Часто читаючи книжку, читач може заплакати, в тому числі і я. Певне треба бути жалісливою людиною, щоб плакати при перегляді фільму чи при прочитанні книги…, вболіваючи за кожного героя, засуджуючи його чи навпаки. Але коли ти плачеш практично впродовж прочитання всієї книги, це означає, що автор пише серцем, відчуває кожне слово, пише для людей, пише науку, котру кожен з нас може пронести крізь тернисте життя, наводить приклад, котрий сміло стає провадирем, пастирем, що навчає блудних овець.
Лише та книга, яку можна взяти з собою у подорож чи на роботу, а може на відпочинок, та ж байдуже куди, просто взяти для себе і завжди перечитувати…
… Та книга, котру людина може прочитати більше, ніж один раз заслуговує називатися книгою, це справжня книга, бо з кожним прочитанням вона про щось нагадує, дає щось нове… і ти знову плачеш як першого разу: коли твої пальці торкнулися тієї книги, що розповіла надто багато своєю назвою, але справжня жінка заховала у собі таємницю, котру не варто розповідати чоловікові, адже він знає про свою дружину все, а ця «загадка» є її родзинкою, котра віє спокоєм збунтованого ангела, чаруючим поглядом і має смак солодкого кохання, що незважаючи на свої білі крила може посадити «сідниці» у багнюку з котрої важко вибратися і лиш віра в Бога простягає руку, і допомагає підвестися.
Ладомир – на сьогоднішній день таке дивне, незвичайне ім'я, його на вулиці напевно й ніколи не почуєш. Ім'я таке ж як і сама людина, що ним назвалася. Автор книги «Блудниця» - Ладомир, людина котра назвалася псевдонімом, ми не знаємо про нього нічого, відразу здається, що всюди темрява, автор не говорить про себе нічого, він закриває допитливим фізіономіям (обличчям) очі чорною стрічкою і саме в цій темноті й відкриває очі, адже незрячий може більше бачити у тому житті, ніж зрячий.
Невже на Землі є ще ангели, котрі живуть поміж людьми? Це саме той ангел, котрому не потрібне ні багатство, ні слава, він живе для людей, він шукає різні способи, щоб спасти (врятувати) людину, дати їй друге дихання. Ось один із способів написання книжки, що служить своєрідним ключиком до людських сердець, котрі після прочитання книги відкриваються зі щирістю; це стук, що намагається достукатись до свідомості людини; та рука, що підводить на правильну дорогу.
Письменник, ангел чи людина… Все в одному, а може й окремо… Не має значення…
Письменники покликані жити і творити для людей, бути своєрідним дзвоном, що своїм звуком загоює душу. То чи можна тепер розмежувати ці особистості: письменник, ангел, людина…
В цій книзі злилася рука ангела, голос Божий та покаяння людини. В ній ( у «Блудниці» ) зародилися історії різних жінок, мужчин, що згрішили і прийшли до Бога; падіння і піднесення, смуток і радість; чорне і біле. І від неї віє подих; подих, що дає надію на краще життя, вселяє в людину віру, що все буде добре; дарує хоч крихту, але надто дорогу: крихту віри в Бога.