ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.26
17:11
Випльовуючи вірш новий
В чекаючий на нього Всесвіт,
Створімо справжній буревій,
Що всі теорії закреслить!
Навіщо правила дурні
У творчій голові тримати?
Тут будуть оплески гучні,
В чекаючий на нього Всесвіт,
Створімо справжній буревій,
Що всі теорії закреслить!
Навіщо правила дурні
У творчій голові тримати?
Тут будуть оплески гучні,
2026.03.26
16:48
Соломон Фогельсон (1910-1994)
Вночі перед боєм
сиджу під вербою,
дивлюсь на дорогу – український шлях...
Й стає пред очима
все те незгасиме,
що ми бороним у жорстоких боях.
Вночі перед боєм
сиджу під вербою,
дивлюсь на дорогу – український шлях...
Й стає пред очима
все те незгасиме,
що ми бороним у жорстоких боях.
2026.03.26
16:26
Сині проліски снива
Мальовані на білому полотні Едему
(У тому саду теж буває весна –
Буває, буяє, п’янить ароматом),
Адам ще не вдягнув
Сирітську сорочку безхатька
І бідний, наче заброда,
Мандрує пустелями
Мальовані на білому полотні Едему
(У тому саду теж буває весна –
Буває, буяє, п’янить ароматом),
Адам ще не вдягнув
Сирітську сорочку безхатька
І бідний, наче заброда,
Мандрує пустелями
2026.03.26
14:16
Тут хтось зненацька видихнув: - Татари!
Ударив дзвін, одразу і замовк.
І вже орда посунула, як хмара.
Перед Степаном вигулькнув за крок
Кінний татарин, радісно ошкіривсь,
Тримаючи в руці міцний аркан.
Степана взяти у ясир наміривсь.
А той спиною вп
Ударив дзвін, одразу і замовк.
І вже орда посунула, як хмара.
Перед Степаном вигулькнув за крок
Кінний татарин, радісно ошкіривсь,
Тримаючи в руці міцний аркан.
Степана взяти у ясир наміривсь.
А той спиною вп
2026.03.26
12:16
Себе ти бережеш і власні нерви,
Сховашись під байдужості вуаллю.
І виникло тлумачення химерне -
Мовляв, тебе я більше не цікавлю.
Ні як амант, ні просто як товариш,
Чи навіть випадковий перехожий,
З яким і в бізнесі нічого не навариш,
Сховашись під байдужості вуаллю.
І виникло тлумачення химерне -
Мовляв, тебе я більше не цікавлю.
Ні як амант, ні просто як товариш,
Чи навіть випадковий перехожий,
З яким і в бізнесі нічого не навариш,
2026.03.26
12:05
Як тяжко розуміти те,
Що час минає невблаганно.
І Фауст чи то Прометей
Не вилікують наші рани.
Ще пів години до кінця
Доби натхнення чи марноти.
Ми не пізнаємо лиця
Що час минає невблаганно.
І Фауст чи то Прометей
Не вилікують наші рани.
Ще пів години до кінця
Доби натхнення чи марноти.
Ми не пізнаємо лиця
2026.03.26
11:32
Зродилася калина як тужлива пісня
В далекій від України північній чужині,
Та, мабуть, з туги добилася до батьківщини,
Де стільки здавна сестер і посестерей її,
Що молодики співають обійнявшись
Про долю тих, хто звик лиш гратися в любов,
Та як
В далекій від України північній чужині,
Та, мабуть, з туги добилася до батьківщини,
Де стільки здавна сестер і посестерей її,
Що молодики співають обійнявшись
Про долю тих, хто звик лиш гратися в любов,
Та як
2026.03.26
08:25
Зливаєш сотні тонн потів
у океан ударів серця!
Вміщаєш тисячі життів –
в одне, яке акторським зветься!
Опісля сцени, у думках,
стоїш над світом, як лелека,
бо кожен образ твій, мов птах,
у океан ударів серця!
Вміщаєш тисячі життів –
в одне, яке акторським зветься!
Опісля сцени, у думках,
стоїш над світом, як лелека,
бо кожен образ твій, мов птах,
2026.03.26
07:05
Серед ранкової краси
Різноманітної природи
Я - блиск сріблястої роси
І плавний подув прохолоди.
Я голос чистої води
І ніжний запах конюшини
Отут, куди тебе водив
Та заціловував невпинно.
