ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.07.23 12:35
Останні судоми зими,
Як вісті далекої тьми,
Як погук самотніх морів,
Прикутих у тьмі кораблів.
Крізь пустку видніє причал,
Де ти відчайдушно кричав.

Приречений немічний птах

Іван Потьомкін
2026.07.23 12:06
Шпак ухопив горіх, виніс на дзвіницю,
Наміривсь їсти, та не втримав здобич.
У щілину таку вона упала,
Що птах не годен був уже дістать.
Подякував горіх стіні за порятунок
І прославляти став дзвінкоголосі дзвони,
А далі поскарживсь, що незмога по

Ірина Вовк
2026.07.23 11:23
ЕПІЛОГ: ОСТАННІЙ РОЗРАХУНОК МАРМУРОВОГО СТАРЦЯ (Монолог Октавіана Августа. Рим, 14 рік нашої ери) Мені сімдесят шість. Мої очі вже погано бачать обриси Капітолію, а ноги, загорнуті в товсту вовну, постійно мерзнуть, навіть коли се

Віктор Кучерук
2026.07.23 07:22
Чорногуз, задерши дзьоба,
Щось стрекоче у гнізді,
Лиш не мукає худоба
У хліві, як отоді,
Коли мали на хазяйстві
Поросят, курей, качок
І в домашнім господарстві
Копирсався наш гурток.

Олег Герман
2026.07.23 03:33
Мені не спиться, в спогади поринув.
В часи, коли ще зовсім молоді,
Наївні, чисті, справжні та щасливі
Клялись в любові вічній і святій.

Безсоння. Спека не дає заснути.
І ще тривога із передчуттям,
Що щастя зараз — потім біль спокути.

С М
2026.07.22 22:09
Святий Стефан із трояндою
В саду блукає осяяний
Сільські гірлянди і вітер із дощем
Куди би не подався, людський плач і щем

Перейшов марноти всі
Міг упасти і міг рости
Був чи є у цьому смисл?

Вячеслав Руденко
2026.07.22 18:11
Всі волоцюги марять мандрами -
Бажають повної причетності
До незбагненного, безкрайнього,
Щоб жити за рахунок щедрості,

Де п’ють на ганках ціпеніючи
Від неочікуваних радощів,
Де лазурове в фарбах діючих

Борис Костиря
2026.07.22 11:39
Цей білий непорочний сніг,
Як чистий аркуш для творіння.
І не підкорить печеніг
Духовні і міцні пагіння.

Іду у білому гаю,
У філармонії природи,
У чарівливому краю

Ірина Вовк
2026.07.22 09:45
Розділ ІІI: Останній подих лева Сонце над Александрією першого серпня тридцятого року до нашої ери піднімалося криваво-червоним. Останні єгипетські вершники перейшли на бік Октавіана без жодного пострілу. Місто здалося. Антоній стояв на стіні палацу,

хома дідим
2026.07.22 08:45
я написав тобі сонет
так написав і передумав
на що тобі сонета нумо
я написав собі сонет
десь грали танцювали румбу
контрапунктуючи сюжет
я обійдусь без кастаньєт
день проживу як є сумбурно

Віктор Кучерук
2026.07.22 07:17
І загадковий шерех сукні,
І дзенькіт келихів обох, -
І ти, донині недоступна,
Ведеш зі мною діалог.
Кипіння радості своєї
Не можу стримати в собі,
Коли манливі, як у феї,
Напроти очі голубі.

Іван Потьомкін
2026.07.21 19:22
Чотирнадцять боїв вигравав гетьман, бо покладався не тільки на свою вдачу, а й на силу та одвагу козаків-запорожців. А цього разу довелося діяти в супрязі з господарем Молдавії Івоном, котрий запросив допомогти проти ненаситних турків. Все складалося так

Роксолана Вірлан
2026.07.21 18:35
Нічого немає - усе лише функції й коди -
усе лиш тотальне обчислення сотень доріг.
Тому, просто грай, бо воно, взагалі, не зашкодить:
нудьгуй чи твори, чи сурми у золочений ріг.

