ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Глеб Глебов (1960) / Проза / рассказы

 Божий одуванчик
В большом универсаме в этот предпраздничный день было много людей. Все были заняты покупками к празднику и, казалось, никому не было дела до стоявшей у входа в торговый зал бабушки. Но кое-кто всё же задерживался, стыдливо опуская деньги в картонную коробку, стоявшую у её ног. На коробке синим фломастером было написано: «Помогите, я хочу есть».
Бабушка стояла, ссутулившись, опираясь на палочку, и никак не реагировала на подаяния. Отрешённый взгляд выцветших глаз был устремлён куда-то вниз и в сторону. Седая прядь, выбившаяся из-под серого платка, словно клок пакли прикрывала морщинистый лоб, старческие руки подрагивали на палочке. Казалось, что несчастная бабулька вот-вот упадёт в изнеможении и умрёт прямо здесь, рядом с покупательскими корзинами, под ногами снующих покупателей.
Тем временем, жизнь вокруг шла своим чередом. Кто-то входил магазин, кто-то, уже пройдя кассы, раскладывал покупки в пластиковые пакеты и торопился далее по своим делам.
Иван Матвеевич, приехавший из провинции в столицу, чтобы отметить праздник с сыном, стоял неподалёку от касс и неотрывно глядел на старушку. Не сказать, чтобы просящий милостыню человек был для него в диковинку, но всё же в их провинциальном городке такое можно было наблюдать только возле церкви.
Дождавшись, когда сын оплатит покупки, Иван Матвеевич обратился к нему дрожащим от волнения голосом:
- Пашка, ты видишь это?
- Что? – удивлённо спросил сын.
- Вон ту женщину, - отец кивнул головой в сторону бабушки.
- Я её вижу здесь каждый раз, как прихожу за покупками, - равнодушно ответил Павел и принялся укладывать всё в пакеты.
- Паш, я не могу на это спокойно смотреть, - Иван Матвеевич едва сдерживал сентиментальные слёзы. – Сын, не жмись, не будь сухарём, дай ей немного денег.
- Батя, не принимай это близко к сердцу. Я уверен, что эта «несчастная» бабушка зарабатывает здесь значительно больше, чем ты имеешь со своей шахтёрской пенсии.
- Пашка, - голос Ивана Матвеевича дрогнул. – Если не хочешь сам ей помочь, то дай мне немного денег, а дома я тебе их верну.
- Не выдумывай, отец. Мне не жалко денег. Я просто не хочу, чтобы кто-то с моей помощью наживался обманом.
- А вдруг она и в самом деле голодна? – не унимался отец. – Сын, я себе не прощу, если не помогу голодному человеку. Ты понимаешь, что если бы в сорок втором мне, оголодавшему пацану, люди не давали кто жмыха, кто каши из брюквы, то я бы сдох где-то под забором! Да ты посмотри на неё: это же божий одуванчик. Такая не может обманывать!
- Хорошо, отец, жди меня здесь, я сейчас, - Павел поставил на стол пакеты с покупками и вернулся в торговый зал.
Там он купил батон хлеба, полкило сосисок, пачку масла, сыр, творог, литр молока, пачку чая, упаковку конфет, печенье и сахар. Всё это упаковал в пакет и вручил отцу:
- Вот, батя, здесь всё для того, чтобы бабуля не умерла от голода. Можешь вручить ей, дабы совесть наша была чиста.
- Молодец, сын, - улыбнулся Иван Матвеевич и, взяв пакет, направился к бабушке.
Та продолжала стоять с безучастным видом, словно не замечая подошедшего к ней пожилого человека.
- Вот… здесь, конечно, немного, но всё же на несколько дней Вам хватит, - волнуясь, сказал Иван Матвеевич и раскрыл пакет таким образом, чтобы было видно его содержимое.
Бабушка вскользь взглянула на пакет, губы её вдруг сжались в тонкую ниточку, и она, словно гюрза, прошипела:
- Ты что, идиот старый, думаешь, что я стану надрываться и тащить эту дрянь домой? Забирай всё это и проваливай, не привлекай внимание!
Отрешённые, скрытые поволокой глаза старушки на миг блеснули презрительной искрой. Руки, до этого бессильно дрожавшие, крепко сжали палочку, готовые пустить её в ход, как оружие.
Иван Матвеевич, не ожидавший такого поворота, растерянно опустил пакет на пол, рядом с картонной коробкой, и, по-старчески горбясь, пошёл к выходу из универсама, где его ожидал сын.
- Пашка, как это?.. Что же это с людьми произошло? Я к ней по-доброму, а она… да она мне в душу плюнула, змея!
- А ты, батя, не верил. Если бы ещё чуть задержался, то не только в душу, но и в лицо могла бы плюнуть…
В большом универсаме в этот предпраздничный день было много людей. Все были заняты покупками к празднику и, казалось, никому не было дела до стоявшей у входа в торговый зал бабушки. Но кое-кто всё же задерживался, стыдливо опуская деньги в картонную коробку, стоявшую у её ног. На коробке синим фломастером было написано: «Помогите, я хочу есть». Неподалёку, в углу, небрежно отодвинутый старческой ногой, стоял пластиковый пакет с продуктами. Батон хлеба выпал из него и сиротливо лежал на затоптанном полу…
Москва
2012




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2012-05-08 19:13:08
Переглядів сторінки твору 952
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.743
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2012.05.10 19:50
Автор у цю хвилину відсутній