ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Лазірко
2026.07.18 17:24
The Winter is Near -- with a touch of blues
Life stops… where silent e’s are craggy.
Define a quota for the sky and squint.
Make clouded music free and shaggy
by blowing out the note, a key imprint.

An obit finds in me a cover.
Am I a globe for lovers to be spun?
If there can be no way to h

Борис Костиря
2026.07.18 16:58
* * *
Навіщо я поглянув на цей сніг,
Що спопеляє блиском потойбічним
До глибини душі й кладе до ніг
Дари небес у сяйві споконвічнім?

Я щось важливе загубив на нім,
Пощезнули нюанси і відтінки.
Так слово сяє, як величний німб,

хома дідим
2026.07.18 11:10
* 145 *
розжарені піски балі
обвуглені тубільні пальми
тобі не сяяли ні разу
ти в курсі звісно і без мене
доступний вітчизняний ром
з карибським смаком
ну хімічним
а що лишилося до втіхи

Ірина Вовк
2026.07.18 11:00
Таємниці між лініями. ХРОНІКИ КЛЕОПАТРИ (продовження 4)
Розділ V: Скарабей на дні Нілу Повернення в Єгипет після Березневих ід було довгим і мовчазним. Натовп в Александрії зустрічав її криками радості, але Клеопатра не чула їх. Вона сиділа на своїх ношах, за зачиненими завісами, міцно стискаючи в кулаці ш

Ірина Вовк
2026.07.18 10:57
Таємниці між лініями. ХРОНІКИ КЛЕОПАТРИ (продовження 3)
Розділ ІV: Ніч перед ідами Листи з Александрії приходили на пергаменті, який пах нільською сіллю та нічним вітром, коли вона знову повернулася додому. Клеопатра не писала про кохання. Вона знала, що п'ятдесятирічному чоловікові, який засинає під шепі

Віктор Кучерук
2026.07.18 07:18
* * *
Ординських дій скривавлені сліди
Моїй землі несила приховати, -
Лежить повсюди дух гіркий біди,
Я досі сплю в чужій гостинній хаті.
Вгортаючись у ковдру не свою,
До сну заплющить намагаюсь очі,
Але, в безсонні маючись, не сплю,
Лише думками голову

Артур Курдіновський
2026.07.18 04:53
Передмова Тетяни Левицької до поетичної збірки Артура Курдіновського "Голоси минулого"
ГОЛОСИ МИНУЛОГО УКРАЇНСЬКОГО ФІЛОСОФА АРТУРА КУРДІНОВСЬКОГО "Слова читайте у ранкових росах, У кольорі осінньої іржі. Обходьте стороною безголосих! Цінуйте слово щирої душі!" Відомий, прекрасний, вдумливий письменник, який написав дві передмови

Іван Потьомкін
2026.07.17 21:38
***
У жодну віру не вкладається життя.
Усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього.
Усі вони – одне лиш каяття
За скоєні й нескоєні гріхи супроти Істини.

***
Як поєднать здоровий глузд із вірою,
Аби лишилася ще й шпарка на дива,

Марія Дем'янюк
2026.07.17 18:48
Нічний Гейдельберг
Місяць золотою щукою
Упірнув в Неккар,
Бризки розлетілись зорями —
Дивоночі дар.

Замок — синьоокий велетень —
Задививсь на міст,
Вітер награє мелодію:

В Горова Леся
2026.07.17 16:19
Відмінність
Червона макова пелюстка. Де взялася?
Злетіла, як метелик до руки.
Цей літній вітер - до легкого ласий,
Таку тендітність, бавлячись, образив:
Зірвав і кинув порухом хвиським
В подвійний спін повітряного вальсу.

