ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.08
15:07
То не вітер Диким полем трави колихає,
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч
2026.02.08
12:49
Я снігом табірним впаду тобі до ніг
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.
Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.
Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і
2026.02.08
11:37
Безконечне протяжне гудіння
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!
2026.02.08
09:09
Із Леоніда Сергєєва
Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!
Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!
2026.02.07
23:49
У напівтемряві п'ємо холодну каву,
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.
І надрив
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.
І надрив
2026.02.07
21:10
Крапка сонця утоплена в сіре лютневе марево.
Перебулий мороз ще уперто тримає скованість,
Та майбутня відлига таки насуває хмарою,
За якою проміння, що прагне зігріти, сховане.
Відганяє циклоном тріскучі морози згубливі
Спорадична зима, що у холод
Перебулий мороз ще уперто тримає скованість,
Та майбутня відлига таки насуває хмарою,
За якою проміння, що прагне зігріти, сховане.
Відганяє циклоном тріскучі морози згубливі
Спорадична зима, що у холод
2026.02.07
20:39
Про що ти хочеш розказати, скрипко?
Чом смутком пронизуєш до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи, може, скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?
Чом смутком пронизуєш до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи, може, скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?
2026.02.07
20:21
Я спалю на багатті книжки
У вечірній туманній журбі –
Хай вогонь поглинає рядки
Тих віршів, що писав не тобі,
Хай у полум’ї згинуть слова –
Відтепер їм не вірю і сам.
Я минуле життя обірвав –
У вечірній туманній журбі –
Хай вогонь поглинає рядки
Тих віршів, що писав не тобі,
Хай у полум’ї згинуть слова –
Відтепер їм не вірю і сам.
Я минуле життя обірвав –
2026.02.07
13:53
У кожного вона своя. А чи прозора?
Немов туман над ранньою рікою.
То лагідна, сіяє, як вечірні зорі,
То б'є у груди хвилею стрімкою.
І не напишеш буквами її - лиш ритмом.
Ми чуємо : "Так доля забажала".
Не істина вона, не вирок і не міфи,
А інко
Немов туман над ранньою рікою.
То лагідна, сіяє, як вечірні зорі,
То б'є у груди хвилею стрімкою.
І не напишеш буквами її - лиш ритмом.
Ми чуємо : "Так доля забажала".
Не істина вона, не вирок і не міфи,
А інко
2026.02.07
10:26
Укрили заморозки ніжні квіти,
Немов тирани чи лиха орда.
Слова звучать беззахисно, як віти,
А гасла застигають, мов слюда.
Укрили заморозки сподівання
На світло, на відлигу, на прогрес.
І опадають квіти розставання,
Немов тирани чи лиха орда.
Слова звучать беззахисно, як віти,
А гасла застигають, мов слюда.
Укрили заморозки сподівання
На світло, на відлигу, на прогрес.
І опадають квіти розставання,
2026.02.07
09:00
Туманом розлилося небо в море,
розмивши своїм паром горизонт,
бентежне, феросплавне, неозоре.
Окріп вальсує з кригою разом
на цім окрайці часу і галактик
за межами людських думок глоти.
А ми, наївні смертні аргонавти
даремні робим спроби осягти
розмивши своїм паром горизонт,
бентежне, феросплавне, неозоре.
Окріп вальсує з кригою разом
на цім окрайці часу і галактик
за межами людських думок глоти.
А ми, наївні смертні аргонавти
даремні робим спроби осягти
2026.02.07
05:08
Годинник з синім циферблатом,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.
І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.
І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,
2026.02.06
21:40
Мій Боже, дякую Тобі, що Ти є,
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов'ю
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов'ю
2026.02.06
21:07
Наосліп, через кипінь і не в такт,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.
Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.
Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,
2026.02.06
18:04
О ти (чий зір усе одвертий, а мій все пропустив)
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань
Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань
Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть
2026.02.06
17:31
Німе повітря. Королівство тиші.
Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?
Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?
Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2026.02.07
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Таїсія Цибульська (1975) /
Проза
/
Оповідання для дітей
Привид
Вранці бабуся взялася концервувати вишні, бо вродило їх цього року напрочуд багато. Та виявилося, що не вистачає скляних банок.
- Миколко! - покликала вона онука, що ганяв у дворі м'яча, - Треба банок із горища зняти. Зможеш? Не боятимешся?
Хлопчина підбіг до бабусі і гордо випнув груди:
- Та чого б це я боявся! Я вже великий!
- Ну добре, - посміхнулася бабуся, - візьми ось торбину, та отуди їх і поскладаєш. І не бери багато за один раз!