Різноманітної природи
Я - блиск сріблястої роси
І плавний подув прохолоди.
Я голос чистої води
І ніжний запах конюшини
Отут, куди тебе водив
Та заціловував невпинно.
2026.03.26
00:46
Солодке життя починалося з медового місяця, а закінчилося цукровим діабетом.
Де келих по вінця, там і море по коліна.
Той, хто ледве ворушить кінцівками, навряд чи здатний на порухи душі.
Там, де вхід безкоштовний, вихід проблемний.
Словесний
2026.03.25
20:51
Римовано буяють квіти
І не чекають на антракт.
Поезією треба жити,
І з нею дихати у такт!
Давати їй святу присягу,
Коли планета вся - чужа!
Поезія - це не розвага!
І не чекають на антракт.
Поезією треба жити,
І з нею дихати у такт!
Давати їй святу присягу,
Коли планета вся - чужа!
Поезія - це не розвага!
2026.03.25
12:27
І п’є весна солодкий сік берези,
Милується красою сон-трави.
Розквітло небо синє у мережі —
А ти мій погляд поглядом лови.
Моя любов — мов сонячна окраса,
Не знає смутку, тіней і жалів,
Цвіте вона, як первоцвіти рясно —
Милується красою сон-трави.
Розквітло небо синє у мережі —
А ти мій погляд поглядом лови.
Моя любов — мов сонячна окраса,
Не знає смутку, тіней і жалів,
Цвіте вона, як первоцвіти рясно —
2026.03.25
12:04
Так сон повільно, ніжно тане,
Як сніг у променях весни.
Мов первозданність океану,
Нахлинуть кольорові сни.
У сні, напевно, все можливо.
Там відбуваються дива.
Проллються, як щедротні зливи,
Як сніг у променях весни.
Мов первозданність океану,
Нахлинуть кольорові сни.
У сні, напевно, все можливо.
Там відбуваються дива.
Проллються, як щедротні зливи,
2026.03.25
05:33
Тиша стелиться в кімнаті,
Тьмяно блимає свіча, -
Присипляє співом мати
Неслухняне дитинча.
Усміхаючись щасливо,
І не змінюючи тон, -
Навіває тихим співом
На свою дитину сон.
Тьмяно блимає свіча, -
Присипляє співом мати
Неслухняне дитинча.
Усміхаючись щасливо,
І не змінюючи тон, -
Навіває тихим співом
На свою дитину сон.
2026.03.25
03:43
Незнану, невідому серцю тугу
Благий зимовий вечір переміг.
Вікно. Старий будинок. Поверх другий.
Світильник чийсь для мене - оберіг.
Віддати найсвятіше на наругу?
Забути світ фантазій чарівних?
Писав листи уявному я другу -
Благий зимовий вечір переміг.
Вікно. Старий будинок. Поверх другий.
Світильник чийсь для мене - оберіг.
Віддати найсвятіше на наругу?
Забути світ фантазій чарівних?
Писав листи уявному я другу -
2026.03.24
20:26
Як горить у небесних коморах
І освітлює звідти пітьму
Паліями розбурханий порох,
Я не знаю, навіщо й чому!
Роздивлятися та міркувати
Заважають земні комарі.
То й втікаю знадвору до хати,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І освітлює звідти пітьму
Паліями розбурханий порох,
Я не знаю, навіщо й чому!
Роздивлятися та міркувати
Заважають земні комарі.
То й втікаю знадвору до хати,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Таїсія Цибульська (1975) /
Проза
/
Оповідання для дітей
Привид
Вранці бабуся взялася концервувати вишні, бо вродило їх цього року напрочуд багато. Та виявилося, що не вистачає скляних банок.
- Миколко! - покликала вона онука, що ганяв у дворі м'яча, - Треба банок із горища зняти. Зможеш? Не боятимешся?
Хлопчина підбіг до бабусі і гордо випнув груди:
- Та чого б це я боявся! Я вже великий!
- Ну добре, - посміхнулася бабуся, - візьми ось торбину, та отуди їх і поскладаєш. І не бери багато за один раз!
Миколка кивнув, ухопив торбину і помчав за хату. Бо це вже була справжня пригода! Просто так, на горище лазити йому не дозволялося, а тут така нагода!
