ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.09
23:45
отакої, буркоче собі під сиві вуса достопамятний улюблений протагоніст, відомий за попередніми епізодами, шкандибаючи додому через дитячий майданчик, де пісочниця зі собачим лайном, отакої · у манері одиноких під старість усіма забутих уперто не вмираючих
2026.11.09
16:15
Друзі до мене прийшли вчора, надвечір
Сам я лежав у постелі, умираючи
Ені Бон зі Сейнт-Ейнжел
Казала ”надворі погода шикарна“
Ще вітер тоді завивав у проймі дверній
О, хто ти такий, щоби погоді відмовіти
Мені би спокою, щоби умерти собі
Сам я лежав у постелі, умираючи
Ені Бон зі Сейнт-Ейнжел
Казала ”надворі погода шикарна“
Ще вітер тоді завивав у проймі дверній
О, хто ти такий, щоби погоді відмовіти
Мені би спокою, щоби умерти собі
2026.11.09
15:58
Усі шишки на ялинці
Усміхаються хмаринці.
Вітер віти колихає —
Він ялинку колисає:
— Люлі, люлі, спи гарненько,
Чарівнице зелененька!
Та ялинці геть не спиться:
Усміхаються хмаринці.
Вітер віти колихає —
Він ялинку колисає:
— Люлі, люлі, спи гарненько,
Чарівнице зелененька!
Та ялинці геть не спиться:
2026.11.09
14:35
Дід в гірському селі під Женевою
Мордувався з розпуки статевої.
Бо в селі на горі
Лиш бабусі старі,
А панянки гуляють Женевою.
На стоянці в порту Гонолулу
Бабі Ксенії вухо надуло.
Мордувався з розпуки статевої.
Бо в селі на горі
Лиш бабусі старі,
А панянки гуляють Женевою.
На стоянці в порту Гонолулу
Бабі Ксенії вухо надуло.
2026.11.09
12:39
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),
2026.11.09
11:24
А вже листопад із сумними вітрами,
Літає і падає листя-метелик.
І джерги осінні на душі нам стелить.
Не знає ніхто, що за синню й горами,
Бо крутиться світ, наче зірвана хвіртка.
І стіни замовкли, а серце тріпоче.
А далі що буде? Все знає лиш Отче.
Літає і падає листя-метелик.
І джерги осінні на душі нам стелить.
Не знає ніхто, що за синню й горами,
Бо крутиться світ, наче зірвана хвіртка.
І стіни замовкли, а серце тріпоче.
А далі що буде? Все знає лиш Отче.
2026.11.09
09:29
Де ті духи що дрімають,
Духам вічним спати треба?—
У надриві зволікання
Їх нетлінне — не від Неба!
Хто відчує — буде вільним
Від зневіри і шляхетства,
Буде плавати в ефірі,
Називатися мистецтвом,
Духам вічним спати треба?—
У надриві зволікання
Їх нетлінне — не від Неба!
Хто відчує — буде вільним
Від зневіри і шляхетства,
Буде плавати в ефірі,
Називатися мистецтвом,
2026.11.09
06:57
Жовтіють вікна, рожевіє обрій,
Кричать ворони - все, як і раніш, -
Мені сьогодні невимовно добре
Отут, де досі краєвиди ті ж.
Мене сюди завжди ведуть дороги,
І тільки тут душа моя - своя, -
Зникають зразу болі і тривоги,
Коли знайоме роздивляюсь я.
Кричать ворони - все, як і раніш, -
Мені сьогодні невимовно добре
Отут, де досі краєвиди ті ж.
Мене сюди завжди ведуть дороги,
І тільки тут душа моя - своя, -
Зникають зразу болі і тривоги,
Коли знайоме роздивляюсь я.
2026.11.08
15:06
Московський карлик світ увесь ляка,
Що ядерну він зброю в діло пустить,
Свої ракети ядерні запустить.
І кінець світу всіх тоді чека.
Всі москалі відправляться у рай,
А вороги згорять в огні пекельнім.
Ну, звісно, перспективи невеселі,
Від москалів
Що ядерну він зброю в діло пустить,
Свої ракети ядерні запустить.
І кінець світу всіх тоді чека.
Всі москалі відправляться у рай,
А вороги згорять в огні пекельнім.
