ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.11 00:09
Я стою під дощем, і мене обпікають потоки.
Ніби голки небес, пропікають до самого дна.
Увійду в тихоплинну печаль, в непорочність затоки,
І поглине мене невтолима п'янка глибина.

Ніби голос небес, прозвучать ці потоки стозвучні
І дістануть з д

Юрій Гундарєв
2025.10.10 21:23
Отже, 9 жовтня Шведська академія оголосила ім‘я лавреата Нобелівської премії з літератури 2025 року. Володарем цієї найпрестижнішої нагороди «за переконливу та пророчу творчість, що серед апокаліптичного терору підтверджує силу мистецтва", став 71-річний

Микола Дудар
2025.10.10 19:21
Плаксивий Жовтень… що тут вдієш?
У нього стрес, йому видніше…
А ти не жнеш, ще тільки сієш.
Сказав би ЩО, як би не вірші…
І спокій твій давно не спокій.
Ти як шахед, і зліт щоночі
В уяві, в снах… їх безліч поки
І голос: — О, (між ними) Отче…

Микола Дудар
2025.10.10 18:58
Під завалами, що на «львівщині»,
Схороню свої душі залишки.
Передбачення, снами віщими,
Не торкатимусь, зайві заклики…
І лежатиму під завалами
Сотні, тисячі років скривджених
Своїм побутом, хай віддаленим
Але ж вибритим і остриженим…

Віктор Насипаний
2025.10.10 17:14
Танцює дощ легенький знов,
Плете із неба холоди.
А я дивлюсь німе кіно,
Де зранку всі спішать кудись.

2.І дощ біжить, немов літа.
А під дощем стоїть дівча.
Чи жде когось, чи просто так.

Віктор Кучерук
2025.10.10 15:36
Потік бажаного тепла
Тече по всьому тілу
Не лиш тому, що не дотла
Осінні дні згоріли.
Горить нестримано вогонь
Дерев різномаїтих,
А я теплом твоїх долонь
Все більш і більш зігрітий.

Сергій СергійКо
2025.10.10 15:20
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу

Сергій СергійКо
2025.10.10 15:18
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу

Сергій СергійКо
2025.10.10 15:18
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу

Борис Костиря
2025.10.09 22:26
Чи є сенс шукати дівчину
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,

Іван Потьомкін
2025.10.09 21:47
Той, хто по смерті захоче розшукать мене,
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький

Олександр Буй
2025.10.09 20:59
Закричав болотяний бугай
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.

Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить

Євген Федчук
2025.10.09 20:04
Хан не встигне іще й чхнути у Бахчисараї,
А козаки запорозькі уже про то знають.
Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
Тобто через Україну – вже козаки взнали
І ту вістку королеві одразу й послали.
Нач

Сергій Губерначук
2025.10.09 15:56
КУЛЯ, ЯКА ПОЧИНАЄ ГРУ.
ДЕМОС РУСОС, ЯКИЙ не НЕ.
УЯВА ПОГОРБЛЕНА.
ПРИЗВОЛЯЩЕ дівчинки під назвою НАДІЯ.
У КИЄВІ усі КИЇ.
ТИ теж КИЙ, який ганяє КУЛЬКУ,
коли довкіл роздирливо зіпає:

С М
2025.10.09 13:39
Я шпарку заб’ю, через неї дощить
Спиняючи свої думки
Все кудись-то

Заклею ці тріщини в дверях атож
Спиняючи свої думки
Все кудись-то

Віктор Кучерук
2025.10.09 12:49
Яскравими фарбами осінь
Забарвлює стихлі гаї
І міцно бере верболози
В холодні обійми свої.
Дощем затяжним умиває
Від пилу дороги пусті,
А потім тумани безкраї
Лаштує на кожній путі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Глеб Глебов (1960) / Проза / рассказы

