Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.23
22:44
Друзі, що скажу я вам:
Люди, звірі, зорі,
Воскурімо фіміам
Самохвалу Борі.
Вклякнім, хоч не кожен звик
Буть м'якішим вати.
Ми не годні черевик
Люди, звірі, зорі,
Воскурімо фіміам
Самохвалу Борі.
Вклякнім, хоч не кожен звик
Буть м'якішим вати.
Ми не годні черевик
2026.01.23
20:35
Цікаво, швендяє де лютий
І що у нього на умі?
Можливо березнем припнутий?
Можливо знов на Колимі?..
Січневі дні ось-ось злетять вже.
Морози знижаться… Чомусь
Зв’язки і світло із мережі
Лишили в пам’яті: «готуйсь»…
І що у нього на умі?
Можливо березнем припнутий?
Можливо знов на Колимі?..
Січневі дні ось-ось злетять вже.
Морози знижаться… Чомусь
Зв’язки і світло із мережі
Лишили в пам’яті: «готуйсь»…
2026.01.23
18:46
Із Леоніда Сергєєва
Якось раз, лежу в лікарні
(впав на мене стос каністр).
Й раптом чую вісті гарні:
приїздить прем’єр-міністр!
Тут набігла тьма народу,
Якось раз, лежу в лікарні
(впав на мене стос каністр).
Й раптом чую вісті гарні:
приїздить прем’єр-міністр!
Тут набігла тьма народу,
2026.01.23
17:05
плачуть листям осінні гаї
відпускають у вирій зозуль
не жалій моє серце ти їх
небо чисте і вільне від куль
за ночами проносяться дні
та за ними тужити не варто
і шукати притулку у сні
відпускають у вирій зозуль
не жалій моє серце ти їх
небо чисте і вільне від куль
за ночами проносяться дні
та за ними тужити не варто
і шукати притулку у сні
2026.01.23
16:55
Мобільний вимкнули зв'язок,
нема у домі світла, газу,
і сум проймає до кісток
щоразу, пташечко, щоразу.
Така жура, що хоч ридай
на грудях ночі безутішно.
Невже минуле через край
нема у домі світла, газу,
і сум проймає до кісток
щоразу, пташечко, щоразу.
Така жура, що хоч ридай
на грудях ночі безутішно.
Невже минуле через край
2026.01.23
11:23
Я відчуваю грань, коли настане морок.
Я відчуваю грань, коли іде розвал,
Як вічності вино проб'є недужий корок,
Здолавши метушню і миготливість зал.
Я відійду за грань людського розуміння,
По той бік цінностей, уявлень і понять.
Мене накриє
Я відчуваю грань, коли іде розвал,
Як вічності вино проб'є недужий корок,
Здолавши метушню і миготливість зал.
Я відійду за грань людського розуміння,
По той бік цінностей, уявлень і понять.
Мене накриє
2026.01.23
10:52
Розкажи,
що думаєш про мене.
Розкажи,
що сниться уночі.
Розкажи
про мрії потаєнні.
Передай
надії радісні й сумні.
що думаєш про мене.
Розкажи,
що сниться уночі.
Розкажи
про мрії потаєнні.
Передай
надії радісні й сумні.
2026.01.23
06:16
Є бездверний дім і
Я живу там
І зимно уночі
Анічим не легший днів тягар
Не існує даху
Вповзає дощ у дім
Ллє в мої думки
Поки я виважую час
Я живу там
І зимно уночі
Анічим не легший днів тягар
Не існує даху
Вповзає дощ у дім
Ллє в мої думки
Поки я виважую час
2026.01.23
03:55
Падаю? Вклоняюся снігам...
Ця зима за мене все напише.
Кожен з власним горем - сам на сам,
Найболючішим та найстрашнішим.
Ось і я не виняток. Іду
В білий січень і його тенета.
Зустрічаю тільки самоту,
Ця зима за мене все напише.
Кожен з власним горем - сам на сам,
Найболючішим та найстрашнішим.
Ось і я не виняток. Іду
В білий січень і його тенета.
Зустрічаю тільки самоту,
2026.01.23
00:27
не задивляйтеся за вікно
там вишита я
там ти і ти і ти
там одні хрестики
і хрести
а що тут а що тут
заховалося за картон
варіант а
там вишита я
там ти і ти і ти
там одні хрестики
і хрести
а що тут а що тут
заховалося за картон
варіант а
2026.01.22
21:27
Говорять, що узнати московітів
Доволі легко по усьому світі.
Вони ведуть нахабно, вічно п’яні
На вулиці чи десь у ресторані.
Без мату не спроможні говорити.
