ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Олеандра
2025.08.18 12:36
Дональд Трамп і путін вова
для душевної розмови
з миротворчим номіналом
рандеву запланували.

Прилетіли. Тисли руки.
Видавали ротом звуки.
Злігшись в аморальних хащах,

Олександр Сушко
2025.08.18 10:56
Пустельників- мовчальників катма,
А пустомель-балакунів до біса.
Для перших світ - для розуму тюрма,
Для других - ґвалт, крикнява парадизна.

Немов на пуп галасував і я,
У перехожих зів'ядали вуха.
Але на тирлі випрозорилась яв:

С М
2025.08.18 06:51
За брамою у Содіз одноріг на два зубці
Дме на флюґельгорні стразові імпровізації
Вінки гвоздикові плетуть нереїди для китів
Нептун танцює хорнпайп, а Саломея ще й стриптиз

Фалос Філ запевнює що має срібний гаш
Та Сучій Семі чує лиш як ниє Втик~алка

Віктор Кучерук
2025.08.18 06:01
Поспішно йде життя моє
В полон лукавого Амура, –
Дедалі ближчою стає
Пора солодкої зажури.
Утіх любовних круговерть
І шквали пристрастей гарячих, –
Узавтра враз наповнять вщерть
Мене неспокоєм збагачень.

Борис Костиря
2025.08.17 22:08
Я лезом ножа в невідомість іду,
Пірнаю у ризик, немов у безодню.
Жену я наосліп епох череду,
Які зазирнули в спустошену бодню.

У грі випадковостей знак впізнаю,
Простягнутий в полі, як посох прадавній.
В бутті я побачив стрімку течію,

Ярослав Чорногуз
2025.08.17 21:24
Маестро, Вашу музику люблю,
Пливу в її казковім океані.
Круїзи відкриваю кораблю,
В країни чарівливо-несказанні.

Вона мов обіймає нас усіх,
Зворушує душевною красою,
Неначе захищаючи від лих,

Галина Кучеренко
2025.08.17 20:51
Не спинися, йдучи понад краєм,
Де життя часто сенси втрачає,
Де до болю напружені нерви
І від стогону крок завмирає…

Не спиняйся там попри втому,
Попри ношу тяжку, над вагому,
Попри стерті ущент резерви,

Євген Федчук
2025.08.17 17:12
Дивлюсь на те, як Трамп себе веде
І, як не жаль, все більше розумію,
Що, коли хтось на нього мав надії,
Що він до миру світ цей приведе,
То все дарма. Бо Трамп зовсім не той
Месія, що світ буде рятувати.
Скоріше буде світом торгувати.
Адже він – бо

Віктор Кучерук
2025.08.17 08:17
Мрій рожевих світ далекий,
Недосяжний і ясний, –
Звіддаля звучить, мов клекіт
Невідомої весни.
Незглибимий і безпечний
Світ моїх найкращих мрій, –
Світлом ділиться звершечка
І думки лаштує в стрій.

Борис Костиря
2025.08.16 22:23
О, скільки масок, лиць, гримас, личин!
Для перевтілення немає меж.
Сьогодні - Гамлет, завтра - Арлекін.
Ти роль нову, як душу, обереш.

Ти входиш у новий потік буття,
Змішавши Бога й біса у собі.
І кров тече у ріку каяття,

Олена Побийголод
2025.08.16 21:40
Із Бориса Заходера

Зустрілися Бека та Бука.
З них жодний не видав і звуку.
Обоє стулили пащеки –
мовчали і Бука, і Бека.

І Бука про себе промукав:

С М
2025.08.16 11:11
Заходиш до кімнати із якимось олівцем
Бачиш оголеного і кажеш “Хто є оцей?”
Змагаєшся справді якось ухопити сенс
Що казать прийшов собі додому
Бо щось-то відбувається, а ти не знаєш у чому річ
Слушний
Містер Джонс

Юрій Гундарєв
2025.08.16 09:23
Літні дні лічені -
насолоджуйся кожним,
повернись обличчям
до краси Божої!

