все: печалі, стреси,
І гнилуватих друзів глум.
Іще б сюди озерне плесо,

Віктор Кучерук
2024.09.07 07:26
* * *
Укріпився в серці біль
І щемить у грудях, –
Чую в небі звідусіль
Смертоносні гуди.
Зневажаю я ще гірш
Дикунів нащадків
За оте, що дітям більш
Не вдається спатки.

Юрій Лазірко
2024.09.07 05:12
де мені знати
маєте рацію
пане
хто я такий
не пророк
місце нагрів
у дивані
вимазав кров'ю
рядок

Микола Дудар
2024.09.06 21:59
***
Я про тебе весь час мрію
Ледь, було, не задихнувся…
Але, все таки, волію…
Кожну ніченьку я вчуся

То лишаю тебе блузки…
То вимощую сідничку
Італьянським… то французьким…

Ілахім Поет
2024.09.06 17:38
Проміжний хепі-енд
Не молода. Звичайна жінка.
Спитайте, хто вона мені?
Лунає сміх не юно-дзвінко.
Вуста вже не такі смачні.
Вона не носить діамантів.
Не топче подіум щодня.
Не еталонна в арс аманді.
Її цікавить маячня:

Сонце Місяць
2024.09.06 16:33
дама в трьох діях
замість того щоб прийнятися
за нікому нетребний програмний
опус дама в трьох актах . . .
омріюючи черговий анічим
не споживчий жест
для небагатьох ~

тому що вересневе проз

Світлана Пирогова
2024.09.06 15:48
Лиш ти так міг
Лиш ти так міг збентежити безцеремонно,
Ввірватись вітерцем у тихі сни.
І шепотіти з ніжністю мені "мадонна",
Троянди дарувати навесні.

Лиш ти так міг без дозволу поцілувати,
І розсипати діаманти мрій,
І з пристрастю запалювати в серці ватру...

Володимир Бойко
2024.09.06 12:28
Дивує світ – 8
Психологічні травми окремих диктаторів мають смертельні наслідки для значної частини людства. Б’ючи споконвіку чолом, московити хронічно травмували мізки. Мізерні люди мілко плавають, зате глибоко риють. Велика культура має бути ще й високою.

Сергій Губерначук
2024.09.06 11:58
Зоряні вірші, що проросли у серці осяйними піснями
Цю розповідь про відомого київського поета можна було б назвати інакше, а саме «Друга хвиля», якщо вважати першою хвилею захоплюючий і насичений період моєї роботи над піснями Сергія Ґуберначука*. Взагалі створення пісень – це цікавий і непростий проце

Леся Горова
2024.09.06 11:03
Ластовенята
О, скільки раз я тамувала подих!
Сама безкрила, та мені болять
Всі помахи пташиного польоту,
В стараннях молодих ластовенят.

Лишають після себе тиші зліпки,
Які спадають, сіючи журу,
І чергова з очей зникає дрібка,

Віктор Кучерук
2024.09.06 06:57
* * *
Яка сім’я красива на світлині
Радіє щастю власному в ту мить,
Коли квітують райдужно рослини
І сонце помаранчеве горить.
Замріяно вдивляються в майбутнє,
Всміхаючись спокійному життю,
Хоча уже прийшла година скрутна
І смерть до них підкралася вприт

Микола Соболь
2024.09.06 06:54
Чорнозем
Чорнозем – це кров, що запеклася.
Ми багаті на такі ґрунти.
У новій чи прийде іпостасі
той, хто зможе наш народ спасти?
Але поки тільки фарисеї
брешуть про турботу та любов.
Залп дала ворожа батарея…
Чорнозему збільшилося знов.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17

Юлія Рябченко
2024.08.04

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25

Олекса Квіт
2024.07.05

Любов Інішева
2024.07.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Світлана Козаченко (1967) / Вірші

 На землю тихо падає туман
На землю тихо падає туман,
чорніють в сіре небо голі клени…
Що більш тепер подобається вам:
чи сірий колір, чи, мабуть, зелений?
Та навіть осінь мріє про тепло,
вона також зовсім не хоче мерзнуть –
але все йде і йде, як завжди йшло:
на жаль, як схочуть – ходять тільки ферзі.
А ти не королева… Тобто зась
шукать свій шлях і визначати напрям,
якщо сидиш на троні – швидше злазь:
це місце не твоє… А ось і крапля,
остання крапля падає – і вщерть
наповнилось. Наситилось. Не треба!
Не треба крапель більше: далі – смерть,
за нею – вибір: запитай у себе…
За смертю… Не дійшовши до межі,
спинитись хочу, упіймать краплину
останню на кривавому ножі,
та марно: гину, гину, гину, гину!..
Невідворотність долі – от і все.
Роковий збіг, непереборний фатум:
за осінню – зима сніги несе,
і не запишеш в календар вчорашню дату.
А ти – пішак, іди, куди ведуть:
гарматне м’ясо, і за тим – нічого.
Монарх за тебе вибирає путь,
і це колюча, непроста дорога…
Невже і справді доля волоче
нас потягом без вибору і права?
Я хочу вийти! Відпустіть плече!
Тут варіантів запасних коротка лава…

2003

А ти не королева… Тобто зась
шукать свій шлях і визначати напрям,
якщо сидиш на троні – швидше злазь:
це місце не твоє…

Присвячую тим, хто ТОЧНО знає, де чиє місце, й час від часу вказує іншим на те.


