ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2026.07.29 10:14
Вітчизна-мати не усім дається
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі

хома дідим
2026.07.29 09:47
політ джмеля довкіл граната
у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба

Охмуд Песецький
2026.07.29 08:27
Яскрава мапа сновидінь
В собі тримає білі плями,
А в них небачену глибінь,
На жаль, обмежену краями.

А там якраз небесний плуг.
Це він заорює прогали
Зірок, розкиданих навкруг,

Віктор Кучерук
2026.07.29 05:36
Приснилася жінка безвісна
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.

Ірина Вовк
2026.07.29 03:09
Штрих IV: Прихисток на Ринку та Слава Галичини Музичний супровід: продовжує тихо звучати Другий концерт (Andante espressivo) Невдовзі Лемберг капітулював перед ним. Ксавер став головною фігурою тутешнього музичного життя – засновником хорового То

С М
2026.07.28 20:51
Кажи усім, кого зустрів
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так

Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &

Артур Курдіновський
2026.07.28 19:35
У світі, бездонному морі скорботи,
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.

Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя

Вячеслав Руденко
2026.07.28 19:02
Вже раки червоні і стало здаватись
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.

Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,

Світлана Пирогова
2026.07.28 15:01
Легкий гуляє між кущами вітер,
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.

Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.

Борис Костиря
2026.07.28 12:21
Колись ми повернемось знову
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.

Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі

хома дідим
2026.07.28 11:58
стоять миряни
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось

Тетяна Левицька
2026.07.28 10:01
Невтішна осінь п'є дощі
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.

Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,

Віктор Кучерук
2026.07.28 07:46
Як ти, мамо, там, де тихий
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?

Ірина Вовк
2026.07.28 07:35
Штрих III: Жозефіна. Ніжність проти закону Музичний супровід: Франц Ксавер Моцарт. Фортепіанний концерт № 2 мі-бемоль мажор, ор. 25 (II. Andante espressivo) «У присмерку лемберзьких салонів Жозефіна Кавалькабо з’являлася як тонка струна, що чекає

Володимир Бойко
2026.07.28 00:35
Традиційно графині з Ессексу
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.

Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.

Віктор Насипаний
2026.07.27 22:06
Нас день на дощик нині множить легко.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.

А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лариса Омельченко (1967) / Вірші

 Могила невідомих солдатів

18 червня 1999 року у м. Підгородньому
Дніпропетровської області відбулося
перепоховання останків десяти
невідомих радянських воїнів,
які загинули у вересні 1941 року.
За висновками експертів, усі вони
були віком від 22 до 30 років.


Братським солдатським цвинтарем
Крокує далека війна.
Криваві бинти давно випрані,
Й спалені, а вона

Крокує підошвами стлілими,
З очей вичавлює сіль…
Солдати загиблі, чиї ж бо ви?
Яких матерів і звідкіль?..

Ми думали – вже не почуєм
Війни удовиної крик:
Війна ж більше вже не гаптує
Свій килим – стражданням калік.

Ми думали: цвинтар закритий
І свіжих могил не діждем…
Та виріс – у пестощах квітів –
Той горбик, а в грудях – щем.

Бо так і померли десь мами,
Чекаючи в вицвілих снах
Побачень з своїми синами,
Що зникли безслідно в боях…

1999р.




Найвища оцінка Таїсія Цибульська 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Глеб Глебов 5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-05-08 17:28:11
Переглядів сторінки твору 3812
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.438 / 5.33  (4.816 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.588 / 5.41)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.689
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2015.02.15 12:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-05-08 19:14:09 ]
Могла б вже завтра виплакатися, а Ви, Ларисонько, з мене вже нині вичавили півлітри сліз... Зачепило...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2012-05-08 19:38:59 ]
Дякую, Патарочко. І Ви знаєте, тоді сталося ось що: серед десяти - лиш в одного був патрон з адресою і даними про нього. А люди, що знайшли, відкрили - не в лабораторних умовах, а надворі - і все перетворилося... в прах... Остання чиясь надія...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-05-08 19:52:31 ]
Скільки часу минуло, а рани війни все кровоточать...
Вічна пам’ять героям.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2012-05-08 20:35:36 ]
Дякую тобі, Іване.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Буняк (Л.П./Л.П.) [ 2012-05-08 21:01:42 ]
Мабуть ніколи не покине та біль війни. Кожного зачепила, кожному лишила, якщо не відкриту рану то таки рубець. Щемливо, Ларисочко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2012-05-09 01:04:44 ]
Так, дякую, Наталю.А ще в нашому містечку, вже 2001 року (та війна ще веде свій рахунок!)перепоховували 19-го хлопця, солдата, померлого від ран і похованого в війну у когось у городі. Коли той дім продали, нові господарі прийшли у міськраду і повідомили про поховання. Його ботинки так і не зотліли, лиш шнурків уже не було... Вони тепер зберігаються у місцевому музеї. Десь приблизно 43 розмір; і кажуть, що він ніби-то був з Одеси. Вся пам'ять...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Геник (Л.П./М.К.) [ 2012-05-08 22:54:44 ]
"А я скажу: дай Бог не воювати!"
Скільки болю і скільки ще мацати його скрюченими пальцями розпачу? Відлуння - довгі, довгі... Та й і бинди ті перуться ще й досі... Глибинно, по нервах...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2012-05-09 01:05:38 ]
Дякую, Лесю. Такий день...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Глеб Глебов (Л.П./Л.П.) [ 2012-05-08 23:15:38 ]
Спасибо, что пишете об этом. Спасибо, что сами не забываете и нам забыть не позволяете.
Очень душевно написано.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2012-05-09 01:06:31 ]
І Вам, Глібе, дякую, за те, що серце Ваше відгукується!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина ШушнякФедоришин (М.К./М.К.) [ 2012-05-09 00:48:52 ]
Сумно... Дуже зворушливо написано...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2012-05-09 01:07:16 ]
Дякую, Ірочко.