ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.08.26 06:58
* * *
Так вже зоряно сьогодні,
Що поділася жура, -
Повіває прохолодний
Вітер з берега Дніпра.
Віє свіжістю дитинства
Від старих, як світ цей, верб, -
Мов мені за доброчинність
Пам'ять дякує тепер.

Віктор Насипаний
2026.08.25 23:48
Дощить
Пише дощ рясний верлібр жури на листі.
І калюж дзеркала сиві, бо розбиті.
Загубилось небо знов у крапель дзвонах.
Біжимо кудись із літом в перегонах.
Тягнемо гріхи свої, немов мурахи.
Чорно – білий ранок грає нами в шахи.
Хижаки – думки полюють на

Ірина Вовк
2026.08.25 23:04
"Іскри з погаслих багать. Антологія драми Стародавнього Світу"
І. МЕСОПОТАМІЯ

Хто колись тримав у руках і листав сторінки чудової книжки "НА РІКАХ ВАВІЛОНУ",
той впізнає ритми і дух давнього шумеро-аккадського епосу...
"Прахом уста земель не вкрив би..."
(З давніх текстів Стародавнього Шумеру)

***

хома дідим
2026.08.25 20:58
* 184 *
не тривожить і не бентежить
мовби необережний зачин
що здавалось твоїм і авжеж-бо
паралельно було нічиїм
при обставинах темних і грізних
на задвірках великих подій
у нон-стопі глобальної кризи
крижанім вітровії нуднім

Мирон Шагало
2026.08.25 20:24
Ти
ти — таємниця скритна
ти — неба даль блакитна
ти — снігопад у квітні
ти — теплі ночі літні
ти — сонячний промінчик
ти — в бархаті камінчик
ти — усмішки дитячі
ти — сум-сльоза невдачі

Світлана Пирогова
2026.08.25 16:01
До осені от-от...(рондель)
До осені от-от...Чекають Перешори,
Смакуючи красу останніх літніх днів.
Давно там Чикаленко - меценат ходив,
І літо теж щезало світлом метеора.

Там дихав степ, вклонялися фортуни зорі,
Журливо серпень, ніби вечір тихо млів.
До осені от-от...Чекают

Віктор Кучерук
2026.08.25 15:29
* * *
Появляється холод смеркання
І втішається горем чужим, -
Дай же руку мені на прощання,
Або правду у вічі скажи.
Пролетіла нечувано швидко
Неповторна пора теплих див, -
Вже усмішок на лицях не видко
І звучить невеселий мотив.

Борис Костиря
2026.08.25 13:26
* * *
Дешеве срібло висне із дахів,
Важливе щось промовити нам хоче.
Це витвори прихованих гріхів,
Які прийдуть нечутно серед ночі.

Прозорий страх, розкаяння і блуд,
Прозора пристрасть бачиться узимку.
Вони впадуть на зледенілий брук.

Віктор Кучерук
2026.08.25 06:42
* * *
Позникали сни тривожні,
В тиші мліє літня ніч, -
Височіє місяць можний
І сіяє увсебіч.
Час іде, але не спиться,
Через поблиски ясні, -
За зірницею зірниця,
Мов, підморгує мені.

хома дідим
2026.08.24 23:14
* 183 *
національна незалежність
народні танці рідний спів
ще поки на правобережжі
живеш одвертий всім усім
природна мов буденна річ
на місці вірнім і почеснім
у радощах або журбі
цей спіх автівок і причепів

Іван Потьомкін
2026.08.24 20:56
***
Випадають з обойми живих.
Наче кулі, свистять імена
І лягають на серце болем.
Нам з тим болем судилось ходить,
Доки безбіль не стане і нашою долею.
Якщо хтось там і грався в життя,
То не ми це були, друже,
І не тому, що відти нема вороття.

Артур Курдіновський
2026.08.24 18:10
Mamita (квартон)
Матуся" іспанською буде "mamita"...
З Тобою так хочеться поговорити!
Закреслити відчай, хворобу, розлуку
Та поцілувати Твою ніжну руку.

