ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.25
17:24
поки ви не плачете
небо чисте
як же гірко бачити
пале листя
як же любо дихати
добрим словом
що лягає тихо так
небо чисте
як же гірко бачити
пале листя
як же любо дихати
добрим словом
що лягає тихо так
2026.09.25
15:52
Beeper – таємне ночі,
Тої, що в хутрі Неба,
Чорним струмком лоскоче
Річку життя, як щербу.
Де від Плеяд захмарних
Юний Гаврило босий,
Наче вівчар отари,
Тої, що в хутрі Неба,
Чорним струмком лоскоче
Річку життя, як щербу.
Де від Плеяд захмарних
Юний Гаврило босий,
Наче вівчар отари,
2026.09.25
13:45
Це так важливо - не проґавить час
Натхнень, прозрінь, осяянь і пророцтва,
Великий, ніби трепетний Тарас,
Не згаявши хвилини первородства.
Ця мить нечутно, тихо спалахне
І кане в час, мов крапля миготлива.
Не втопиш у озерах реноме,
Натхнень, прозрінь, осяянь і пророцтва,
Великий, ніби трепетний Тарас,
Не згаявши хвилини первородства.
Ця мить нечутно, тихо спалахне
І кане в час, мов крапля миготлива.
Не втопиш у озерах реноме,
2026.09.25
12:46
Красуне, знов нова і неповторна.
Твої тумани і дощі у час тривог,
А липа з кленом обіймаються удвох
Тоді, як вітер грає на валторні.
Глибинна? Так, тебе не осягнути,
Бо не спинити і не випити до дна.
Осіння звабо, ти така лише одна.
Твої тумани і дощі у час тривог,
А липа з кленом обіймаються удвох
Тоді, як вітер грає на валторні.
Глибинна? Так, тебе не осягнути,
Бо не спинити і не випити до дна.
Осіння звабо, ти така лише одна.
2026.09.25
12:37
Війна дає шалені бариші
олігархії будь-якого краю,
де правду і свободу убивають,
а телеботи інтермережі,
буває, що від щирої душі
дияволу во плоті помагають.
Система влади має реноме
лукавого пройдисвіта і чорта.
олігархії будь-якого краю,
де правду і свободу убивають,
а телеботи інтермережі,
буває, що від щирої душі
дияволу во плоті помагають.
Система влади має реноме
лукавого пройдисвіта і чорта.
2026.09.25
07:54
VIІ. « РИМ ПОЧЕКАЄ! »
Кімната молодого Плінія була завалена сувоями. Тут були вірші Вергілія, праці істориків і його власні начерки. Юнак гарячково пакував речі в шкіряну сумку.
Завтра вранці в порту на нього чекав корабель до Остії. Пліній
2026.09.25
07:16
До сонця усміхається земля,
Діждавшись врешті просвіту в тумані, -
Вже росами вмиваються поля
І обсихають в теплому сіянні.
Усе навколо скинуло свій жаль,
Розвіялися сумніви й тривоги, -
Душа світліє, як прозора даль,
І стелиться життя нова дорога.
Діждавшись врешті просвіту в тумані, -
Вже росами вмиваються поля
І обсихають в теплому сіянні.
Усе навколо скинуло свій жаль,
Розвіялися сумніви й тривоги, -
Душа світліє, як прозора даль,
І стелиться життя нова дорога.
2026.09.24
23:59
Лунатик на траві, дивись
Лунатик на траві, дивись
Згадавши як сміявся й грав колись
Інші диваки за ним велись
Лунатик у передпокої
Лунатики в передпокої
В газеті їх обличчя звернуті додолу
Лунатик на траві, дивись
Згадавши як сміявся й грав колись
Інші диваки за ним велись
Лунатик у передпокої
Лунатики в передпокої
В газеті їх обличчя звернуті додолу
2026.09.24
23:03
обережно акуратно
непоспішно
оминаючи закинуті кути
де чаїться бозна-що
пантрує нищить
залишає непривабливі
сліди
вийшовши нарешті
непоспішно
оминаючи закинуті кути
де чаїться бозна-що
пантрує нищить
залишає непривабливі
сліди
вийшовши нарешті
2026.09.24
22:13
Ще краплі літа в осені барвистій
перлинами роси у падолисті,
та вже схиляють голови жоржини;
лоскоче оболок* вологий жовтень,
свавільний вітер бешкетує вкотре
прозорим привидом у журавлині.
