ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.06.21 05:06
Хлопчик має хом’яка, –
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.

Борис Костиря
2025.06.20 21:58
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,

С М
2025.06.20 15:51
Начебто дві голови у тебе
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво

Світлана Майя Залізняк
2025.06.20 15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.



Панно Фа

Козак Дума
2025.06.20 14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.

Віктор Кучерук
2025.06.20 07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.

Борис Костиря
2025.06.19 21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,

Євген Федчук
2025.06.19 20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні

Світлана Пирогова
2025.06.19 12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.

Віктор Кучерук
2025.06.19 09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.

Світлана Майя Залізняк
2025.06.18 22:44
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Рожеві метел

Борис Костиря
2025.06.18 21:33
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.

Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж

Іван Потьомкін
2025.06.18 19:14
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Асорті Пиріжкарня
2025.06.18 14:52
У цьому архіві знаходиться коментарі співробітників sub-порталу "Пиріжкарня Асорті", які були видалені одним з активних користувачів поетичного порталу "Поетичні майстерні" разом з його римованими текстами. Коментарі свого часу сподобались, як сві

Віктор Кучерук
2025.06.18 05:43
Зозуляста наша квочка
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі

С М
2025.06.17 22:00
Скривлений геть лагідний Клек
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах

Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Глеб Глебов (1960) / Проза / рассказы

 Божий одуванчик
В большом универсаме в этот предпраздничный день было много людей. Все были заняты покупками к празднику и, казалось, никому не было дела до стоявшей у входа в торговый зал бабушки. Но кое-кто всё же задерживался, стыдливо опуская деньги в картонную коробку, стоявшую у её ног. На коробке синим фломастером было написано: «Помогите, я хочу есть».
Бабушка стояла, ссутулившись, опираясь на палочку, и никак не реагировала на подаяния. Отрешённый взгляд выцветших глаз был устремлён куда-то вниз и в сторону. Седая прядь, выбившаяся из-под серого платка, словно клок пакли прикрывала морщинистый лоб, старческие руки подрагивали на палочке. Казалось, что несчастная бабулька вот-вот упадёт в изнеможении и умрёт прямо здесь, рядом с покупательскими корзинами, под ногами снующих покупателей.
Тем временем, жизнь вокруг шла своим чередом. Кто-то входил магазин, кто-то, уже пройдя кассы, раскладывал покупки в пластиковые пакеты и торопился далее по своим делам.
Иван Матвеевич, приехавший из провинции в столицу, чтобы отметить праздник с сыном, стоял неподалёку от касс и неотрывно глядел на старушку. Не сказать, чтобы просящий милостыню человек был для него в диковинку, но всё же в их провинциальном городке такое можно было наблюдать только возле церкви.
Дождавшись, когда сын оплатит покупки, Иван Матвеевич обратился к нему дрожащим от волнения голосом:
- Пашка, ты видишь это?
- Что? – удивлённо спросил сын.
- Вон ту женщину, - отец кивнул головой в сторону бабушки.
- Я её вижу здесь каждый раз, как прихожу за покупками, - равнодушно ответил Павел и принялся укладывать всё в пакеты.
- Паш, я не могу на это спокойно смотреть, - Иван Матвеевич едва сдерживал сентиментальные слёзы. – Сын, не жмись, не будь сухарём, дай ей немного денег.
- Батя, не принимай это близко к сердцу. Я уверен, что эта «несчастная» бабушка зарабатывает здесь значительно больше, чем ты имеешь со своей шахтёрской пенсии.
- Пашка, - голос Ивана Матвеевича дрогнул. – Если не хочешь сам ей помочь, то дай мне немного денег, а дома я тебе их верну.
- Не выдумывай, отец. Мне не жалко денег. Я просто не хочу, чтобы кто-то с моей помощью наживался обманом.
- А вдруг она и в самом деле голодна? – не унимался отец. – Сын, я себе не прощу, если не помогу голодному человеку. Ты понимаешь, что если бы в сорок втором мне, оголодавшему пацану, люди не давали кто жмыха, кто каши из брюквы, то я бы сдох где-то под забором! Да ты посмотри на неё: это же божий одуванчик. Такая не может обманывать!
- Хорошо, отец, жди меня здесь, я сейчас, - Павел поставил на стол пакеты с покупками и вернулся в торговый зал.
Там он купил батон хлеба, полкило сосисок, пачку масла, сыр, творог, литр молока, пачку чая, упаковку конфет, печенье и сахар. Всё это упаковал в пакет и вручил отцу:
- Вот, батя, здесь всё для того, чтобы бабуля не умерла от голода. Можешь вручить ей, дабы совесть наша была чиста.
- Молодец, сын, - улыбнулся Иван Матвеевич и, взяв пакет, направился к бабушке.
Та продолжала стоять с безучастным видом, словно не замечая подошедшего к ней пожилого человека.
- Вот… здесь, конечно, немного, но всё же на несколько дней Вам хватит, - волнуясь, сказал Иван Матвеевич и раскрыл пакет таким образом, чтобы было видно его содержимое.
Бабушка вскользь взглянула на пакет, губы её вдруг сжались в тонкую ниточку, и она, словно гюрза, прошипела:
- Ты что, идиот старый, думаешь, что я стану надрываться и тащить эту дрянь домой? Забирай всё это и проваливай, не привлекай внимание!
Отрешённые, скрытые поволокой глаза старушки на миг блеснули презрительной искрой. Руки, до этого бессильно дрожавшие, крепко сжали палочку, готовые пустить её в ход, как оружие.
Иван Матвеевич, не ожидавший такого поворота, растерянно опустил пакет на пол, рядом с картонной коробкой, и, по-старчески горбясь, пошёл к выходу из универсама, где его ожидал сын.
- Пашка, как это?.. Что же это с людьми произошло? Я к ней по-доброму, а она… да она мне в душу плюнула, змея!
- А ты, батя, не верил. Если бы ещё чуть задержался, то не только в душу, но и в лицо могла бы плюнуть…
В большом универсаме в этот предпраздничный день было много людей. Все были заняты покупками к празднику и, казалось, никому не было дела до стоявшей у входа в торговый зал бабушки. Но кое-кто всё же задерживался, стыдливо опуская деньги в картонную коробку, стоявшую у её ног. На коробке синим фломастером было написано: «Помогите, я хочу есть». Неподалёку, в углу, небрежно отодвинутый старческой ногой, стоял пластиковый пакет с продуктами. Батон хлеба выпал из него и сиротливо лежал на затоптанном полу…
Москва
2012




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2012-05-08 19:13:08
Переглядів сторінки твору 972
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.743
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2012.05.10 19:50
Автор у цю хвилину відсутній