Такі ж самі нахабні їхні діти,
Яких вони із криками повчають.
Хоч ті перед очима приклад ма
Доволі легко по усьому світі.
Вони ведуть нахабно, вічно п’яні
На вулиці чи десь у ресторані.
Без мату не спроможні говорити.
Такі ж самі нахабні їхні діти,
Яких вони із криками повчають.
Хоч ті перед очима приклад ма
2026.01.22
17:05
Є сміх, коли за животи беруться
І сплескують руками об коліна.
Навіть ті, хто не знає, в чім причина,
Спиняються і сміються без запитань.
Та є сміх, коли спіткнувся хтось
І впав. Од болі невзмозі вимовити щось.
«П’яниця! На свиню ти схожий!»-
Р
І сплескують руками об коліна.
Навіть ті, хто не знає, в чім причина,
Спиняються і сміються без запитань.
Та є сміх, коли спіткнувся хтось
І впав. Од болі невзмозі вимовити щось.
«П’яниця! На свиню ти схожий!»-
Р
2026.01.22
16:29
Коли понюхаю чужу білизну -
Натхнення так і пре з душі одразу!
Повір, мій читачу, я не навмисно!
Бо тільки так підкорюю Пегаса.
Я спалюю свої безсонні ночі,
Приймаю сильні ліки перорально.
І стежу пильно, хто кого там хоче,
Натхнення так і пре з душі одразу!
Повір, мій читачу, я не навмисно!
Бо тільки так підкорюю Пегаса.
Я спалюю свої безсонні ночі,
Приймаю сильні ліки перорально.
І стежу пильно, хто кого там хоче,
2026.01.22
14:05
Не забуваю малу дітвору,
вшиту снопами хатину
скраю узлісся в глухому яру
над ручаями за тином,
а поза нею – висока гора,
а під горою – дорога,
де поєдналися туга, жура,
радощі, щастя і горе.
вшиту снопами хатину
скраю узлісся в глухому яру
над ручаями за тином,
а поза нею – висока гора,
а під горою – дорога,
де поєдналися туга, жура,
радощі, щастя і горе.
2026.01.22
12:14
Зима у біло-чорних кольорах,
Слова барвистістю не сяють.
Сумує в тишині настінна бра,
Дрижить серденько, ніби сарна,
А люди-відчайдухи на нулі,
Щодня під обстрілом воюють.
Радіють щиро: побратим вцілів,
Хоч січень холодом лютує.
Слова барвистістю не сяють.
Сумує в тишині настінна бра,
Дрижить серденько, ніби сарна,
А люди-відчайдухи на нулі,
Щодня під обстрілом воюють.
Радіють щиро: побратим вцілів,
Хоч січень холодом лютує.
2026.01.22
11:17
Коли втомлюсь і відійду від справ
У ліс дрімучий чи далекі гори,
Прикутий до стола, неначе раб,
Я відійду в мелодію прозору,
Мов у далекий потаємний рай,
Врятований від бруду наговору.
Я відійду у тінь далеких пальм,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У ліс дрімучий чи далекі гори,
Прикутий до стола, неначе раб,
Я відійду в мелодію прозору,
Мов у далекий потаємний рай,
Врятований від бруду наговору.
Я відійду у тінь далеких пальм,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Дудар (1950) /
Поеми
Любов.. / вразлива і безмежна /
В інших почестях би - віддано служив
Як коханку, я любив дружину
Поміж степовію і жоржин..
Тільки так, давай не ображатись
Скаржитись на те, на се.. Чому?
Ті роки, вернувшись із прокату,
Від образ запутались в тісьму...
Там не краще. Сорому подалі!..
Хай - один. Бувало крадькома
Навхрест сіканеш горизонталі -
І давай про Правду і Права...
Побратались пізно з Світловолем -
Хтось таки устиг на переріз...
Я ридав навзрид в чужому полі
Він у Пісню Жайворонком вріс...
.. Не любив тебе я, Україно!
А за ЩО любити, за Петлю?..
Ти звела з найкращих свого Сина
Він ковтав у судоргах: Люб - лю!..
Ще б такого?! Ні, не по - кишені!
З торбою, хіба що, байструка...
Глянь: Куди доперся "вєчний" Лєнін,
І його перука і рука?..
Ти й мене привчала до корита -
Хлюпатись до ночі в трудоднях!
..колоском ховала мама в жито,
ШмОргане беззубе цигання...
Це її любити - у Безсмерті!!
Це за неї вмерти - Гордість! Честь!
А в твоєму жити в круговерті -
Краще вже проспатись буде десь...
Це не ми, а ти стояла "раком"
Бузовіру, Злидню, Москалю..