Драбина була вже стара, похитувалася і скрипіла під ногами, аж трохи страшнувато було! Та на те вона й пригода, тут без страшного не обійтися - це Миколка точно знав! От якби ще й привида побачити! Оце було б що розказати друзям!
Вибравшись на верхню сходинку, хлопчик відчинив дерев'яні дверцята. На горищі було жарко, сухо, а світло ледь-ледь пробивалося у малесеньке віконечко. Миколка закинув торбину, а потім заліз і сам.
- Ух ти! - вихопилося у нього.
Відчуття було, неначе до іншого світу потрапив! В кутку хиталося павутиння. На підлозі стояли коробки зі старими речами. І тиша. Такої тиші в хаті не буває! Миколка завмер, прислухаючись. Здалося, щось зашурхотіло. Ні, не здалося! Таки точно щось шурхотіло! Під стіною стояли старі чоботи, і шурхотіло якраз там! "ПРИВИД!!!" - промайнула думка.
- Оце згадав на свою голову! - прошепотів Миколка.
Він завмер біля отвору. і здавалося, що й не дихав.
- Що ж робити?! Що ж робити?! Кричати? Соромно! Та й не почує звідсіля бабуся!
Ноги мов заклякли - не можна й поворухнутися! Страх льодяними пальцями забирався під сорочку! Руки не слухалися!
Шурхіт чувся все дужче! Ось! Зараз це станеться!
Із чобота виткнулася маленька сіра мордочка, роззирнулася довкола. Нічого не рухалося. Звірятко вислизнуло і швиденько почало підбирати зернята пшениці.
- Миша! - аж видихнув Миколка, - Це лише маленьке мишенятко! А я злякався! Добре, що хоч ніхто не бачив, а то засміяли б!
Полегшено зітхнувши, хлопчик почав збирати так потрібні бабусі банки. Багато вишень вродило цього року!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Привид
Вранці бабуся взялася концервувати вишні, бо вродило їх цього року напрочуд багато. Та виявилося, що не вистачає скляних банок.- Миколко! - покликала вона онука, що ганяв у дворі м'яча, - Треба банок із горища зняти. Зможеш? Не боятимешся?
Хлопчина підбіг до бабусі і гордо випнув груди:
- Та чого б це я боявся! Я вже великий!
- Ну добре, - посміхнулася бабуся, - візьми ось торбину, та отуди їх і поскладаєш. І не бери багато за один раз!
Миколка кивнув, ухопив торбину і помчав за хату. Бо це вже була справжня пригода! Просто так, на горище лазити йому не дозволялося, а тут така нагода!
Драбина була вже стара, похитувалася і скрипіла під ногами, аж трохи страшнувато було! Та на те вона й пригода, тут без страшного не обійтися - це Миколка точно знав! От якби ще й привида побачити! Оце було б що розказати друзям!
Вибравшись на верхню сходинку, хлопчик відчинив дерев'яні дверцята. На горищі було жарко, сухо, а світло ледь-ледь пробивалося у малесеньке віконечко. Миколка закинув торбину, а потім заліз і сам.
- Ух ти! - вихопилося у нього.
Відчуття було, неначе до іншого світу потрапив! В кутку хиталося павутиння. На підлозі стояли коробки зі старими речами. І тиша. Такої тиші в хаті не буває! Миколка завмер, прислухаючись. Здалося, щось зашурхотіло. Ні, не здалося! Таки точно щось шурхотіло! Під стіною стояли старі чоботи, і шурхотіло якраз там! "ПРИВИД!!!" - промайнула думка.
- Оце згадав на свою голову! - прошепотів Миколка.
Він завмер біля отвору. і здавалося, що й не дихав.
- Що ж робити?! Що ж робити?! Кричати? Соромно! Та й не почує звідсіля бабуся!
Ноги мов заклякли - не можна й поворухнутися! Страх льодяними пальцями забирався під сорочку! Руки не слухалися!
Шурхіт чувся все дужче! Ось! Зараз це станеться!
Із чобота виткнулася маленька сіра мордочка, роззирнулася довкола. Нічого не рухалося. Звірятко вислизнуло і швиденько почало підбирати зернята пшениці.
- Миша! - аж видихнув Миколка, - Це лише маленьке мишенятко! А я злякався! Добре, що хоч ніхто не бачив, а то засміяли б!
Полегшено зітхнувши, хлопчик почав збирати так потрібні бабусі банки. Багато вишень вродило цього року!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1476 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1476 seconds