Ну, звісно, перспективи невеселі,
Від москалів
2026.11.08
14:41
Чи буду далі я писати
Лиш кров'ю у сумних листах,
Які долатимуть пасати?
І з клітки визволиться птах.
Чи буду я писати ранок,
Чудовий виснажений день
І присмерк, як відкрита рана,
Як приспів зболених пісень?
Лиш кров'ю у сумних листах,
Які долатимуть пасати?
І з клітки визволиться птах.
Чи буду я писати ранок,
Чудовий виснажений день
І присмерк, як відкрита рана,
Як приспів зболених пісень?
2026.11.08
12:35
політ нормальний
чим би не політ
знайти слова
в обіймах
із незримим
тобі до снаг тонкий
осяжний світ
сяйливий часом
чим би не політ
знайти слова
в обіймах
із незримим
тобі до снаг тонкий
осяжний світ
сяйливий часом
2026.11.08
10:00
Кохатися між тривогами,
наче крізь дощ між краплями, -
до останнього стогону,
між ночами і ранками.
2026 рік
наче крізь дощ між краплями, -
до останнього стогону,
між ночами і ранками.
2026 рік
2026.11.08
08:56
ІІ. ЕПОХА ВІДРОДЖЕННЯ: Тріумф і трагедія людського Генія
4. «ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ: Сфумато, або Серпанок для Мони Лізи»
(Драматичний есей-містерія в голосах на три дії)
Дійові особи:
Леонардо да Вінчі – геніальний італійський митець, уче
4. «ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ: Сфумато, або Серпанок для Мони Лізи»
(Драматичний есей-містерія в голосах на три дії)
Дійові особи:
Леонардо да Вінчі – геніальний італійський митець, уче
2026.11.08
06:13
Вітер видмухнув з-під тину
Поруділий лист, -
Я дивлюсь на цю картину
І шукаю зміст.
Небо хмарами провисло,
Далина німа, -
За оцим останнім листом
Вже іде зима.
Поруділий лист, -
Я дивлюсь на цю картину
І шукаю зміст.
Небо хмарами провисло,
Далина німа, -
За оцим останнім листом
Вже іде зима.
2026.11.07
18:17
Андрій Розумовський
Маестро, чи не могли б Ви подивитись оцю ось пісню ?
Бетховен
З приємністю, Ваша величність. Ви стільки робите для мене, що тепер я – найбагатший, мабуть, серед моїх колег. Де ще б я перевірить зміг те, що тільки-но створив, як не
Маестро, чи не могли б Ви подивитись оцю ось пісню ?
Бетховен
З приємністю, Ваша величність. Ви стільки робите для мене, що тепер я – найбагатший, мабуть, серед моїх колег. Де ще б я перевірить зміг те, що тільки-но створив, як не
2026.11.07
16:32
Мені часу постійно бракує.
Я не хочу втрачати на сон
Цілу вічність. Стоїть одесную
Невблаганний, жорстокий клаксон.
Океан промовляє безмежно
Уві сні, наче сага сторіч.
Я навшпиньках іду обережно
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я не хочу втрачати на сон
Цілу вічність. Стоїть одесную
Невблаганний, жорстокий клаксон.
Океан промовляє безмежно
Уві сні, наче сага сторіч.
Я навшпиньках іду обережно
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Таїсія Цибульська (1975) /
Проза
/
Оповідання для дітей
Привид
Вранці бабуся взялася концервувати вишні, бо вродило їх цього року напрочуд багато. Та виявилося, що не вистачає скляних банок.
- Миколко! - покликала вона онука, що ганяв у дворі м'яча, - Треба банок із горища зняти. Зможеш? Не боятимешся?
Хлопчина підбіг до бабусі і гордо випнув груди:
- Та чого б це я боявся! Я вже великий!
- Ну добре, - посміхнулася бабуся, - візьми ось торбину, та отуди їх і поскладаєш. І не бери багато за один раз!
Миколка кивнув, ухопив торбину і помчав за хату. Бо це вже була справжня пригода! Просто так, на горище лазити йому не дозволялося, а тут така нагода!
Драбина була вже стара, похитувалася і скрипіла під ногами, аж трохи страшнувато було! Та на те вона й пригода, тут без страшного не обійтися - це Миколка точно знав! От якби ще й привида побачити! Оце було б що розказати друзям!