У тиші глухій я плачу долі мито.
"Матуся" іспанською буде "mamita".
Від згубного сну я повільно відходжу

Володимир Бойко
2026.08.24 14:59
Лімерики F 4
Все за звичаєм у Феодосії,
Навіть море там Чорне і досі є.
Та якби з тих країв
Дідько взяв москалів,
Як би гарно було в Феодосії.

Партизани в горах Дагестану
У капкан упіймали шайтана.

Вячеслав Руденко
2026.08.24 13:14
Pteromalus puparum
Ніщо не є важливішим за кокон! -
Щось раптом виникає і зоріє,
Та крок ніяк не зробиш у ефірі
Бо сили всі вже витратив на мрії...

Кінець всьому вночі можливий тільки,
А день до того, мов кімвал дзвенячий,
Де мудрість непомітного Сатурну

Володимир Каразуб
2026.08.24 12:45
Про часовиння
Про що розмови в нас? Про часовиння
Про сенси існувань, невідворотного,
Про роздуми, що проростають з тім’я,
Про світло, темноту, про необхідність
Любові.
Але здається, що в цій явності,
Ті ж самі вигуки і пошуки,
І розірветься мить заслоною

Ірина Вовк
2026.08.24 12:33
"Арсіноя. Забута тінь на сходах Артеміди" (продовження 7)
Фінал. Останній крок Лагіди «Історія запам'ятає її як коханку Риму. Мені ж вона залишить право бути його єдиним незавойованим ворогом». З уст царівни Єгипту Арсіної, наймолодшої з Лагідів Римський офіцер стоїть на відстані удару меча.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Світлана Козаченко (1967) / Вірші

 На землю тихо падає туман
На землю тихо падає туман,
чорніють в сіре небо голі клени…
Що більш тепер подобається вам:
чи сірий колір, чи, мабуть, зелений?
Та навіть осінь мріє про тепло,
вона також зовсім не хоче мерзнуть –
але все йде і йде, як завжди йшло:
на жаль, як схочуть – ходять тільки ферзі.
А ти не королева… Тобто зась
шукать свій шлях і визначати напрям,
якщо сидиш на троні – швидше злазь:
це місце не твоє… А ось і крапля,
остання крапля падає – і вщерть
наповнилось. Наситилось. Не треба!
Не треба крапель більше: далі – смерть,
за нею – вибір: запитай у себе…
За смертю… Не дійшовши до межі,
спинитись хочу, упіймать краплину
останню на кривавому ножі,
та марно: гину, гину, гину, гину!..
Невідворотність долі – от і все.
Роковий збіг, непереборний фатум:
за осінню – зима сніги несе,
і не запишеш в календар вчорашню дату.
А ти – пішак, іди, куди ведуть:
гарматне м’ясо, і за тим – нічого.
Монарх за тебе вибирає путь,
і це колюча, непроста дорога…
Невже і справді доля волоче
нас потягом без вибору і права?
Я хочу вийти! Відпустіть плече!
Тут варіантів запасних коротка лава…

2003

А ти не королева… Тобто зась
шукать свій шлях і визначати напрям,
якщо сидиш на троні – швидше злазь:
це місце не твоє…

Присвячую тим, хто ТОЧНО знає, де чиє місце, й час від часу вказує іншим на те.


У Бердянську на березі моря стоїть пам'ятник жабі. Підпис простий і лаконічний: "Зависть - порок".