Каштанів їжачки вп'ялися в землю,
перлинами роси у падолисті,
та вже схиляють голови жоржини;
лоскоче оболок* вологий жовтень,
свавільний вітер бешкетує вкотре
прозорим привидом у журавлині.
Каштанів їжачки вп'ялися в землю,
2026.09.24
20:58
Грались в піжмурки із сонцем,
якось, огірки.
Ув огудині сховались добре під листки.
Сонце тикається в листя:
як би зазирнуть?
Жодної нема шпарини ані там, ні тут.
якось, огірки.
Ув огудині сховались добре під листки.
Сонце тикається в листя:
як би зазирнуть?
Жодної нема шпарини ані там, ні тут.
2026.09.24
18:34
Підлога бажає зігрітись,
Юрба із бандурами зліва
Несе непорочне угору.
Фіналу не буде — диво.
Диво з червоної глини,
Мета його нам невідома.
Шерех ще чути з обійстя
Юрба із бандурами зліва
Несе непорочне угору.
Фіналу не буде — диво.
Диво з червоної глини,
Мета його нам невідома.
Шерех ще чути з обійстя
2026.09.24
17:13
Жили чоловік і жінка на хуторі. Звісно
Двом на хуторі отому їм було не тісно.
Бо ж ніхто до них не їздив, щоб погостювати.
А вони гостей любили у себе приймати.
Щоб самим у гості з’їздить – того не любили.
Тож на хуторі своєму у нудьзі сиділи.
Якось
Двом на хуторі отому їм було не тісно.
Бо ж ніхто до них не їздив, щоб погостювати.
А вони гостей любили у себе приймати.
Щоб самим у гості з’їздить – того не любили.
Тож на хуторі своєму у нудьзі сиділи.
Якось
2026.09.24
16:43
Так схожий на старовинні,
Я замок повітряний звів.
В ясній мальовничій місцині,
Із хитросплетінням ходів.
Заходимо вдвох у замок. –
Тут гарно, лише придивись:
І стіни – дзеркальний спалах.
Я замок повітряний звів.
В ясній мальовничій місцині,
Із хитросплетінням ходів.
Заходимо вдвох у замок. –
Тут гарно, лише придивись:
І стіни – дзеркальний спалах.
2026.09.24
14:26
Колись доводиться прощатись
Із домом, книгами, людьми.
Не дочекаєшся пощади,
Хоч упади на дот грудьми.
Колись приходить час останній
І вирішальна дивна мить.
Всі непромовлені питання
Не можна в серці утопить.
Із домом, книгами, людьми.
Не дочекаєшся пощади,
Хоч упади на дот грудьми.
Колись приходить час останній
І вирішальна дивна мить.
Всі непромовлені питання
Не можна в серці утопить.
2026.09.24
06:15
Предківські дороги нам дарують крила
І тримає міцно пращурів земля, -
Без того коріння, що дає всім сили,
Не злетить у небо молоде орля.
Пам'ятають стіни дорогої хати
Предків кожне слово, кроки і пісні,
Що з дитинства учать правду захищати
Від як
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І тримає міцно пращурів земля, -
Без того коріння, що дає всім сили,
Не злетить у небо молоде орля.
Пам'ятають стіни дорогої хати
Предків кожне слово, кроки і пісні,
Що з дитинства учать правду захищати
Від як
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Таїсія Цибульська (1975) /
Проза
/
Оповідання для дітей
Привид
Вранці бабуся взялася концервувати вишні, бо вродило їх цього року напрочуд багато. Та виявилося, що не вистачає скляних банок.
- Миколко! - покликала вона онука, що ганяв у дворі м'яча, - Треба банок із горища зняти. Зможеш? Не боятимешся?
Хлопчина підбіг до бабусі і гордо випнув груди:
- Та чого б це я боявся! Я вже великий!
- Ну добре, - посміхнулася бабуся, - візьми ось торбину, та отуди їх і поскладаєш. І не бери багато за один раз!
Миколка кивнув, ухопив торбину і помчав за хату. Бо це вже була справжня пригода! Просто так, на горище лазити йому не дозволялося, а тут така нагода!
Драбина була вже стара, похитувалася і скрипіла під ногами, аж трохи страшнувато було! Та на те вона й пригода, тут без страшного не обійтися - це Миколка точно знав! От якби ще й привида побачити! Оце було б що розказати друзям!