Усе все одно, бо і є все одним без обмежень -
а тільки тоненька мемб

Артур Сіренко
2026.07.21 17:51
Місто, в якому цвіте енотера,
Нагадує лаковану віолончель:
Граки-музики і коти диригенти
(Добре, хоч не хвостаті директори
Урбаністичної директорії вулиць)
Готують музичну виставу – елегію
Мені – глядачу, читачу й слухачу.
А я то думав, що все ба

Борис Костиря
2026.07.21 12:45
Стійкий мороз, стійка ворожа тундра
Бере у свій нав'язливий полон,
Мов споконвічна і небесна туга,
Яка не має лику і погон.
Вона повзе, як велетенські тури,
Не знаючи надійних перепон.

Я у морозі загубив надію,

хома дідим
2026.07.21 11:53
перебираючи зневіри
куди податися куди
немов на кінчику рапіри
товчеться рій думок пустих
чиїсь оселі невеселі
ще вітер через них свистить
порожні вранішні мотелі
бензоколонки блокпости
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Хуан Марі (1972) / Вірші

 Ничей
Образ твору Дни становятся длиннее
и искуснее во лжи.
И от этого труднее
мне с самим собою жить.

Я самим собой не понят
и с собою не в ладу.
И меня со слов запомнят
босиком на тонком льду.

Я стою под звёздным небом
с непокрытой головой
и меняю быль на небыль,
чтоб не помнить, что живой.

Льда хрустальная страница
неоправданно тонка.
Надо мной умолкли птицы
и застыли облака.

Между выдохом и вдохом
стынет в небе тишина,
И ушедшая эпоха
через лёд на дне видна.

Я наполнен пустотою
неприятия вещей
оттого, что я не стою
ничего. Ведь я – ничей!

Я свободен и безроден
на пожизненном посту.
И меня в моём народе
все обходят за версту.

И от этого в округе
пустота на две версты.
А в порочном этом круге
только звёзды да кресты.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-02-07 20:27:48
Переглядів сторінки твору 4329
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.953 / 5.5  (4.826 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.620 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.769
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2013.10.07 12:03
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2012-02-07 20:56:51 ]
написала довгий-предовгий комент.
але, про всяк, стерла, бо раптом Ви - хтось інший))))

чудово.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Хуан Марі (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-07 22:53:24 ]
Я запевняю: я - інший. І не просто інший - Хтось Інший.
Так що Ви вчинили вірно.
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2012-02-07 21:02:42 ]
автентичність автентизму...

Пройняло... :о)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Хуан Марі (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-07 22:52:06 ]
Дякую за те, що розгледіли щось там... всередині...
)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Куртєва (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-07 21:18:28 ]
Изящный стих. ЛГ вызывает сочувствие.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Хуан Марі (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-07 22:50:24 ]
Благодарю вас.
С ЛГ не все так плохо. Он гуру мимикрии.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-02-07 22:11:42 ]
Вспомнилось из Градского: "Ничей, как бегущий по скалам ручей".
Смеёмся, чтоб не плакать, мда :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Хуан Марі (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-07 22:49:17 ]
Скорее - плачем, чтобы не смеяться)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-02-08 10:48:37 ]
Чудовий вірш. І картинка )))))!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Хуан Марі (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-08 18:30:11 ]
Дякую, Любове!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2012-02-08 12:41:13 ]
яка дивовижна приреченiсть. подобаеться музика вашоji поезiji.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Хуан Марі (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-08 18:30:33 ]
Маріанно, дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
віарвілгвсим вловмивоапв (Л.П./М.К.) [ 2012-02-09 13:08:13 ]
очень! и напевается... грустная самоирония...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Хуан Марі (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-09 18:25:02 ]
Дякую.