Забивала всім про Щастя баки,
Коли нас вбивали за - "Люблю"!..
..ой летіли, ой летіли дикі гуси...
пір"ячко мав - посивіло.. губилося - сіялось, сходило.
А на тім, що по берегу, посміяно
чужинцями... доленько моя,
світлочистопречисто відколоте...
поверни і вклонись аж до весноньки.
Надійним струмочком повідано Де
збирається Сяяти Мати усіх матерів.
Додому пора...
А музИки.. а музИки..
Старий скрипаль сам дійшов і помер
з тої радощі -
діждався Сина свойого...
..................
..а над Стрієм Ворон, Ворон, Ворон...
" Кавцяють " зіниці, а я сплю...
Чую: "Я піду в далекі гори.."
Господи! - наврочене: "Люб - лю!"
Залиши Печаль, мене, у Львові...
і замов словечко.. пів хоча б.
Загубився я у тій любові
Сивопересивим на очах...
...потяги спиняли Його Духом:
Хто такий? З братами, не один
Із Карпат у Північ - Сонцем дмухав...
Вербами.. Смереками й Калин:
- А, може, завтра ти пройдеш ось тут,
де вітер пелюстки колише.-
Місили виднокола всенький бруд,
і знали: дома спіють вишні...
Ой летіли.. ой летіли звідкись гуси
на подвір"я, на садочки, на стежки...
Не свари,мене, Матусе,
Світоверненням важким.
Не свари, мене, Матусе,
Світоверненням важким...
10-11.03.2012.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Любов.. / вразлива і безмежна /
"Ти признайся мені
Звідки в тебе ті чари.."
В. Івасюк. Композитор.(04.03. 1949 - 22.05.1979 .)
Не любив тебе я, Україно...В інших почестях би - віддано служив
Як коханку, я любив дружину
Поміж степовію і жоржин..
Тільки так, давай не ображатись
Скаржитись на те, на се.. Чому?
Ті роки, вернувшись із прокату,
Від образ запутались в тісьму...
Там не краще. Сорому подалі!..
Хай - один. Бувало крадькома
Навхрест сіканеш горизонталі -
І давай про Правду і Права...
Побратались пізно з Світловолем -
Хтось таки устиг на переріз...
Я ридав навзрид в чужому полі
Він у Пісню Жайворонком вріс...
.. Не любив тебе я, Україно!
А за ЩО любити, за Петлю?..
Ти звела з найкращих свого Сина
Він ковтав у судоргах: Люб - лю!..
Ще б такого?! Ні, не по - кишені!
З торбою, хіба що, байструка...
Глянь: Куди доперся "вєчний" Лєнін,
І його перука і рука?..
Ти й мене привчала до корита -
Хлюпатись до ночі в трудоднях!
..колоском ховала мама в жито,
ШмОргане беззубе цигання...
Це її любити - у Безсмерті!!
Це за неї вмерти - Гордість! Честь!
А в твоєму жити в круговерті -
Краще вже проспатись буде десь...
Це не ми, а ти стояла "раком"
Бузовіру, Злидню, Москалю..
Забивала всім про Щастя баки,
Коли нас вбивали за - "Люблю"!..
..ой летіли, ой летіли дикі гуси...
пір"ячко мав - посивіло.. губилося - сіялось, сходило.
А на тім, що по берегу, посміяно
чужинцями... доленько моя,
світлочистопречисто відколоте...
поверни і вклонись аж до весноньки.
Надійним струмочком повідано Де
збирається Сяяти Мати усіх матерів.
Додому пора...
А музИки.. а музИки..
Старий скрипаль сам дійшов і помер
з тої радощі -
діждався Сина свойого...
..................
..а над Стрієм Ворон, Ворон, Ворон...
" Кавцяють " зіниці, а я сплю...
Чую: "Я піду в далекі гори.."
Господи! - наврочене: "Люб - лю!"
Залиши Печаль, мене, у Львові...
і замов словечко.. пів хоча б.
Загубився я у тій любові
Сивопересивим на очах...
...потяги спиняли Його Духом:
Хто такий? З братами, не один
Із Карпат у Північ - Сонцем дмухав...
Вербами.. Смереками й Калин:
- А, може, завтра ти пройдеш ось тут,
де вітер пелюстки колише.-
Місили виднокола всенький бруд,
і знали: дома спіють вишні...
Ой летіли.. ой летіли звідкись гуси
на подвір"я, на садочки, на стежки...
Не свари,мене, Матусе,
Світоверненням важким.
Не свари, мене, Матусе,
Світоверненням важким...
10-11.03.2012.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