У Бердянську на березі моря стоїть пам'ятник жабі. Підпис простий і лаконічний: "Зависть - порок".





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-01-23 16:49:53
Переглядів сторінки твору 2840
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.745 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.619 / 5.48)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.756
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.09.13 17:02
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2012-01-23 17:39:44 ]
Вітання, п.Світлано.
Запитуюсь вас, чи міг би я залишити тут декілька зауваг, щодо вашого твору?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Козаченко (М.К./М.К.) [ 2012-01-23 17:51:30 ]
Як галантно.
Звичайно, пишіть, мені цікаво.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2012-01-23 18:29:19 ]
Дуже вдячний за надану можливість.
Це є більше лікбез для мене, аніж зауваги - бо таки я - янкі з икраїнським серцем.
Отож:
***
Як правильніше сказати?
"чорніють в сіре небо голі клени"
чи
"чорніють в сірім небі голі клени" - перший варіант є дуже схожим на мислення по-англійськи - тому є ближчим
мені до зрозуміння...
***
"вона також зОвсім не хоче мерзнуть –
...
на жаль, як схочуть – ходять тільки ферзі." - два моменти:
1) "зОвсім" - тут зається наголос над "о" (на відміну від рос "совсЕм") - так задумано?
2) "мЕрзнуть"/"ферзІ" - я помиляюсь щодо наголосу чи то просто авторське?..
***
"Не треба!"/"небо" - напевно немає такого римувальника, щоби не зужив цієї пари...
***
"роковий" - це щорічний?
***
"волОче"/"плечЕ" -?

З повагою,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Козаченко (М.К./М.К.) [ 2012-01-23 18:43:52 ]
"чорніють в сірім небі голі клени" - це правильно за нормами, але так нудно! Тому - авторський перший варіант. Ніби послання кленів у небо - чорне.

зОвсім - так у словнику і я так кажу у звичайному мовленні, тільки якщо зануритись у минуле, цей прислівник утворився так: зо всім. Тобто з усім. Де би Ви наголос поставили - на зо чи всім? Отож. Не завжди треба вірити словникам нашим, зрусифікованим до непристойності. А поетам - тим більше. Краще вірити своєму чуттю мовному.

ферзі - так, для рими, тим паче, що правильного наголосу за багато років життя не чула ні від кого жодного разу. Чи не пора трохи й до реального стану мови прислухатися науковцям?

не треба-небо - згодна, вірш старенький, подумаю, дякую.

роковий - доленосний, хоч і не впевнена, що у словниках тлумачних таке є. Перевірила, немає, а в мене буде.

волочЕ - діалектний наголос. Я - за діалектизми, бо це елементи живої мови в нашій поетичній, часто, на жаль, мертвій.

Вдячна за коментарі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2012-01-23 19:01:35 ]
Вам не здається, що "роковий" - у поданому контексті тяжіє до рос. "роковой"?
"фЕрзі" - теж упослідовнює рос. відповідника - я не сперечаюся - просто так відчуваю...
Авторський задум цікавий щодо "чорніють в сіре", хоча проситься якось дія - щось на взірець
"тягнуться"... або щось інакше, як "малюють сіре набо..."
Але це лише мої особисті враження.
Щиро,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Козаченко (М.К./М.К.) [ 2012-01-23 19:07:50 ]
Звичайно, все воно так і тяжіє.
А чорніють - дія, не гірша за іншу.
Дякую за особисті враження.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Маліцький (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-06 11:30:43 ]
Читаю Вас. На це є час. Бажання. Зловживання?
Можливо (я новачок в ПМ!), це потрібно робити у більш приватному форматі (певно, і тут є якийсь формат?), але ось що - Ви захоплюєте живим, здоровим ставленням до мови (ми ж є її і піскарбії, і творці)(" Я - за діалектизми"), до канонів (до бісу форма, якщо макіяж ховає невиразність обличчя)(чомусь не так багато експерементів з поетичними канонами у порівнянні з живописом - щодо ХХ ст), до критики (з повагою до критики)( до ЛЮ, зокрема)(наприклад, якщо спробувати перекласти текст нахудожню техніку імпресіоністів - то "чорніють в сіре небо голі клени…" - це афігенна частина полотна, де слова створюють рух, рух таких собі мазків, самостійних кленів чорним в сіре небо...), захоплюєте смисловим змістом, шляхом життя, в якому не самі памперси... Це не дифирамб, але є бажання зловживати Вашим часом.