Ось м’ячем-сонцем
у високім небі
довгорукі сосни

Віктор Кучерук
2025.08.16 06:52
Правду легко зрозуміти,
Хто б і що не говорив, –
Щастя вічно більше в світі,
Ніж усякої жури.
А коли його багато –
Почуттям не дати стрим, –
Будеш радість виражати,
Нею тішитись затим.

Борис Костиря
2025.08.15 21:59
Старий шукає ровесників,
але їх уже більше
у царстві мертвих, а не живих.
З ким йому розмовляти?
Він бачить молодих,
яких зовсім не розуміє.
Як перекинути місток
до померлих? Як відновити

Світлана Майя Залізняк
2025.08.15 18:27
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Шахерезада і
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Марія Берберфіш (1987) / Проза

 На вокзалі
«Тільки не це! Спізнилася!» – задихана Карина не тямила себе від відчаю. Оточена безлюддям нічної залізничної станції, вдихала його холоднуватість. «Отакої! Ані живої душі!» – шкрябало в дівчині. Кілька хвилин не сходила з місця.
Ліворуч – будівля вокзалу, одноповерхова, з на диво маленькими вікнами. «Ну й ящик», – пробурмотіла. Зайшла всередину. Першою її зустріла зала очікування зі своїм бідним начинням: там сіріли кілька рядів стільців, оточені тільки стінами. Збоку виднілися якісь двері. Карина сіла. Замислилася. Ночувати тут, на краю чужого міста, в приміщенні, де невідомо, чи є хоч одна ще людина, крім неї самої, дівчина не хотіла. Та не мала вибору. Пізня година, копійки готівки в кишені й відсутність поблизу банкомату, малознайоме довкілля не лишали його дівчині. «Я ж тут зовсім сама! А в будь-яку мить може хтось увійти, і не факт, що з добрими намірами», – охопили її задушливі думки. Карина встала й пішла до входу до іншої кімнати: гадала, може, там є хоч хтось із персоналу, а, якщо пощастить, то й буфет чи щось на зразок. Але почула, як скрипнули головні двері. Озирнулася.
– Дівчино! Стривайте, покажіть-но Ваші документи! – Зазвучав грубуватий голос високого чоловіка, що поволі наближався.
– А Ви, власне, хто? Посвідчення Ваше можна? – Спитала, не зважаючи на бейджик незнайомця.
– А ти не бачиш? Чи проблем не вистачає? – Відповів той, уже підійшовши до неї.
Дівчина дістала з сумочки паспорт, не дивлячись на чоловіка. Зробила крок назад. У голові ворушилася одна-єдина думка: «Скоріше б віддав, відчепився й зник з моїх очей!».
– Квиток. – Зиркнув на неї. – Ну?
– А Вам нащо? – Здивувалася. – Ви що, з міліції? По Вас не скажеш.
– Я – охоронець, тож маю перевіряти тих, хто тут перебуває. Звідки мені знати, що Ви – не злодійка якась? – Підвищив тон голосу, чим занепокоїв Карину, що якраз його вважала схожим на маніяка.
– А що, я так виглядаю? У мене є квиток, але прострочений. Я спізнилася на потяг. – Простягнула йому папірець. – А щоби придбати на вранішній, зараз готівки замало. Вранці зніму, то й… куплю.
– Хм… Добре. – Пронизав поглядом дівчину. – Лишайтеся. – На обличчі чоловіка зблиснула посмішка. – А то там небезпечно. – Кивнув на двері, що вели на вулицю.
Карина зірвалася з місця й швидким кроком попрямувала до дверей, що вели до іншої кімнати, як сподівалася дівчина, до ще однієї зали очікування, кращої за цю. Відчинила. Надії справдилися. Її погляд засяяв радістю, коли вловив попереду людську постать за буфетною стійкою. Карина швидко покрокувала туди.
– Доброї ночі. – Промовила з посмішкою до жінки.
– Вітаю. – Відповіла та, поправляючи цінника на пиріжки. – Вам що?
– Мені… Гм… Дайте кави. Чорної. З цукром. – Відказала дівчина, роздивляючись навколо себе. – А Ви ще довго працюватимете сьогодні?
