ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.11.03 10:48
В стійких до спалахів розмовах
В пітьмі по припічку гасали
Чотири чорні павуки,
Було їм припічку замало
І закороткі держаки.
Шляхи до печі, як дороги,
У невідоме знову звуть.
Вони гасали до знемоги,
В печі гула груднева лють.

Віктор Кучерук
2026.11.03 10:35
* * *
Багряний жар листків опалих
Підхопить вітер мимохідь
І, капризуючи помалу,
Вони дзвенітимуть, як мідь.
В танку кружлятимуть допоки
Вітрисько має сили й хист
Робити наскоки і скоки,
Іграти, ніби гармоніст.

Ірина Вовк
2026.11.03 08:44
Антологія містерій "НА ЗЛАМІ СВІТЛА" (продовження 1)
«ДАНТЕ: ОСТАННІЙ ПОГЛЯД РАВЕННИ»

(драматична містерія в голосах на дві дії)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Данте Аліг'єрі (Майстер) – 56-річний поет-вигнанець, що помирає від малярії.
Голос Флоренції – темна, потворна постать у золотій короні, алегоричний обра

хома дідим
2026.11.02 23:38
* 247 *
щодо творів отих неумисних
несумісних із логікою
непричетних до пошуків істин
чи здаються підробкою
бездоганність між іншим у світі
конкурентний протекціонізм
інсталяцій 3-d графіті
кю-ар-коди повсюди скрізь

Володимир Бойко
2026.11.02 22:38
Міжсловесні контроверсії – 4
У москалеві присутній синдром вищості, але відсутній синдром вартості. Найбільша небезпека для цивілізації – дикуни, які вважають себе цивілізованими. Дідька чортом не настрашиш, а путіна Трампом. Основні функції диявола нині виконує путін. Об

Іван Потьомкін
2026.11.02 20:59
Українські Канни з Виговським Іваном
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі

Ігор Терен
2026.11.02 20:38
Реінкарнація пройденого
Над світом білим почорніли тучі
і любуватися немає чим...
збувається пророче й неминуче,
пооживали фюрери і дуче
і виїдає очі рідний дим.

ІІ
Одні й останні воїни у полі

Артур Курдіновський
2026.11.02 16:24
Поплач! (рондо)
Поплач дощем, журливий листопаде!
За спогади про вересень пробач!
Твої пісні - не світлі серенади...
Покриєш сумом втомлені левади...
А я - єдиний вдячний твій глядач.
Забувши про весни легку браваду,
Поплач!

Борис Костиря
2026.11.02 14:31
Цвинтар
Тепер він частий гість у цьому місці,
У краю суму, болю і молінь.
Ніхто не подарує добрі вісті,
Мов шлейфи від минулих поколінь.

Схиляються тополі міднодзвонно.
Щось клени прошепочуть у пітьмі.
І спогади, немов сумні ікони,

Вячеслав Руденко
2026.11.02 12:44
Слід сльози від викопних очей…
Виглядала обрій матіола,
Голосила: «Де вони, руді,
Ті, що рай знайшли за видноколом
У густій розлогій лободі?!»

Може, доручити будякові,
Він зазвичай вищий, ніж усі,
Виглядати радісне довкола,

В Горова Леся
2026.11.02 12:18
Повня
Пальцями тонкими стукав дощ у шибу.
Набридав настирно: може, я зайду?
Рама відчинялась, озивалась рипом,
У нутро впускала віхолу руду.
Засипало мокре листя підвіконня:
Цю ніч роздягалось гілля догола.
Дощ зайшов до хати й оголилась повня —
Лиш тума

Юрій Гундарів
2026.11.02 09:59
Це дивне слово: життєсмерть
Війна привнесла в наше життя нові реалії. Майже щодня відчуваєш подих смерті, адже у будь-яку мить шалений дрон чи ракета можуть зупинити твоє земне буття.
Сьогодні життя і смерть, як ніколи, - поруч. Життєсмерть, як сказав поет…

У День пам'яті помер

Віктор Кучерук
2026.11.02 05:58
* * *
З гарячою чашкою кави
В руці я, звільнившись від сну,
Пригадую очі ласкаві
І повну цвітіння весну.
Пригадую співи пташині
І губи солодкі, як мед, -
І ночі небачено сині
Від зблисків хвостатих комет.

Кока Черкаський
2026.11.02 01:34
Сонце нікуди не поспішає
Сонце нікуди не поспішає, ні,
Воно просто дарує промені мені.
Куди ти біжиш?- Зупинися, постій,
Відчуй цей момент: він повністю твій.
Позитивний вайб, сонячний ранок,
Любов на вечерю, любов на сніданок.

Годинник цок-цок, та мені все одно,

хома дідим
2026.11.01 23:35
* 246 *
така мандрівка
такий пасьянс
у декадансі
такім осіннім
наступний поїзд
минає станцію
ми теж могли бути
пасажирами

Ірина Вовк
2026.11.01 22:49
АНТОЛОГІЯ містерій "НА ЗЛАМІ СВІТЛА: ТЕАТР НЕВИСЛОВЛЕНИХ ДУШ"
Антологія драматичних містерій Середньовіччя,
Відродження та епохи Бароко)


І. ЕПОХА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ: Містика віри та вигнання.


