Між дорогою і полем здійнялися бур'яни. Усе те, що проганяється з ланів та городів, тут, на вузькій смужці, зачепилося в нещадній міжусобиці: зухвало витикала голову лобода, а будяки хижо рзчепірювали п'ястуки, сивими віниками пхався полин і штовхалися лапаті лопухи...Ця тиха війна за землю точилася упродовж літа і тому мало привертала увагу, лишалась осторонь, бо погляд більше тягнеться до високих дерев, припадає до колосистих нив.
Та раптом із того занехаяного узбіччя дороги у вічі падає соняшник! Його жовтий цвіт дуже виокремлювався серед запилюжено-зелених заростів і так яснів, що, здається, відразу потеплів вечірній присмерк, а в грудях здійнялася велика повага до маленької зернини, якимось побитом закинутої у таке принизливе і несприятлива середовище. Проте насінина соняшника вберегла своє добре начало і не дала бур'янам затінити й спотворити гінке стебло - і розківтло над наїжаченою гущавиною маленьке сонечко та так приязно й велично видніло звідти, що доки міг озирався на нього і воно світило мені із сутінку образом незламності, чистоти, віри у все краще!
Та й досі продовжує світити у моїй душі.
14.10.88
с. Серединка