Якщо ти любиш, то любов твоя привітає на світанку, благословить удень, прийде у сон...
Якщо ти любиш, то любов твоя розшириться до всього, що стосується і має причетність до твого любого, і ти любитимеш його справу, його рід, його дім...
Саме така любов допомагає пізнати кохану людину. Якщо на неї надійде радість чи наляже гризота, ти не станеш допитуватися словами, бо у тобі забринять такі ж струни, які бринять у близькій душі. Тому не вимагатимеш роз'яснень, а зробиш те, що треба зробити.
Любов навчить перейматися усім тим, чим живе той, кого любиш.
Тоді педбачатимеш його помисли та поступки і не повіриш, коли скажуть, що він вчинив те, чого ніколи вчинити не може. Якщо любиш, то без нарікань розділиш турботи, радощі, страждання любого серця. Станеш йому добрим порадником, вірним другом, надійною підтримкою і щомиті відчуватимеш поряд, і будеш необхідним, як повітря! Про тебе піклуватимуться, тебе шануватимуть, тобі будуть віддячувати тим же, що даруєш-випромінюєш ти.
Якщо ти істино любиш, то любов твоя безкорисна. Вона сприяє дотягнутися одному до одного і два світи єднає у великий третій. Такий чудовий і несказанний, тому що він - понад усім земним. Його потрібно осягнути своєю суттю і тоді відчуєш у собі Людину і збагнеш, що Вищий світ приймає у своє лоно тільки глибоко залюблених у Мудрість Життя!
25.02.91