– Ага. Нічна зміна. – Кинула буфетниця, подаючи їй пластиковий стаканчик. – З Вас п’ять п’ятдесят. Не надто тут приємно, в нашій дірі, чи не так? – Гигикнула жінка.
– Ваша правда. – Погодилася Карина, простягнувши продавщиці гроші. – Дякую.
– Та на здоров’я, доцю. А таки ще нещодавно було тут краще. Хоч охоронець був. Який не який. – Задумливо промовила та. – А зараз… Ой... – Зітхнула.
– Тобто? Був? – Витріщилася на неї дівчина.
– Та був… Доки жив. Загинув позавчора. Немилий був тип. Як тільки влаштувався сюди, я все сахалася від нього. Думала, що полізе до мене. – Грайливо посміхнулася. – Ні, він таки ніколи мені нічого поганого не заподіяв. Але на вигляд був – вилитий маніяк. І голос мав кепський, таки дуже грубий. І кульгав… – Раптом оповідь обірвалася. – Гей! Дивіться, у Вас кава проливається! Ви чого?
– Вибачте… – погляд Карини стрибнув на буфетницю, але за мить ковзнув на двері.
І застигнув там. Усе інше для дівчини зникло. Були тільки вона й порепаний великий коричневий прямокутник. «Чи є хто за ним зараз?», – тріскотіло в її голові запитання без відповіді. «А як це просто жарт? Може, розігрує мене ця… Нудно людині, ось і віднайшла собі розвагу. А коли… Коли все не так?», – міркувала.
– Та що з Вами, га? – Не заспокоювалася жінка. – Аж зблідли… Що там такого?
– У мене тут один дивився документи… – Насилу видобула з себе голос Карина.
– Що? Та тут стільки всяких покидьків вештається! Перевірте сумочку! – Затараторила буфетниця.
Дівчину пройняло холодом. Певна була, що з її речами все в порядку. А ще – в тому, що зовсім інакше там, за дверима. «Ні, гадаю, не жартує… Не схоже…», – думала. «І що тепер? Сказати їй? Як? Що? Що на вокзалі завівся привид? А як вона сміятиметься з мене? То й що? Хіба це так важливо? А, може, повірить… Хто зна…», – хиталася в собі. Раптовий легкий скрип луною прокотився всередині Карини.
– Привіт, крихітко! – До зали очікування увійшов чоловік у міліцейській формі. – Сумуєш? А я викроїв кілька вільних хвилин. Поспішав до тебе. – Підскочив до жінки й цупко обійняв її. – То як ти тут?
– Як гарно, що ти прийшов. Ой, ще зранку хотіла тобі сказати…
– Слухайте… – Тихо вимовила дівчина й замовкла.
Але ніхто не почув. «Треба їм розповісти. Зараз. А як не повірять? Ще сприймуть за божевільну… Чи подумають, що я їх розігрую…», – не могла позбутися сумнівів.
– Посидь тут трохи, попильнуй. Нам треба відійти. – Підморгнула жінка.
– Добре. – Майже пошепки відповіла Карина.
За кілька секунд вона лишилася сама. Зіскочила з місця й кинулася до виходу. Раптом спинилася. «Ні. Може, то, справді, був жарт… Може ж таке бути… Я ж тут уперше…», – міркувала, роздивляючись навколо себе. Буфетна стійка, облуплені стіни, чорні вікна, крізь які до приміщення зазирала глибока ніч, той же ж порепаний (так, наче пошкрябаний кігтями) коричневий прямокутник… «А як то, справді, привид? І скоро чи просто зараз він тут з’явиться… Що він зі мною зробить?», – шкрябали дівчину думки. Раптом за дверима пролунав гучний, пронизливий крик. Ще один. І – тиша. Карина вронила стаканчик із недопитою кавою. Блимнуло світло. І згасло. Вона відчула холодний дотик. Свідомість відлетіла.

(2012 р.)




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-01-23 23:52:40
Переглядів сторінки твору 854
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.655 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.088 / 5.33)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.770
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2013.05.14 00:32
Автор у цю хвилину відсутній