Вибравшись на верхню сходинку, хлопчик відчинив дерев'яні дверцята. На горищі було жарко, сухо, а світло ледь-ледь пробивалося у малесеньке віконечко. Миколка закинув торбину, а потім заліз і сам.
- Ух ти! - вихопилося у нього.
Відчуття було, неначе до іншого світу потрапив! В кутку хиталося павутиння. На підлозі стояли коробки зі старими речами. І тиша. Такої тиші в хаті не буває! Миколка завмер, прислухаючись. Здалося, щось зашурхотіло. Ні, не здалося! Таки точно щось шурхотіло! Під стіною стояли старі чоботи, і шурхотіло якраз там! "ПРИВИД!!!" - промайнула думка.
- Оце згадав на свою голову! - прошепотів Миколка.
Він завмер біля отвору. і здавалося, що й не дихав.
- Що ж робити?! Що ж робити?! Кричати? Соромно! Та й не почує звідсіля бабуся!
Ноги мов заклякли - не можна й поворухнутися! Страх льодяними пальцями забирався під сорочку! Руки не слухалися!
Шурхіт чувся все дужче! Ось! Зараз це станеться!
Із чобота виткнулася маленька сіра мордочка, роззирнулася довкола. Нічого не рухалося. Звірятко вислизнуло і швиденько почало підбирати зернята пшениці.
- Миша! - аж видихнув Миколка, - Це лише маленьке мишенятко! А я злякався! Добре, що хоч ніхто не бачив, а то засміяли б!
Полегшено зітхнувши, хлопчик почав збирати так потрібні бабусі банки. Багато вишень вродило цього року!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Привид
Вранці бабуся взялася концервувати вишні, бо вродило їх цього року напрочуд багато. Та виявилося, що не вистачає скляних банок.- Миколко! - покликала вона онука, що ганяв у дворі м'яча, - Треба банок із горища зняти. Зможеш? Не боятимешся?
Хлопчина підбіг до бабусі і гордо випнув груди:
- Та чого б це я боявся! Я вже великий!
- Ну добре, - посміхнулася бабуся, - візьми ось торбину, та отуди їх і поскладаєш. І не бери багато за один раз!
Миколка кивнув, ухопив торбину і помчав за хату. Бо це вже була справжня пригода! Просто так, на горище лазити йому не дозволялося, а тут така нагода!
Драбина була вже стара, похитувалася і скрипіла під ногами, аж трохи страшнувато було! Та на те вона й пригода, тут без страшного не обійтися - це Миколка точно знав! От якби ще й привида побачити! Оце було б що розказати друзям!
Вибравшись на верхню сходинку, хлопчик відчинив дерев'яні дверцята. На горищі було жарко, сухо, а світло ледь-ледь пробивалося у малесеньке віконечко. Миколка закинув торбину, а потім заліз і сам.
- Ух ти! - вихопилося у нього.
Відчуття було, неначе до іншого світу потрапив! В кутку хиталося павутиння. На підлозі стояли коробки зі старими речами. І тиша. Такої тиші в хаті не буває! Миколка завмер, прислухаючись. Здалося, щось зашурхотіло. Ні, не здалося! Таки точно щось шурхотіло! Під стіною стояли старі чоботи, і шурхотіло якраз там! "ПРИВИД!!!" - промайнула думка.
- Оце згадав на свою голову! - прошепотів Миколка.
Він завмер біля отвору. і здавалося, що й не дихав.
- Що ж робити?! Що ж робити?! Кричати? Соромно! Та й не почує звідсіля бабуся!
Ноги мов заклякли - не можна й поворухнутися! Страх льодяними пальцями забирався під сорочку! Руки не слухалися!
Шурхіт чувся все дужче! Ось! Зараз це станеться!
Із чобота виткнулася маленька сіра мордочка, роззирнулася довкола. Нічого не рухалося. Звірятко вислизнуло і швиденько почало підбирати зернята пшениці.
- Миша! - аж видихнув Миколка, - Це лише маленьке мишенятко! А я злякався! Добре, що хоч ніхто не бачив, а то засміяли б!
Полегшено зітхнувши, хлопчик почав збирати так потрібні бабусі банки. Багато вишень вродило цього року!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 1.0774 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 1.0774 seconds