Миколка кивнув, ухопив торбину і помчав за хату. Бо це вже була справжня пригода! Просто так, на горище лазити йому не дозволялося, а тут така нагода!
Драбина була вже стара, похитувалася і скрипіла під ногами, аж трохи страшнувато було! Та на те вона й пригода, тут без страшного не обійтися - це Миколка точно знав! От якби ще й привида побачити! Оце було б що розказати друзям!
Вибравшись на верхню сходинку, хлопчик відчинив дерев'яні дверцята. На горищі було жарко, сухо, а світло ледь-ледь пробивалося у малесеньке віконечко. Миколка закинув торбину, а потім заліз і сам.
- Ух ти! - вихопилося у нього.
Відчуття було, неначе до іншого світу потрапив! В кутку хиталося павутиння. На підлозі стояли коробки зі старими речами. І тиша. Такої тиші в хаті не буває! Миколка завмер, прислухаючись. Здалося, щось зашурхотіло. Ні, не здалося! Таки точно щось шурхотіло! Під стіною стояли старі чоботи, і шурхотіло якраз там! "ПРИВИД!!!" - промайнула думка.
- Оце згадав на свою голову! - прошепотів Миколка.
Він завмер біля отвору. і здавалося, що й не дихав.
- Що ж робити?! Що ж робити?! Кричати? Соромно! Та й не почує звідсіля бабуся!
Ноги мов заклякли - не можна й поворухнутися! Страх льодяними пальцями забирався під сорочку! Руки не слухалися!
Шурхіт чувся все дужче! Ось! Зараз це станеться!
Із чобота виткнулася маленька сіра мордочка, роззирнулася довкола. Нічого не рухалося. Звірятко вислизнуло і швиденько почало підбирати зернята пшениці.
- Миша! - аж видихнув Миколка, - Це лише маленьке мишенятко! А я злякався! Добре, що хоч ніхто не бачив, а то засміяли б!
Полегшено зітхнувши, хлопчик почав збирати так потрібні бабусі банки. Багато вишень вродило цього року!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Привид
Вранці бабуся взялася концервувати вишні, бо вродило їх цього року напрочуд багато. Та виявилося, що не вистачає скляних банок.- Миколко! - покликала вона онука, що ганяв у дворі м'яча, - Треба банок із горища зняти. Зможеш? Не боятимешся?
Хлопчина підбіг до бабусі і гордо випнув груди:
- Та чого б це я боявся! Я вже великий!
- Ну добре, - посміхнулася бабуся, - візьми ось торбину, та отуди їх і поскладаєш. І не бери багато за один раз!
Миколка кивнув, ухопив торбину і помчав за хату. Бо це вже була справжня пригода! Просто так, на горище лазити йому не дозволялося, а тут така нагода!
Драбина була вже стара, похитувалася і скрипіла під ногами, аж трохи страшнувато було! Та на те вона й пригода, тут без страшного не обійтися - це Миколка точно знав! От якби ще й привида побачити! Оце було б що розказати друзям!
Вибравшись на верхню сходинку, хлопчик відчинив дерев'яні дверцята. На горищі було жарко, сухо, а світло ледь-ледь пробивалося у малесеньке віконечко. Миколка закинув торбину, а потім заліз і сам.
- Ух ти! - вихопилося у нього.
Відчуття було, неначе до іншого світу потрапив! В кутку хиталося павутиння. На підлозі стояли коробки зі старими речами. І тиша. Такої тиші в хаті не буває! Миколка завмер, прислухаючись. Здалося, щось зашурхотіло. Ні, не здалося! Таки точно щось шурхотіло! Під стіною стояли старі чоботи, і шурхотіло якраз там! "ПРИВИД!!!" - промайнула думка.
- Оце згадав на свою голову! - прошепотів Миколка.
Він завмер біля отвору. і здавалося, що й не дихав.
- Що ж робити?! Що ж робити?! Кричати? Соромно! Та й не почує звідсіля бабуся!
Ноги мов заклякли - не можна й поворухнутися! Страх льодяними пальцями забирався під сорочку! Руки не слухалися!
Шурхіт чувся все дужче! Ось! Зараз це станеться!
Із чобота виткнулася маленька сіра мордочка, роззирнулася довкола. Нічого не рухалося. Звірятко вислизнуло і швиденько почало підбирати зернята пшениці.
- Миша! - аж видихнув Миколка, - Це лише маленьке мишенятко! А я злякався! Добре, що хоч ніхто не бачив, а то засміяли б!
Полегшено зітхнувши, хлопчик почав збирати так потрібні бабусі банки. Багато вишень вродило цього року!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1176 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1176 seconds