 Божий одуванчик
В большом универсаме в этот предпраздничный день было много людей. Все были заняты покупками к празднику и, казалось, никому не было дела до стоявшей у входа в торговый зал бабушки. Но кое-кто всё же задерживался, стыдливо опуская деньги в картонную коробку, стоявшую у её ног. На коробке синим фломастером было написано: «Помогите, я хочу есть».
Бабушка стояла, ссутулившись, опираясь на палочку, и никак не реагировала на подаяния. Отрешённый взгляд выцветших глаз был устремлён куда-то вниз и в сторону. Седая прядь, выбившаяся из-под серого платка, словно клок пакли прикрывала морщинистый лоб, старческие руки подрагивали на палочке. Казалось, что несчастная бабулька вот-вот упадёт в изнеможении и умрёт прямо здесь, рядом с покупательскими корзинами, под ногами снующих покупателей.
Тем временем, жизнь вокруг шла своим чередом. Кто-то входил магазин, кто-то, уже пройдя кассы, раскладывал покупки в пластиковые пакеты и торопился далее по своим делам.
Иван Матвеевич, приехавший из провинции в столицу, чтобы отметить праздник с сыном, стоял неподалёку от касс и неотрывно глядел на старушку. Не сказать, чтобы просящий милостыню человек был для него в диковинку, но всё же в их провинциальном городке такое можно было наблюдать только возле церкви.
Дождавшись, когда сын оплатит покупки, Иван Матвеевич обратился к нему дрожащим от волнения голосом:
- Пашка, ты видишь это?
- Что? – удивлённо спросил сын.
- Вон ту женщину, - отец кивнул головой в сторону бабушки.
- Я её вижу здесь каждый раз, как прихожу за покупками, - равнодушно ответил Павел и принялся укладывать всё в пакеты.
- Паш, я не могу на это спокойно смотреть, - Иван Матвеевич едва сдерживал сентиментальные слёзы. – Сын, не жмись, не будь сухарём, дай ей немного денег.
- Батя, не принимай это близко к сердцу. Я уверен, что эта «несчастная» бабушка зарабатывает здесь значительно больше, чем ты имеешь со своей шахтёрской пенсии.
- Пашка, - голос Ивана Матвеевича дрогнул. – Если не хочешь сам ей помочь, то дай мне немного денег, а дома я тебе их верну.
- Не выдумывай, отец. Мне не жалко денег. Я просто не хочу, чтобы кто-то с моей помощью наживался обманом.
- А вдруг она и в самом деле голодна? – не унимался отец. – Сын, я себе не прощу, если не помогу голодному человеку. Ты понимаешь, что если бы в сорок втором мне, оголодавшему пацану, люди не давали кто жмыха, кто каши из брюквы, то я бы сдох где-то под забором! Да ты посмотри на неё: это же божий одуванчик. Такая не может обманывать!
- Хорошо, отец, жди меня здесь, я сейчас, - Павел поставил на стол пакеты с покупками и вернулся в торговый зал.
Там он купил батон хлеба, полкило сосисок, пачку масла, сыр, творог, литр молока, пачку чая, упаковку конфет, печенье и сахар. Всё это упаковал в пакет и вручил отцу:
- Вот, батя, здесь всё для того, чтобы бабуля не умерла от голода. Можешь вручить ей, дабы совесть наша была чиста.
- Молодец, сын, - улыбнулся Иван Матвеевич и, взяв пакет, направился к бабушке.
Та продолжала стоять с безучастным видом, словно не замечая подошедшего к ней пожилого человека.
- Вот… здесь, конечно, немного, но всё же на несколько дней Вам хватит, - волнуясь, сказал Иван Матвеевич и раскрыл пакет таким образом, чтобы было видно его содержимое.
Бабушка вскользь взглянула на пакет, губы её вдруг сжались в тонкую ниточку, и она, словно гюрза, прошипела:
- Ты что, идиот старый, думаешь, что я стану надрываться и тащить эту дрянь домой? Забирай всё это и проваливай, не привлекай внимание!
Отрешённые, скрытые поволокой глаза старушки на миг блеснули презрительной искрой. Руки, до этого бессильно дрожавшие, крепко сжали палочку, готовые пустить её в ход, как оружие.
Иван Матвеевич, не ожидавший такого поворота, растерянно опустил пакет на пол, рядом с картонной коробкой, и, по-старчески горбясь, пошёл к выходу из универсама, где его ожидал сын.
- Пашка, как это?.. Что же это с людьми произошло? Я к ней по-доброму, а она… да она мне в душу плюнула, змея!
- А ты, батя, не верил. Если бы ещё чуть задержался, то не только в душу, но и в лицо могла бы плюнуть…
В большом универсаме в этот предпраздничный день было много людей. Все были заняты покупками к празднику и, казалось, никому не было дела до стоявшей у входа в торговый зал бабушки. Но кое-кто всё же задерживался, стыдливо опуская деньги в картонную коробку, стоявшую у её ног. На коробке синим фломастером было написано: «Помогите, я хочу есть». Неподалёку, в углу, небрежно отодвинутый старческой ногой, стоял пластиковый пакет с продуктами. Батон хлеба выпал из него и сиротливо лежал на затоптанном полу…
Москва
2012




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2012-05-08 19:13:08
Переглядів сторінки твору 993
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.743
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2012.05.10 19:50
Автор у цю хвилину відсутній