Так , люблю про Дніпро, та поряд Десна і Довженко згадується мимоволі:""Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно, що, згадуючи тебе вже много літ. я завжди добрішав, почував себе невичерпно багатим і щедрим . Так багато дала ти мені подарунків на все життя.

Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м'яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, що й досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах."
Гарний твір у Вас, Наталю, м"яка добра душа.

Щира дяка! З Десною у мене пов’язані особливі спогади: майже кожного літа зі своїми дорослими дітьми ( син побрався з прийомною дочкою від другого браку), та вже їхнім сином( моїм онуком) і моїм молодшим Олексійком( сину та онуку по 12 років- однолітки) ми відпочиваємо на березі Десни з наметами, насолоджуємось рибалкою, чудовим заходом сонця та тихими вечорами... Обожнюю ці затишні місця, хоча річка з норовом-стрімка!
Колись, навіть, на протилежному березі довелось збирати гриби- є у мене і про Десну вірш "Осенний лес".

Багато спільног, багато доброго.)

Дуже люблю Дніпро, хоч і був на берегах цієї чудової ріки не більше десяти разів. Ваш вірш передає усю велич Дніпра. Дуже сподобалася лексика вірша.