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-01-23 16:49:53
Переглядів сторінки твору 3236
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.745 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.619 / 5.48)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.756
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.09.13 17:02
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2012-01-23 17:39:44 ]
Вітання, п.Світлано.
Запитуюсь вас, чи міг би я залишити тут декілька зауваг, щодо вашого твору?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Козаченко (М.К./М.К.) [ 2012-01-23 17:51:30 ]
Як галантно.
Звичайно, пишіть, мені цікаво.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2012-01-23 18:29:19 ]
Дуже вдячний за надану можливість.
Це є більше лікбез для мене, аніж зауваги - бо таки я - янкі з икраїнським серцем.
Отож:
***
Як правильніше сказати?
"чорніють в сіре небо голі клени"
чи
"чорніють в сірім небі голі клени" - перший варіант є дуже схожим на мислення по-англійськи - тому є ближчим
мені до зрозуміння...
***
"вона також зОвсім не хоче мерзнуть –
...
на жаль, як схочуть – ходять тільки ферзі." - два моменти:
1) "зОвсім" - тут зається наголос над "о" (на відміну від рос "совсЕм") - так задумано?
2) "мЕрзнуть"/"ферзІ" - я помиляюсь щодо наголосу чи то просто авторське?..
***
"Не треба!"/"небо" - напевно немає такого римувальника, щоби не зужив цієї пари...
***
"роковий" - це щорічний?
***
"волОче"/"плечЕ" -?

З повагою,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Козаченко (М.К./М.К.) [ 2012-01-23 18:43:52 ]
"чорніють в сірім небі голі клени" - це правильно за нормами, але так нудно! Тому - авторський перший варіант. Ніби послання кленів у небо - чорне.

зОвсім - так у словнику і я так кажу у звичайному мовленні, тільки якщо зануритись у минуле, цей прислівник утворився так: зо всім. Тобто з усім. Де би Ви наголос поставили - на зо чи всім? Отож. Не завжди треба вірити словникам нашим, зрусифікованим до непристойності. А поетам - тим більше. Краще вірити своєму чуттю мовному.

ферзі - так, для рими, тим паче, що правильного наголосу за багато років життя не чула ні від кого жодного разу. Чи не пора трохи й до реального стану мови прислухатися науковцям?

не треба-небо - згодна, вірш старенький, подумаю, дякую.

роковий - доленосний, хоч і не впевнена, що у словниках тлумачних таке є. Перевірила, немає, а в мене буде.

волочЕ - діалектний наголос. Я - за діалектизми, бо це елементи живої мови в нашій поетичній, часто, на жаль, мертвій.

Вдячна за коментарі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2012-01-23 19:01:35 ]
Вам не здається, що "роковий" - у поданому контексті тяжіє до рос. "роковой"?
"фЕрзі" - теж упослідовнює рос. відповідника - я не сперечаюся - просто так відчуваю...
Авторський задум цікавий щодо "чорніють в сіре", хоча проситься якось дія - щось на взірець
"тягнуться"... або щось інакше, як "малюють сіре набо..."
Але це лише мої особисті враження.
Щиро,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Козаченко (М.К./М.К.) [ 2012-01-23 19:07:50 ]
Звичайно, все воно так і тяжіє.
А чорніють - дія, не гірша за іншу.
Дякую за особисті враження.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Маліцький (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-06 11:30:43 ]
Читаю Вас. На це є час. Бажання. Зловживання?
Можливо (я новачок в ПМ!), це потрібно робити у більш приватному форматі (певно, і тут є якийсь формат?), але ось що - Ви захоплюєте живим, здоровим ставленням до мови (ми ж є її і піскарбії, і творці)(" Я - за діалектизми"), до канонів (до бісу форма, якщо макіяж ховає невиразність обличчя)(чомусь не так багато експерементів з поетичними канонами у порівнянні з живописом - щодо ХХ ст), до критики (з повагою до критики)( до ЛЮ, зокрема)(наприклад, якщо спробувати перекласти текст нахудожню техніку імпресіоністів - то "чорніють в сіре небо голі клени…" - це афігенна частина полотна, де слова створюють рух, рух таких собі мазків, самостійних кленів чорним в сіре небо...), захоплюєте смисловим змістом, шляхом життя, в якому не самі памперси... Це не дифирамб, але є бажання зловживати Вашим часом.