У 2011 році виповнилася 110-а річниця з часу перебування видатної української поетеси Лесі Українки у Буркуті Верховинського району, де вона відпочивала й лікувалася, а також писала вірші, в яких оспівувала красу Гуцульського краю.
Леся Українка давно мріяла поїхати на Буковину, побачитись з Ольгою Кобилянською, зі знайомими, помилуватися красою Карпатських гір. У листі до О. Кобилянської поетеса писала: «Мене ваблять Ваші незнані, а вже милі гори і вся ваша країна, що здавна мрією моєю стала…».
22 квітня 1901 р. Леся прибула до Львова разом зі своїм чоловіком Климентом Квіткою. Пробувши там декілька днів, виїхала до Чернівців до Ольги Кобилянської. Тут у залі Народного дому на її честь відбувся творчий вечір.
13 липня Леся Українка із Климентом Квіткою виїхали до Буркута. По дорозі зупинилися у знайомих Анни і Михайла Москвів у Вижниці. 22 липня 1901 р. Леся Українка у Криворівні зустрілася з Іваном Франком. Вона радилася з ним про видання у Галичині своїх творів, а також просила його написати Ользі Кобилянській передмову до німецького видання її оповідання.
На другий день разом з Квіткою поетеса доїхала до тодішнього села Жаб’є (тепер смт. Верховина). До Буркута вони приїхали 24 липня і пробули там 37 діб. Тут Леся Українка знову зустрілася з Іваном Франком, який пробув до 5 серпня. У суботні вечори у Буркуті було весело: розпалювали варту, розмовляли, співали, веселились. Леся Українка записала пісні від Івана Франка, які пізніше вийшли окремою книжкою.
Климент Квітка у спогадах про Лесю писав, що вона була у захопленні від природи і почувалася у Карпатах так добре, навіть пішки зійшла на верх гори Лукавиці, що 1500 м над рівнем моря. Поруч – друга гора Ледескул. Іван Франко написав жартівливий вірш про ці гори – «Буркутську романсу»:

Лукавиця і Лядескул
Полягали скоро світ
І, простягшися до сонця,
Кажде парить свій живіт.

Леся Українка під враженнями краси Гуцульського краю створила поезії «Хочеш знати, чим справді було…», «Темна хмара, а веселка ясна», «Ой, здається – не журюся, таки ж я не рада», «Чом я не можу злинути угору…», «Ой, піду я в бір темненький…»

Ой, піду я в бір темненький,
там суха смерека,
Як розпалю ясну варту,
видно всім здалека…»

Поетеса пробула в Буркуті до 31 серпня. Повертаючись додому, через несприятливі погодні умови, у Довгополі Леся Українка затрималась у священика Івана Попеля ще на 10 днів. Тут вона користувалась книгами з бібліотеки священика, а також ще раз зустрілася з Іваном Франком.
Перебуваючи у Вижниці в Анни Москви, Леся Українка пише листи І. Франкові та М. Павликові. Приїхавши до Чернівців, домовляється про видання своїх творів.
Мрія Лесі Українки побачити Карпати збулась і справила на неї незабутнє враження. Перебування поетеси в Буркуті – один з найщасливіших моментів у її житті, згадував Климент Квітка.

Раїса ГРУШЕЦЬКА,
Завідувач відділу краєзнавчої літератури
Надвірнянської районної бібліотеки

Надруковано в газеті «Народна Воля» від 26.02.2011 р.