Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.01
11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
2025.12.01
09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
2025.12.01
09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
2025.12.01
08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
2025.12.01
08:47
Хай і була найменшою з гірчин,
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
2025.12.01
05:52
Бушувала ніч прибоєм,
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...
2025.12.01
02:53
Зима прийшла й теплішає усе,
Вже сніг перетворила на тумани.
Мороз далеко -- задніх там пасе --
Мов світ укритий ковдрою омани.
Клубочиться, густюща, наче дим,
І мізки так запудрює нівроку --
Середнім. і старим, і молодим,
Вже сніг перетворила на тумани.
Мороз далеко -- задніх там пасе --
Мов світ укритий ковдрою омани.
Клубочиться, густюща, наче дим,
І мізки так запудрює нівроку --
Середнім. і старим, і молодим,
2025.11.30
22:20
У минуле не відправити листа:
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
2025.11.30
21:25
Очей незнана глибина…
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…
Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…
Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,
2025.11.30
19:21
Докоряла одна жінка часто чоловіку,
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
2025.11.30
15:15
Стоїть під вікном чоловік
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
2025.11.30
12:48
Не буряним Бетховен входить до мене,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
2025.11.30
10:34
Ще купаю в любистку життя золоте,
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
2025.11.30
06:52
Мов теплу і світлу пилюку
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
2025.11.29
23:08
Я можу піти за моря, щоб тебе
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, як тополя в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, як тополя в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
2025.11.29
21:59
У сон навідавсь Елвіс Преслі
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталія Буняк /
Проза
MAMA
Матусенька, мамочка, мамуся!
Найдороже слово, найлюбіше, найрідніше, перше слово, що вимовляє дитинка, це "мама». Воно містить у собі стільки ласки, стільки любові , стільки приготованого терпіння до виховання свого улюбленого дитяти, що наповнює вщерть душу неспинною любов’ю. Мамине серце, б’ється заради дитини, і наповнюється постійно все новою і новою любов’ю. В ній вона купає своє дитя, огортаючи його поцілунками. І цікаво те, що для мами- її дитя-завжди дитя. Хоч вже у тої дитини посріблилися скроні, має і своїх дітей, але для мами, нічого не змінилося. Любов, як вічний вогонь горить і огріває своє дитя.. Мама, не задумуючись, віддасть своє життя у заміну за життя своєї дитини. Мама це неописаний скарб , який не можна нічим замінити.
У другу неділю кожного травня, ми святкуємо її день - День Матері! Якраз тоді, коли природа покриває землю різнобарвними квітами, ніби підкреслюючи, що це Свято для усіх Мам, різних народів. У травні віруючі, також святкуюють Дні Богородиці Діви, Матері, яка відчула біль розлуки зі своїм Сином Ісусом, але не забула простягти руки любові всім, які залишилися при ній.
Вперше Свято Матері було офіційно встановлене Конґресом США, 8-ого травня 1914-ого року. У нас в Україні, жінка споконвіку поєднувался з розумінням – Берегині сім’ї. Вона виховувала дитину у любові до рідної землі, вчила її рідної мови, звичаїв, традицій. Це свято увійшло у звичку нашого народу і широко було розповсюджене особливо на Західніх землях України. Мамам складалися вірші, співалися пісні, влаштовувалися громадські та родинні свята. У 1939-ому році , святкування Матері було заборонено радянською владою. Відновлено його було у 1990 році і вітоді Свято Матері знову повернулося до нас в Україну.
То ж вітаємо всіх дорогих мам, бабусь і бажаємо гарного щасливого дня, який випадає цього року – 13-ого травня. Многая Вам літа , наші любі Берегині!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
MAMA
Матусенька, мамочка, мамуся!
Найдороже слово, найлюбіше, найрідніше, перше слово, що вимовляє дитинка, це "мама». Воно містить у собі стільки ласки, стільки любові , стільки приготованого терпіння до виховання свого улюбленого дитяти, що наповнює вщерть душу неспинною любов’ю. Мамине серце, б’ється заради дитини, і наповнюється постійно все новою і новою любов’ю. В ній вона купає своє дитя, огортаючи його поцілунками. І цікаво те, що для мами- її дитя-завжди дитя. Хоч вже у тої дитини посріблилися скроні, має і своїх дітей, але для мами, нічого не змінилося. Любов, як вічний вогонь горить і огріває своє дитя.. Мама, не задумуючись, віддасть своє життя у заміну за життя своєї дитини. Мама це неописаний скарб , який не можна нічим замінити.
У другу неділю кожного травня, ми святкуємо її день - День Матері! Якраз тоді, коли природа покриває землю різнобарвними квітами, ніби підкреслюючи, що це Свято для усіх Мам, різних народів. У травні віруючі, також святкуюють Дні Богородиці Діви, Матері, яка відчула біль розлуки зі своїм Сином Ісусом, але не забула простягти руки любові всім, які залишилися при ній.
Вперше Свято Матері було офіційно встановлене Конґресом США, 8-ого травня 1914-ого року. У нас в Україні, жінка споконвіку поєднувался з розумінням – Берегині сім’ї. Вона виховувала дитину у любові до рідної землі, вчила її рідної мови, звичаїв, традицій. Це свято увійшло у звичку нашого народу і широко було розповсюджене особливо на Західніх землях України. Мамам складалися вірші, співалися пісні, влаштовувалися громадські та родинні свята. У 1939-ому році , святкування Матері було заборонено радянською владою. Відновлено його було у 1990 році і вітоді Свято Матері знову повернулося до нас в Україну.
То ж вітаємо всіх дорогих мам, бабусь і бажаємо гарного щасливого дня, який випадає цього року – 13-ого травня. Многая Вам літа , наші любі Берегині!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