А може піддалася на поталу

С М
2026.07.17 16:15
До Вечері (Genesis)
Частина I: Стрибок Закоханого

Рухаючись вітальнею
Я вимикаю телевізор
Дивлюсь на тебе
Усівшися напроти
Поки звук автомоторів
Щеза в нічну мить

Борис Костиря
2026.07.17 13:36
* * *
Він тікав у далеку місцевість,
Кігті рвав, ніби загнаний звір.
І жадана мета, ніби церква,
Все манила кудись від зневір.

Сподівався в далекому місті
Збудувати кар'єру і дім.
Та не виліпиш генія з тіста

хома дідим
2026.07.17 11:40
* 144 *
богемний сплін любов і ницість
протанцювали й шо тепер
вікно відбите у зіницях
вечірні сутінки
четвер
заводитись немає смислу
писати тексти ні про що
не надихають стіл ні крісло

Віктор Кучерук
2026.07.17 07:28
* * *
Пітьма густіла і зростала тиша,
І прохолода ширилась навкруг, -
Десь у стіжку попискували миші
Та запах косовиці повнив луг.
Снопами іскор бризкало багаття,
Потріскував ледь-чутно й слізно хмиз,
А я сидів, як вартовий на чаті
І цю красу любити кращ

Ірина Вовк
2026.07.17 06:14
Таємниці між лініями. ХРОНІКИ КЛЕОПАТРИ (продовження 2)
Розділ ІІІ: Царський пурпур над Субурою Коли над Нілом зійшов Сиріус, палац затих. Навіть римські вартові біля воріт пересувалися навшпиньки. У глибокій внутрішній кімнаті, де стіни були викладені холодним зеленкуватим порфіром, Клеопатра народила син

Ірина Вовк
2026.07.17 05:59
Таємниці між лініями. ХРОНІКИ КЛЕОПАТРИ (продовження 1)
Розділ ІІ: Цей круглий світ в Александрії Вона не готувала для нього ложа зі спартанського пурпуру чи шовків, які привозили купці з Серики. Вона знала, що чоловік, який провів тридцять років у шкіряних наметах серед вогких лісів Галлії, втомився від н
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юлія Гладир (1985) / Вірші

 * * *
Під подушкою ще залишаються сни.
Ще не встигли втекти, прилягли відпочити.
Відкривай чорні книги очей і дочитуй,
Жалюгідний цей світ відбивається в них.

Під подушкою ще сірий зайчик засів,
Отой самий, в якого зрубали ялину.
Він приніс тобі свій запізнілий гостинець,
Ти ж давно вже не віриш в гостинці зайців.

Ти поглянеш на нього крізь кригу очей.
В нього інша ялинка, як й інші вже зими.
В нього зграї онуків, він весь зовсім сивий.
А прийшов крізь твій сон і сидить за плечем.

Ти давно вже не віриш коханню й казкам
І спиваєш цей світ, як гірку давню юшку.
Прочиняє бабуся небесний Сезам
І гостинчик від зайця кладе під подушку.

Як прокинешся ти, а вона відповість:
«Він приходив так рано, не міг залишитись.
Поспішав, бо у нього малесенькі діти…»
Отакий твій невидимо-видимий гість!

…Як прокинешся ти. Все було й не було.
Скільки розуму збито «машиною часу»!
Закривавлений стовбур і сніг – біле тло,
І гірлянди в руках у черствого мовчання…