Вибравшись на верхню сходинку, хлопчик відчинив дерев'яні дверцята. На горищі було жарко, сухо, а світло ледь-ледь пробивалося у малесеньке віконечко. Миколка закинув торбину, а потім заліз і сам.
- Ух ти! - вихопилося у нього.
Відчуття було, неначе до іншого світу потрапив! В кутку хиталося павутиння. На підлозі стояли коробки зі старими речами. І тиша. Такої тиші в хаті не буває! Миколка завмер, прислухаючись. Здалося, щось зашурхотіло. Ні, не здалося! Таки точно щось шурхотіло! Під стіною стояли старі чоботи, і шурхотіло якраз там! "ПРИВИД!!!" - промайнула думка.
- Оце згадав на свою голову! - прошепотів Миколка.
Він завмер біля отвору. і здавалося, що й не дихав.
- Що ж робити?! Що ж робити?! Кричати? Соромно! Та й не почує звідсіля бабуся!
Ноги мов заклякли - не можна й поворухнутися! Страх льодяними пальцями забирався під сорочку! Руки не слухалися!
Шурхіт чувся все дужче! Ось! Зараз це станеться!
Із чобота виткнулася маленька сіра мордочка, роззирнулася довкола. Нічого не рухалося. Звірятко вислизнуло і швиденько почало підбирати зернята пшениці.
- Миша! - аж видихнув Миколка, - Це лише маленьке мишенятко! А я злякався! Добре, що хоч ніхто не бачив, а то засміяли б!
Полегшено зітхнувши, хлопчик почав збирати так потрібні бабусі банки. Багато вишень вродило цього року!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Привид
Вранці бабуся взялася концервувати вишні, бо вродило їх цього року напрочуд багато. Та виявилося, що не вистачає скляних банок.- Миколко! - покликала вона онука, що ганяв у дворі м'яча, - Треба банок із горища зняти. Зможеш? Не боятимешся?
Хлопчина підбіг до бабусі і гордо випнув груди:
- Та чого б це я боявся! Я вже великий!
- Ну добре, - посміхнулася бабуся, - візьми ось торбину, та отуди їх і поскладаєш. І не бери багато за один раз!
Миколка кивнув, ухопив торбину і помчав за хату. Бо це вже була справжня пригода! Просто так, на горище лазити йому не дозволялося, а тут така нагода!
Драбина була вже стара, похитувалася і скрипіла під ногами, аж трохи страшнувато було! Та на те вона й пригода, тут без страшного не обійтися - це Миколка точно знав! От якби ще й привида побачити! Оце було б що розказати друзям!
Вибравшись на верхню сходинку, хлопчик відчинив дерев'яні дверцята. На горищі було жарко, сухо, а світло ледь-ледь пробивалося у малесеньке віконечко. Миколка закинув торбину, а потім заліз і сам.
- Ух ти! - вихопилося у нього.
Відчуття було, неначе до іншого світу потрапив! В кутку хиталося павутиння. На підлозі стояли коробки зі старими речами. І тиша. Такої тиші в хаті не буває! Миколка завмер, прислухаючись. Здалося, щось зашурхотіло. Ні, не здалося! Таки точно щось шурхотіло! Під стіною стояли старі чоботи, і шурхотіло якраз там! "ПРИВИД!!!" - промайнула думка.
- Оце згадав на свою голову! - прошепотів Миколка.
Він завмер біля отвору. і здавалося, що й не дихав.
- Що ж робити?! Що ж робити?! Кричати? Соромно! Та й не почує звідсіля бабуся!
Ноги мов заклякли - не можна й поворухнутися! Страх льодяними пальцями забирався під сорочку! Руки не слухалися!
Шурхіт чувся все дужче! Ось! Зараз це станеться!
Із чобота виткнулася маленька сіра мордочка, роззирнулася довкола. Нічого не рухалося. Звірятко вислизнуло і швиденько почало підбирати зернята пшениці.
- Миша! - аж видихнув Миколка, - Це лише маленьке мишенятко! А я злякався! Добре, що хоч ніхто не бачив, а то засміяли б!
Полегшено зітхнувши, хлопчик почав збирати так потрібні бабусі банки. Багато вишень вродило цього року!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1464 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1464 seconds