«ФРАНЦИСК АССІЗЬКИЙ: ХВАЛА МОЇМ СЕСТРАМ-ПТИЦЯМ»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Віталій Татленко
2026.10.28

Микола Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Оля Лахоцька / Вірші

 З вирію
Образ твору ...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-03-28 20:57:00
Переглядів сторінки твору 9105
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.950 / 5.5  (5.008 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.784 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.06.17 15:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-03-28 22:27:03 ]
а в нас така сніжниця! вчора. напевне, вже буде тепліти. Дякую, Яно :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина ШушнякФедоришин (М.К./М.К.) [ 2012-03-28 22:25:45 ]
Стискають серце такі задушевні рядочки...
Може то валеріаночки собі дьорнути?!:)
Але ні, щойно почитала про білявку П.Бачії і наслідки :)

Гарно, Олю!
Залюбки читаю Ваші твори!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-03-28 22:30:05 ]
то зараз пройде :)) я вчора теж, дописавши вірш, думала – не засну. Але спала як вбита :))
Щиро дякую за пітримку, пані Ірино!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-03-28 22:30:17 ]
Тремко і щемливо!
І чомусь згадалося, що не завжди батьківщина скитальців своїх приймає, як рідних.
Сильно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-03-28 22:32:17 ]
ох, пане Іване, ще одна болюча сторінка з нашої історії.
Поменше б таких батьківщин.
Дякую вам :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Кисіль (Л.П./Л.П.) [ 2012-03-28 22:35:57 ]
Останній акорд нагадує, що, як в тій пісні, "душа ще жива".
і ото воно якось дуже правильна емоція...

З повагою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-03-28 22:48:28 ]
Дякую, Наталю…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2012-03-28 22:39:01 ]
Сильний вірш, сильні емоції... І знову Оля - якась нова! Період життя, певно, такий - коли пишеться їй отаке гармонійне. То добре. Гармонія душі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-03-28 22:51:12 ]
щиро дякую, пані Ларисо! у дорозі всяке буває :))
/крутить головою, щоб розгледіти наступний дорожний вказівник :)) /


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2012-03-28 23:21:45 ]
все сказали до мене. спізнився...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-03-29 10:54:09 ]
:)) тут неможливо спізнитися, завжди вам дуже рада. Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2012-03-29 00:02:48 ]
навіть не впізнав що те Оля Лахоцька таке створила

*трохи збитий з пантелику*

а..

ну то яка вам іпостась ближче до самого серця, Олю?

та, з якою ви знаходите неймовірні
сполучення змістів
чи та, з якою просто і все собі
так сумується якось

прозоро

?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-03-29 11:01:27 ]
о… /трохи ніяковіє/
ви так уважно ставитесь до людей…
я думаю, що перша, Сонце-Місяцю,
але в моменти, коли відчуваєш, що попереду ще сотні років і взагалі нікуди неможливо прийти, бо кожна теперішня іпостась - всього лиш перевал, так хочеться взяти з собою все, що бачиш навколо...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дудок (М.К./М.К.) [ 2012-03-29 08:58:37 ]
Мурашки пробігли від таких асоціацій... Пригадались і друзі, і ті що вже не з нами, і просто мудрі та витривалі птахи. Браво, Олю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-03-29 11:02:42 ]
уклін, Уляно, дякую вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2012-03-29 11:14:38 ]
Як друг обмовиться, ти пропусти повз вуха.
Адже на світі так: де радість, там і скрута.

Провина доброго тяжкою не буває,
Од ласки першої забудеться наруга.

Чи сто хороших діл одне недобре згасить?
Хто терня знищує, той солов'їв не слуха.

Якщо він сердиться, перепросить не бійся:
Не випада шукать щодня нового друга.
Це переклад Павла Мисика одного східного поета. Десь воно мені перекликається, Олю з Вашим, бо що є важливіше за друзів -сім"я! Ось А учениці моєї иами кілька літ поспіль отримують від третього до першого місця у конкурсі Павла Мисика. Але, головне , звичайно: я тебе оспіваю,
мов казку, світаючи, вимрію,
дотягнуся до тебе
обмоклим лелечим ключем...Дуже сподобалося. Скитальців -ріже вухо, але то на Ваш розсуд.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-03-29 11:26:07 ]
я все думаю, Юлю, – чому у всім відомій книзі кількість прощень брату описувалася якимсь конкретним числом, нехай навіть і дуже великим? І чим більше думаю, тим більше починаю боятися людей… :)))
Дякую за чудові вірші. А де працює твоя мама? Я вчора, до речі, зовсім випадково дізналася, що любимі мною Дяченки довгий час жили в сусідньому зі мною домі… світ тісний… :)
Скитальці - мені дуже до душі, бо блукати і скитатися - тут такі відтінки тонкі, не хотілося б їх втрачати. Мені якось одна людина доводила, що раз якогось слова нема у словнику - значить, нема і в мові :)) це все одно що океан виміряти цистернами :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2012-03-29 11:48:37 ]
Не бійся їх , Олю, бо коли ми робимо якісь погані вчинки, то засуджуємо скоріше себе. Святою не будеш, то точно, але вдосконалиння не завадить. Мама моя Відмінник Народної Освіти. Керівник методичного о"єднання, звичайний учитель ураїнської мови і літератури. Працює в Покровському ліцеї Дніпропетровської області - Гамій Олександра Миколаївна , учитель, що має 50 років стажу і живе дітьми, школою дихає. Ії фото можна зустріти в неті. Вона мені найкраща. Сподіваюся, моє одкровення не спричинить лихого, бо в неї хворе серце. Так любить свою роботу, що навчила говорити і писати, навіть вірмена. Лиш не доньку, та донька сама шишок набила.) :) То багацько написала, але, як не будеш розповідати пр о себе, то й люди туманом ходитимуть.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-03-29 11:53:03 ]
свободолюбива донька! (думала написати волелюбна, але, гм… це точніше :)) любов до свободи виховати найважче…
Дякую, Юль!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2012-03-29 11:57:17 ]
Так, свобода для мене, як вода, та сім"я вже дано своя. А я таки бриклива була.:) Така і лишилася. Видали, коли заважає сприйняттю вірша.


1   2   3   Переглянути все