11.02.2012




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-02-11 17:40:15
Переглядів сторінки твору 5263
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.587 / 5.5  (4.661 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.326 / 5.43)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.696
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.01.18 16:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-02-11 18:11:47 ]
"Ти поглянеш на нього крізь кригу очей" - то все зима винна. А у кохання всі вірять, навіть ті, хто це заперечує. Бажаю Вашій ЛГ розморозитись (ну як вона зможе зберегти свою кригу, якщо в неї така бабуся?). :)Дякую за вірш, Юлю, він мені дуже сподобався.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2012-02-11 18:17:24 ]
Дякую Вам, Тетяно, за відгук!) Крига - так, це, мабуть, зима вплинула. Взагалі спочатку була "книга". Є ще над чим подумати.
Бабуся є тільки в спогадах. І в цьому вірші. Але все одно Є!
А щодо кохання, то сама розумію, що сприймається як "вірити в кохання", але малося на увазі "вірити коханню". Як на мене, одне іншому не заважає. Тобто кохання може бути, ти в нього віриш, можеш чекати нового, більш щасливого, та чи зможеш повірити ЙОМУ, щиро, відкрито... Бо там може бути й неправда. Такі роздуми...
Дякую, що завітали!)
Усього Вам найкращого!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-02-11 19:48:15 ]
Трошки рано попрощалась:) Олю, то закоханість ставить питання «вірити-не вірити», бо вона трошки підсліпувата, а її окуляри здатні одне перебільшувати, а інше зменшувати до повної непоміченості, що потім призводить до результату «коханню гаплик». А чи воно було? Закоханість підштовхує привласнити об’єкт, вимагає паритетних відносин. А кохання інше… Коли кохаєш по-справжньому, то всі недоліки знаєш, але розумієш, прощаєш, намагаєшся доходити згоди, а як неможливо – відпускаєш кохану людину йти своїм шляхом, бо то для неї краще. Принаймні, я так бачу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-02-11 19:52:17 ]
Ой, вибач, Юлечко, з ім'ям наплутала, неуважна тітка...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2012-02-11 21:46:22 ]
Так, згодна з Вашими роздумами. Складно інколи розібратися, кохання це чи тільки закоханість - ілюзія кохання. І сумно, коли час відпустити кохану людину, бо колія роздвоюється, далі шляху разом немає...
Дякую! Мене розрадили Ваші роздуми, принесли більше тверезості в розуміння життя. Таке воно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-02-12 00:37:02 ]
Юлю, я колись думала, що шляхи розійшлися. Мене зупинили дві жінки, котрих у мене не було жодних підстав запідозрити у дружньому ставлені до мене. Жодна подруга потрібних слів не знайшла, а вони знайшли. Я була така вражена, що послухала. І вже потім зрозуміла, що ми просто двоє впертих малюків, і комусь треба подорослішати і навчитись розрізняти правду і гру розгніваної уяви. Прірви бувають уявними… Дуже складно розрізнити, чи насправді дороги розходяться, чи то тільки здається…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2012-02-11 21:47:11 ]
Так, згодна з Вашими роздумами. Складно інколи розібратися, кохання це чи тільки закоханість - ілюзія кохання. І сумно, коли час відпустити кохану людину, бо колія роздвоюється, далі шляху разом немає...
Дякую! Мене розрадили Ваші роздуми, принесли більше тверезості в розуміння життя. Таке воно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2012-02-11 18:36:30 ]
Скільки розуму збито «машиною часу»! -гарно і сумно)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2012-02-11 21:50:03 ]
Дякую, Тетяно! Завжди буває - якийсь образ привертає особливу увагу. Приємно,що Ви помітили цей. А він так спонтанно виник. Напевне, в цьому й перевага подібних з"яв.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2012-02-12 10:04:36 ]
А оце - особливе - "Ти давно вже не віриш коханню й казкам
І спиваєш цей світ, як гірку давню юшку". Так точно підмічено.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-02-11 18:38:46 ]
дуже сподобалися ваші роздуми, особливо про машину часу - влучно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2012-02-11 21:51:16 ]
Спасибі, Олю, за враження!
Творчих успіхів!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-11 20:09:46 ]
Тут так кілька тем переплітаються: і кохання, і віра-зневіра і оте особливо щемливе відчуття присутності у своєму життя рідних, яких нема, і нахлинаючі спогади дитинства, солодших від яких нічого немає... Одним словом дуже сподобалося!
А щодо кохання, то Тетяна Роса повністю права...)
Щасти Вам )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2012-02-11 21:55:02 ]
Щиро дякую Вам, Олено, за розуміння і таке проникливе спостереження!
І Вам усього найкращого!)))